Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кованько Олекса ндр Матві йович Кованько нар 4 16 березня 1856 1856031

Кованько Олександр Матвійович

Кованько Олександр Матвійович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кованько.

Олекса́ндр Матві́йович Кованько (нар. 4 (16) березня 1856(18560316), Полтавська губернія, Російська імперія — пом. 20 квітня 1919, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — винахідник та пілот-аеронавт українського походження. Начальник навчального повітроплавального парку і офіцерської повітроплавальної школи, генерал-лейтенант РІА.

Кованько Олександр Матвійович
image
Народився16 березня 1856(1856-03-16)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер20 квітня 1919(1919-04-20) (63 роки)
Одеса, Херсонська губернія, Українська СРР
ПохованняДругий християнський цвинтар
Діяльністьофіцер, військовий інженер
Alma materd
УчасникРосійсько-японська війна і Російсько-турецька війна 1877–78
Військове званнягенерал-майор
Нагороди
image image image
image
image

Життєпис

Нащадок сотника Полтавського полку .

Закінчив Миколаївське інженерне училище і «офіцерські гальванічні курси».

Працював секретарем комісії, яка займалася питаннями застосування повітроплавання, сторожових вишок і голубиної пошти у військових цілях. На той час мав близько 60 патентів на різні винаходи (зокрема, конструював пожежні сигналізації та мінні датчики).

У лютому 1885 року створено першу в Росії «Кадрову команду військових аеронавтів», командиром якої у жовтні призначили підпоручника Олександра Кованька. Хоч на цю посаду претендували навіть полковники, та наказ військового міністра Ванновського був однозначний: підбирати «не за званням», а знайти людину енергійну, відважну, винахідливу і технічно грамотну. Так було покладено початок російському військово-повітряного флоту.

Протягом майже 10 років діяльність Олександра Кованька була пов'язана з Гатчиною й розташованим поруч селом Саліза (нині с. Котельниково). На Гатчинському військовому полі силами очолюваного ним навчального закладу був обладнаний перший військовий аеродром Росії, а в Салізі від 1909 року містився табір повітроплавальної школи, який згодом перетворився на Дирижабельний порт Санкт-Петербургу.

Протягом 33 років О.Кованько беззмінно був на чолі повітроплавної справи в Росії. Він організовував польоти на повітряних кулях (аеростатах) для наукових досліджень атмосфери і вивчення впливу польоту на організм людини. Кованько домігся виробництва вітчизняних аеростатів та дирижаблів і запропонував кілька своїх конструкцій.

Особисто здійснив 80 польотів на аеростатах, у тому числі далекий переліт Санкт-Петербург — Нижній Новгород. З травня 1886 року здійснив першу у світі аерофотозйомку.

У 1887 році команда Олександра Кованька підготувала політ повітряної кулі для наукових спостережень (сонячного затемнення) та проведення низки наукових експериментів, які здійснив у серпні Дмитро Менделєєв. Політ тривав дві години, а куля досягла висоти 3550 м, подолавши відстань 90 км. Це був перший політ з науковою метою на повітряній кулі, побудованій у Російській імперії. Результати вчений виклав у статті «Повітряний політ з Клина під час затемнення».

1894 року представив проект аероплана і повітряного гвинта. З 1898 року був членом повітроплавальної комісії . Був членом-кореспондентом Головної фізичної обсерваторії. За ряд винаходів та користь повітроплавальній науці на Всесвітній виставці в Сан-Луїсі (США) був нагороджений спеціальною медаллю, а на Всесвітній виставці в Парижі удостоївся Гран-прі, був у складі делегації на ІІ Олімпійських іграх.

Під час російсько-японської війни 1904—1905 років командував 1-м Східно-Сибірським повітроплавальним батальйоном, організував бойове застосування прив'язних аеростатів для коригування артилерійського вогню та спостереження за противником.

До Петербурга повернувся з бойовими нагородами — мечами до ордена Святого Володимира ІІІ ступеня та золотою зброєю, а невдовзі йому присвоїли звання генерал-майора.

З 1910 року командував Навчальним повітроплавним парком у Гатчині, згодом перетвореним на Офіцерську повітроплавну школу (з двома відділеннями — повітроплавальним та авіаційним), в якій були підготовлені перші льотчики в Росії (в тому числі Петро Нестеров). Під його керівництвом побудували перший російський дирижабль, а потім — 5 літаків.

Свою посаду займав до вересня 1918 року, коли вийшов у відставку через хворобу. 1919 року родичі вивезли тяжкохворого генерала до Одеси, де він помер і похований. Був знаним публіцистом, художником і поетом. Мав двох синів і трьох доньок. Обидва сини, Олександр і Андрій, стали льотчиками, як і обидва зяті Олександра Кованька.

Рід Кованько з XVII століття входив до складу козацької старшини Полтавського полку, потім зарахований до дворянства Полтавської губернії.

Генерал-лейтенант, учасник російсько-турецької 1877—1878 років російсько-японської воєн. За бойові заслуги в останній, нагороджений Імператорським орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира 3-го ступеня з мечами та бантом і золотою зброєю. Закінчив , Миколаївське інженерне училище та Технічно-гальванічний заклад. Служив з 1875 року спочатку у 1-му понтонному батальйоні (з 1878 року), а згодом у саперному батальйоні лейб-гвардії (у період 1880—1885 років). В армії служив на посадах: діловод комісії щодо застосування повітроплавання, голубиної пошти і сторожових веж у військових цілях (у період 1884—1890 років), командир кадрової команди військових аеронавтів (у період 1885—1890 років), командир навчального повітроплавного парку (у період 1890—1910 років), командир 1-го Східно-Сибірського польового повітроплавного батальйону (у період 1904—1905 років), начальник офіцерської повітроплавної школи (у період 1910—1918 років). Основоположник вітчизняного військового повітроплавання. Організатор перших повітроплавальних і авіаційних навчальних введень. Винахідник, автор ряду оригінальних технічних проектів. Помер у місті Одеса, куди прибув для лікування.

Похований на Військовому відділенні Другого Християнського цвинтаря. Спочатку на могилі (128 ділянка) було встановлено надгробок з двома хрестоподібно укріпленими пропелерами. У 1967 році застарілий пам'ятник замінений стелою з чорного граніту з фотографією і епітафією: «Піонер і видатний діяч військового повітроплавання в Росії Олександр Матвійович Кованько. Пам'ятник споруджено Одеським міським виконавчим комітетом у 1967 р.» (рос. «Пионер и выдающийся деятель военного воздухоплавания в России Александр Матвеевич Кованько. Памятник сооружен Одесским горисполкомом в 1967 г.»)

Нагороди та звання

Нагороди

Військові звання

Примітки

  1. Дивный И. В. Справочник-некрополь (часть 1) // Страницы военного некрополя старой Одессы: биографический справочник. — 2-е. — Киев : Национальная академия наук Украины, Ин-т Украинской археографии и источниковедения им. М. Грушевского, 1996.

Література та джерела

Посилання

  • Велика радянська енциклопедія [ 23 Вересня 2019 у Wayback Machine.]
  • Віталій Скобельський. Генерал Кованько і його дирижаблі // Голос України, 10.04.2010[недоступне посилання з липня 2019]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kovanko Oleksa ndr Matvi jovich Kovanko nar 4 16 bereznya 1856 18560316 Poltavska guberniya Rosijska imperiya pom 20 kvitnya 1919 Odesa Hersonska guberniya Rosijska imperiya vinahidnik ta pilot aeronavt ukrayinskogo pohodzhennya Nachalnik navchalnogo povitroplavalnogo parku i oficerskoyi povitroplavalnoyi shkoli general lejtenant RIA Kovanko Oleksandr MatvijovichNarodivsya16 bereznya 1856 1856 03 16 Sankt Peterburg Rosijska imperiyaPomer20 kvitnya 1919 1919 04 20 63 roki Odesa Hersonska guberniya Ukrayinska SRRPohovannyaDrugij hristiyanskij cvintarDiyalnistoficer vijskovij inzhenerAlma materdUchasnikRosijsko yaponska vijna i Rosijsko turecka vijna 1877 78Vijskove zvannyageneral majorNagorodi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNashadok sotnika Poltavskogo polku Zakinchiv Mikolayivske inzhenerne uchilishe i oficerski galvanichni kursi Pracyuvav sekretarem komisiyi yaka zajmalasya pitannyami zastosuvannya povitroplavannya storozhovih vishok i golubinoyi poshti u vijskovih cilyah Na toj chas mav blizko 60 patentiv na rizni vinahodi zokrema konstruyuvav pozhezhni signalizaciyi ta minni datchiki U lyutomu 1885 roku stvoreno pershu v Rosiyi Kadrovu komandu vijskovih aeronavtiv komandirom yakoyi u zhovtni priznachili pidporuchnika Oleksandra Kovanka Hoch na cyu posadu pretenduvali navit polkovniki ta nakaz vijskovogo ministra Vannovskogo buv odnoznachnij pidbirati ne za zvannyam a znajti lyudinu energijnu vidvazhnu vinahidlivu i tehnichno gramotnu Tak bulo pokladeno pochatok rosijskomu vijskovo povitryanogo flotu Protyagom majzhe 10 rokiv diyalnist Oleksandra Kovanka bula pov yazana z Gatchinoyu j roztashovanim poruch selom Saliza nini s Kotelnikovo Na Gatchinskomu vijskovomu poli silami ocholyuvanogo nim navchalnogo zakladu buv obladnanij pershij vijskovij aerodrom Rosiyi a v Salizi vid 1909 roku mistivsya tabir povitroplavalnoyi shkoli yakij zgodom peretvorivsya na Dirizhabelnij port Sankt Peterburgu Protyagom 33 rokiv O Kovanko bezzminno buv na choli povitroplavnoyi spravi v Rosiyi Vin organizovuvav poloti na povitryanih kulyah aerostatah dlya naukovih doslidzhen atmosferi i vivchennya vplivu polotu na organizm lyudini Kovanko domigsya virobnictva vitchiznyanih aerostativ ta dirizhabliv i zaproponuvav kilka svoyih konstrukcij Osobisto zdijsniv 80 polotiv na aerostatah u tomu chisli dalekij perelit Sankt Peterburg Nizhnij Novgorod Z travnya 1886 roku zdijsniv pershu u sviti aerofotozjomku U 1887 roci komanda Oleksandra Kovanka pidgotuvala polit povitryanoyi kuli dlya naukovih sposterezhen sonyachnogo zatemnennya ta provedennya nizki naukovih eksperimentiv yaki zdijsniv u serpni Dmitro Mendelyeyev Polit trivav dvi godini a kulya dosyagla visoti 3550 m podolavshi vidstan 90 km Ce buv pershij polit z naukovoyu metoyu na povitryanij kuli pobudovanij u Rosijskij imperiyi Rezultati vchenij viklav u statti Povitryanij polit z Klina pid chas zatemnennya 1894 roku predstaviv proekt aeroplana i povitryanogo gvinta Z 1898 roku buv chlenom povitroplavalnoyi komisiyi Buv chlenom korespondentom Golovnoyi fizichnoyi observatoriyi Za ryad vinahodiv ta korist povitroplavalnij nauci na Vsesvitnij vistavci v San Luyisi SShA buv nagorodzhenij specialnoyu medallyu a na Vsesvitnij vistavci v Parizhi udostoyivsya Gran pri buv u skladi delegaciyi na II Olimpijskih igrah Pid chas rosijsko yaponskoyi vijni 1904 1905 rokiv komanduvav 1 m Shidno Sibirskim povitroplavalnim bataljonom organizuvav bojove zastosuvannya priv yaznih aerostativ dlya koriguvannya artilerijskogo vognyu ta sposterezhennya za protivnikom Do Peterburga povernuvsya z bojovimi nagorodami mechami do ordena Svyatogo Volodimira III stupenya ta zolotoyu zbroyeyu a nevdovzi jomu prisvoyili zvannya general majora Z 1910 roku komanduvav Navchalnim povitroplavnim parkom u Gatchini zgodom peretvorenim na Oficersku povitroplavnu shkolu z dvoma viddilennyami povitroplavalnim ta aviacijnim v yakij buli pidgotovleni pershi lotchiki v Rosiyi v tomu chisli Petro Nesterov Pid jogo kerivnictvom pobuduvali pershij rosijskij dirizhabl a potim 5 litakiv Svoyu posadu zajmav do veresnya 1918 roku koli vijshov u vidstavku cherez hvorobu 1919 roku rodichi vivezli tyazhkohvorogo generala do Odesi de vin pomer i pohovanij Buv znanim publicistom hudozhnikom i poetom Mav dvoh siniv i troh donok Obidva sini Oleksandr i Andrij stali lotchikami yak i obidva zyati Oleksandra Kovanka Rid Kovanko z XVII stolittya vhodiv do skladu kozackoyi starshini Poltavskogo polku potim zarahovanij do dvoryanstva Poltavskoyi guberniyi General lejtenant uchasnik rosijsko tureckoyi 1877 1878 rokiv rosijsko yaponskoyi voyen Za bojovi zaslugi v ostannij nagorodzhenij Imperatorskim ordenom Svyatogo Rivnoapostolnogo knyazya Volodimira 3 go stupenya z mechami ta bantom i zolotoyu zbroyeyu Zakinchiv Mikolayivske inzhenerne uchilishe ta Tehnichno galvanichnij zaklad Sluzhiv z 1875 roku spochatku u 1 mu pontonnomu bataljoni z 1878 roku a zgodom u sapernomu bataljoni lejb gvardiyi u period 1880 1885 rokiv V armiyi sluzhiv na posadah dilovod komisiyi shodo zastosuvannya povitroplavannya golubinoyi poshti i storozhovih vezh u vijskovih cilyah u period 1884 1890 rokiv komandir kadrovoyi komandi vijskovih aeronavtiv u period 1885 1890 rokiv komandir navchalnogo povitroplavnogo parku u period 1890 1910 rokiv komandir 1 go Shidno Sibirskogo polovogo povitroplavnogo bataljonu u period 1904 1905 rokiv nachalnik oficerskoyi povitroplavnoyi shkoli u period 1910 1918 rokiv Osnovopolozhnik vitchiznyanogo vijskovogo povitroplavannya Organizator pershih povitroplavalnih i aviacijnih navchalnih vveden Vinahidnik avtor ryadu originalnih tehnichnih proektiv Pomer u misti Odesa kudi pribuv dlya likuvannya Pohovanij na Vijskovomu viddilenni Drugogo Hristiyanskogo cvintarya Spochatku na mogili 128 dilyanka bulo vstanovleno nadgrobok z dvoma hrestopodibno ukriplenimi propelerami U 1967 roci zastarilij pam yatnik zaminenij steloyu z chornogo granitu z fotografiyeyu i epitafiyeyu Pioner i vidatnij diyach vijskovogo povitroplavannya v Rosiyi Oleksandr Matvijovich Kovanko Pam yatnik sporudzheno Odeskim miskim vikonavchim komitetom u 1967 r ros Pioner i vydayushijsya deyatel voennogo vozduhoplavaniya v Rossii Aleksandr Matveevich Kovanko Pamyatnik sooruzhen Odesskim gorispolkomom v 1967 g Nagorodi ta zvannyaNagorodi Kavaler ordena Svyatogo Stanislava 3 go 1885 Kavaler ordena Svyatoyi Anni 3 go stupenya 1890 Kavaler ordena Svyatogo Stanislava 2 go 1893 Kavaler ordena Svyatoyi Anni 2 go stupenya 1895 Kavaler Imperatorskogo ordena Svyatogo Rivnoapostolnogo knyazya Volodimira 4 go stupenya 1897 Kavaler Imperatorskogo ordena Svyatogo Rivnoapostolnogo knyazya Volodimira 3 go stupenya z mechami ta bantom i zolotoyu zbroyeyu 1901 Vijskovi zvannya 1880 rik praporshik 1881 rik pidporuchnik 1885 rik poruchnik 1891 rik shtabs kapitan 1895 rik kapitan 1898 rik polkovnik 1906 rik general major 1919 rik general lejtenant PrimitkiDivnyj I V Spravochnik nekropol chast 1 Stranicy voennogo nekropolya staroj Odessy biograficheskij spravochnik 2 e Kiev Nacionalnaya akademiya nauk Ukrainy In t Ukrainskoj arheografii i istochnikovedeniya im M Grushevskogo 1996 Literatura ta dzherelaDivnyj I V Spravochnik nekropol chast 1 Stranicy voennogo nekropolya staroj Odessy biograficheskij spravochnik 2 e Kiev Nacionalnaya akademiya nauk Ukrainy In t Ukrainskoj arheografii i istochnikovedeniya im M Grushevskogo 1996 ros PosilannyaVelika radyanska enciklopediya 23 Veresnya 2019 u Wayback Machine Vitalij Skobelskij General Kovanko i jogo dirizhabli Golos Ukrayini 10 04 2010 nedostupne posilannya z lipnya 2019

Дата публікації:
Топ