Кобець Ольга Семенівна

Ко́бець О́льга Семе́нівна — шеф-редактор (з 05.1999) журналу «Жіночий світ»; голова Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги (з 1994); заступник голови Національна рада жінок України (з 03.1999); член Проводу ОУН (1994—2013); член президії Центральної ради УНП «Собор» (тепер Республіканська платформа) (з 12.1999). Народний депутат України 4-го скликання.

Кобець Ольга Семенівна
Народилася	2 березня 1948(1948-03-02) (76 років) Бродівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	журналістка, політична діячка
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Посада	народний депутат України^[1]
З 04.1977 — старший редактор Українського телебачення Держтелерадіокомітету УРСР. З 06.1981 — кореспондент літературного відділу газети «Вечірній Київ». З 11.1989 — редактор відділу журналу «Пам'ятки України». З 02.1992 — завідувач відділу міжнародного життя газети «Українське слово». З 2000 — шеф-редактор журналу «Жіночий світ». Організатор Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги (2000 – 2010). Ініціатор спорудження пам’ятників Героям Крутів В. Наумовичу і В. Шульгину — в Київському державному Лук’янівському історико-меморіальному заповіднику (2007 р.), а також Олені Телізі — у Бабиному Яру в Києві (2017 р.). Багаторічний член Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради, з 2011 року – заступниця Голови УВКР. Член Національної спілки журналістів України (з 1977). Одна із засновниць сучасного жіночого руху в Незалежній Україні, одна з організаторів Першого (05.1998)та Другого 05,2000) Всеукраїнських Конгресів жінок, де очолювала секцію «Паритетна демократія в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку». Ініціатор переговорів зі створення Національної ради жінок України (1996—1999), довголітня заступниця Голови Національної Ради Жінок України (з 1999 р.). Засновниця і довголітня голова Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги (1993), з 2006 р. — Почесна голова Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, учасниця міжнародного жіночого руху, зокрема організатор Міжнародних жіночих конференцій «Самодопомога жіночих організацій» (04.1995), «Український жіночий рух і процеси державотворення» (2000), «Європейський Союз і НАТО-випробування для України» (2002). Організатор трьох всеукраїнських науково-практичних конференцій, присвячених Олені Телізі: «Олена Теліга: громадське і державне покликання жінки» (09.1997), «На сторожі цілості, щастя і могутності більшої родини- нації» (09.2006), «Олена Теліга: за спільноту в нації і за братерство в народі»(10.2016) з виданням збірників матеріалів відповідних конференцій. Ініціювала Указ Президента України про відзначення 100-річчя від дня народження Олени Теліги (2006), в якому, зокрема, Київську міську держадміністрацію зобов'язувалося побудувати пам'ятник Олені Телізі та її соратникам. Пам'ятник споруджено у Бабиному Яру 2017 р. Брала участь у кількох конгресах СФУЖО (Канада, Торонто, Київ, Львів, Пряшів), у IV Всесвітній конференції зі становища жінок (Китай, Пекін, 1995), у підготовці Національної доповіді зі становища жінок в Україні до цієї конференції, у Міжнародній конференції (від України) під егідою ООН «Жінка у попередженні конфліктів» (Азербайджан, Баку, 1998), .Виступала на багатьох Парламентських слуханнях, зокрема, щодо виконання Україною Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, з питань гендерної рівності, дотримання прав жінок в Україні, з питань співпраці України з діаспорою та ін. Народний депутат України 4-го скликання.. Входила у фракцію Блоку Юлії Тимошенко; з 13 грудня 2005 року — у фракції Народного Руху України. Голова підкомітету з питань гендерної політики Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Володіє англійською мовою. Спеціалізація — міжнародна політика, організований жіночий рух. Примітки http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4 . Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 1 Жовтня 2014. Кобець Ольга Семенівна — Переходи по фракціях // Сайт Верховної Ради України Джерела Верховна Рада [ 6 Березня 2016 у Wayback Machine.]