Ключник — з часів Великого князівства Київського (Київської Руси) особа при дворі князя, пізніше короля та інших правителів, а також шляхтичів і заможних людей, яка відала продовольчими запасами двору (палацу, маєтку) та ключами від місць їх зберігання. Посадова особа, що мала ключі від комор, служитель, завідуючий їстівними припасами в будинку, льохом тощо. Також відомі назви тіун, комірник.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODNMemRtTDB4bGIzQnZiSE5yYVY5TGJIVmplbTVwYTE5SFpYSjNZWHA1WHpFNE56UXVhbkJuTHpJeU1IQjRMVXhsYjNCdmJITnJhVjlMYkhWamVtNXBhMTlIWlhKM1lYcDVYekU0TnpRdWFuQm4uanBn.jpg)
Історія
За часів Київської Русі, в «Руській Правді» згадується тіун та ключник як повний холоп (слуга). В той же час ключник був головною особою, що відповідала за господарство та припаси князя, короля, пана, шляхтича. У XIV-XV ст. ключник також відповідає за зберігання панських доходів, та навіть їх примноження, для чого надає панське срібло від відсотки селянам; також - наймає для пана слуг та займається іншими господарськими питаннями.
Михайло Грушевський в "Історії України-Руси" пише: придворні слуги в XIII-XIV ст. стають найважнішими особами при князю, його адміністрацією. Такими були печатник, справник, постільник, ключник, тіун та інші. Часто ключники вибирались з рабів. Навіть якщо вільний ставав ключником, то тим самим ставав „холопом”· В той же час, ключинки, за дорученнями князя могли сповняти й служби публичного характера: судові, адміністративні тощо.
До 14 століття землі Молдови входили до складу Київської Русі та Королівства Русі. Урядники та інші посадовці мали такі самі титули, як у Київській Русі (Великому князівстві Київському) та Руському Королівсві. Після занепаду Руського королівства, в Молдовському князівстві збереглись назви урядників - дворник (ворник), (ключер) (ключник), постельник та інші.
За часів Великого князівства Руського та Речі Посполитої ключник був посадою у княжих і шляхетських помістях, палацах; шляхетських оселях та будинках інших заможних людей. Посада відома в Україні до кінця ХІХ століття.
Джерела
- Zbigniew Skuza: Ginące zawody w Polsce. Warszawa: Sport i Turystyka – Muza, 2006. .
- М. Грушевський. Історія України-Руси. Том III
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет