Климович Петро Титович

Петро́ Ти́тович Климо́вич (*1855, Орлик — 1920, Одеса, тюрма ЧК РСФСР) — державний діяч УНР, міністр фінансів в уряді Голубовича. Громадський і політичний діяч, адвокат, учасник громадівського руху в Російській імперії. Жертва ленінського терору.

Петро Титович Климович
Петро Титович Климович Оригінал зображення вміщено в газеті "Одесские новости" за 1899 р. Дизайнерська обробка - художник Ірина Макарчук
міністр фінансів УНР
5.4.1918 — 30.4.1918
Народження:	1855(1855) Орлик, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть:	1920(1920) Одеса, Українська Соціалістична Радянська Республіка

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Климович.

Біографія

Народився в родині православного священика.

Закінчив Полтавську духовну семінарію, потім юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі (1878) зі ступенем кандидата права, займався адвокатурою.

Член Одеської старої громади (кінець 1870-х). Заарештований та ув'язнений за передачу грошей арештованим членам громади, автор виправдального листа членів громади до одеського градоначальника (листопад 1879). Звільнений з ув'язнення 1880 й виїхав до Австрії, згодом переїхав у Швейцарію. Як представник одеської громади зустрічався з Михайлом Драгомановим у Женеві (1881).

Працював на посаді помічника секретаря Земського банку Херсонської губернії. Оскільки безпосереднім керівником Климовича у цій установі був Павло Зелений, то після обрання останнього міським головою Одеси, у 1899 Климовича обрано членом Одеської міської управи. Він відав найскладнішою «будівельною частиною» управи — цілковито відповідав за будівництво і благоустрій в місті. Чимало зробив для покращення роботи одеського водогону, каналізації, вивезення сміття, екології, транспортного сполучення з передмістями, брукування та розширення вулиць, організації трамвайного сполучення.

У 1901 його знов обрано членом управи на наступний термін. Окрім того набутий авторитет дозволив йому балотувався до гласних думи і 15 січня 1901 серед 38 осіб, обраних гласними одеської міської думи на 1901—1904 роки, є й «кандидат права Петро Титович Климович».

На початку 1904 року Климович змушений очолити й одеський водогін (було виявлено зловживання його попереднього керівника). Під його керівництвом здійснено ревізію витрат цього необхідного для міста об'єкта, у квітні 1904 проведено низку випробовувань нових машин водогону. 22 травня 1904 на засіданні Одеського товариства взаємного кредиту його головою був обраний Петро Климович. У зв'язку з цим він за власною заявою залишив посаду члена міської управи.

На початку 1905 Климовича знов обрано гласним Одеської міської думи.

Брав участь у підготовці видання «Словарь російсько-український» (Львів, 1893-98).

1906 року — Климович серед організаторів та перших керівників одеської «Просвіти».

До 1917 року займав посаду голови Одеського відділення Російсько-Англійської торговельної палати, був головою економічного відділу одеського відділення Російського технічного товариства, а також головним представником Петербурзького товариства страхування в Одесі.

5 квітня 1918 року на Раді народних міністрів УНР за поданням В.Голубовича Климовича призначено на посаду управляючого Міністерством фінансів. Після розпуску 30 квітня Ради міністрів УНР гетьманом Скоропадським, участі в роботі українських урядів не брав.

Після повернення до Одеси продовжував перебувати у правлінні Одеського товариства взаємного кредиту , 2 липня 1918 обраний його головою.

Водночас брав участь в українському русі. 6 липня 1918 Одеська міська українська рада обрала Петра Климовича своїм головою. Залишаючись в Одесі, продовжував діяльність і у складі «Просвіти».

Страчений більшовиками в Одесі як член уряду часів Української Центральної Ради. Климович потрапив до списку з 157 осіб — переважно членів «Просвіти», які були заарештовані Одеською ГубНК з 30 травня до 8 червня 1920 за участь у «підпільній петлюрівській організації». Після засідання ГубНК 14 червня 1920 більшість з них, в тому числі Петро Титович Климович, були вбиті.

Джерела та література

• М. Ф. Дмитрієнко. Климович Петро Титович [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 350. — .
• Г. Д. Зленко. Климович Петро Титович [ 13 січня 2019 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
• Українські діячі — працівники Земського банку Херсонської губернії [ 12 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Внесок Одеси в український державотворчий рух 1917—1918
• Петро Климович: керуючий фінансами незалежної України / Гончарук Тарас Григорович // Чорноморська хвиля української революції. Провідники національного руху в Одесі у 1917—1920 рр. / Т. С. Вінцковський, О. Є. Музичко, В. М. Хмарський ; відп. ред.: В. М. Хмарський ; ОНУ ім. І. І. Мечникова, Іст. ф-т, Каф. історії України, Укр. історичне т-во . — Одеса: ТЕС, 2011 . — С. 68-88.
• Гончарук Тарас Григорович Петро Титович Климович: один з когорти одеситів-міністрів українських урядів 1917—1921 pp [Електронний ресурс] / Тарас Григорович Гончарук — Режим доступу до ресурсу: http://liber.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/7137/1/148-162.pdf  [ 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]