Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Клеопа тра лат Cleopatra один з найбільших ударних кратерів Венери Знаходиться в горах Максвелла координати центру 65 48

Клеопатра (кратер)

Клеопатра (кратер)

Клеопа́тра (лат. Cleopatra) — один з найбільших ударних кратерів Венери. Знаходиться в горах Максвелла; координати центру — 65°48′ пн. ш. 7°06′ сх. д. / 65.8° пн. ш. 7.1° сх. д. / 65.8; 7.1 (Клеопатра) Носить ім'я єгипетської цариці Клеопатри VII.

Клеопатра
лат. Cleopatra
image
Радарний знімок, зроблений апаратом «Магеллан». Праворуч угорі видно канал, що виходить з кратера (долина Анукет). Потоки лави, що колись стікала цим каналом, виходять за краї зображення

Радарний знімок, зроблений апаратом «Магеллан». Праворуч угорі видно канал, що виходить з кратера (долина Анукет). Потоки лави, що колись стікала цим каналом, виходять за краї зображення

65°48′ пн. ш. 7°06′ сх. д. / 65.8° пн. ш. 7.1° сх. д. / 65.8; 7.1Координати: 65°48′ пн. ш. 7°06′ сх. д. / 65.8° пн. ш. 7.1° сх. д. / 65.8; 7.1
Небесне тілоВенера
Типметеоритний
Діаметр105 км
Найбільша глибина2500 м
Висота6800 м
ЕпонімКлеопатра VII
У базах даних
GPN
VCD
image
image
image Клеопатра у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Клеопатра (значення).
image
Світла область — гори Максвелла; Клеопатру видно праворуч угорі. Чорні смужки — невідзняті місця. Радарний знімок «Магеллана»
image
Перехресна стереопара. Розмір кадру — 140×180 км
image
Північно-східна частина кратера. Видно початок долини Анукет. Перехресна стереопара. Розмір кадру — 85×125 км

Будова цього кратера досить незвичайна: у западині діаметром близько 100 км є вдвічі менше заглиблення, з якого за межі кратера виходить звивистий каньйон шириною кілька кілометрів. Цим каньйоном з Клеопатри колись витекло біля 3000 км3 лави, потоки якої простягнулися на сотні кілометрів і залили багато долин загальною площею більше самого кратера. Вочевидь, це й стало причиною його надзвичайно великої глибини, що більш ніж удвічі перевищує звичайну глибину венеріанських кратерів такого діаметра.

Дослідження та найменування

Перші зображення, де видно цей кратер, було отримано радіотелескопом обсерваторії Аресібо під час нижніх сполучень Венери 1975 та 1977 років. Незабаром почав роботу зонд «Піонер-Венера-1» — перший космічний апарат, що здійснював радіолокацію Венери з орбіти. Він надав альтиметричні дані про кратер. Більш детальні дані отримали апарати «Венера-15» та «Венера-16» у 1983–1984 роках. «Магеллан», який досліджував Венеру в 1990–1994 роках, отримав зображення цієї місцевості з роздільною здатністю 120 м — найкращі станом на 2014 рік.

Кратер названо на честь єгипетської цариці Клеопатри. Спочатку він отримав ім'я «патера Клеопатри» (лат. Cleopatra Patera), але потім був перейменований у кратер Клеопатра (Cleopatra). Цю назву було затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1992 році.

Опис

Клеопатра знаходиться на східному схилі гір Максвелла на висоті 6,8 км. Це робить її найвищим великим кратером планети (ще вище лежить тільки маленький кратер Hamuda). Висота краю кратера зменшується з заходу на схід відповідно до похилу місцевості. Паралельні хребти, що складають гірську систему, в околицях кратера простежуються слабко: ймовірно, при його утворенні вони були засипані викидами. Товщина шару цих викидів, ймовірно, сягає сотень метрів і, таким чином, порівнянна з глибиною долин, що розділяють хребти. Викиди оточують кратер неправильним кільцем: на півночі та півдні вони простежуються приблизно до 210 км від центру, а на заході та сході — до 130 км. У порівнянні з іншими венеріанськими кратерами їх у Клеопатри небагато. Характерного темного гало з викидів у неї немає взагалі.

Діаметр зовнішньої западини — близько 100 км (за різними оцінками, 95, 105 або 108), а внутрішньої — 45–55 км. Вони розділені горбкуватим валом. Глибина зовнішньої западини — 1,5 км, а внутрішньої — ще на кілометр більше. Таким чином, максимальна глибина кратера — близько 2,5 км (за різними оцінками, 2,4 — 2,6 км) або 2,5 % від діаметра. Це надзвичайно багато — на 1,5 км більше, ніж у звичайних венеріанських ударних кратерів такого діаметра.

На радарних знімках кратер виділяється темним забарвленням, причому внутрішня западина темніша від зовнішньої. Мабуть, це пояснюється тим, що її дно дуже рівне на масштабі порядку довжини хвилі радару (якщо радарний промінь спрямований не перпендикулярно поверхні, рівна поверхня відбиває в бік приймача відносно мало енергії). На знімках видно, що у внутрішній западині набагато менше і великомасштабних нерівностей. Зовнішня темна область заповнює зовнішню западину не цілком: на північному заході Клеопатри (де висота її дна максимальна) вона не досягає краю кратера, і її межа тут проходить всього в 15 км від кордону внутрішньої темної області. У південній частині кратера ця відстань досягає 35 км.

З внутрішньої западини виходить звивистий каньйон шириною кілька кілометрів, який тягнеться на північний схід — у бік . Він отримав назву «долина Анукет» (лат. Anuket Vallis) на честь давньоєгипетської богині Нілу. Пройшовши близько 100 кілометрів, він переходить у застиглі лавові потоки, які розгалужуються та розходяться в різні боки. Вони заповнили собою багато долин на сході гір Максвелла і на заході тессери Фортуни, а подекуди вкрили навіть гребені хребтів. Загальна площа цих потоків — 10–20 тисяч км2 (в 1,5–2 рази більше за площу кратера). Їх максимальна протяжність (з північного заходу на південний схід) — 400 км, а максимальна відстань від центру кратера — 300 км.

Походження

Форма Клеопатри дуже своєрідна, і її походження стало ясним не одразу: планетологи сперечалися з цього питання більше 12 років. Деякі інтерпретували її як ударний кратер, а деякі — як вулканічний, причому і для того, і для іншого вона виглядає дивно. Зокрема, для ударного кратера дивним виглядає розбіжність центрів внутрішньої та зовнішньої частини, дуже велика глибина та великі лавові потоки.

Питання прояснилося лише з отриманням «Магелланом» у 1991 році детальних радарних знімків. Клеопатра все ж виявилася ударним кратером. На це вказує характерне кільце викидів та наявність подвійного валу. З'явився цей кратер, судячи з його гарної збереженості, вже після формування гір Максвелла (хоча не виключено, що на їх протилежному схилі деякі зміни відбувалися і пізніше). Кратери такого розміру виникають на Венері з середньою частотою менше 1 за 100 млн років.

Лава, що витекла колись з Клеопатри, вкриває дуже велику площу. За деякими оцінками, її занадто багато, щоб її появу можна було пояснити лише енергією астероїдного удару. Можливо, удар викликав у кратері вулканічну активність (і в такому випадку це найкращий відомий приклад вулканізму, спричиненого ударом). За іншими оцінками, для плавлення такого обсягу порід було достатньо самого удару (на Венері при падінні астероїда утворюється на чверть більше розплаву, ніж на Землі, і втричі більше, ніж на Місяці). За деякими розрахунками, температура в надрах Венери зростає з глибиною не настільки швидко, щоб такий удар міг запустити вулканічні виверження.

У будь-якому разі незвичайна глибина Клеопатри, ймовірно, пояснюється саме витіканням з неї великої кількості речовини. Цьому посприяв великий похил місцевості. Об'єм Клеопатри перевищує очікуваний приблизно на 3000 км3 — як раз стільки розплаву, за деякими оцінками, мало з'явитися при утворенні кратера її діаметра. Трохи розплаву застигло в кратері (вирівнявши його дно), але більша частина витекла назовні. Пройшовши крізь пролом у валу, він потік схилами гір Максвелла, утворив долину Анукет і залив навколишні низовини. Виходячи зі згаданого обсягу розплаву та спостережуваної площі потоків, що виходять з кратера, їх середню глибину оцінюють у 250 м.

Здатність астероїдного удару розплавити великий об'єм порід може означати, що ці породи близькі до температури плавлення і, отже, неміцні. Це ставить питання, чому складені ними високі гори досі не зруйнувалися. Можливо, справа в тому, що сили, які сформували ці гори, діють досі, і кора планети там продовжує зминатися в складки.

Примітки

  1. Cleopatra. Venus Crater Database (англ.) . Lunar and Planetary Institute. 2013. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 1 серпня 2014.
  2. Basilevsky A. T., Schaber G. G. (1991). (PDF). Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference. 22 (1): 59—60. Bibcode:1991LPI....22...59B. Архів оригіналу (PDF) за 11 листопада 2013. Процитовано 3 серпня 2014.
  3. Venus Craters by Descending Diameter. Venus Crater Database (англ.) . Lunar and Planetary Institute. 2013. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 1 серпня 2014.
  4. . Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 1 серпня 2014.
  5. Cleopatra. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 1 жовтня 2006. Архів оригіналу за 9 травня 2014. Процитовано 1 серпня 2014.
  6. Grieve R. A. F., Cintala M. J. (1995). Impact Melting on Venus: Some Considerations for the Nature of the Cratering Record. Icarus. 114 (1): 68—79. Bibcode:1995Icar..114...68G. doi:10.1006/icar.1995.1044.
  7. Kaula W. M., Bindschadler D. L., Grimm R. E., Smrekar S. E., Roberts K. M. (1992). . Journal of Geophysical Research. 97 (E10): 16085—16120. Bibcode:1992JGR....9716085K. doi:10.1029/92JE01643. Архів оригіналу за 10 Серпня 2014. Процитовано 3 Серпня 2014.
  8. Keep M., Hansen V. L. (1994). . Journal of Geophysical Research. 99 (E12): 26015—26028. Bibcode:1994JGR....9926015K. doi:10.1029/94JE02636. Архів оригіналу за 8 Серпня 2014. Процитовано 3 Серпня 2014.
  9. NASA/JPL (5 лютого 1996). PIA00149: Venus — Maxwell Montes and Cleopatra Crater (англ.) . photojournal.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 1 серпня 2014.
  10. Basilevsky A. T., Ivanov B. A. (1990). Cleopatra Crater on Venus: Venera 15/16 data and impact/volcanic origin controversy. Geophysical Research Letters. 17 (2): 175—178. Bibcode:1990GeoRL..17..175B. doi:10.1029/GL017i002p00175.
  11. Campbell D. B., Burns B. A. (1980). Earth-based radar imagery of Venus. Journal of Geophysical Research. 85 (A13): 8271—8281. Bibcode:1980JGR....85.8271C. doi:10.1029/JA085iA13p08271.
  12. Peterfreund A. R., Head J. W., Grieve R. A. F., Campbell D. B. (1984). (PDF). Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference: 641—642. Bibcode:1984LPI....15..641P. Архів оригіналу (PDF) за 11 Листопада 2013. Процитовано 3 Серпня 2014.
  13. Alexandrov Y. N., Crymov A. A., Kotelnikov V. A., Petrov G. M., Rzhiga O. N., Sidorenko A. I., Sinilo V. P., Zakharov A. I., Akim E. L., Basilevski A. T., Kadnichanski S. A., Tjuflin Y. S. (1986). . Science. 231 (4743): 1271—1273. Bibcode:1986Sci...231.1271A. doi:10.1126/science.231.4743.1271. PMID 17839563. Архів оригіналу за 8 Серпня 2014. Процитовано 3 Серпня 2014.
  14. Ansan V., Vergely P. (1995). (PDF). Earth, Moon, and Planets. 69 (3): 285—310. Bibcode:1995EM&P...69..285A. doi:10.1007/BF00643789. Архів оригіналу (PDF) за 11 листопада 2013. Процитовано 3 серпня 2014.
  15. Cleopatra Patera. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 1 березня 2007. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 1 серпня 2014.
  16. Schaber G. G., Kozak R. C., Masursky H. (1987). Cleopatra Patera on Venus: Venera 15/16 evidence for a volcanic origin. Geophysical Research Letters. 14 (1): 41—44. Bibcode:1987GeoRL..14...41S. doi:10.1029/GL014i001p00041.
  17. Hamuda. Venus Crater Database (англ.) . Lunar and Planetary Institute. 2013. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 1 серпня 2014.
  18. Ржига О. Н. Строение Земли Иштар // [1] — М. : Знание, 1988. — (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Космонавтика, астрономия»; № 3) Архівовано з джерела 11 листопада 2013
  19. Карта висот гір Максвелла за даними «Магеллана»
  20. Ansan V., Vergely P., Masson Ph. (1996). (PDF). Planetary and Space Science. 44 (8): 817—831. Bibcode:1996P&SS...44..817A. doi:10.1016/0032-0633(96)00012-8. Архів оригіналу (PDF) за 11 листопада 2013. Процитовано 3 серпня 2014.
  21. Weitz C. M. Impact Craters // Guide to Magellan Image Interpretation. — NASA and Jet Propulsion Lab, California Institute of Technology, 1993. — P. 75–92. — (JPL Publication 93-24) — Bibcode:1993gmii.conf...75W. Архівовано з джерела 13 грудня 2012
  22. Squyres S. W. Maxwell Montes. Encyclopaedia Britannica (англ.) . Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 1 серпня 2014.
  23. Стереозображення кратера
  24. Anuket Vallis. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 1 жовтня 2006. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 1 серпня 2014.
  25. Map-a-Planet Explorer: Venus Left-Look RADAR Map (англ.) . USGS. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 1 серпня 2014. — інтерактивна карта за даними «Магеллана»
  26. Melosh H. J. (2001). (PDF). International Conference on Catastrophic Events and Mass Extinctions: Impacts and Beyond, 9-12 July 2000, Vienna, Austria, abstract no.3144: 141—142. Bibcode:2001caev.conf.3144M. Архів оригіналу (PDF) за 4 Березня 2016. Процитовано 3 Серпня 2014.
  27. Brown C. D., Grimm R. E. (1996). (PDF). Lunar and Planetary Science. 27: 169—170. Bibcode:1996LPI....27..169B. Архів оригіналу (PDF) за 11 Листопада 2013. Процитовано 3 Серпня 2014.

Література

  • Grieve R. A. F., Cintala M. J. (1995). Impact Melting on Venus: Some Considerations for the Nature of the Cratering Record. Icarus. 114 (1): 68—79. Bibcode:1995Icar..114...68G. doi:10.1006/icar.1995.1044.
  • Kaula W. M., Bindschadler D. L., Grimm R. E., Smrekar S. E., Roberts K. M. (1992). . Journal of Geophysical Research. 97 (E10): 16085—16120. Bibcode:1992JGR....9716085K. doi:10.1029/92JE01643. Архів оригіналу за 10 Серпня 2014. Процитовано 3 Серпня 2014.

Посилання

  • Аркуш карти V-2 на сайті Gazetteer of Planetary Nomenclature (1,4 Мб) [ 17 Жовтня 2011 у Wayback Machine.]
  • Map-a-Planet Explorer: Venus Left-Look RADAR Map (англ.) . USGS. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 1 серпня 2014. — інтерактивна карта за даними «Магеллана»
  • PIA00149: Venus — Maxwell Montes and Cleopatra Crater (англ.) . NASA/JPL. 5 лютого 1996. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 1 серпня 2014.
  • Cleopatra. Venus Crater Database (англ.) . Lunar and Planetary Institute. 2013. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 1 серпня 2014.
  • Cleopatra. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 1 жовтня 2006. Архів оригіналу за 9 травня 2014. Процитовано 1 серпня 2014.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kleopa tra lat Cleopatra odin z najbilshih udarnih krateriv Veneri Znahoditsya v gorah Maksvella koordinati centru 65 48 pn sh 7 06 sh d 65 8 pn sh 7 1 sh d 65 8 7 1 Kleopatra Nosit im ya yegipetskoyi carici Kleopatri VII Kleopatra lat Cleopatra Radarnij znimok zroblenij aparatom Magellan Pravoruch ugori vidno kanal sho vihodit z kratera dolina Anuket Potoki lavi sho kolis stikala cim kanalom vihodyat za krayi zobrazhennyaRadarnij znimok zroblenij aparatom Magellan Pravoruch ugori vidno kanal sho vihodit z kratera dolina Anuket Potoki lavi sho kolis stikala cim kanalom vihodyat za krayi zobrazhennya 65 48 pn sh 7 06 sh d 65 8 pn sh 7 1 sh d 65 8 7 1 Koordinati 65 48 pn sh 7 06 sh d 65 8 pn sh 7 1 sh d 65 8 7 1 Nebesne tiloVenera Tipmeteoritnij Diametr105 km Najbilsha glibina2500 m Visota6800 m EponimKleopatra VII U bazah danihGPN VCD Kleopatra u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kleopatra znachennya Svitla oblast gori Maksvella Kleopatru vidno pravoruch ugori Chorni smuzhki nevidznyati miscya Radarnij znimok Magellana Perehresna stereopara Rozmir kadru 140 180 km Pivnichno shidna chastina kratera Vidno pochatok dolini Anuket Perehresna stereopara Rozmir kadru 85 125 km Budova cogo kratera dosit nezvichajna u zapadini diametrom blizko 100 km ye vdvichi menshe zagliblennya z yakogo za mezhi kratera vihodit zvivistij kanjon shirinoyu kilka kilometriv Cim kanjonom z Kleopatri kolis viteklo bilya 3000 km3 lavi potoki yakoyi prostyagnulisya na sotni kilometriv i zalili bagato dolin zagalnoyu plosheyu bilshe samogo kratera Vochevid ce j stalo prichinoyu jogo nadzvichajno velikoyi glibini sho bilsh nizh udvichi perevishuye zvichajnu glibinu venerianskih krateriv takogo diametra Doslidzhennya ta najmenuvannyaPershi zobrazhennya de vidno cej krater bulo otrimano radioteleskopom observatoriyi Aresibo pid chas nizhnih spoluchen Veneri 1975 ta 1977 rokiv Nezabarom pochav robotu zond Pioner Venera 1 pershij kosmichnij aparat sho zdijsnyuvav radiolokaciyu Veneri z orbiti Vin nadav altimetrichni dani pro krater Bilsh detalni dani otrimali aparati Venera 15 ta Venera 16 u 1983 1984 rokah Magellan yakij doslidzhuvav Veneru v 1990 1994 rokah otrimav zobrazhennya ciyeyi miscevosti z rozdilnoyu zdatnistyu 120 m najkrashi stanom na 2014 rik Krater nazvano na chest yegipetskoyi carici Kleopatri Spochatku vin otrimav im ya patera Kleopatri lat Cleopatra Patera ale potim buv perejmenovanij u krater Kleopatra Cleopatra Cyu nazvu bulo zatverdzheno Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom u 1992 roci OpisKleopatra znahoditsya na shidnomu shili gir Maksvella na visoti 6 8 km Ce robit yiyi najvishim velikim kraterom planeti she vishe lezhit tilki malenkij krater Hamuda Visota krayu kratera zmenshuyetsya z zahodu na shid vidpovidno do pohilu miscevosti Paralelni hrebti sho skladayut girsku sistemu v okolicyah kratera prostezhuyutsya slabko jmovirno pri jogo utvorenni voni buli zasipani vikidami Tovshina sharu cih vikidiv jmovirno syagaye soten metriv i takim chinom porivnyanna z glibinoyu dolin sho rozdilyayut hrebti Vikidi otochuyut krater nepravilnim kilcem na pivnochi ta pivdni voni prostezhuyutsya priblizno do 210 km vid centru a na zahodi ta shodi do 130 km U porivnyanni z inshimi venerianskimi kraterami yih u Kleopatri nebagato Harakternogo temnogo galo z vikidiv u neyi nemaye vzagali Diametr zovnishnoyi zapadini blizko 100 km za riznimi ocinkami 95 105 abo 108 a vnutrishnoyi 45 55 km Voni rozdileni gorbkuvatim valom Glibina zovnishnoyi zapadini 1 5 km a vnutrishnoyi she na kilometr bilshe Takim chinom maksimalna glibina kratera blizko 2 5 km za riznimi ocinkami 2 4 2 6 km abo 2 5 vid diametra Ce nadzvichajno bagato na 1 5 km bilshe nizh u zvichajnih venerianskih udarnih krateriv takogo diametra Na radarnih znimkah krater vidilyayetsya temnim zabarvlennyam prichomu vnutrishnya zapadina temnisha vid zovnishnoyi Mabut ce poyasnyuyetsya tim sho yiyi dno duzhe rivne na masshtabi poryadku dovzhini hvili radaru yaksho radarnij promin spryamovanij ne perpendikulyarno poverhni rivna poverhnya vidbivaye v bik prijmacha vidnosno malo energiyi Na znimkah vidno sho u vnutrishnij zapadini nabagato menshe i velikomasshtabnih nerivnostej Zovnishnya temna oblast zapovnyuye zovnishnyu zapadinu ne cilkom na pivnichnomu zahodi Kleopatri de visota yiyi dna maksimalna vona ne dosyagaye krayu kratera i yiyi mezha tut prohodit vsogo v 15 km vid kordonu vnutrishnoyi temnoyi oblasti U pivdennij chastini kratera cya vidstan dosyagaye 35 km Z vnutrishnoyi zapadini vihodit zvivistij kanjon shirinoyu kilka kilometriv yakij tyagnetsya na pivnichnij shid u bik Vin otrimav nazvu dolina Anuket lat Anuket Vallis na chest davnoyegipetskoyi bogini Nilu Projshovshi blizko 100 kilometriv vin perehodit u zastigli lavovi potoki yaki rozgaluzhuyutsya ta rozhodyatsya v rizni boki Voni zapovnili soboyu bagato dolin na shodi gir Maksvella i na zahodi tesseri Fortuni a podekudi vkrili navit grebeni hrebtiv Zagalna plosha cih potokiv 10 20 tisyach km2 v 1 5 2 razi bilshe za ploshu kratera Yih maksimalna protyazhnist z pivnichnogo zahodu na pivdennij shid 400 km a maksimalna vidstan vid centru kratera 300 km PohodzhennyaForma Kleopatri duzhe svoyeridna i yiyi pohodzhennya stalo yasnim ne odrazu planetologi sperechalisya z cogo pitannya bilshe 12 rokiv Deyaki interpretuvali yiyi yak udarnij krater a deyaki yak vulkanichnij prichomu i dlya togo i dlya inshogo vona viglyadaye divno Zokrema dlya udarnogo kratera divnim viglyadaye rozbizhnist centriv vnutrishnoyi ta zovnishnoyi chastini duzhe velika glibina ta veliki lavovi potoki Pitannya proyasnilosya lishe z otrimannyam Magellanom u 1991 roci detalnih radarnih znimkiv Kleopatra vse zh viyavilasya udarnim kraterom Na ce vkazuye harakterne kilce vikidiv ta nayavnist podvijnogo valu Z yavivsya cej krater sudyachi z jogo garnoyi zberezhenosti vzhe pislya formuvannya gir Maksvella hocha ne viklyucheno sho na yih protilezhnomu shili deyaki zmini vidbuvalisya i piznishe Krateri takogo rozmiru vinikayut na Veneri z serednoyu chastotoyu menshe 1 za 100 mln rokiv Lava sho vitekla kolis z Kleopatri vkrivaye duzhe veliku ploshu Za deyakimi ocinkami yiyi zanadto bagato shob yiyi poyavu mozhna bulo poyasniti lishe energiyeyu asteroyidnogo udaru Mozhlivo udar viklikav u krateri vulkanichnu aktivnist i v takomu vipadku ce najkrashij vidomij priklad vulkanizmu sprichinenogo udarom Za inshimi ocinkami dlya plavlennya takogo obsyagu porid bulo dostatno samogo udaru na Veneri pri padinni asteroyida utvoryuyetsya na chvert bilshe rozplavu nizh na Zemli i vtrichi bilshe nizh na Misyaci Za deyakimi rozrahunkami temperatura v nadrah Veneri zrostaye z glibinoyu ne nastilki shvidko shob takij udar mig zapustiti vulkanichni viverzhennya U bud yakomu razi nezvichajna glibina Kleopatri jmovirno poyasnyuyetsya same vitikannyam z neyi velikoyi kilkosti rechovini Comu pospriyav velikij pohil miscevosti Ob yem Kleopatri perevishuye ochikuvanij priblizno na 3000 km3 yak raz stilki rozplavu za deyakimi ocinkami malo z yavitisya pri utvorenni kratera yiyi diametra Trohi rozplavu zastiglo v krateri virivnyavshi jogo dno ale bilsha chastina vitekla nazovni Projshovshi kriz prolom u valu vin potik shilami gir Maksvella utvoriv dolinu Anuket i zaliv navkolishni nizovini Vihodyachi zi zgadanogo obsyagu rozplavu ta sposterezhuvanoyi ploshi potokiv sho vihodyat z kratera yih serednyu glibinu ocinyuyut u 250 m Zdatnist asteroyidnogo udaru rozplaviti velikij ob yem porid mozhe oznachati sho ci porodi blizki do temperaturi plavlennya i otzhe nemicni Ce stavit pitannya chomu skladeni nimi visoki gori dosi ne zrujnuvalisya Mozhlivo sprava v tomu sho sili yaki sformuvali ci gori diyut dosi i kora planeti tam prodovzhuye zminatisya v skladki PrimitkiCleopatra Venus Crater Database angl Lunar and Planetary Institute 2013 Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 1 serpnya 2014 Basilevsky A T Schaber G G 1991 PDF Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference 22 1 59 60 Bibcode 1991LPI 22 59B Arhiv originalu PDF za 11 listopada 2013 Procitovano 3 serpnya 2014 Venus Craters by Descending Diameter Venus Crater Database angl Lunar and Planetary Institute 2013 Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 1 serpnya 2014 Gazetteer of Planetary Nomenclature angl International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 1 serpnya 2014 Cleopatra Gazetteer of Planetary Nomenclature angl International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 1 zhovtnya 2006 Arhiv originalu za 9 travnya 2014 Procitovano 1 serpnya 2014 Grieve R A F Cintala M J 1995 Impact Melting on Venus Some Considerations for the Nature of the Cratering Record Icarus 114 1 68 79 Bibcode 1995Icar 114 68G doi 10 1006 icar 1995 1044 Kaula W M Bindschadler D L Grimm R E Smrekar S E Roberts K M 1992 Journal of Geophysical Research 97 E10 16085 16120 Bibcode 1992JGR 9716085K doi 10 1029 92JE01643 Arhiv originalu za 10 Serpnya 2014 Procitovano 3 Serpnya 2014 Keep M Hansen V L 1994 Journal of Geophysical Research 99 E12 26015 26028 Bibcode 1994JGR 9926015K doi 10 1029 94JE02636 Arhiv originalu za 8 Serpnya 2014 Procitovano 3 Serpnya 2014 NASA JPL 5 lyutogo 1996 PIA00149 Venus Maxwell Montes and Cleopatra Crater angl photojournal jpl nasa gov Arhiv originalu za 13 lipnya 2012 Procitovano 1 serpnya 2014 Basilevsky A T Ivanov B A 1990 Cleopatra Crater on Venus Venera 15 16 data and impact volcanic origin controversy Geophysical Research Letters 17 2 175 178 Bibcode 1990GeoRL 17 175B doi 10 1029 GL017i002p00175 Campbell D B Burns B A 1980 Earth based radar imagery of Venus Journal of Geophysical Research 85 A13 8271 8281 Bibcode 1980JGR 85 8271C doi 10 1029 JA085iA13p08271 Peterfreund A R Head J W Grieve R A F Campbell D B 1984 PDF Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference 641 642 Bibcode 1984LPI 15 641P Arhiv originalu PDF za 11 Listopada 2013 Procitovano 3 Serpnya 2014 Alexandrov Y N Crymov A A Kotelnikov V A Petrov G M Rzhiga O N Sidorenko A I Sinilo V P Zakharov A I Akim E L Basilevski A T Kadnichanski S A Tjuflin Y S 1986 Science 231 4743 1271 1273 Bibcode 1986Sci 231 1271A doi 10 1126 science 231 4743 1271 PMID 17839563 Arhiv originalu za 8 Serpnya 2014 Procitovano 3 Serpnya 2014 Ansan V Vergely P 1995 PDF Earth Moon and Planets 69 3 285 310 Bibcode 1995EM amp P 69 285A doi 10 1007 BF00643789 Arhiv originalu PDF za 11 listopada 2013 Procitovano 3 serpnya 2014 Cleopatra Patera Gazetteer of Planetary Nomenclature angl International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 1 bereznya 2007 Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 1 serpnya 2014 Schaber G G Kozak R C Masursky H 1987 Cleopatra Patera on Venus Venera 15 16 evidence for a volcanic origin Geophysical Research Letters 14 1 41 44 Bibcode 1987GeoRL 14 41S doi 10 1029 GL014i001p00041 Hamuda Venus Crater Database angl Lunar and Planetary Institute 2013 Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 1 serpnya 2014 Rzhiga O N Stroenie Zemli Ishtar 1 M Znanie 1988 Novoe v zhizni nauke tehnike Ser Kosmonavtika astronomiya 3 Arhivovano z dzherela 11 listopada 2013 Karta visot gir Maksvella za danimi Magellana Ansan V Vergely P Masson Ph 1996 PDF Planetary and Space Science 44 8 817 831 Bibcode 1996P amp SS 44 817A doi 10 1016 0032 0633 96 00012 8 Arhiv originalu PDF za 11 listopada 2013 Procitovano 3 serpnya 2014 Weitz C M Impact Craters Guide to Magellan Image Interpretation NASA and Jet Propulsion Lab California Institute of Technology 1993 P 75 92 JPL Publication 93 24 Bibcode 1993gmii conf 75W Arhivovano z dzherela 13 grudnya 2012 Squyres S W Maxwell Montes Encyclopaedia Britannica angl Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 1 serpnya 2014 Stereozobrazhennya kratera Anuket Vallis Gazetteer of Planetary Nomenclature angl International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 1 zhovtnya 2006 Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 1 serpnya 2014 Map a Planet Explorer Venus Left Look RADAR Map angl USGS Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 1 serpnya 2014 interaktivna karta za danimi Magellana Melosh H J 2001 PDF International Conference on Catastrophic Events and Mass Extinctions Impacts and Beyond 9 12 July 2000 Vienna Austria abstract no 3144 141 142 Bibcode 2001caev conf 3144M Arhiv originalu PDF za 4 Bereznya 2016 Procitovano 3 Serpnya 2014 Brown C D Grimm R E 1996 PDF Lunar and Planetary Science 27 169 170 Bibcode 1996LPI 27 169B Arhiv originalu PDF za 11 Listopada 2013 Procitovano 3 Serpnya 2014 LiteraturaGrieve R A F Cintala M J 1995 Impact Melting on Venus Some Considerations for the Nature of the Cratering Record Icarus 114 1 68 79 Bibcode 1995Icar 114 68G doi 10 1006 icar 1995 1044 Kaula W M Bindschadler D L Grimm R E Smrekar S E Roberts K M 1992 Journal of Geophysical Research 97 E10 16085 16120 Bibcode 1992JGR 9716085K doi 10 1029 92JE01643 Arhiv originalu za 10 Serpnya 2014 Procitovano 3 Serpnya 2014 PosilannyaArkush karti V 2 na sajti Gazetteer of Planetary Nomenclature 1 4 Mb 17 Zhovtnya 2011 u Wayback Machine Map a Planet Explorer Venus Left Look RADAR Map angl USGS Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 1 serpnya 2014 interaktivna karta za danimi Magellana PIA00149 Venus Maxwell Montes and Cleopatra Crater angl NASA JPL 5 lyutogo 1996 Arhiv originalu za 13 lipnya 2012 Procitovano 1 serpnya 2014 Cleopatra Venus Crater Database angl Lunar and Planetary Institute 2013 Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 1 serpnya 2014 Cleopatra Gazetteer of Planetary Nomenclature angl International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 1 zhovtnya 2006 Arhiv originalu za 9 travnya 2014 Procitovano 1 serpnya 2014

Дата публікації:
Топ