Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Перше Київське Костянтинівське військове училище військовий навчальний заклад Російської імперії заснований 1865 року у

Київське піхотне училище

Київське піхотне училище

Перше Київське Костянтинівське військове училище — військовий навчальний заклад Російської імперії, заснований 1865 року у Києві. Готував юнкерів до випуску в чині підпоручика.

image
Київське військове училище на листівці. Початок XX ст.

Під час української революції у 1917 році урядом УНР на базі училища була розгорнута Перша Військова імені Гетьмана Богдана Хмельницького Юнацька школа (також — Перша українська юнацька школа ім. гетьмана Б. Хмельницького). В січні 1918 року, коли війська більшовиків загрожували захопленням столиці Української Республіки, юнкери школи взяли активну участь у боях з червоногвардійцями, зокрема в бою під Крутами, захищаючи Центральну Раду.

З 1920 року, після взяття території України під контроль більшовиками, на території училища діяло Київське вище військове інженерне училище зв'язку. Після здобуття Україною незалежності у 1991 році, тут розміщується Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.

Історія

Училище було створено 1 жовтня 1865 року відповідно до наказу імператора Олександра ІІ від 27 червня 1865 року як Київське піхотне інженерне юнкерське училище. Розмістилося в будівлі колишніх Казарм військових кантоністів, спорудженій у 1835-39 роках.

Число курсантів при заснуванні — 200 осіб. Ювілейне та храмове свято училища було — в день Покрови Пресвятої Богородиці.[]

В 1897 році училище було перейменовано в Київське військове училище. По штату в училищі було необхідно 1 батальйонний командир, 4 ротних командира і 10 молодших офіцерів (в тім числі ад'ютант). До 1914 року 4 роти і 400 юнкерів; 1 жовтня 1914 року відбувся останній випуск юнкерів в чині підпоручика. Училище перейшло до практики чотиримісячних прискорених випусків. Штат було збільшено до 630 юнкерів. Стройовий командний склад, крім своєї безпосередньої роботи, проводив читання лекцій з тактики і топографії. В зв'язку з тим, що з початком Першої світової війни в Києві було відкрито ще 3 військових училища, 26 вересня 1914 року училищу було присвоєно найменування 1-ше Київське військове училище. 10 жовтня 1915 року, після смерті великого князя Костянтина Костянтиновича Романова, імператором видано наказ, за яким училище слід було називати, як 1-ше Київське Костянтинівське військове училище.

Українська революція

Докладніше: Українська революція

Училище брало участь у боях більшовиками в Києві 25.10.-1.11.1917 р. (убито 2 офіцера і 40 юнкерів, поранено 2 і 60). 5 листопада 1917 року, після збройних сутичок з більшовиками, частина особового складу Київського Костянтинівського військового училища захопила потяг і виїхала на Кубань, де в подальшому брали участь у боях з загонами Червоної армії. Особовий склад училища — 25 офіцерів та 131 юнкера на чолі з генералом Калачовим, прибув до Катеринодару 13 листопада 1917 року. Більшість їх (близько 100 офіцерів і юнкерів) загинуло в Кубанських походах.

На території Костянтинівського військового училища 20 листопада 1917 року, за наказом Генерального секретаря з військових справ Симона Петлюри, була розгорнута Перша українська військова юнацька школа, в складі якої перебували юнкери, що залишилися в Києві. Школі було присвоєно ім'я гетьмана Богдана Хмельницького.

Бої на Бахмацькому напрямку

25 грудня 1917 (7 січня 1918), на Різдво, під командою Семена Лощенка спорудили імпровізований бронепотяг зі шпал, мішків із піском, бляхи тощо. За спогадами козака Никифора Авраменка, потяг мав два вагони і платформу, на якій встановили одну гармату (імовірно 76-мм дивізійна гармата) та один кулемет «Максим». Поїзд мав 5 чоловік залоги. 26 грудня 1917 (8 січня 1918) до станції Бахмач прибуло 300 юнаків військової школи. За спогадом Митрофана Швидуна, півсотні юнаків було приділено до «панцирного» потягу Лощенка.

На чолі із штабс-капітаном Горошком вони вранці 27 грудня (9 січня) зайняли станцію Доч. Проте сюди наступало угрупування більшовиків Рейнгольда Берзіна, і після перестрілки між бронепоїздами 30 грудня (12 січня), Бондарівку і Доч українським військам довелось залишити.

5 (18) січня із Києва в Бахмач прибув сучасний бронепотяг «Вільна Україна», що мав 24 кулемети, на чолі із капітаном Довгополовим, а також ще 150 юнаків військової школи, які перед тим були у різдвяній відпустці. Наступного дня українські бронепотяги контратакували: Довгополов — станцію Доч, а Лощенко продовжив наступ на північ, поза Бондарівку. «Вільна Україна» у бою отримала серйозні ушкодження ― тендерна гармата була розбита разом з обслугою, було влучання і в передній вагон. «Вільна Україна» почала відступ на Бондарівку, а далі на Київ. У бою загинули юнаки-гарматники Ісидор Троцький та Олександр Жук. Гармата Лощенка зі свого поїзда відкрила вогонь по бронепоїзду більшовиків, прикриваючи відхід «Вільної України». До залізниці підтягалася юнацька піхота, яку Лощенко підібрав на потяг. У Бондарівці юнаки пересіли на свій потяг і відступили до Часниківки.

Вже 10 (23) січня, після боїв, на своєму мітингу і за згодою старшин, юнаки вирішили повернутись до Києва.

Бій під Крутами

Докладніше: Бій під Крутами

По поверненню до Києва, після докорів командувача Київського військового округу Миколи Шинкаря, юнаки погодилися повернутися на позиції. Разом із юнаками зголосився їхати на фронт Помічний курінь Січових стрільців. Ввечері 15 (28) січня бойовий відділ 1-ї Української військової школи (300 юнаків, виснажених попередніми боями) і Помічний курінь Січових стрільців (116 чоловік) виїхали на фронт. Разом з ними їхав начальник Першої Української військової школи сотник Дем'ян Носенко, який мав перебрати командування військами на бахмацькому напрямку.

Розформування

1 березня 1919 року радянська влада організувала інженерні курси, які після переїзду з Харкова від 20 вересня 1920 року розташувалась у будівлі училища, а 1 листопада 1924 року перейменовані на військову школу зв'язку, яка з часом перетворилась на Київське вище військове інженерне двічі Червонопрапорне училище зв'язку імені М. І. Калініна.

Начальники

  • (1918) Дем'ян Носенко

Відомі випускники

Військовики армій УНР та Української Держави

Інші

Див. також

Примітки

  1. Юрій Юзич, “Незрівнянний гарматник” Семен Лощенко // Історична правда, 29 січня 2020
  2. . Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 11 листопада 2012.
  3. 1-е Киевское Константиновское военное училище [ 3 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Летопись украинского Донбасса. Донбасс во времена Освободительной Борьбы 1917–1921 гг / сост. Ю.Косенко. — Ичня : ЧП «Формат», 2018. — С. 175–178.
  5. . www.slavaukraini.org. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  6. Михайло Ковальчук, Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки // Історична правда, 29 січня 2014

Посилання

  • Юрій Євтушенко, Просвітник, редактор, мовознавець, офіцер — трагедія українця Михайла Оппокова [ 27 січня 2021 у Wayback Machine.] // Музей Грушевського, 28.03.2020

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Pershe Kiyivske Kostyantinivske vijskove uchilishe vijskovij navchalnij zaklad Rosijskoyi imperiyi zasnovanij 1865 roku u Kiyevi Gotuvav yunkeriv do vipusku v chini pidporuchika Kiyivske vijskove uchilishe na listivci Pochatok XX st Pid chas ukrayinskoyi revolyuciyi u 1917 roci uryadom UNR na bazi uchilisha bula rozgornuta Persha Vijskova imeni Getmana Bogdana Hmelnickogo Yunacka shkola takozh Persha ukrayinska yunacka shkola im getmana B Hmelnickogo V sichni 1918 roku koli vijska bilshovikiv zagrozhuvali zahoplennyam stolici Ukrayinskoyi Respubliki yunkeri shkoli vzyali aktivnu uchast u boyah z chervonogvardijcyami zokrema v boyu pid Krutami zahishayuchi Centralnu Radu Z 1920 roku pislya vzyattya teritoriyi Ukrayini pid kontrol bilshovikami na teritoriyi uchilisha diyalo Kiyivske vishe vijskove inzhenerne uchilishe zv yazku Pislya zdobuttya Ukrayinoyu nezalezhnosti u 1991 roci tut rozmishuyetsya Vijskovij institut telekomunikacij ta informatizaciyi imeni Geroyiv Krut IstoriyaUchilishe bulo stvoreno 1 zhovtnya 1865 roku vidpovidno do nakazu imperatora Oleksandra II vid 27 chervnya 1865 roku yak Kiyivske pihotne inzhenerne yunkerske uchilishe Rozmistilosya v budivli kolishnih Kazarm vijskovih kantonistiv sporudzhenij u 1835 39 rokah Chislo kursantiv pri zasnuvanni 200 osib Yuvilejne ta hramove svyato uchilisha bulo v den Pokrovi Presvyatoyi Bogorodici dzherelo V 1897 roci uchilishe bulo perejmenovano v Kiyivske vijskove uchilishe Po shtatu v uchilishi bulo neobhidno 1 bataljonnij komandir 4 rotnih komandira i 10 molodshih oficeriv v tim chisli ad yutant Do 1914 roku 4 roti i 400 yunkeriv 1 zhovtnya 1914 roku vidbuvsya ostannij vipusk yunkeriv v chini pidporuchika Uchilishe perejshlo do praktiki chotirimisyachnih priskorenih vipuskiv Shtat bulo zbilsheno do 630 yunkeriv Strojovij komandnij sklad krim svoyeyi bezposerednoyi roboti provodiv chitannya lekcij z taktiki i topografiyi V zv yazku z tim sho z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni v Kiyevi bulo vidkrito she 3 vijskovih uchilisha 26 veresnya 1914 roku uchilishu bulo prisvoyeno najmenuvannya 1 she Kiyivske vijskove uchilishe 10 zhovtnya 1915 roku pislya smerti velikogo knyazya Kostyantina Kostyantinovicha Romanova imperatorom vidano nakaz za yakim uchilishe slid bulo nazivati yak 1 she Kiyivske Kostyantinivske vijskove uchilishe Ukrayinska revolyuciya Dokladnishe Ukrayinska revolyuciya Uchilishe bralo uchast u boyah bilshovikami v Kiyevi 25 10 1 11 1917 r ubito 2 oficera i 40 yunkeriv poraneno 2 i 60 5 listopada 1917 roku pislya zbrojnih sutichok z bilshovikami chastina osobovogo skladu Kiyivskogo Kostyantinivskogo vijskovogo uchilisha zahopila potyag i viyihala na Kuban de v podalshomu brali uchast u boyah z zagonami Chervonoyi armiyi Osobovij sklad uchilisha 25 oficeriv ta 131 yunkera na choli z generalom Kalachovim pribuv do Katerinodaru 13 listopada 1917 roku Bilshist yih blizko 100 oficeriv i yunkeriv zaginulo v Kubanskih pohodah Na teritoriyi Kostyantinivskogo vijskovogo uchilisha 20 listopada 1917 roku za nakazom Generalnogo sekretarya z vijskovih sprav Simona Petlyuri bula rozgornuta Persha ukrayinska vijskova yunacka shkola v skladi yakoyi perebuvali yunkeri sho zalishilisya v Kiyevi Shkoli bulo prisvoyeno im ya getmana Bogdana Hmelnickogo Boyi na Bahmackomu napryamku 25 grudnya 1917 7 sichnya 1918 na Rizdvo pid komandoyu Semena Loshenka sporudili improvizovanij bronepotyag zi shpal mishkiv iz piskom blyahi tosho Za spogadami kozaka Nikifora Avramenka potyag mav dva vagoni i platformu na yakij vstanovili odnu garmatu imovirno 76 mm divizijna garmata ta odin kulemet Maksim Poyizd mav 5 cholovik zalogi 26 grudnya 1917 8 sichnya 1918 do stanciyi Bahmach pribulo 300 yunakiv vijskovoyi shkoli Za spogadom Mitrofana Shviduna pivsotni yunakiv bulo pridileno do pancirnogo potyagu Loshenka Na choli iz shtabs kapitanom Goroshkom voni vranci 27 grudnya 9 sichnya zajnyali stanciyu Doch Prote syudi nastupalo ugrupuvannya bilshovikiv Rejngolda Berzina i pislya perestrilki mizh bronepoyizdami 30 grudnya 12 sichnya Bondarivku i Doch ukrayinskim vijskam dovelos zalishiti 5 18 sichnya iz Kiyeva v Bahmach pribuv suchasnij bronepotyag Vilna Ukrayina sho mav 24 kulemeti na choli iz kapitanom Dovgopolovim a takozh she 150 yunakiv vijskovoyi shkoli yaki pered tim buli u rizdvyanij vidpustci Nastupnogo dnya ukrayinski bronepotyagi kontratakuvali Dovgopolov stanciyu Doch a Loshenko prodovzhiv nastup na pivnich poza Bondarivku Vilna Ukrayina u boyu otrimala serjozni ushkodzhennya tenderna garmata bula rozbita razom z obslugoyu bulo vluchannya i v perednij vagon Vilna Ukrayina pochala vidstup na Bondarivku a dali na Kiyiv U boyu zaginuli yunaki garmatniki Isidor Trockij ta Oleksandr Zhuk Garmata Loshenka zi svogo poyizda vidkrila vogon po bronepoyizdu bilshovikiv prikrivayuchi vidhid Vilnoyi Ukrayini Do zaliznici pidtyagalasya yunacka pihota yaku Loshenko pidibrav na potyag U Bondarivci yunaki peresili na svij potyag i vidstupili do Chasnikivki Vzhe 10 23 sichnya pislya boyiv na svoyemu mitingu i za zgodoyu starshin yunaki virishili povernutis do Kiyeva Bij pid Krutami Dokladnishe Bij pid Krutami Po povernennyu do Kiyeva pislya dokoriv komanduvacha Kiyivskogo vijskovogo okrugu Mikoli Shinkarya yunaki pogodilisya povernutisya na poziciyi Razom iz yunakami zgolosivsya yihati na front Pomichnij kurin Sichovih strilciv Vvecheri 15 28 sichnya bojovij viddil 1 yi Ukrayinskoyi vijskovoyi shkoli 300 yunakiv visnazhenih poperednimi boyami i Pomichnij kurin Sichovih strilciv 116 cholovik viyihali na front Razom z nimi yihav nachalnik Pershoyi Ukrayinskoyi vijskovoyi shkoli sotnik Dem yan Nosenko yakij mav perebrati komanduvannya vijskami na bahmackomu napryamku Rozformuvannya 1 bereznya 1919 roku radyanska vlada organizuvala inzhenerni kursi yaki pislya pereyizdu z Harkova vid 20 veresnya 1920 roku roztashuvalas u budivli uchilisha a 1 listopada 1924 roku perejmenovani na vijskovu shkolu zv yazku yaka z chasom peretvorilas na Kiyivske vishe vijskove inzhenerne dvichi Chervonopraporne uchilishe zv yazku imeni M I Kalinina Nachalniki 1918 Dem yan NosenkoVidomi vipusknikiVijskoviki armij UNR ta Ukrayinskoyi Derzhavi Arhipovich Mikola Georgijovich 1869 General lejtenant kavaler Zolotoyi Georgiyivskoyi zbroyi ordeniv Svyatogo Georgiya 4 go i 3 go stupeniv Bogdanovich Pavlo Mikolajovich 1883 1973 polkovnik Generalnogo shtabu uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni Vrublevskij Yevgen Yulianovich 1904 komandir polku Diyevoyi Armiyi UNR Gayevskij Ivan Timofijovich 1891 polkovnik Armiyi UNR geroj Bazaru Drozdovskij Levko Antonovich 1869 1951 general major 1 j general kvartirmejster Ukrayinskogo Generalnogo shtabu v 1918 roci vijskovij atashe UNR v Shvejcariyi i Italiyi v 1919 roci Zhurahiv Sergij Ivanovich polkovnik Armiyi UNR Izotov Sergij Vasilovich 1868 starshina Diyevoyi armiyi UNR uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni ta ukrayinskoyi radyanskoyi vijni 1917 1921 Kirpotenko Sergij Antonovich generalnij horunzhij Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi Kravchenko Petro Petrovich 1893 polkovnik Armiyi UNR Krivenko Viktor Vasilovich 1898 polkovnik Armiyi UNR Kudelinskij Mihajlo Ivanovich 1896 polkovnik Armiyi UNR Kuzmin Yevgen Mihajlovich 1871 1942 mistectvoznavec publicist pedagog teosof Malanyuk Yevgen Filimonovich 1897 1968 ukrayinskij poet pismennik publicist sotnik Armiyi UNR Mishakiv Mihajlo Vasilovich polkovnik Armiyi UNR Nikolich Mikola Mikolajovich 1871 generalnij horunzhij Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi Omelyanovich Volodimir Stepanovich polkovnik Armiyi UNR Savchinskij Leonid Opanasovich 1900 polkovnik Armiyi UNR Sikevich Volodimir Vasilovich 1870 1952 general horunzhij armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki komandir 3 go Gajdamackogo polku i vijskovij atashe UNR v Ugorshini Trockij Igor Vasilovich 1914 polkovnik Armiyi UNR Inshi Borisov Mikola Andrijovich 1889 1937 pismennik Denikin Anton Ivanovich 1872 1947 general lejtenant golovnokomanduvach Dobrovolchoyu armiyeyu i Zbrojnimi silami pivdnya Rosiyi Vchivsya u 1890 1892 rokah zakinchiv iz vidznakoyu 1863 1939 general lejtenant odin z organizatoriv Polskoyi armiyi v Rosiyi u 1918 roci 1870 1944 general major odin z organizatoriv antibilshovickogo ruhu na pivdni Rosiyi povirenij A I Denikina v Italiyi 1898 1952 general lejtenant Chervonoyi Armiyi Lyeskov Andrij Mikolajovich 1866 1953 rosijskij pismennik vijskovij sin i biograf pismennika Mikoli Lyeskova Sitin Pavlo Pavlovich 1870 1938 general major golovnokomanduvach Pivdennim frontom RSChA proti Denikina u 1918 roci Div takozhYunacki shkoliPrimitkiYurij Yuzich Nezrivnyannij garmatnik Semen Loshenko Istorichna pravda 29 sichnya 2020 Arhiv originalu za 29 zhovtnya 2012 Procitovano 11 listopada 2012 1 e Kievskoe Konstantinovskoe voennoe uchilishe 3 lyutogo 2015 u Wayback Machine ros Letopis ukrainskogo Donbassa Donbass vo vremena Osvoboditelnoj Borby 1917 1921 gg sost Yu Kosenko Ichnya ChP Format 2018 S 175 178 www slavaukraini org Arhiv originalu za 8 lyutogo 2021 Procitovano 3 lyutogo 2021 Mihajlo Kovalchuk Bij pid Krutami vidomi j nevidomi storinki Istorichna pravda 29 sichnya 2014PosilannyaYurij Yevtushenko Prosvitnik redaktor movoznavec oficer tragediya ukrayincya Mihajla Oppokova 27 sichnya 2021 u Wayback Machine Muzej Grushevskogo 28 03 2020

Дата публікації:
Топ