Китайські музичні інструменти

Китайські музичні інструменти – категорія традиційних музичних інструментів, що розповсюдилися у Східній Азії з Китаю. Включає як інструменти відомі у класичній культурі, так і деякі інші, які увійшли до вжитку через торгові стосунки із Середньою Азією

Класичні інструменти поділяються на «8 тембрів» (八音) згідно з використовуваним для виготовлення інструментів матеріалами:

• шовкові (丝) — струнні, найбільша група, вкл. щипкові (напр., цисяньцинь), пізніше також смичкові;
• бамбукові (竹) — дерев'яні духові, аналогічні гобоя та флейтам (напр. сяо);
• дерев'яні (木) — ксилофони;
• кам'яні (石) — літофони;
• металеві (金) — дзвони, металофони, цимбали, ґонґи;
• земляні (глиняні) (土) — окарина сюнь, ударний фов;
• гарбузові (匏) — духові з вільною тростиною;
• шкіряні (革) — ударні-мембранофони.

Ця класифікація імовірно сформувалася в Сх. Чжоу, коли деякі інструменти (цитра се, дзвони) перебували на піку популярності, в той час як інші (гуцінь) ще не набули класичної форми або зовсім не існували. Вона достатньо умовна: наприклад, найдавніші флейти («бамбук») виготовлялися з кістки (наприклад, інструмент ^[en], що виготовлений 6 тис. років до н.е.); шкіра або дерево використовувалися як мембрана багатьом струнно-смичкових; інструменти типушен («гарбуз») могли виготовлятися з дерева, що імітує форму гарбуза, тощо.

Галерея

Нижче представлено акварельні ілюстрації, зроблені в Китаї у 1800-х, що демонструють кілька типів музичних інструментів:

• Жінка грає на ді.
• Жінка грає на .
• Жінка грає на гонгу.
• Жінка грає на піпі.
• Жінка грає на саньсянь.
• Жінка грає на шимяньло (shimianluo).
• Жінка грає на маленькому барабані.
• Жінка грає на духовому інструменті з вигнутим розтрубом.
• Жінка грає на сяо.
• Жінка грає на чжен.

Література

• Lee, Yuan-Yuan and Shen, Sinyan. Chinese Musical Instruments (Chinese Music Monograph Series). 1999. Chinese Music Society of North America Press.
• Shen, Sinyan. Chinese Music in the 20th Century (Chinese Music Monograph Series). 2001. Chinese Music Society of North America Press.
• Yuan, Bingchang, and Jizeng Mao (1986). Zhongguo Shao Shu Min Zu Yue Qi Zhi. Beijing: Xin Shi Jie Chu Ban She/Xin Hua Shu Dian Beijing Fa Xing Suo Fa Xing. .