Кита

Кита́ — у віршуванні східних народів — невеликий твір філософського змісту, частина газелі без початкового бейта, зі схемою римування: ба ва га… і т. д.

Приклад кити — вірш Абуль-Хасан Рудакі у перекладі В. Мисика:

Своєму тілові на втіху чи варто душу турбувати?

Хто б на сторожі біля псарні поставить ангола посмів!

Як правди вісником по світу ідеш дорогою пророків,

Ти не шукатимеш водички в струмку Еллади, що змілів

Я солов'їними піснями себе, мов путами, опутав,

Немов Іосифа за вроду, мене ув'язнено за спів (…).

Джерела

• Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 348

Посилання

• Кита, або Кіт’а // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 476.
• Кита // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 247. — 634 с.