Кислин

Кислин — село в Україні, у Буцькій селищній громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Гірський Тікич (притока Тікичу) за 25 км на північ від смт Маньківка. Населення становить 506 осіб.

село Кислин
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Уманський район
Громада	Буцька селищна громада
Облікова картка	картка
Основні дані
Перша згадка	середина 17 століття
Населення	506 (на 1 січня 2005 року)
Поштовий індекс	20110
Телефонний код	+380 4748
Географічні дані
Географічні координати	49°09′21″ пн. ш. 30°24′45″ сх. д. / 49.15583° пн. ш. 30.41250° сх. д. / 49.15583; 30.41250Координати: 49°09′21″ пн. ш. 30°24′45″ сх. д. / 49.15583° пн. ш. 30.41250° сх. д. / 49.15583; 30.41250
Водойми	р. Гірський Тікич
Місцева влада
Адреса ради	с.Кислин, вулиця Шевченка
Сільський голова	Чорний Наум Вікторович
Карта
Кислин
Кислин
Мапа
Кислин у Вікісховищі

Історія

Село за своїм виникненням відоме з середини XVII століття. На той час землями цього краю володів польський пан Кислинський. Перші поселенці носили прізвища: Ковальські, Вовкотруби, Сіренки, Саковські. У 1753 році тут зведено Богословську церкву, дерев'яну, 7-го класу.

У 1768 році в селі нараховувалося 100 дворів, у яких мешкало близько 600 душ, а у 1783 — лише 53 двори, де проживало 389 чоловік і жінок.

У 1864 році Лаврентій Похилевич записав:

Кислин, село в 2-х верстах от местечка Буков, при реке Тикиче. Жителей обоего пола 702, земли — 2788 десятин. Принадлежит Зенону Севастиановичу Кондрацкому (латинского исповедания). Церковь Богословская, деревянная, 7-го класса; земли имеет 63 десятины; построена 1753 года.

У 1869 році на території Кислина землевласником Зеноном Кондрацьким зведено цукровий завод «Кислинський»: на підприємстві працювало 280 робітників, з них — 20 жінок, 220 місцевих чоловіків, а 60 — із Київської та Полтавської губерній. Першим директором ґуральні був Олександр Васильович Реут. На заводі діяли:

слесарная мастерская, 4 кузницы и один хлебный магазин, где в 1900 году продавалось 322 чверти озимого и 161 чверть ярового хлеба. Мирской капитал достигал суммы 82 рубля. Пожарный обоз состоял из одного насоса, 2 бочек и 2 багров.

У 1900 році в селі було 239 дворів, проживало 626 чоловіків та 653 жінки. Діяла церква та школа грамоти.

У 1905 році село Кислин відносилося до Русалівської волості Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні населення знаходилося 366 десятин; на той час у селі було 259 дворів. У 1913 році тут мешкало 1284 особи, діяла церковно-приходська школа,учителем якої був Герасименко Зиновій Карпович. Продажем та виробництвом товарів і послуг займалися 2 магазини «Бакалія», цукрово-пісочний завод (виробляв 472 тисячі пудів на рік). У селі діяв водяний млин, яким користувалися не лише місцеві жителі, а й мешканці довколишніх поселень. Того ж часу через Гірський Тікич було зведено дубовий міст із ажурними перилами: тут проходили свята Івана Купала, сільські гуляння. У 1933 році повінь знесла його, згодом на цьому місці зведено металобетонний, що слугує й нині.

У 1929 році створено Товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ) імені Тараса Шевченка, що об'єднало десять індивідуальних землевласників, серед яких були: Семен Теофанович Неліковський, Микола Дмитрович Тимошенко, Мокій Григорович Буханистий, Василь Власович Віденко, Митрофан Лаврентійович Манзюк, Григорій Федорович Саковський.

У 1970-их роках у селі зведено школу на 360 учнів, Будинок культури на 400 місць, дитячий садок на 100 малюків, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, продовольчий магазин, заасфальтовано центральну дорогу.

На території Кислина виявлено 9 курганів, серед них — 3 скіфські, що оберігаються законом. На цій території знайдено старовинне глиняне прясло. У місцевій школі довгий час зберігалися камінний молоток з просвердленим отвором і нерівнею поверхнею, а також оленячий ріг із частиною черепа. Знайдені ці речі в річці у 1954 році.

Галерея

• Вулиця Шевченка
• Сільська рада
• Школа
• Будинок культури
• Річка Гірський Тікич
• Пам'ятник воїнам-односельцям
• Братська могила радянських воїнів
• Пам’ятний знак жертвам Голодомору

Посилання

• Жадько В. Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу.-К.,2006.-С.201 - 207.
• Універсальна енциклопедія "Черкащина". Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.407 - 408.