Киселівський Григорій Іванович

Григо́рій Іва́нович Киселі́вський (1776, Київ, Київська губернія, Російська імперія — 8 (20) січня 1841, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — останній київський війт у 1826–1834 роках, купець 2-ї гільдії, надвірний радник, бурмистр.

Григорій Іванович Киселівський
Григорій Іванович Киселівський
Війт Києва
1826 — 1834
Попередник	Михайло Григоренко
Наступник	посаду скасовано
Народився	1776 Київ, Київська губернія, Російська імперія
Помер	8 (20) січня 1841^[1] Київ, Київська губернія, Російська імперія^[1]
Похований	Щекавицьке кладовище^[1]
Відомий як	купецтво
Підданство	Російська імперія
Професія	купець 2-ї гільдії
Релігія	православного віросповідання
Нагороди	Орден Святої Анни 3 ступеня

Будинок Киселівського (вул. Григорія Сковороди, 9)

Біографія

Народився 1776(1776) року в Києві на Подолі в родині заможного купця. Батько Григорія — Іван (1745–1813), купець 3-ї гільдії — був київським бурмистром, і син пішов по його слідах, займаючи послідовно різні магістратські посади, аж поки сам не став бурмистром у 1815 році. Того ж року відзначений золотої медалі за зразкове утримання кур'єрських коней на поштових станціях. Пошта взагалі була слабкістю Киселівського (яка, до того ж давала чималий зиск), з 1828 року він утримував власним коштом київський поштовий двір. Робити це йому було, мабуть, неважко, бо загальна оцінка нерухомого майна Киселівського становила (на 1819 рік) 66 500 карбованців разом з вартістю крамниць у Гостиному дворі.

26 січня 1826 року обраний війтом. З'їздивши на коронацію Миколи I, повернувся назад із ще однією медаллю, цього разу срібною. Останню нагороду — орден Святої Анни 3-го ступеня — отримав у 1832 році за «особливу діяльність, засвідчену начальством» (малася на увазі організація оборони міста під час польського повстання 1830–1831 років). Але того ж року його, попри «наполегливу працю», притягли до судової відповідальності у знаменитій .

Через два роки посаду війта було взагалі ліквідовано разом зі скасуванням Магдебурзького права в Києві.

Втім, як і більшість магістратських діячів, відбувся Киселівський легко, і в 1835 році заснував у місті «Контору первоначального заведения дилижансов и транспортов», яка сполучала Київ диліжансами з Москвою та Петербургом.

На Подолі Киселівському належало кілька дворів, зокрема родова садиба з двоповерховим будинком (досі відомий як ), а також великий, пізніше розібраний, будинок біля Воскресенської церкви (на його фундаменті збудовано будівлю палацу культури «Славутич»).

Раптово помер 8 (20) січня 1841 року «від удару», похований на Щекавицькому кладовищі.

Примітки

1. метрична книга
   d:Track:Q932420d:Track:Q34544468
2. Запис про смерть в метричній книзі церкви Миколи Набережного за 1841 рік // ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 2032. Арк. 79зв–80.

Джерела

• Друг О. М., Ковалинський В. В., Від війта — до мера. — К. : ДОН-97, 2004. — C. 23. — . [ 7 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Попельницька О. Історична топографія київського Подолу XVII — початку XIX століття. — К. : Стилос, 2003. — С. 211—212. — .
• 5. 3-й гильдии купец Григорий Иванович Киселевский / Ревизская сказка о купцах, мещанах христианах и евреях города Киева. Март 1816 // ДАКО. Ф. 280. Оп. 2. Спр. 332. Арк. 5зв–6. (рос. дореф.)
• 1. 2-й гильдии купец Киевский войт и кавалер Григорий Иванович Киселевский / Ревизские сказки купцам и старожилым мещанам города Киева. 30 апреля 1834 // ДАКО. Ф. 280. Оп. 2. Спр. 332. Арк. 3зв–4. (рос. дореф.)