Катерина Калитко

Катери́на Олекса́ндрівна Кали́тко (нар. 8 березня 1982, Вінниця) — українська поетка, перекладачка, авторка поетичних збірок і прозових творів. Членкиня Українського ПЕН, колишня членкиня Національної Спілки Письменників України (у 2024 році подала заяву на припинення участі у Спілці).

Катерина Калитко
Калитко Катерина Олександрівна
Народилася	8 березня 1982(1982-03-08) (42 роки) Вінниця, УРСР
Країна	Україна
Діяльність	письменниця, поетеса, перекладачка
Сфера роботи	^d^[1], поезія^[1] і перекладацтво^[d]^[1]
Alma mater	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	Премія Women In Arts (2019)
Сайт: kkateryna.wordpress.com
Калитко Катерина Олександрівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калитко.

Життєпис

Народилася у м. Вінниці, де й закінчила середню школу — із золотою медаллю. У 1999—2005 роках студіювала політологію та журналістику в Києво-Могилянській академії. Живе і працює у Вінниці та в Сараєві.

Творчість

Катерина Калитко. 2017

Твори Катерини Калитко друкувалися в періодиці, зокрема у журналах «Світо-Вид», «Українські проблеми», «Молода Україна», «Кур'єр Кривбасу», «Radar», з'являлися в антологіях та альманахах: «Привітання життя», «Гранослов», «Початки. Антологія молодої поезії» (1998), «Молоде вино» (2000), «Колекція» (2001), «Українська поезія ХХ ст.» (2001), «Багатоголосся. Подільська поезія ХХ ст.» (2002), «Найкращі вірші про кохання. Чоловічий примірник» (2007), «Дві тонни» (2007), «Чорне і червоне: Сто українських поеток ХХ сторіччя» (2011), «М'якуш. Антологія української смакової поезії» (2012) та інших.

У 17-річному віці перемогла в поетичному конкурсі «Гранослов» (1999). Лавреатка конкурсів «Гранослов» та «Привітання життя» ім. Богдана-Ігоря Антонича, конкурсу читаної поезії «Молоде вино», конкурсу видавництва «Смолоскип» та літературної премії «Благовіст».

У 2017 році книжка Катерини Калитко «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки», що вийшла у «Видавництві Старого Лева», була відзначена премією («Книга року Бі-Бі-Сі — 2017»).

Поетична збірка «Ніхто нас тут не знає, і ми — нікого» присвячена психології людини на тлі значних історичних подій. Частина віршів написана верлібром. Збірка отримала премію «ЛітАкцент Року» (2019) у номінації «Поезія».

У 2023 році Калитко запросили написати текст для Радіодиктанту національної єдності.

Бібліографія

Авторка поетичних збірок

• «Посібник зі створення світу» (Вінниця: Логос, 1999)
• «Сьогоднішнє завтрашнє» (Київ: Гранослов, 2001)
• «Портретування асфальту» (Київ: Смолоскип, 2004)
• «Діалоги з Одіссєем» (Київ: Пульсари, 2005)
• «Сезон штормів» (Київ: Електрокнига, 2013)
• «Катівня. Виноградник. Дім» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2014)
• «Бунар» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2018)
• «Ніхто нас тут не знає, і ми — нікого» (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2019)
• «Орден мовчальниць» (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2021)
• «Люди з дієсловами» (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2022)

Прозова творчість

У 2007 році опублікувала книжку малої прози «М.істерія» у співпраці з київським видавництвом «Факт».

У 2017 році у «Видавництві Старого Лева» вийшла збірка короткої прози «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки».

Переклади іншими мовами

Окремі твори Катерини Калитко перекладені англійською, німецькою, польською, вірменською, литовською, словенською, сербською, болгарською, італійською та на іврит. Збірка віршів «Золото, смирна і мед» вийшла 2014 року в Ізраїлі (переклад на іврит Антона Паперного).

Відзнаки

• лавреат літературного конкурсу «Гранослов» (1999);
• переможець фестивалю читаної поезії «Молоде вино» (1999);
• премія «Привітання життя» імені Богдана-Ігоря Антонича (2001);
• лавреат конкурсу видавництва «Смолоскип» (2003);
• подільська літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (2000);
• премія «Благовіст» (2001);
• премія (2004);
• премія «ЛітАкцент року» (2014) за книжку «Катівня. Виноградник. Дім»;
• премія «Книга року Бі-Бі-Сі» (2017) за книжку «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки»;
• спеціальна відзнака журі Премією міста літератури ЮНЕСКО за поетичну збірку «Бунар» (2019);
• премія «ЛітАкцент року» (2018) за книжку «Бунар»;
• премія «ЛітАкцент року» (2019) за книжку «Ніхто нас тут не знає, і ми — нікого».

Стипендіатка письменницької програми Центральноєвропейської ініціативи Fellowship.

У вересні 2016 року отримала від міжнародного фестивалю Vilenica International Literary Festival.

У листопаді 2017 року отримала літературну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського від Польського інституту у Києві за прозову україномовну творчість, що порушує актуальні теми, змушує до рефлексії, розширює знання про інші культури.

У 2019 році нагороджена незалежною Премією Women in Arts від UN Women та Українського інституту в рамках HeForShe Arts Week 2019.

У 2023 році отримала Шевченківську премію у номінації «Література» за збірку «Орден мовчальниць».

Перекладацька діяльність

Досліджує та перекладає сучасну літературу Боснії і Герцеговини. Цикли оповідань Міленка Єрговича, Сніжани Мулич, Семездина Мехмедіновича, Ламії Бегагич та інших друкувалися в часописі «Кур'єр Кривбасу» в рамках авторської перекладної рубрики «Контурна карта». Добірки віршів Міленка Єрговича та Стевана Тонтича з'явилися в електронному часописі «Alarum».

Окремими книжками виходили переклади:

• Меліна Камерич «Туфлі до вручення „Оскара“» (Фоліо, 2013)
• Міленко Єргович «Історії про людей і тварин» (Темпора, 2013)
• Міленко Єргович «Срда співає в сутінках, на Трійцю» (Темпора, 2014)
• Емір Кустуріца «Смерть — неперевірена чутка» (Темпора, 2014)
• Ненад Величкович «Сагіб» (Темпора, 2014)
• Мілета Проданович «Аркадія» (Темпора, 2015)
• Михайло Пантич «Прогулянка хмарами» (Темпора, 2015)
• Углєша Шайтінац «Дуже скромні дари» (Темпора, 2016)
• Озрен Кебо «Сараєво для початківців» (Discursus, 2017)
• Меша Селімович «Дервіш і смерть» (, 2017)

За свої переклади відзначена премією часопису «Кур'єр Кривбасу» та перекладацькою премією METAPHORA.

У грудні 2017 року незалежне видавництво «Круговерть» видало культовий роман письменника боснійського походження Меші Селімовича «Дервіш і смерть» у перекладі Катерини Калитко.

У травні 2018 року у «Видавництві Старого Лева» вийшов черговий переклад боснійського і хорватського письменника Міленка Єрговича, виконаний Катериною Калитко — збірка із 16 оповідань «Іншалла, Мадонно, іншалла».

Аудіозаписи творів

• Катерина Калитко. З поетичної збірки "Катівня. Виноградник. Дім" : https://www.youtube.com/watch?v=tJl95E4-Ub0 [ 29 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Катерина Калитко. "З суто жіночого".https://www.youtube.com/watch?v=umQzDwFRMwM
• Катерина Калитко. "За кавою йшлось про буденне...": https://www.youtube.com/watch?v=1AXxmh0CbaI [ 7 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Катерина Калитко: «Я саме після подій Революції гідності зрозуміла, що ніколи не зможу поїхати з України». Лівий берег. 24 серпня 2019. оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
3. . Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2014.
4. . Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 30 грудня 2017.
5. Коцарев, Олег (26 вересня 2019). . Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
6. . www.chytomo.com (укр.). 21 січня 2020. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 12 лютого 2020.
7. "Ми в такий спосіб намагаємося триматися разом": Катерина Калитко розповіла про те, як писала радіодиктант. suspilne.media. 26 жовтня 2023.
8. [1] [ 13 березня 2014 у Wayback Machine.] Автура, сайт. . Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
9. [2] [ 13 березня 2014 у Wayback Machine.]. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
10. . Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.
11. . city-adm.lviv.ua (uk-ua) . 31 жовтня 2019. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
12. . Vilenica (амер.). Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 8 січня 2018.
13. . Vilenica (амер.). Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 8 січня 2018.
14. . ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 15 листопада 2017. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 3 грудня 2017.
15. Оголошено лауреатів Шевченківської премії. Українська правда (укр.). Процитовано 27 жовтня 2023.
16. [3] [ 13 березня 2014 у Wayback Machine.] Єргович, Міленко. . Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
17. [4] [ 13 березня 2014 у Wayback Machine.] Тонтич, Стеван. . Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
18. . www.metaphora.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 8 січня 2018.
19. . www.kruhovert.com (укр.). Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 3 грудня 2017.
20. . bukvoid.com.ua. Архів оригіналу за 23 травня 2018. Процитовано 1 червня 2018.

Посилання

• . Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
• . Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 12 березня 2014.
• . Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
• . Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
• . Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 29 листопада 2017.
• Катерина Калитко: «Зі мною примус не працює — я не ламаюся» [ 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Kateryna Kalytko: «The Demonic force» // Chytomo [ 7 березня 2022 у Wayback Machine.]