Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Катамай Микола Васильович Катамай псевдо Причепа Гордій 1925 с Ям

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Катамай.

Микола Васильович Катамай (псевдо: «Причепа», «Гордій»; 1925, с. Ямниця, Станиславівський повіт, Станиславівське воєводство; тепер — Тисменицький район, Івано-Франківська область — 21 січня 1947, с. Угринів, Станіславський район, Станіславська область; тепер — Тисменицький район, Івано-Франківська область) — український військовий діяч, хорунжий Української повстанської армії, командир сотні «Стріла».

Микола Васильович Катамай
Хорунжий
Загальна інформація
Народження	1925 с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область
Смерть	21 січня 1947 с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область
Псевдо	«Причепа», «Гордій»
Військова служба
Роки служби	1943—1946
Приналежність	Українська держава (1941)
Вид ЗС	УПА
Формування
Командування
Командувач сотні «Стріла»

Життєпис

Закінчив сільську народну школу і продовжив навчання в «Рідній школі» ім. Шашкевича в Станиславові. Після приходу німців вступив до Ремісничої школи, яку не закінчив через розкриття гестапо підпільної мережі юнацтва ОУН, до якої він належав. Перейшов у підпілля.

Один із перших вступив у лави УПА. З 1944 р. воював проти німців у відділі сотника «Шрама» (Степана Бурдина). Відзначився в боях, направлений до старшинської школи, після чого отримав ступінь булавного. Його неодноразово переводили з відділу у відділ, зрештою опинився у відділі «Хмари» (Петра Мельника) заступником сотенного «Явора» (Петраша Михайла). Після смерті «Явора» (30.06.1946) командує сотнею. Командиром був умілим і винахідливим. Зі свідчень повстанця Івана Семеновича Клейноти: «Прийшов наказ від командування припинити бойові операції. Але сотенний «Причепа» наказу не слухав — влаштовував засідки і наскоки, в яких і добував необхідне. Зброю, боєприпаси та все інше необхідне ми здобували самі.»

23 вересня 1945 р. чота «Причепи» обстріляла легковий автомобіль, який їхав з Тисмениці до Станиславова. Внаслідок акції було вбито заступника керівника політичного відділу 38-ої армії полковника Софрона Михайловича Голубєва.

Наказом КВШ УПА ч. 6 від 15 грудня 1946 р. з дня 14 жовтня 1946 р. підвищений у званні до старшого булавного.

21 січня 1947 року в селі Угринів разом з п'ятьма повстанцями прийняв двогодинний бій з більшовиками. Герої по останньому набою або гранаті залишили собі, щоб не здатися окупантам.

Посмертно підвищений у званні до хорунжого.

Див. також

Примітки

Дрогомирецький О. П. Герої повстанських пісень із архіву КДБ. Частина IV. Калуш
Невдале полювання керівництва 38-ї радянської армії під Тисменицею [ 18 жовтня 2021 у Wayback Machine.] / Відповідальний редактор Сергій Адамович. — Ч.1. — Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2017. — С. 55-56.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.

Література

Лесів С., Коретчук Я. П. Хмара, сотник УПА. В огні повстання. УПА на відтинку Чорного Лісу 1943—1945. Додатки. — Калуш : Карпатський акцент, 2014. — с. 181. — .

Посилання

Коретчук Я. Командири відділів ТВ 22 «Чорний Ліс» / Ярослав Коретчук, Петро Ганцюк. — Торонто; Львів: Літопис УПА, 2014. — Кн. 27. — С. 33. [ 18 жовтня 2018 у Wayback Machine.].
Дейчаківський Ігор. Ямничани. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2002. — 336 с. — ISBN 966-7363-96-1 [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]

[1] Дрогомирецький О. П. Герої повстанських пісень із архіву КДБ. Частина IV. Калуш

[2] Невдале полювання керівництва 38-ї радянської армії під Тисменицею [ 18 жовтня 2021 у Wayback Machine.] / Відповідальний редактор Сергій Адамович. — Ч.1. — Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2017. — С. 55-56.

[3] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.