Кароль Беднарський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беднарський.

Кароль (Ка́рло) Бедна́рський (4 листопада 1848, Львів — 23 квітня 1911, там само) — фахівець друкарської справи, поліграфіст, багаторічний директор Друкарні НТШ у Львові.

Карло Беднарський
Народився	4 листопада 1848(1848-11-04) Львів, Австрійська імперія
Помер	23 квітня 1911(1911-04-23) (62 роки) Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Поховання	Личаківський цвинтар
Діяльність	друкар
Заклад	Друкарня Ставропігійського інституту
«Збірник Історично-філософічної секції», «Збірник Філологічної секції», «Збірник Математично-природописно-лікарської секції», «Етнографічний збірник», «Жерела до історії України-Руси», , «Матеріяли до українсько-руської етнольоґії», , «Пам'ятки українсько-руської мови і літератури», «Правнича бібліотека», «Студії з поля суспільних наук і статистики», «Українська історична бібліотека», «Українсько-руська бібліотека», , «Хроніка НТШ» (українською й окремо німецькою мовами); «Часопись правнича», та інші. Більша частина серійних видань мала тираж понад 200 відбитків. З'являлися і книжки наукових видань, наприклад: Кость Левицький «Німецько-руський словар висловів правничих і адміністративних» (1893), «Збірник актів до історії суспільно-господарських відносин Західної України» (1899). Друкарня випускала і підручники, як то: Іван Верхратський «Соматольоґія» (1897), Володимир Левицький «Фізика для висших кляс» (1898); літературні часописи, як «Правда» (1878 і надалі); «Зоря» (1885—1897), «Літературно-науковий вістник» (1898—1906), твори Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Юрія Федьковича; багато інших художніх видань, підготованих на замовлення Руського педагогічного товариства, «Просвіти», зокрема, у серії «Українсько-руська видавнича спілка». Здійснювалося друкування шкільних підручників підручники тисячними накладами. Друкував велику кількість «дрібної» продукції, виконував акциденсові замовлення: відозви і звернення, оголошення й афіші, рекламні друки, фірмові бланки, програми, запрошення, календарі та інша продукція. Друкована продукція сприяла створенню доброго імені Товариства серед наукової громади України і світу. Книжки НТШ до 1914 року потрапляли у 196 країн світу. Контактував із багатьма відомими науковцями, громадсько-культурними діячами України і закордону. Багато знаних діячів видавало свої твори у друкарні Товариства. Чимало, відвідуючи НТШ у різних справах, заходило у друкарню і «кабінет» директора. Підтримував постійні і тісні контакти з Виділом (президією) НТШ, головами Товариства О. Барвінським, а з 1897 року — Михайлом Грушевським. Наближеними до Беднарського були В. Гнатюк, І. Франко та інші. 1904 року був заанґажований у «справі будови дому академічного». Між ним та Іваном Франком склалися виняткові відносини — Беднарський не лише сприяв у публікаціях, а й часто був його посередником — навіть у суто особистих питаннях. З Михайлом Грушевським безпосередньо співпрацювали протягом 16 років (1895—1911). Постійно ознайомлювався з німецькою, чеською, польською та іншою науковою і художньою літературою, що надходила в НТШ та бібліотеки Львова. Проявив неабиякі здібності поціновувача і критика всього того, що писалося і надходило до друкарні. Автори давали право висловлювати свої зауваження. Міг незважаючи на авторитети звернути увагу авторам на недоопрацювання поданих до друку праць. В одному з листів до О. Барвінського вказував на погану якість переданого ним для друку «скрипту», а в іншому зауважує: «Всередині між обома паґінаціями, мині здаєсь, щось бракує. Бо не пристає [за змістом] одно до другого». М. Мочульський про написання І. Франком «на замовлення» Беднарського вступу до поеми «Мойсей» згадував: „Випадковим способом [...] я був з поетом у друкарні саме тоді, коли скінчився друк „Мойсея“. Зажурений управитель друкарні К. Беднарський показав поетові, що на початку надрукованої поеми лишається кілька незадрукованих сторінок, і радив написати переднє слово. Поет подивився на білі сторінки і сказав спокійно: „Добре, добре, я щось напишу і принесу“. І на другий день приніс відомий пролог“ Зауваги, які висловлював, ніхто йому не брав за зле — бо були певні, що це він робив лише для поліпшення якости праць і престижу Товариства. Помер 23 квітня 1911 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, могила не збереглася. Джерела Беднарський Карло [ 12 січня 2021 у Wayback Machine.] Львів: З друкарні Наукового товариства ім. Шевченка [ 12 січня 2021 у Wayback Machine.] 37 номер Вісника НТШ [ 13 січня 2021 у Wayback Machine.] Кароль Беднарський // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — . Некролоґи // Хроніка НТШ. 1911. Вип. ІІ. Ч. 46