Карнов Андрій Павлович

Карнов Андрій Павлович (30 жовтня 1898, Тульська губернія, Російська імперія — 9 листопада 1979, Дніпропетровськ, УРСР, СРСР) — радянський генерал-майор (1943). Жертва сталінських репресій.

Андрій Павлович Карнов
Андрей Павлович Карнов
Народження	30 жовтня 1898 Село Кроптове, Тульська губернія, Російська імперія
Смерть	9 листопада 1979 Дніпропетровськ, СРСР
Приналежність	Червона армія
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1918-1938, 1939-1946
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Командування	57-ма гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битви	Друга світова війна: Сталінградська битва
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»

Біографія

Народився в селі Кроптове Тульської губернії в селянській родині. Під час Першої світової війни служив у 37-му Сибірському запасному полку, участі в бойових діях не брав. Учасник Громадянської війни в Росії, командував батальйоном у партизанському полку. Брав участь у Волочаєвській операції, за мужність і героїзм проявлені під час цієї операції був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У міжвоєнний період служив у військах ОДПУ, потім — у Червоній армії, був командиром навчального батальйону і помічником командира полку. Із жовтня 1937 року — начальник курсів молодших лейтенантів 18-го стрілецького корпусу на Далекому Сході.

12 липня 1938 року після санкції командувача Далекосхідного фронту маршала Блюхера був заарештований органами НКВС. До жовтня 1939 року перебував в ув'язненні. У жовтні 1939 року звільнений з ув'язнення, реабілітований і відновлений по службі, був призначений командиром 134-го стрілецького полку 34-ї стрілецької дивізії 2-ї Червонопрапорної армії. Із грудня 1940 року — заступник командира 34-ї дивізії.

Німецько-радянська війна

З початком німецько-радянської війни продовжував служити на Далекому Сході. Спершу очолював 27-му запасну стрілецьку бригаду, потім 204-ту стрілецьку дивізію, пізніше служив заступником командира 26-го стрілецького корпусу.

Із вересня 1942 року — на фронті. У жовтні 1942 року очолив 153-тю стрілецьку дивізію. На її чолі у складі Донського та Південно-Західного фронтів брав участь у Сталінградській битві. За успіхи під час Середньодонської операції дивізія була перетворена у 57-му гвардійську стрілецьку дивізію, на чолі якої залишився полковник Карнов. Дивізія брала участь у Донбаській операції і форсуванні Дніпра.

Із листопада 1943 року генерал-майор Карнов знаходився у госпіталі через хворобу. Після лікування він закінчив курси при Військовій академії імені К. Є. Ворошилова. Із травня 1944 по серпень 1945 року — командир 300-ї стрілецької дивізії на Далекосхідному фронті, учасник радянсько-японської війни. У серпні 1945 року знятий з посади, а в 1946 році звільнений у запас. Жив і помер у Дніпропетровську.

Військові звання

• Полковник (1935)
• Генерал-майор (23 січня 1943)

Нагороди

Був нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, медалями «XX років РСЧА», «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією» та іншими нагородами.

Джерела

• Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. — М.: Кучково поле, 2015. — Т. 4. — С. 152—155 — 330 экз. — ISBN 978-5-9950-0602-2