Карл Гутенбергер

Карл Міхаель Гутенбергер (нім. Karl Michael Gutenberger; 18 квітня 1905, Ессен — 8 липня 1961, Ессен) — німецький офіцер, обергруппенфюрер СС, генерал військ СС і поліції.

Карл Гутенбергер
нім. Karl Gutenberger
Народився	18 квітня 1905(1905-04-18) Ессен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	8 липня 1961(1961-07-08) (56 років) Ессен, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна	Німецька імперія  Третій Райх  ФРН
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Членство	СА
Посада	^d і ^d
Військове звання	Обергруппенфюрер СС,  генерал поліції (30 липня 1944),  генерал військ СС (16 листопада 1944)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Золотий партійний знак НСДАП Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Після закінчення школи служив в банку. У 1925 році вступив в НСДАП (квиток № 25 249) і СА. З 1930 року — співробітник «Національної газети» в Ессені. У 1925-33 роках займав керівні пости в СА Рура. У листопаді 1932 року обраний депутатом Рейхстагу від Західного Дюссельдорфа (вдруге обраний в листопаді 1933 року). У 1932-33 роках — член Прусського ландтагу. З вересня 1933 року — командир 74-ї бригади СА (Везель), з квітня 1934 року — 173-ї бригади (Дуйсбург), з березня 1937 по грудень 1939 року — 73-ї бригади (Ессен). З 1 травня 1937 року — поліцай-президент Дуйсбурга. 1 червня 1940 року переведений з СА в СС (посвідчення № 372 303). З листопада 1939 по 29 червня 1941 року — поліцай-президент Ессена. З 1 травня 1941 року — вищий керівник СС і поліції «Захід» (Мюнстер). У листопаді 1944 року Генріх Гіммлер призначив Гутенбергера інспектором з формування частин «Вервольф». У травні 1945 року інтернований союзниками. У жовтні 1948 року англійським військовим трибуналом за звинуваченням у примусовому використанні робочої сили засуджений до 12 років в'язниці, а в 1949 році за розстріли полонених — ще до 4 років. У травні 1953 року звільнений.

Звання

• Штандартенфюрер СА (15 вересня 1932)
• Оберфюрер СА (9 листопада 1933)
• Бригадефюрер СА (20 квітня 1936)
• Манн СС (1 червня 1940)
• Бригадефюрер СС (1 червня 1940)
• Генерал-майор поліції (1 березня 1942)
• Группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (9 листопада 1942)
• Обергруппенфюрер СС і генерал поліції (30 липня 1944)
• Генерал військ СС (16 листопада 1944)

Нагороди

• Золотий партійний знак НСДАП (25 жовтня 1933)
• Почесний кут старих бійців
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Кільце «Мертва голова»
• Медаль «За вислугу років у НСДАП»
  • в бронзі (10 років)
  • в сріблі (15 років) (20 квітня 1940)
  • в золоті (25 років) (30 січня 1942)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го (2 червня 1942) класу з мечами
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (30 травня 1943)
• Залізний хрест 2-го класу (1944)

Література

• Essener Köpfe - wer war was?, Verlag Richard Bracht, Essen 1985, ISBN 3-87034-037-1
• Klee E., Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer, Frankfurt am Main 2007. ISBN 978-3-596-16048-8
• Birn R.B., Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten. Droste Verlag, Düsseldorf, 1986.

Посилання

• Біографія. [ 8 грудня 2019 у Wayback Machine.]

Примітки