Канробер Франсуа

Франсуа Сертен де Канробер (фр. François Certain de Canrobert; 27 червня 1809(18090627) — 28 січня 1895) — французький військовий діяч, Маршал Франції (18 березня 1856 року), сенатор (17 серпня 1855 року).

Франсуа Канробер
фр. François Marcellin Certain de Canrobert фр. François Certain de Canrobert
Ім'я при народженні	фр. François Certain Canrobert
Народився	27 червня 1809(1809-06-27)^[2]^[2]^[…] Сен-Сере^[3]
Помер	28 січня 1895(1895-01-28)^[1] (85 років) або 28 січня 1896(1896-01-28)^[2]^[2] (86 років) Париж^[3]
Поховання	^d
Країна	Франція
Діяльність	політик, офіцер, військовослужбовець
Alma mater	Особлива військова школа Сен-Сір
Знання мов	французька^[1]
Учасник	французько-прусська війна
Роки активності	з 1828
Посада	^d^[2] і ^d^[2]
Військове звання	маршал Франції
Батько	^d
Нагороди	маршал Франції
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Проходив службу в Алжирі. 13 січня 1850 року підвищений у бригадні, а 14 січня 1853 року в дивізійні генерали.

Під час Східної війни 1853—1856 років командував з 23 лютого по 26 вересня 1854 року спочатку 1-ю піхотною дивізією, потім, після смерті маршала , взяв 26 вересня головне командування над французькою армією під Севастополем. 8—18 квітня 1855 року союзники зробили потужне бомбардування Севастополя. У результаті велика частина оборонних споруджень росіян була зруйнована. Проте штурму не було: командувачі арміями союзників вели по телеграфу нескінченні суперечки зі своїми урядами щодо деталей операції. У результаті оскаженілий втручанням у свої справи генерал Франсуа Канробер подав у відставку.

16 травня 1855 року він здав головне командування генералові , залишаючись при облогових військах командувачем 16—25 травня I корпусом, а з 21 травня по 1 серпня 1855 року 1-ю піхотною дивізією II корпусу Східної армії.

З 1 серпня 1855 по 18 березня 1856 року був ад'ютантом імператора Наполеона III.

З 1 червня 1858 по 22 квітня 1859 року і з 10 березня по 14 жовтня 1862 року був Головнокомандувачем Шалонським табором. Під час австро-італійської війни 1859 року з 22 квітня командував III корпусом Італійської Французької армії; залишаючись на посаді командира корпусу до 10 березня 1862 року. 14 жовтня 1862 року отримав у командування IV корпус.

З 22 червня 1865 року командир I корпусу й одночасно 1-го Військового округу (Париж).

Під час франко-пруської війни 1870 року, з 17 липня 1870 року командував VI корпусом Рейнської армії, 12 серпня відмовився взяти загальне командування Рейнською армією, і Головнокомандувачем став маршал Франсуа Ашиль Базен. Брав провідну участь у боях за Мец, а після капітуляції Рейнської армії з 28 жовтня 1870 по березень 1871 року перебував у німецькому полоні.

Після війни займав пост члена Вищої військової ради Франції (6 жовтня 1872 — 11 березня 1874 року), був сенатором від департаменту Шаранти (9 листопада 1879 — 7 січня 1894 року).

Нагороди

• Орден Почесного легіону:
  • Кавалер (11 листопада 1837);
  • Офіцер (6 серпня 1843);
  • Командор (10 грудня 1849);
  • Великий офіцер (21 жовтня 1854);
  • Кавалер Великого хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря (20 травня 1855);
• Військова медаль (13 січня 1855);
• Пам'ятна медаль за італійський похід (1859);
• Пам'ятна медаль за Крим (Велика Британія);
• Лицар Великого хреста Ордена Бані (Велика Британія);
• Кавалер Великого хреста Ордена Ніхам Іфтікар (Туніс);

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. senat.fr
   d:Track:Q111695467
3. Канробер Франсуа // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135

Посилання

Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)