Канкрін Єгор Францевич

Граф Єгор Францович Канкрін (нар. 16 (27) листопада 1774(17741127) — 9 (21) вересня 1845) — російський економіст, державний діяч і письменник німецького походження, генерал інфантерії, міністр фінансів Російської імперії у 1823–1844 рр.

Єгор Францович Канкрін
нім. Georg Ludwig Cancrin
Граф Єгор Францович Канкрін
Народився	16 (27) листопада 1774(1774-11-27) Ганау, Гессель-Кассель (Німеччина)
Помер	9 (21) вересня 1845(1845-09-21) (70 років) Павловськ, Росія
Поховання	^d
Країна	Російська імперія
Національність	німці^[1]
Діяльність	економіст, письменник, міністр фінансів
Відомий завдяки	державний діяч
Alma mater	Марбурзький університет
Знання мов	німецька
Титул	граф
Посада	^d і член Державної ради Російської імперії^[d]
Військове звання	Генерал від інфантерії
Конфесія	реформатська церква
Рід	Q46199926?
Батько	^d
У шлюбі з	^d
Діти	^d^[3], ^d, ^d і ^d
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Георг Людвіг Канкрін народився в місті Ганау в єврейсько-німецькій сім'ї інженера Франца Канкріна. Батько певний час керував солеварними заводами в Новгородській губернії. Георг Людвіг навчався в Гессенському та Магдебурзькому університетах, потім поїхав до Росії. 1800 року написав проект розвитку вівчарства в Росії, який потрапив на очі віце-канцлера графа Остермана. Канкріна прийнято на роботу до Міністерства внутрішніх справ. Працював помічником генерал-провіантмейстера в чині статського радника, 1809 року написав працю про те, як у війні проти Наполеона, яка наближалась, Росії буде важливо використати своє географічне розташування та ресурси. Під час походу російської армії в Європу відповідав за постачання провіанту для солдатів, відзначився розумним і економним підходом до справи, нагороджений орденом Святої Анни 1-го ступеня.

1823 року призначений міністром фінансів Російської імперії. При ньому була в 1839–1843 рр. здійснена грошова реформа в Росії, що встановила систему срібного монометалізму, був розпочатий обмін всіх асигнацій на державні кредитні білети, що обмінюються на золото і срібло, емісія платинової монети.

Див. також

• Канкріна реформа 1839—1843
• Жданова К. Ф., Веремій Г. Є. Церква в Приморському - будівля і люди // Мелітопольський краєзнавчий журнал, № 17, 2021, с. 20–24.

Примітки

1. Картотека Амбургера
   d:Track:Q28739402d:Track:Q64584900
2. Канкрин, Франц-Людвиг // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIV. — С. 294.
   d:Track:Q24433782d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q19908137d:Track:Q23892921
3. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824

Джерела та література

• О. М. Мовчан. Канкріна реформа 1839—1843 [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 82. — .