Канал Москва-Волга

‎

Канал імені Москви
рос. Канал имени Москвы
Шлюз № 3, Яхрома Шлюз № 3, Яхрома
Країна	Росія^[1]
Відкрито	1932
Завершення спорудження	1937
Координати	56°43′ пн. ш. 37°08′ сх. д. / 56.717° пн. ш. 37.133° сх. д. / 56.717; 37.133Координати: 56°43′ пн. ш. 37°08′ сх. д. / 56.717° пн. ш. 37.133° сх. д. / 56.717; 37.133
Протяжність	128 км
Канал імені Москви у Вікісховищі

Канал імені Москви — з'єднує річку Москву з Волгою. Розташований у Московській і Тверській областях Росії, частково прямує містом Москва. Довжина — 128 км. Ширина каналу по поверхні — 85 м, по дну — 45 м, глибина — 5,5 м

Історія

В'язні на будівництві каналу

Був відкритий 15 липня 1937 як Канал Москва — Волга. Будівництво тривало 4 роки і 8 місяців. При будівництві каналу використовувалася праця в'язнів ГУЛАГу (14 вересня 1932 для будівництва каналу було створено Дмитровлаг, що проіснував більше п'яти років). З 1947, канал має сучасну назву.

Судноплавна траса

Загальна довжина каналу — 128 км. Починається він від Іваньковського водосховища (поблизу міста Дубна), де знаходяться шлюз і Іваньковська ГЕС, з'єднується з Москвою-рікою в районі Тушина. Перші 74 км канал піднімається північним схилом Клинсько-Дмитровського пасма, підйом досягає 38 м. У межах цієї ділянки — 6 шлюзів (№ 2—6). Далі канал перетинає Волзько-Окський вододіл; довжина цієї ділянки — 50 км. Тут траса Каналу імені Москви проходить через низку водосховищ (під час прямування до Москви — Ікшинське, , , Клязьминське і Хімкинське); 19,5 км довжини каналу становить шлях водосховищами. Основна судноплавна траса каналу закінчується біля та Москви. На останній ділянці (найкоротшій, довжиною 3 км) канал спускається на 36 м до русла річки Москви; тут розташовані два шлюзи — № 7 та № 8, між якими канал проходить штучним насипом (зокрема, над ).

Канал забезпечує Москву водою, служить для обводнення річки Москви (щорічно в річку з Волги надходить 1,8 км³ води), забезпечує подачу електроенергії на багато підприємств Московської області (всього на каналі 8 ГЕС), створює найкоротший транспортний зв'язок Москви з Верхньою Волгою; завдяки системі каналів (Біломорканал, Волго-Дон) за столицею закріпилася назва «порту п'яти морів» — Білого, Балтійського, Каспійського, Азовського і Чорного. Найбільші вантажні пристані — Північний річковий порт столиці, Яхрома, Дмитров, Велика Волга. Каналом транспортуються будівельні матеріали, ліс, зерно, нафту, вугілля тощо. Перевезення здійснюється судами вантажопідйомністю до 5000 т. Пристані місцевого пасажирського сполучення (у зоні водосховищ) — Водники (здійснюється ремонт судів), Хлєбниково, Тишково, Пирогово, Сонячна Поляна тощо.

Канал імені Москви має і рекреаційну функцію — на його берегах знаходяться численні будинки та бази відпочинку, санаторії, риболовецькі бази тощо.

Технічні споруди

У складі каналу імені Москви — понад 240 різних гідротехнічних споруд.

Споруди каналу створюють чудовий архітектурний ансамбль, кожен шлюз має особливий вигляд. Вежі шлюзів мають завершення у вигляді декоративних надбудов чи скульптур.

Греблі

Основними спорудами каналу імені Москви, як і будь-якого великого гідротехнічного комплексу, є греблі. Всього на каналі побудовано 10 гребель, з них сім земляних і три бетонних.

Земляні

Бетонні

Інші

Шлюзи

Вид з камери шлюзу № 3

На каналі побудовано 11 шлюзів: один на річці Волга, п'ять — на північному схилі каналу, два — на південному схилі і три на річці Москва. Всі шлюзи каналу автоматизовані. Габаритні робочі розміри камери — 290х32 метри.

1. Шлюз 1 (Дубна)
2. Шлюз 2 (Темпи)
3. Шлюз 3 (Яхрома)
4. Шлюз 4 (Турист)
5. Шлюз 5 (Ікша)
6. Шлюз 6 (Ікша)
7. Шлюз 7 (Тушино) двокамерний
8. Шлюз 8 (Тушино) двокамерний
9. Шлюз 9 (Мневнікі) за розміром камери, але що має середню голову і можливість працювати у скороченому варіанті для пропуску маломірних суден.
10. Шлюз 10 (Нагатіно)
11. Шлюз 11 (Нагатіно) для пропуску маломірних суден. В наш час^[] працює як док.

ГЕС

Докладніше: Гідроелектростанції каналу імені Москви

При будівництві каналу було зведено сім гідроелектростанцій. Дві ГЕС (Ново-Тверецька і Ново-Цнінська) були передані у відання каналу пізніше.

1. Іваньковська ГЕС
2. Карамишевська ГЕС
3. Сходненська ГЕС

Насосні станції

1. 182 «Темпи»
2. 183 «Яхрома»
3. 184 «Комсомольська»
4. 185 «Ікша-II»
5. 186 «Ікша-I»

Водозбори

Дамби

Дюкер

• Безпосереднього відношення до судноплавства не мають. являють собою бетонну трубу в місці перетину водоводного каналу з автошляхами і річками.

Порти, вокзали

Примітки

1. GEOnet Names Server — 2018.
   d:Track:Q1194038
2. . Архів оригіналу за 22 вересня 2007. Процитовано 16 грудня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
3. . Архів оригіналу за 29 січня 2010. Процитовано 16 грудня 2009.