Калмицький район

Калмицька район — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на території РРФСР в 1929—1944 роках. Адміністративний центр — селище Зимівники, з 1932 року — станиця .

Калмицький район
калм. Хальмг район
Адм. центр	Q4249466?
Країна	СРСР
Населення
- повне	18 417 осіб (1939)^[1]
Площа
- повна	1100 км²^[2]
Часовий пояс	MSD і
Дата заснування	1929
Дата ліквідації	1944

Передумови утворення

За даними на 1913 рік, на території Сальського округу Області Війська Донського без урахування працюючих в інших округах і кінних заводах проживало 30178 калмиків. В окрузі було 13 станиць і 19 калмицьких хуторів. Після закінчення Російської громадянської війни у 1920 році тут мешкало всього 10750 калмиков, тобто населення скоротилося в три рази.

Через утворення Калмицької автономної області у складі РРФСР радянська влада переселяє калмиків з Донської області на територію Калмицької автономної області. Передбачалося переселити 13 тисяч осіб у Великодербетовський улус. Станом на 1 січня 1925 року, переселено 8451 осіб з 13 станиць Донської області.

Наприкінці 1920-х знову постало питання про переселення в Калмицьку АО залишених на Дону сальських калмиків. Існувало дві думки: переселити донських калмиків (бузавів) з займаної території. Друга — залишити їх на місці. По довідці статистичного бюро Сальського округу від 17 травня 1928 року на території Сальського округу Північно-Кавказького краю мешкало 7400 калмиків, з яких розраховували переселити до Калмикії 5719 калмиків, або 1371 господарств. Калмицьке населення краю було розсіяно по території Дубівськоїго, Зимовниковського, Пролетарського, Ремонтненського, Романовського районів.

Історія району

В 1928 році було прийнято рішення ЦВК СРСР про утворення Калмицького район у складі Сальського округу Північно-Кавказького краю. 29 квітня 1929 року президія Північно-Кавказького крайкому ухвалила рішення про створення національного Калмицького району у складі Сальського округу з центром у селищі Зимівники. Для створення Калмицького національного району вилучалися населені пункти з Дубовського, Зимовниківського і Ремонтненського районів. На 10 серпня 1930 року в складі район об'єднував 6 сільрад: Батлаєвської, Власівської, Граббевської, Старо-Біляївської, Стояновської, Еркетинської. Після ліквідації округів у серпні 1930 року Калмицький район став підпорядковуватися безпосередньо крайвиконкому.

Постановою президії Північно-Кавказького крайвиконкому від 28 квітня 1932 року центр Калмицького району було перенесено у станицю Кутейниковську. Через переселення калмиків з 01 травня 1932 року скасовувались хутори Іванівської сільради і Власовської сільради. У складі Калмицького району були утворені нові сільради Трудовий селянин (Труд-Крестьянський) і Ковалевський. В результаті цих змін у Калмицькому районі було затверджено 11 сільрад: Батлаєвську, Граббевську, Денисовську, Іловайську, Ковалевську, Кутейниковську, Московську, Німецько-Потапівську, Ново-Миколаївську, Стояновську, Труд-Крестьянську. За даними на 1 квітня 1932 року в Калмицькому районі було 23 колгоспи, всього проживало 12 тисяч осіб, у тому числі 5 тисяч калмиків.

Після поділу в 1934 році Північно-Кавказького краю на Азово-Чорноморський й Північно-Кавказький край Калмицький район значиться у складі Азово-Чорноморського краю. Після створення Ростовської області 13 вересня 1937 року до його складу увійшов Калмицький район (центр - село Кутейниково). У районі значилися сільради: Батлаєвська, Граббевська, Денисовська, Іловайська, Ковалевська, Кутейниковска, Московська, Німецько-Потаповська, Ново-Миколаївська, Стояновська, Труд-Крестьянська.

З 13 вересня 1937 року район увійшов до складу Ростовської області.

У роки німецько-радянської війни територія району була швидко окупована. У березні 1944 року калмицьке населення було депортовано в Омську область

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 09 березня 1944 року Калмицький район було ліквідовано. Його території було передано до Мартиновського, Пролетарського, Романовського й Зимовниківського районів.

Населення

За даними всесоюзного перепису населення 1939 року населення району становило 18 417 осіб.

Національний склад

Національність	Чисельність (осіб)	Відсоткове співвідношення
Росіяни	10 578	57,4 %
Калмики	3 805	20,7 %
Українці	2 099	11,4 %
Німці	1 597	8,7 %
Інші	4 135	22,5 %

Діяльність

За національним складом район був багатонаціональним: тут мешкали калмики, українці, росіяни, німці. Для їх дітей були відкриті національні школи, а в Пролетарському педагогічному технікумі — калмицьке відділення. Першим редактором районної газети «Улан-дл», що видавалася калмицькою та російською мовами, став А. І. Сусеєв, згодом народний поет Калмикії. У різний час партійну організацію району очолювали — німець Беккермейстер, калмики М. У. Мусов, Д. Д. Орлов та інші Останній пізніше став одним з перших кандидатів філософських наук, очолював Калмицький педагогічний інститут.

Примітки

1. http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_pop_39_2.php
2. http://istmat.info/node/17633
3. Калмики у складі Донського козацтва » Інформаційне агентство Республіки Калмикія "Бумбин орн" [ 17 листопада 2013 у Wayback Machine.]
4. П. Е. Алексєєва. Богшрахинский аймак і богшрахинцы. Еліста. 2002. С. 19 [ 18 листопада 2017 у Wayback Machine.]
5. Огляд ойратской історії [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
6. http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:fTV4D9YN_acJ:zimovniki.donland.ru/Data/Sites/99/media/administrciya/arhiv/inf_mat/istor_spravka.doc+&cd=1&hl=ru&ct=clnk&gl=ru
7. Розпорядження РНК № 5475рс про виселення калмиков з Ростовської в Омську область [ 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
8. Володимир Убушаев. Калмики: виселення та повернення (1943-1957 рр..) [ 4 червня 2019 у Wayback Machine.]
9. . Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 23 травня 2019.
10. Операція "Улуси" [ 1 червня 2019 у Wayback Machine.]

Посилання

• Адміністративні перетворення в Калмикії^{[недоступне посилання з червня 2019]}