Калама р каляма р пол kałamarz lt лат calamarius звичайніше чорни льниця інструмент для письма приладдя для зберігання ч

Калама́р, каляма́р (пол. kałamarz < лат. calamarius), звичайніше чорни́льниця — інструмент для письма, приладдя для зберігання чорнил і вмочування в нього предмета для письма (найчастіше пера) під час писання; в Україні особливого поширення набув у козацькі часи.

Етимологія слова «каламар» і його сучасне вживання

Слово «каламар» є історичним — ще в добу Середньовіччя запозичено українською мовою через посередництво пол. kałamarz від лат. calamarius, в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, своєю чергою, походить від грец. κάλαμος («тростина»), оскільки в давнину саме палички з тростини використовувались для письма.

Особливого поширення на українських землях слово «каламар» (як і предмет, яке воно означає) набуло в часи Запорізької Січі; ним же послуговувались в стінах (від часу утворення) Києво-Могилянської академії.

За часів СРСР слово «каламар» вважалось архаїзмом та історичним терміном, поширення набуло синонімічне «чорнильниця» (лексично близьке до рос. чернильница) — зокрема, так називали шкільний письмовий прилад, що в школах використовували для письма подеколи аж до 1980-х рр..

У сучасному українському слововживанні слово каламар вживають як для означення чорнильниці, так і глузливо — будь-якої пляшечки (чи слоїка), особливо, коли її призначення не зовсім ясне; а подеколи — «каламаром» називають дрібного канцеляриста, службовця тощо.

Козацькі каламарі

У козацьких канцеляріях чорнильниці-каламарі мали найрізноманітніші форми й були, як правило, мистецькими витворами народних умільців. Виготовлялися вони з металу (бронза, срібло), скла або кераміки.

Козацькі каламарі були стаціонарними і похідними. Серед перших — комбінації з кількох з'єднаних невеликих посудин для чорнила різного кольору зі спільною кришечкою. Серед других — посудини зі звуженим горлечком і вушками для підв'язування до пояса та комбінації з футляра для пер і спеціальні відділення для чорнильниці. Щоб чорнило не виливалося й не висохло, каламар мав кришечку або затичку.

Козацький каламар вважався одним із козацьких клейнодів, символом влади військового писаря (зокрема, Генерального писаря), що під час ради займав місце поряд з іншими старшинами.

Інше

Каламар-непроливайка, чорнильниця-непроливайка — каламар, споряджений конусоподібною лійкою усередині. Завдяки такій конструкції чорнило не може пролитися навіть при нахилянні або перевертанні каламаря.

Цікаві факти

Від лат. calamarius (у значенні «пенал для пера», «портативне письмове приладдя») походить і слово «кальмар». До української воно потрапило через посередництво італ. calamaro, окс. calamar і фр. calmar. Назву молюск отримав за характерну рідину, схожу на чорнило.

Галерея

Поштова марка "Каламар, Є", Пошта України, 2007 рік
Козацькі каламарі
Каламарі в Музеї книги на території Луцької фортеці
Дорожній каламар. XIX ст.
Дорожній каламар з футляром для пер. XIX ст.
Шкільний каламар

Див. також

Преспап'є

Примітки

Каламар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Чорнильниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 лютого 2017.
calmar // Émile Littré: Dictionnaire de la langue française (1872-77)^{[недоступне посилання]}

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каламар

Чабаненко В. А. КАЛАМА́Р, каламар козацький. [ 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. Том 4. Ка—Ком., К.: «Наукова думка», 2007, стор. 27
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. Том 1., Лв., 1990

Посилання

Каламар [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 574. — 1000 екз.

[СУМ-1] Каламар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Чорнильниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[3] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 лютого 2017.

[4] r // Émile Littré: Dictionnaire de la langue française (1872-77)^{[недоступне посилання]}