Кайса Оллонґрен

Карін Гільдур «Кайса» Оллонґрен (нар. 28 травня 1967(19670528)) — нідерландсько-шведська політикиня, яка обіймає посаду Міністерки оборони Нідерландів з 10 січня 2022 року. Член партії Демократи 66 (D66). У минулому була міністеркою внутрішніх справ і відносини Королівства та другою віцепрем'єр-міністеркою в третьому кабінеті Марка Рютте (2017-2022 роки), а також недовго була пані мером Амстердама (жовтень 2017).

Кайса Оллонгрен
нід. Kajsa Ollongren
Кайса Оллонгрен
Міністр оборони Нідерландів
Нині на посаді
На посаді з	10 січня 2022
Прем'єр-міністр	Марк Рютте
Попередник
Другий віцепрем'єр-міністр Нідерландів
14 травня 2020 — 10 січня 2022
Прем'єр-міністр	Марк Рютте
Попередник
Наступник	Вопке Гукстра
Міністр внутрішніх справ і відносин Королівства
14 квітня 2020 — 10 січня 2022
Прем'єр-міністр	Марк Рютте
Попередник
Наступник	Ганке Брюїнс Слот
26 жовтня 2017 — 1 листопада 2019
Прем'єр-міністр	Марк Рютте
Попередник
Наступник
Мер Амстердама
5 жовтня 2017 — 26 жовтня 2017
Попередник
Наступник
Народилася	28 травня 1967(1967-05-28) (57 років) Лейден, Нідерланди
Відома як	політична діячка
Громадянство	Нідерланди
Національність	нідерландка, шведка
Alma mater	Амстердамський університет Національна школа адміністрації
Політична партія	Демократи 66^[1]
Батько	Александр Оллонґрен
Мати	Гунвор Лундгрен
У шлюбі з	Ірен ван ден Брекель
Діти	2
Професія	політикиня, державна службовиця
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Кайса Оллонґрен народилася 28 травня 1967 року в Лейдені в родині Александра Оллонґрена, який був астрономом і науковцем з Нідерландської Ост-Індії, та його дружини Ґунвор Лундґрен, яка походила зі Швеції. Оллонгрен (спочатку Ållongren) — фіно-шведська дворянська родина, яка була включена до нідерландської знаті у 2002 році.

Оллонґрен виросла в Угстгесті, де вона відвідувала середню школу Рейнландського ліцею з 1979 по 1985 рік. Потім вступила до Амстердамського університету, де спочатку вивчала економіку у 1985—1986 роках, але в 1986 перейшла на історичний факультет, де в 1991 році здобула ступінь магістра. Згодом Оллонґрен вивчала державне управління в Національній школі адміністрації у Парижі, Франція та міжнародні відносини в Інституті Клінгендала.

Кар'єра на державній службі

Після навчання Кайса Оллонґрен працювала в Міністерстві економіки з 1992 по 2007 рік, спершу офіцером з питань Центральної та Східної Європи, потім головою з питань парламенту, з 2001 року директоркою з європейської інтеграції та стратегічного розвитку, а з 2004 року — заступницею генерального директора з економічної політики.

Оллонґрен була п'ятою у списку кандидатів від D66 на парламентських виборах 2006 року, але партія отримала лише 3 місця.

З 2007 року була заступницею генерального секретаря, а з серпня 2011 року — генеральною секретаркою Міністерства загальних справ. Це зробило її основною радницею головного радника.

З червня по жовтень 2010 року Кайса Оллонґрен була секретаркою формування Кабінету міністрів, що призвело до створення першого кабінету Рютте.

Політична кар'єра

Муніципальна рада в Амстердамі (2014—2017)

У червні 2014 року Оллонґрен стала олдервумен і заступницею мера Амстердама від партії D66 з портфелем питань у сфері економіки, морського транспорту, аеропорту, мистецтвта й культури, місцевих ЗМІ, памяток, району Центрум і т. д., що були розроблені у співпраці D66, VVD та SP.

5 жовтня 2017 року після смерті Ебергарда ван дер Лаана, викликаної хворобою, Кайса Оллонґрен розпочала виконувати обов'язки мера.

Міністр внутрішніх справ і відносин Королівства

Оллонґрен була міністеркою внутрішніх справ і відносин Королівства та віцепрем'єр-міністеркою в третьому кабінеті Рютте, який вступив на посаду 26 жовтня 2017 року.

З жовтня 2019 по 14 квітень 2020 року Оллонґрен перебувала у відпустці у зв'язку з проблемами зі здоров'ям. У цей час її обов'язки тимчасово виконували:

• Раймонд Нопс як міністр внутрішніх справ і відносин Королівства
• Анк Бійлевелд як міністр AIVD
• Стентє ван Вельдховен як міністр навколишнього середовища та житла
• Воутер Кулміс як віцепрем'єр (залишився на посаді до 14 травня 2020 року).

Зростаюча нестача житла була важливою проблемою в цей період. Оллонґрен поставила за мету будувати 75 000 будинків у Нідерландах щороку, але цьому завадила азотна криза, яка виникла в Нідерландах у 2019 році, коли було призупинено заявки на отримання дозволів для приблизно 18 000 будівельних та інфраструктурних проєктів. Але Оллонґрен звинуватили в тому, що вона не надала достатньої уваги цій справі. Поєднання коронавірусної та азотної криз призвели до висунення Оллонґрен недовіри від імені Сенату, що відбулося вперше з 1875 року.

Міністр оборони

У четвертому кабінеті Рютте Кайса Оллонґрен отримала посаду Міністерки оборони.

Російське вторгнення в Україну (2022)

На початку свого перебування на посаді Оллонґрен погодилася надати Україні 200 ракет ППО FIM-92 Stinger і 50 протитанкових систем Panzerfaust 3, а також 400 ракет у відповідь на вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.

Нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 27 січня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України

Особисте життя

Оллонґрен одружена з телепродюсеркою Ірен ван ден Брекель. У пари є двоє дітей.

Визнання

• 2011 — Найвпливовіша жінка за версією Volkskrant Топ-200 найвпливовіших нідерландських директорів щоденної газети de Volkskrant
• 2017 — Найвпливовіша жінка Нідерландів у категорії державного управління в Opzij Top 100 феміністичного щомісячника Opzij

Примітки

1. Parlement.com
   d:Track:Q14042250
2. Vicepremier Kajsa Ollongren (D66), een vertrouweling van Rutte. nos.nl (нід.). Процитовано 10 березня 2022.
3. Koninkrijksrelaties, Ministerie van Binnenlandse Zaken en (17 листопада 2016). . www.hogeraadvanadel.nl (nl-NL) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 10 березня 2022.
4. . www.parlement.com (нід.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 10 березня 2022.
5. . FD.nl (нід.). Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 10 березня 2022.
6. Koninkrijksrelaties, Ministerie van Binnenlandse Zaken en (19 червня 2014). . www.algemenebestuursdienst.nl (nl-NL) . Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 10 березня 2022.
7. Amsterdam. . Amsterdam.nl (нід.). Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
8. . www.parlement.com (нід.). Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
9. . NRC (нід.). Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
10. DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.nl. Процитовано 10 березня 2022.
11. Reuters (26 лютого 2022). . Reuters (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
12. Указ Президента України від 27 січня 2023 року № 47/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
13. Zaken, Ministerie van Algemene (5 січня 2022). . www.rijksoverheid.nl (nl-NL) . Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
14. DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.nl. Процитовано 10 березня 2022.
15. Opzij Top 100. Opzij. Jrg 45, грудень 2017