Казимир Ундерко

Казимир (Казімєж) Казимирович Ундерко (пол. Kazimierz Underko; 22 грудня 1912, Кам'янець-Подільський, Російська імперія — 20 жовтня 1977, Варшава, Польська Народна Республіка) — генерал бригади Народного війська польського.

Казимир Ундерко
пол. Kazimierz Underko
Народження	22 грудня 1912(1912-12-22) Кам'янець-Подільський, Російська імперія
Смерть	20 жовтня 1977(1977-10-20) (64 роки) Варшава, ПНР
Поховання	Військові Повонзки
Приналежність	СРСР →  Польща
Рід військ	автомобільні війська
Роки служби	1935—1972
Партія	КПРС
Звання	Генерал бригади
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ундерко.

Біографія

Народився 22 грудня 1912 року в Кам'янці-Подільському. Поляк. Батько — Казимир Францевич Ундерко (нар 1888), уродженець Львова, працював торговцем. 1 квітня 1930 року Кам'янець-Подільським ГПУ був висланий на північ Російської РФСР за антирадянську пропаганду (реабілітований 17 квітня 1991 року).

Закінчив польську початкову школу в Кам'янці-Подільському та польське технічне училище в Києві, працював техніком-конструктором. Член ВЛКСМ з 1929 року, член ВКП (б) з 1935 року. З 1935 року служив в РСЧА офіцером-техніком, викладав сільське господарство в технікумі в Кам'янці. 26 травня 1939 року заарештований НКВД за безпідставним звинуваченням у шпигунстві. 2 вересня 1940 року особливим розпорядженням НКВС СРСР засуджений до 8 років позбавлення волі у ВТТ; звільнений навесні 1943 року і спрямований до лав Польських збройних сил у СРСР (Сельці, близько Оки).

З травня 1943 року заступник командира взводу, пізніше заступник командира роти і командир автомобільної роти 1-ї польської піхотної дивізії імені Тадеушка Косцюшко. Брав участь в боях за Демблін, варшавський округ Прага і за Варшаву (звільнення в січні 1945 року), в прориві Померанського валу, переправи через Одер і Берлінській операції. У грудні 1945 року очолив автомобільну службу 1-ї польської піхотної дивізії, в березні 1946 року проведений в майори.

У 1947 році очолив 1-й автомобільний полк^[pl] з березня 1948 року керував відділом Департаменту транспортної служби Міністерства національної оборони Польщі. У вересні 1949 року одержав польське громадянство, з квітня 1950 року став комендантом ^[pl] в Пилі, з січня 1952 року начальник відділу Керівництва автомобільної служби, з січня 1954 року — заступник начальника автомобільної служби Польщі. У квітні 1956 року очолив технічний відділ Генерального штабу Війська Польського, в липні отримав військове звання генерала бригади.

З листопада 1957 року — директор центрального інженерного управління Міністерства зовнішньої торгівлі ПНР. У липні 1964 року призначений торговим представником в Москві (інженер-консультант до 30 листопада 1971 року). У травні 1972 року рішенням віцеміністра національної оборони генерала дивізії Юзефа Урбановича відправлений у відставку. Посмертно реабілітований військовою прокуратурою Прикарпатського військового округу 9 лютого 1990 року.

Нагороди

• Орден «Знамя Труда» II ступеня (1963)
• Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1972)
• Кавалерський хрест ордена Відродження Польщі (1958)
• Хрест хоробрих (1945)
• Золотий хрест Заслуги (1946)
• Срібний хрест Заслуги (1946)
• Срібна медаль «Заслуженим на полі Слави» (тричі, 1945)
• Медаль «За участь в боях за Берлін» (1966)
• Медаль 10-річчя Народної Польщі
• Золота медаль «Збройні сили на службі Батьківщині»
• Срібна медаль «Збройні сили на службі Батьківщині»
• Срібна медаль «За заслуги при захисті країни» (1968)
• Орден Червоної Зірки
• Орден Вітчизняної війни II ступеня
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Примітки

1. Профиль Казимира Ундерко-старшего на сайте «Відкритий список» [ 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (укр.)
2. Królikowski, 2010.
3. Профиль Казимира Ундерко-младшего на сайте «Відкритий список» [ 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (укр.)

Література

• Janusz Królikowski. Generałowie i admirałowie Wojska Polskiego 1943-1990. — Toruń, 2010. — Т. IV: S-Z.