Казимир Битомський пол Kazimierz 1253 57 10 березня 1312 князь Опольський у 1282 1284 роках разом зі своїм братом як спі

Казимир Битомський (пол. Kazimierz; 1253/57 — 10 березня 1312) — князь Опольський у 1282—1284 роках (разом зі своїм братом як співправитель) і князь Битома з 1284 року до своєї смерті.

Казимир Битомський

Народився	1250-ті
Помер	10 березня 1312
Діяльність	аристократ
Титул	герцог
Конфесія	католицтво
Рід	П'ясти і Сілезькі П'ясти
Батько	Володислав I
Мати	^d
Брати, сестри	^d, ^d, ^d і Болеслав I
Діти	Марія Битомська, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Він був другим сином Владислава, князяОпольського — Ратибора, від його дружини Євфимії, дочки Владислава Одонича, князя Великої Польщі.

Життєпис

Про перші роки життя Казимира відомо небагато. У 1264 році король Богемії Оттокар II отримав його в лицарі, і з цього моменту він почав свою політичну діяльність разом зі своїм батьком.

Після смерті свого батька в 1282 році Казимир успадкував Опольське князівство зі своїм братом Болеславом I як співправителями. Спільне правління між ними тривало до 1284 року, коли вони вирішили офіційно розділити свої володіння: Казимир взяв міста Битом (головне місто, а тепер столиця свого князівства), , Тошек, Гливиці та Севеж.

Про самостійне правління Казимира відомо небагато. Звичайно, наприкінці 1280-х років він та його брати Мешко I і Пшемислав підтримали єпископа Вроцлава Томаса II Зарембу в його конфлікті з Генріхом IV Праведним, могутнім герцогом Вроцлава — їхній інший брат Болко I несподівано підтримав Генріха IV. Причина поганих стосунків між синами Владислава Опольського та герцогом Вроцлавським, можливо, почалася, коли Генріх IV зрікся своєї дружини Констанції (сестри братів Опольських-Ратиборських) і відправив її назад додому. Причини такої відмови історики сперечаються, але, ймовірно, це було через підозру на безпліддя Констанції.

Складні стосунки з Генріхом IV Праведним привели до того, що в сілезькі справи втрутився набагато більший ворог. 10 січня 1289 року Казимир став першим сілезьким князем, який вшанував чеського короля Вацлаву II у Празі. Безпосередні аргументи, які спонукали Казимира до цього радикального кроку, залишаються незрозумілими. У будь-якому випадку, незабаром герцоги Тешинський і Ратиборський наслідували приклад Казимира і також вшанували Чеське королівство (деякі історики вважали, що це могло стати причиною кривавої битви під Сівером 26 лютого того ж року).

У наступні роки Казимир залишався вірним союзником короля Вацлава II у його польській політиці, хоча тісна співпраця з Богемським королівством не приносила йому прямої користі (за винятком його присутності під час поїздки короля до Серадз у 1292 р. чи на коронації Вацлав II у Празі 1297 р.).

У 1303 році Казимир вирішив віддати своїм синам окремі округи, що ще більше допомогло зменшити і без того невелике Битомське князівство: Болеслав отримав Тошек, а Владислав — .

Вимирання династії Пршемисловичів після смерті короля Вацлава III у 1306 році призвело до того, що герцог Битомський припинив васалітет богемській короні. З цього моменту Казимир суттєво змінив свою зовнішню політику, тісніше зв'язався з новим князем Краківським Владиславом I Локетком. Одруження доньки Казимира Марії з угорським королем Карлом Робертом у 1306 р. безперечно підвищило престиж як Казимира, так і його князівства.

У внутрішній політиці Казимир був сильним опікуном Католицької Церкви, особливо Церкви Гробу Господнього, Мехува канонів Гробу Господнього, яка отримала від нього багато привілеїв. Він також віддав наказ побудувати значні замки в Битомі та навколишніх містах завдяки доходам, отриманим від срібних копалень у Битомі.

Казимир помер 10 березня 1312 року. Невідомо, де він був похований, але можливо, що поховання могло відбутися в монастирі Чарновські в Ополі, який щедро підтримував князь.

Шлюб і діти

Між 1275—1278 рр. Казимир одружився з Оленою (пом. до 1323 р.), походження якої невідоме. Зважаючи на її ім'я та вибір імен її дітей, історики вважали, що вона мала руське або литовське походження; за з генеалогом Казимиром Ясінським, вона могла бути дочкою Лева I Галицького від його дружини Констанції, доньки короля Угорщини Бели IV, хоча інші теорії вважали її дочкою брата Лева I Шварна, великого князь литовського. Якщо Олена справді була донькою Лева I, то її, ймовірно, назвали на честь сестри Констанції, блаженної Йоленти, Гелени Польської, дружини Болеслава Побожного, одного з князів Великої Польщі. У них було шестеро дітей:

(нар. 1276/78 — пом. 17 січня 1329).
(нар. 1277/83 — пом. 8 вересня 1352).
(нар. 1292 — пом. після 1 липня 1342).
Марія (нар. бл. 1295 р. — пом. Темешвар, 15 грудня 1317 р.), у 1306 р. вийшла заміж за короля Угорщини Карла I Роберта.
(нар. 1300 — пом. до 1327).
(нар. бл. 1305 — пом. 9 серпня 1344).

Значна різниця у віці між трьома старшими і трьома молодшими дітьми Казимира породила теорію про те, що у нього могло бути більше однієї дружини. Однак немає жодних доказів, які б це підтверджували, і більшість істориків визнають, що Олена була його єдиною дружиною і матір'ю всіх його відомих дітей.

Примітки

J. Horwat, Piastowie górnośląscy, Bytom 2007, pp. 37–41
K. Jasiński, Rodowód Piastów śląskich, vol. III, ed. II, Kraków 2007, pp. 517—518.
J. Horwat, Helena, [in:] A. Barciak (ed.), Książęta i księżne Górnego Śląska, Katowice 1995, pp. 47–48.

Список літератури

Marek, Miroslav. Complete Genealogy of the House of Piast. Genealogy.EU.
Genealogical database by Herbert Stoyan
Genealogy of the Dukes of Opole

[1] J. Horwat, Piastowie górnośląscy, Bytom 2007, pp. 37–41

[2] K. Jasiński, Rodowód Piastów śląskich, vol. III, ed. II, Kraków 2007, pp. 517—518.

[3] J. Horwat, Helena, [in:] A. Barciak (ed.), Książęta i księżne Górnego Śląska, Katowice 1995, pp. 47–48.