оригінальна назва КазаріРічка Казарі на території Національного парку Матсалу59 07 15 пн ш 24 40 13 сх д 59 120920000027

|оригінальна_назва=

Казарі
Річка Казарі на території Національного парку Матсалу
59°07′15″ пн. ш. 24°40′13″ сх. д. / 59.12092000002777326° пн. ш. 24.67050000002777921° сх. д.
Витік	Рабівере, Кохіла
• координати	59°07′13″ пн. ш. 24°40′13″ сх. д. / 59.12028° пн. ш. 24.67028° сх. д. / 59.12028; 24.67028
• висота, м	64,5 м
Гирло	Матсалуський залив
• координати	58°45′02″ пн. ш. 23°43′13″ сх. д. / 58.75056° пн. ш. 23.72028° сх. д. / 58.75056; 23.72028
• висота, м	0 м
Похил, м/км	0,58 м\км
Країни:	Естонія
Регіон	Когіла ^d ^d Сауе (волость) ^d Ляенеранна
Довжина	113 км
Площа басейну:	3210 км²
Притоки:	Праві: Елламаа, Уревере, Луїсте, Кіісаойя, Лііві, Раннамойса Ліві: Варді, Коннавескі, Пухаойя, Алліка, Ванамойса, Пеньйогі, Тууді, Вігала

Медіафайли у Вікісховищі

Казарі (ест. Kasari jõgi) — шоста за довжиною річка Естонії. Витік знаходиться поблизу селища Рабівере у волості Кохіла. Впадає у Матсалуський залив Балтійського моря. Довжина становить 113 км, площа басейну — 3210 км². Середньорічний стік в гирлі коливається від 25 до 30 м³/с.

Казарі протікає низкою природоохоронних територій: природний заповідник Ліннураба, Національний парк Матсалу, природний парк Паяка та дубовий ліс Паяка.

Навесні в заплаві річки зазвичай відбуваються двотижневі паводки. Заплавний луг потребує щорічного косіння та збору сіна, оскільки швидко заростає порослю.

Казарі також відома великою кількістю промислової риби.

Історичні деталі

До початку XX століття для преправи через Казарі на поштовому тракті Таллінн — Віртсу використовувався пліт. У 1900 році лицарство Естонії підняло питання щодо побудови моста. У 1903 році лицарі та губернська управа уклали договір про місце розташування моста, його конструкцію та інших технічні питання. Конкурс будівництва виграла фірма «Монікор та Еггер».

Будівельні роботи були добре організовані. Використовувалось механізоване бетонування — вперше в Естонії при литві арки мосту був застосований змішувач, енергоносієм для якого був локомотив. Арки та панелі проїзної частини бетонували, зовнішню частину моста покрили штукатуркою, верх — бруківкою.

Міст офіційно відкрили у червні 1905 року. Із довжиною 308 метрів він став найдовшим залізобетонним мостом в Європі.

У 1990 році поруч був побудований новий міст, через який зараз проходить автомобільна дорога з Таллінна на острів Сааремаа. Старий використовується виключно як пішохідний. Охороняється державою як пам'ятка архітектури.

Примітки

Река та міст Казарі [1] [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Особливо щуки
Річка Казарі [2] [ 31 березня 2017 у Wayback Machine.] (ест.)
Поблизу Ліхули
Міст через Казарі [3] [ 11 липня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Казарі (річка)

Річка Казарі. Аеропанорама [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Регістр річок. Казарі [ 17 березня 2017 у Wayback Machine.] (ест.)
Короткі відомості про річку Казарі [ 2 липня 2017 у Wayback Machine.] (ест.)
Річки Естонії [ 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] Река та міст Казарі [1] [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[2] Особливо щуки

[3] Річка Казарі [2] [ 31 березня 2017 у Wayback Machine.] (ест.)

[4] Поблизу Ліхули

[5] Міст через Казарі [3] [ 11 липня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)