Київське вище військове інженерне двічі Червонопрапорне училище зв язку ім М І Калініна КВВІУЗ військовий навчальний зак

Київське вище військове інженерне двічі Червонопрапорне училище зв'язку ім М. І. Калініна (КВВІУЗ) — військовий навчальний заклад СРСР, що готував офіцерів військ зв'язку. Існувало у 1919—1992 роках, після розпаду СРСР на його базі було створено Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації України.

Київське вище військове інженерне училище зв'язку рос. Киевское высшее военное инженерное дважды Краснознаменное училище связи им.М.И.Калинина, КВВИДКУС
КВВІУЗ\|день університету\|рівень акредитації


Головний корпус КВВІДЧУЗ імені Калініна М. І.
?координати:
Тип	військове формування і школа
Країна	СРСР
Розташування	м. Київ
Засновано	1 березня 1919
Адреса	01011, Київ, вул. Князів Острозьких, 45/1

Історія

Днем започаткування ВВНЗ вважається 1 березня 1919 року, коли за наказом № 220 у Москві було затверджено штат командного складу інженерних курсів.

1 грудня 1919 р. Проведений перший випуск.

1 травня 1920 року курси прибули до Харкова, а потім 20 серпня 1920 р. були передислоковані до Києва й розмістились на території колишнього юнкерського Костянтинівського училища.

23 квітня 1923 р. В. І. Ленін обраний почесним курсантом-інженером

1 листопада 1924 року курси перейменовано на Київську школу зв'язку,

20 грудня 1926 р. Присвоєння школі імені М. І. Калініна

5 лютого 1931 р. Перейменування школи в Київську ударну школу зв'язку

травень 1936 р. Перший випуск лейтенантів

6 березня 1937 року — Перейменування школи на Київське військове училище зв'язку імені М. І. Калініна.

червень—липень 1941 р. Участь в обороні Києва

серпень 1941 р. Евакуація в Красноярськ

28 лютого 1944 року на честь 25-ї річниці з дня започаткування й за видатні успіхи у справі підготовки офіцерських кадрів для частин зв'язку та бойові заслуги перед Вітчизною училище нагороджено Орденом Червоного Прапора.

з березня 1944 р. Реевакуація училища в Київ.

23 червня 1962 р. Проведений 100-й випуск офіцерів

4 грудня 1965 училище перейменовано на Київське вище військове інженерне училище зв'язку імені М. І. Калініна (КВВІУЗ) та переведено на 5-ти річний строк навчання.

22 лютого 1968 року за значні заслуги у підготовці кадрів Збройних Сил училище нагороджено другим Орденом Червоного Прапора.

28 лютого 1969 р. Нагородження Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР

березень 1969 р. і березень 1979 р. Нагородження Почесними Червоними Прапорами ЦК ЛКСМУ

13 грудня 1972 р. Нагородження Ювілейним почесним знаком на честь 50-річчя утворення СРСР

Після відновлення незалежності

19 серпня 1992 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, було створено Київський військовий інститут управління і зв'язку на базі КВВІУЗ і Київського вищого інженерного радіотехнічного училища ППО імені Покришкіна (КВІРТУ ППО).

Структура

Навчання здійснювалося на 3-х факультетах (з 1979 по 1992 рр)

1-й факультет безпроводових засобів зв'язку
2-й факультет проводових засобів зв'язку і засекречувальної апаратури зв'язку (ЗАЗ)
3-й факультет АСУ військами та системами зв'язку

Окремо в с.Бортничі розташований батальйон зв'язку забезпечення навчального процесу і літній табір з навчальним вузлом зв'язку Карамболіна.

На 1981–1986 рр навчання проводилося на 18 кафедрах: 1 — кафедра загальновійськових дисциплін (загальна тактика, ЗЗМВ, військова топографія); 2 — кафедра — тактико-спеціальної підготовки і практичного застсування засобів зв'язку; 3 — кафедра марксистсько-ленінської підготовки (історія КПРС, марксистсько-ленінська філософія, парт-політробота, науковий комунізм); 4 — кафедра електронних елементів; 5 — кафедра засобів радіозв'язку (радіостанції від середньої потужності і вище, разом з 7-ю основні кафедри 1го факультету); 6 — кафедра лінійних і нелінійних радіотехнічних пристроїв; 7 — кафедра радіорелейного, тропосферного і космічного зв'язку (теж основна кафедра 1го факультету); 8 — кафедра засобів проводового зв'язку (основна кафедра 2го факультету); 9 — кафедра телефонії та телеграфії (основна 2го і 3го факультетів); 10 — кафедра ЗАЗ; 11 — кафедра автомобільна та засобів електроживлення; 12 — кафедра технічної експлуатації та ремонту засобів зв'язку та автоматизації (міжремонтні терміни, категорування, основи ремонтних заходів, практика на підприємствах); 13 — кафедра фізики; 14 — кафедра математики; 15 — кафедра іноземних мов (англійська, німецька); 16 — кафедра антенно-фідерних пристроїв; 17 — кафедра фізичної підготовки; 18 — кафедра АСУ (основна 3го факультету)

План містечка

План військового містечка КВВІУЗ на 1986 рік, ескіз

Топографічна основа сучасна, назви / призначення об'єктів на 1986 рік: 1 — Стоянка авто перед центральним входом; 2 — КПП, кімната відвідувачів, класи інженерної графіки, поштове відділення; 3 — «старий» навчально-житловий корпус; кафедри № 1, 5 (див.п.9), 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 18; черговий по училищу, , бібліотека, музей; 1й пост внутрішньої варти біля Прапору училища; 4 — «новий» навчальний корпус; кафедри 2, 4, 6, 7, 8, 9, в підвалі навчальний ВЗ кафедри № 2 ТСП; 5 — Робочі кабінети начальника училища, НачПолітВідділу, політвідділ; 6 — 17 кафедра, спортзал, пістолетний тир; 7 — КТП; 8 — склад ПММ, 3й пост внутрішньої варти; 9 — відгалуження «старого навчального корпусу», 5 кафедра; навпроти корпусу — автопарк училища (31); 10 — ангар 11 кафедри, класи практичного ремонту автотехніки; поряд стояв МТЛБ комплексу Маневр МП-22 від 18-ї кафедри; 11 — речовий склад та склад РАО, 2й пост внутрішньої варти; 12 — газова котельня; 13 — їдальня 2-5 курсів; 14 — на місці цього 9-поверхового гуртожитку було спортивне містечко; 15 — 5-поверховий гуртожиток; 16 — за радянських часів пам'ятник В.І.Леніну; 17 — чайна, музей; 18 — лазня, клуб, обчислювальний центр; 19 — їдальня 1-х курсів; 20 — житловий будинок (поза територією училища); 21 — гуртожиток жінок-одиначок, працівниць училища; 22 — штаб; 23 — вартове приміщення; 24 — вартове містечко; 25 — смуга перешкод; 26 — овочесховище-лідник; 27 — військторг, взуттєва майстерня, майстерня підгонки одягу; 28 — траса кросу імені Стрільця, 1км; 29 — силове містечко; 30 — центральна алея, плац, де проходили всі шикування особового складу, розводи на заняття, наряду і варти, шикування перед звільненням, заняття зі стройової і фізичної (біг на 100м) підготовки, тощо; в 1970-ті роки прямо по центру цієї алеї ходив міський трамвай; 31 — автопарк
Примітки до плану

Позиції позначені фіолетовим кольором
Вулиця Генерала Алмазова звалася М. І. Кутузова, але училище мало адресу вул. Московська, 45/1, з тих часів, коли Московська (сучасна вул. Князів Острозьких) йшла до бульв. Лесі Українки

Командування

Починаючи з 1937 року, з моменту створення КВВІУЗ, інститут очолювали

генерал-майор Афанасьєв (1938—1941),
полковник Полянський (1942—1945),
генерал-лейтенант Мірошников (1945—1946),
генерал-лейтенант Буров (1947—1953),
генерал-майор Макаров (1953—1957),
генерал-майор Омельчук (1957—1959),
генерал-лейтенант Бортник (1959—1962),
генерал-майор Тюльга (1962—1973),
генерал-лейтенант Пилипенко Михайло Корнійович (1973—1988),
генерал-майор Федоров (1989—1992)

Записка про звільнення курсанта з розташування курсу

Див. також

Примітки

Створений в 1979 році, перший курс, набраний тоді ж, мав № 39, де 3 — факультет, 9 цифра року вступу; до цього було лише два факультети
Зараз частина Прикордонної служби

Література

Киевское высшее военное инженерное дважды Краснознаменное училище связи им. М. И. Калинина. 60 лет. (Исторический очерк). — Киев, Воениздат — КВВИДКУС, 1979. — 136 с. (рос.)

Посилання

ВІТІ НТУУ «КПІ» 90 років: Сторінки історії [ 9 Квітня 2018 у Wayback Machine.]
http://www.kvvidkus.narod.ru/ [ 1 Квітня 2018 у Wayback Machine.] — неофіційний сайт
http://kvvidkus.net/ [ 19 Вересня 2017 у Wayback Machine.] — сайт 11 курсу 1986 року випуску

[1] Створений в 1979 році, перший курс, набраний тоді ж, мав № 39, де 3 — факультет, 9 цифра року вступу; до цього було лише два факультети

[2] Зараз частина Прикордонної служби