Іясу I — негус Ефіопії з Соломонової династії.
Іясу I Великий ኢያሱ | ||
Палац імператора Іясу I в Гондері | ||
| ||
---|---|---|
19 липня 1682 — 13 жовтня 1706 | ||
Попередник: | Йоганнис I | |
Наступник: | Текле Гайманот I | |
Народження: | 1654 | |
Смерть: | 13 жовтня 1706 | |
Країна: | Ефіопія | |
Рід: | Соломонова династія | |
Батько: | Йоганнис I | |
Діти: | Текле Гайманот I, Девіт III, Бакаффа і Йоганнис II | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 1654 року. Був сином імператора Йоганниса I. До сходження на престол майбутній монарх керував провінцією Годжам.
Релігійна політика
У XVII столітті ефіопська церква була розколота на дві основних течії — тоуахдо (помірковане монофізитство, близьке до православ'я) та кибат (суворе монофізитство). Після вигнання з країни католиків боротьба між двома течіями стала основним напрямком ефіопського політичного життя.
Новий імператор спочатку сприяв тоуахдо. 1687 було скликано загальний церковний собор, що засудив кибат. Іясу I наказав представникам обох угрупувань виїхати до монастиря Дебре-Мар'ям на озері Тана, щоб розв'язати спірні богословські питання. 1688 у містечку Йїбаба розпочав роботу новий собор, на якому сторони знову не дійшли згоди. На послідовників кибат було накладено анафему, а глави угрупувань (абба Вольде-Тенсає, абба Темерте) вигнані. Анафеми кибат були підтверджено й на соборі 1699 року.
Адміністративні та економічні реформи
В результаті серії походів у 1690-их роках. Іясу I зумів підкорити низку північних областей та примусити Наїба Мусу, турецького правителя Массави, до відновлення торгівлі з Ефіопією. Імператор уніфікував правила ведення торгівлі, встановивши чіткі розміри митних зборів. У 1689—1690 роках Іясу I створив нарадчий орган («мекир бет»), що включав до свого складу головних світських і духовних сановників. Він також намагався створити єдину систему посад.
Культурна політика
Період правління Іясу I характеризується пожвавленням інтелектуального життя, пов'язаного з безперервними релігійними суперечками. До найвідоміших поетів тієї доби належали Кифле Йоганнис та Кенафро. Продовжувалась і літописна традиція: Гавар'я Крестос записував історію Йоганниса I та Іясу I до 1700 року. Після його смерті літопис продовжив аззаж Синоду, який звів в одну різні хроніки XVII століття. Він також уклав граматику мови геєз.
Кінець правління
Після 1705 року почалась боротьба за владу між синами імператора. Послідовники кибат змовились зі спадкоємцем престолу Текле Гайманотом, який підбурив збройний заколот. Імператор зрікся престолу та пішов до монастиря на одному з островів на озері Тана. Текле-Гайманот вступив до Гондера та проголосив себе прибічником кибат. Довідавшись про це, Іясу I скасував своє зречення та наклав на сина анафему. Невдовзі імператора було викрадено та вбито за наказом Текле-Гайманота.
Джерела
Бартницкий А., Мантель-Нечко И. История Эфиопии; видавництво «Прогресс», 1976 (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Iyasu I negus Efiopiyi z Solomonovoyi dinastiyi Iyasu I Velikij ኢያሱIyasu I VelikijPalac imperatora Iyasu I v Gonderi 43 j Imperator Efiopiyi 19 lipnya 1682 13 zhovtnya 1706 Poperednik Jogannis I Nastupnik Tekle Gajmanot I Narodzhennya 1654 1654 Smert 13 zhovtnya 1706 1706 10 13 Krayina EfiopiyaRid Solomonova dinastiyaBatko Jogannis IDiti Tekle Gajmanot I Devit III Bakaffa i Jogannis II Mediafajli b u Vikishovishi Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Iyasu ZhittyepisNarodivsya 1654 roku Buv sinom imperatora Jogannisa I Do shodzhennya na prestol majbutnij monarh keruvav provinciyeyu Godzham Religijna politika U XVII stolitti efiopska cerkva bula rozkolota na dvi osnovnih techiyi touahdo pomirkovane monofizitstvo blizke do pravoslav ya ta kibat suvore monofizitstvo Pislya vignannya z krayini katolikiv borotba mizh dvoma techiyami stala osnovnim napryamkom efiopskogo politichnogo zhittya Novij imperator spochatku spriyav touahdo 1687 bulo sklikano zagalnij cerkovnij sobor sho zasudiv kibat Iyasu I nakazav predstavnikam oboh ugrupuvan viyihati do monastirya Debre Mar yam na ozeri Tana shob rozv yazati spirni bogoslovski pitannya 1688 u mistechku Jyibaba rozpochav robotu novij sobor na yakomu storoni znovu ne dijshli zgodi Na poslidovnikiv kibat bulo nakladeno anafemu a glavi ugrupuvan abba Volde Tensaye abba Temerte vignani Anafemi kibat buli pidtverdzheno j na sobori 1699 roku Administrativni ta ekonomichni reformi V rezultati seriyi pohodiv u 1690 ih rokah Iyasu I zumiv pidkoriti nizku pivnichnih oblastej ta primusiti Nayiba Musu tureckogo pravitelya Massavi do vidnovlennya torgivli z Efiopiyeyu Imperator unifikuvav pravila vedennya torgivli vstanovivshi chitki rozmiri mitnih zboriv U 1689 1690 rokah Iyasu I stvoriv naradchij organ mekir bet sho vklyuchav do svogo skladu golovnih svitskih i duhovnih sanovnikiv Vin takozh namagavsya stvoriti yedinu sistemu posad Kulturna politika Period pravlinnya Iyasu I harakterizuyetsya pozhvavlennyam intelektualnogo zhittya pov yazanogo z bezperervnimi religijnimi superechkami Do najvidomishih poetiv tiyeyi dobi nalezhali Kifle Jogannis ta Kenafro Prodovzhuvalas i litopisna tradiciya Gavar ya Krestos zapisuvav istoriyu Jogannisa I ta Iyasu I do 1700 roku Pislya jogo smerti litopis prodovzhiv azzazh Sinodu yakij zviv v odnu rizni hroniki XVII stolittya Vin takozh uklav gramatiku movi geyez Kinec pravlinnya Pislya 1705 roku pochalas borotba za vladu mizh sinami imperatora Poslidovniki kibat zmovilis zi spadkoyemcem prestolu Tekle Gajmanotom yakij pidburiv zbrojnij zakolot Imperator zriksya prestolu ta pishov do monastirya na odnomu z ostroviv na ozeri Tana Tekle Gajmanot vstupiv do Gondera ta progolosiv sebe pribichnikom kibat Dovidavshis pro ce Iyasu I skasuvav svoye zrechennya ta naklav na sina anafemu Nevdovzi imperatora bulo vikradeno ta vbito za nakazom Tekle Gajmanota DzherelaBartnickij A Mantel Nechko I Istoriya Efiopii vidavnictvo Progress 1976 ros