Йоганнес Вісліценус

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Чоловік= |Дужина=

Йоханнес Адольф Вісліценус
Johannes Wislicenus
Народився	24 червня 1835(1835-06-24) Кляйнайхштедт, Галле
Помер	5 грудня 1902(1902-12-05) (67 років) Лейпциг
Країна	Німецька імперія
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	університет Галле
Галузь	хімія
Заклад	JMU Гарвардський університет Цюрихський університет Лейпцизький університет Федеральна вища технічна школа Цюриха
Науковий керівник	^d^[1], ^d^[1], ^d, ^d^[2] і ^d^[2]
Відомі учні	^d
Аспіранти, докторанти	Вільям Генрі Перкін ^d^[3] ^d ^d^[2] ^d^[2]
Членство	Лондонське королівське товариство Саксонська академія наук Леопольдина Баварська академія наук Геттінгенська академія наук ^d Прусська академія наук Туринська академія наук^[4] Q1500369?
Відомий завдяки:	Стереохімія
Батько	^d
У шлюбі з	Q118351462?
Діти	^d ^d
Нагороди	Медаль Деві 1898
Йоганнес Вісліценус у Вікісховищі

Йоханнес (Йоганн) Адольф Вісліценус (нім. Johannes Wislicenus; *24 червня 1835, Кляйнайхштедт, поблизу Галле — †5 грудня 1902, Лейпциг — німецький хімік-органік, працював переважно в області теорії хімічної будови і стереохімії.

Біографія

Народився в родині відомого протестантського пастора і богослова Густава-Адольфа Вісліценуса. Після закінчення університетської освіти в Галле (1859) призначений асистентом при хімічній лабораторії. Вісліценус викладав хімію в Цюриху в університеті і політехнікумі, 1864 року став професором Цюрихського університету, 1870 року — політехнікуму; 1871 року призначений директором політехнікуму; 1872 року перейшов в Вюрцбурзький університет, а 1885 року — у Лейпцизький.

Став членом Геттінгенської академії наук.

Син Вісліценуса — Вільгельм Вісліценус (1861—1922) також працював в галузі органічної хімії; професор в Тюбінгенському університеті.

Наукова діяльність

Основні роботи Вісліценуса відносяться до органічної хімії; Вісліценус займав чільне місце серед німецьких хіміків-теоретиків. У докторській дисертації, яку захистив Вісліценус 1859 року, він розвивав теорію змішаних типів.

У 1863-1875 роках Вісліценус досліджував молочні кислоти, синтезував звичайну молочну кислоту з пропіонової і довів її будову. 1869 року він встановив ідентичність звичайної молочної та м'ясо-молочної кислот (виділених відповідно з молока і м'язової тканини), а 1873 року висловив припущення, що їх молекули є просторовими ізомерами: «Різниця оптичних ізомерів можна пояснити різним розташуванням їх атомів в просторі, і належить шукати певних уявлень про це розташування».

Ці погляди Вісліценуса послужили безпосереднім поштовхом до висунення Я.Г. Вант-Гоффом 1874 року стереохімічної теорії асиметричного вуглецевого атому, яку Вісліценус активно підтримав і розвинув далі. Вісліценус описав випадки геометричної ізомерії на прикладах малеїнової і фумарової, і , і . 1887 року довів, що за допомогою теорії Вант-Гоффа можуть бути встановлені всілякі конфігурації окремих геометричних ізомерів (стереоізомерів) ненасичених вуглеводнів. Того ж року висунув припущення про ускладнення обертання навколо простих зв'язків заміщених похідних етану в результаті дії сил тяжіння між атомами або групами атомів.

Дослідження Вісліценуса сприяли міцному утвердженню в науці стереохімічних уявлень. Їм були синтезовані глутарова кислота (1878), метил-β-бутилкетон (1883) та інші. Вісліценус відкрив (1878) і (1899), запропонував спосіб синтезу аліциклічних сполук перегонкою кальцієвих солей дикарбонових кислот (1899).

Примітки

1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
2. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
3. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
4. www.accademiadellescienze.it
   d:Track:Q107212659
5. Вислиценус Густав-Адольф // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Див. також

• 4588 Вісліценус - астероїд, названий на честь вченого.

Джерела

• Волков В.А., Вонский Е.В., Кузнецова Г.И. Выдающиеся химики мира. – М.: ВШ, 1991. 656 с.
• Большая советская энциклопедия. В 30 тт.