Зірочник Бунге

Зірочник Бунге (лат. Stellária bungeána) — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду Зірочник (Stellaria) родини Гвоздикові (Caryophyllaceae). Вид гвоздики, описаний Едуардом Фенцлєм. Крім номінальної форми існує також підвид S. b. stubendorfii

Ботанічний опис

Квітка

Неквітуча рослина

Багаторічна рослина з тонким повзучим кореневищем.

Стебла досягають 20-50 см у висоту, прості або гіллясті, покриті багатоклітинними простими та залізистими волосками, у живому стані циліндричні.

Прикореневе листя на період цвітіння відсутнє. Стеблові листя 3-10 см завдовжки, 2-4 см завширшки, довгасто-яйцеподібні або широколанцетні, довго загострені, з обох боків і по краю війчасті, нижні 0,2-2 см завдовжки, звужені в черешок, верхні сидячі.

Квітки в пазушних і верхівкових дихазіях, з трав'янистими приквітками. Квітконіжки 1-5 см завдовжки, опушені. Чашолистки 4-6 мм завдовжки, довгасті, тупокінцеві, з вузькою облямівкою, трав'янисті, із залізистими волосками по всій поверхні. Пелюстки близько 8 мм у довжину, в 1,5-2 рази довші за чашолистки, майже вщент 2-роздільні на лінійні, до основи звужені частки. Пиляки білі, довгасті. Цвіте у період з травня по серпень.

Плід — коробочка, яйцеподібна, дорівнює чашечці або трохи довша за неї, світла. Насіння округло-ниркоподібне, коричневе, по всій поверхні горбисте, горбики конічні, гострі або тупуваті.

Екологія

Місце проживання зірочків Бунге. Темнохвойна мохова тайга у верхів'ях нар. Великий Кебеж, природний парк «Ергакі» (Красноярський край)

Зустрічається в гірсько-лісовому і високогірному поясах, зокрема в рідколіссі з чагарників, вільхи чи верби, на високих луках та схилах, на берегах струмків, в тундрі з чагарниками чи карликовими деревами, на заболочених субальпійських і альпійських ділянках.

Поширення

Зустрічається на сході європейської частини Росії, у Сибіру та Далекому Сході.

У Західному Сибіру: Тюменська, Омська, Томська, Новосибірська, Кемеровська області, Алтайський край, республіка Алтай.

У Середньому Сибіру: Красноярський край, Хакасія, Тува.

У Східному Сибіру: Іркутська область, Бурятія, Якутія.

Також поширений на території Монголії, КНР (Цзілінь Шен), Японії ( о. Хоккайдо) та Казахстану.

Хімічний склад

У надземній частині рослини виявлено алкалоїди, флавоноїди.

Значення та застосування

Медонос. З лікувальною метою використовується надземна частина рослини (стебла, листя, квіти). Наприклад, у народній медицині нанайців відвар цієї трави використовується для ванн при набряку ніг, дерматомікозах. На Далекому Сході рослина використовується як ранньовесняна овочева культура, корм для домашніх свиней.

Оленями поїдається погано. Запаси у сприятливі роки можуть досягати 7 ц/га.

Примітки

1. Catalogue of Life - 2014 Annual Checklist :: Species details. www.catalogueoflife.org. Процитовано 12 січня 2023.
2. Ларин И. В., Паламарчук И. А. Введение в изучение кормовых растений мараловодческих совхозов Алтайского края // Труды Пушкинск. с=х. ин-та. — 1949. — Т. 19.