Зозуля вусата Охоронний статус Близький до загрозливого МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царст

Зозуля вусата

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина:	Зозулеві (Cuculidae)
Рід:	Hierococcyx
Вид:	Зозуля вусата

Біноміальна назва

Hierococcyx vagans
(Müller, 1845)

Синоніми

Cuculus vagans Müller, 1845

Посилання

Вікісховище:	Hierococcyx vagans
Віківиди:	Hierococcyx vagans
ITIS:	554679
МСОП:	22683850

Зозу́ля вусата (Hierococcyx vagans) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південно-Східній Азії.

Опис

Довжина птаха становить 25-30 см, вага 58-63 г. Тім'я і потилця сірі, скроні білі, під дзьобом чорвуваті "вуса". Верхня частина тіла коричнева, хвіст поцяткований коричневими смугами, кінець хвоста охристий або білий. Махові пера мають білі края. Нижня частина тіла кремово-біла, поцяткована чорнуватими смужками. Очі темно-карі або сірі, навколо очей жовті кільця. Дзьоб чорний, лапи оранжево-жовті. У молодих птахів спина і крила чорнуваті, на грудях чорні смуги. У молодих птахів також є "вуса".

Поширення і екологія

Вусаті зозулі мешкають на Малайському півострові, на Суматрі і Калімантані, а також на південному сході Таїланду та на півдні Лаосу. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і на узліссях, в густих кронах дерев. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться комахами і дрібними плодами. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Вусатим зозулям притаманний гніздовий паразитизм. Вони підкладають яйця в гнізда рудкрилим філентомам і бурим тординам. Сезон розмноження вусатих зозуль триває з червня по серпень.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Білогорлим зозулям загрожує знищення природного середовища.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 9 січня 2022.
Müller, Salomon (1840–1847). C.J. Temminck (ред.). Verhandelingen over de Natuurlijke Geschiedenis der Nederlandsche Overzeesche Bezittingen. Т. 1. Land en Volkenkunde. Leiden: Natuurkundige Commissie voor Nederlansch-Indie. с. 233.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 09 січня 2022.
(1997). . Oxford University Press. с. 168. ISBN . Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
Erritzøe, Johannes; Mann, Clive F.; Brammer, Frederik P.; Fuller, Richard A. (2012). . A&C Black. с. 429—430. ISBN . Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
Jeyarajasingam, Allen (2012). . Oxford University Press. с. 200. ISBN . Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 9 січня 2022.

[2] Müller, Salomon (1840–1847). C.J. Temminck (ред.). Verhandelingen over de Natuurlijke Geschiedenis der Nederlandsche Overzeesche Bezittingen. Т. 1. Land en Volkenkunde. Leiden: Natuurkundige Commissie voor Nederlansch-Indie. с. 233.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-4] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 09 січня 2022.

[Johnsgard-5] (1997). . Oxford University Press. с. 168. ISBN . Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.

[Erritzoe-6] Erritzøe, Johannes; Mann, Clive F.; Brammer, Frederik P.; Fuller, Richard A. (2012). . A&C Black. с. 429—430. ISBN . Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.

[7] Jeyarajasingam, Allen (2012). . Oxford University Press. с. 200. ISBN . Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.