Знак поштової оплати

Знак поштової оплати, або поштовий знак — матеріальне свідчення оплати послуг поштового зв'язку, що надаються установами зв'язку (поштою) за затвердженими тарифами на внутрішній і міжнародній поштової кореспонденції. Є предметом особливої області колекціонування — філателії.

Поштова марка України 2008 р.

Види знаків поштової оплати

Поштові знаки випускаються поштовим відомством і служать для полегшення сплати зборів за що здійснюються поштою пересилку предметів. Для оплати пересилання листів найчастіше вживаються поштові марки. Крім марок для пересилання простих листів в багатьох країнах існують спеціальні марки:

•   для пересилання друкованих творів, головним чином газет, використовуються газетні марки;

• Франкотип — один з найбільш популярних поштових знаків, що проставляється на поштовій кореспонденції за допомогою франкувальних машин. Крім розміру сплаченого поштового збору, може містити назву організації, дату франкування, поштовий індекс, малюнки і тексти рекламного і агітаційного характеру (США, 2007)

  для службових пакетів — службові марки;
• для стягнення платежу за нефранкованим або недостатньо оплаченим листом — так звані порто-марки;
• для рекомендованих листів — замовні марки;
• для пакетів (посилок) — пакетні (посилкові) марки тощо.

Для зручності поштові відомства випускають також такі види поштової кореспонденції з віддрукованим поштовим знаком оплати:

• штемпельні конверти,
• замовні штемпельні конверти,
• відкриті (листівки-картки) і закриті листи,
• службові поштові картки,
• поштові перекази,
• бандеролі тощо.

Знаками поштової оплати також можуть бути:

• етикетки,
• ярлики,
• календарні і спеціальні гасіння (штемпеля),
• штампи та ін.

Не всі перераховані поштові конверти з марками оплати існують у всіх державах, а деякі з них вже не використовуються.

Історія

Військова марка, що використовувалася британською армією в Єгипті для оплати письмової кореспонденції під час Другої світової війни

Поява першого знаку поштової оплати датується 1653 роком, коли паризьку міську пошту було передано Ренуару де Вілайє, ймовірно, в оренду. Він взявся запроваджувати нові порядки в поштовому управлінні і випустив так звані «Billet de port payé»: це був клаптик паперу, на кшталт бандеролей, на якому був видрукуваний особливий штемпель Ренуара де Вілайє, зі словами «port payé, le … jour de l'an 1653 (1654)». Ціна такого «квитка» була 1 су, але невідомо, чи була вона позначена на марці «квитка»; примірників її не збереглося. У другій половині XVIII століття було введено штемпеля про поштовий збір Генрі Бішопом (1605—1691), а згодом Вільямом Докреем (1635—1716).

1819 року в королівстві Сардинії стали використовувати штемпельні оболонки для листів, що називалися Carta postala bolata (штемпельний поштовий папір), які позначали сплату не за поштову пересилку, а за дозвіл послати лист не поштою. Проіснували вони до 1836 року. 1820 року торговцем паперу Бревером в Брайтоні було винайдено конверт. 1840 року в Англії випущено перші поштові марки і штемпельні конверти; поява їх було обумовлена введенням однакового дешевого тарифу на листи.

Крім поштових знаків у деяких місцях існували ще телеграфні, податкові, штемпельні марки; але для цих цілей часто вживали і поштові марки.

Див. також

• Поштова марка
• Випуск

Примітки

1. Room, Adrian., ed. The Cassell Dictionary of Word Histories. London: Cassell & Co., 1999, p.306. (англ.)
2. (англ.). Архів оригіналу за 4 травня 2015. Процитовано 22 лютого 2018.
3. . preply.com. 28 серпня 2018. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 3 лютого 2020.
4. . mirmarok.ru. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 3 лютого 2020.
5. . mirmarok.ru. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 3 лютого 2020.

Посилання

• Carnegie Mellon University Computer Science technical reports CMU-CS-96-113: Cryptographic Postage Indicia [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)