Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Пульсуючі білі карлики (або змінні типу ZZ Кита) — це підклас білих карликів, які демонструють зміну яскравості (як правило, невелику — 1 %-30 %), з періодами від десятків до тисяч секунд, обумовлену нерадіальними гравітаційними хвилями на поверхні білого карлика. Поділяються на три типи:
- ZZa (або DAV) — із водневими оболонками та спектральним класом DA (власне ZZ Кита);
- ZZb (або DBV) — із гелієвими атмосферами та спектральним класом DB (V777 Геркулеса);
- ZZo — із атмосферами, де домінуючими елементами є гелій, вуглець та кисень (GW Діви). Якщо бути точним, об'єкти цього типу не є білими карликами.
Клас іноді поділяють на два підкласи: DOV та PNNV.
Спостереження пульсуючих білих карликів стало потужним засобом астросейсмології для перевірки теоретичних моделей білих карликів, вивчення рівняння стану речовини у білих карликах, визначення їхніх мас, періодів обертання та швидкостей ядерних реакцій, що відбуваються в їхніх надрах тощо. Важливим є те, що астросейсмологія пульсуючих білих карликів може багато розповісти щодо їхньої внутрішньої будови (як сейсмологія — щодо внутрішньої будови Землі).
ZZa
Першим знайденим змінним білим карликом був HL Tau 76 (у 1965—1966, Арло Ландолт (Arlo U. Landolt) спостерігав його змінність із періодом приблизно 12,5 хвилин). На той час теорія передбачала пульсації білих карликів із меншими періодами (близько 10 секунд). Причина невідповідності полягала в тому, що в теорії розраховувався період радіальних пульсацій, а змінність білих карликів зумовлена нерадіальними пульсаціями гравітаційних хвиль. 1970 року було знайдено ще один білий карлик із таким типом змінності — Ross 548; 1972 року він отримав назву ZZ Кита, за якою наразі позначають весь клас цих об'єктів. Як з'ясувалося за допомогою спектральних спостережень, зорі типу ZZa мають водневі атмосфери. Їхні періоди лежать у межах від 30 секунд до 25 хвилин, ці зорі перебувають у вузькому діапазоні ефективних температур: між 11 100 та 12 500 K. Вимірювання швидкості змін періодів пульсацій із часом у зір класу ZZa є прямими вимірами часу охолодження водневого білого карлика, що, в свою чергу, дає незалежну оцінку віку галактичного диску.
ZZb
1982 року розрахунки Вінжета (D. E. Winget) та його колег довели, що гелієві білі карлики (DB) із поверхневими температурами приблизно 19 000 K також мають демонструвати пульсації. Тоді Вінжет почав пошук таких зір і знайшов, що GD 358 був змінним білим карликом (його знайдено в огляді 1958—1970 років обсерваторії Ловела для пошуку зір із великим власним рухом у північній півкулі. Хоча цей об'єкт не мав великого власного руху, він привернув увагу типовими для білого карлика кольорами). Цікаво зазначити, що це був перший клас змінних зір, спочатку передбачений, а потім відкритий. 1985 року зоря отримала позначення V777 Геркулеса. Ці зорі мають ефективну температуру близько 25 000 K.
ZZo
Третім було відкрито клас пульсуючих білих карликів, що отримав назву GW Діви. Його іноді поділяють на два підкласи: DOV та PNNV. Прототипом класу є зоря PG 1159—035. Ця зоря, до речі, є прототипом й іншого, «власного», класу — зір типу PG 1159. 1979 року було відкрито її змінність, а 1985 їй було надано назву GW Діви, якою тепер позначають також цілий клас об'єктів. Ці зорі не є білими карликами у строгому розумінні, вони займають проміжне положення між асимптотичним відгалуженням червоних гігантів та власне білими карликами на діаграмі Герцшпрунга-Рассела, тому їх іноді називають перед-білими карликами, підкреслюючи те, що вони ще не дійшли до відповідного місця на еволюційній діаграмі. Це дуже гарячі (температура поверхні між 75 000 K та 200 000 K) білі карлики, з атмосферами, в яких домінують гелій, вуглець та кисень. Вони можуть мати низьке значення прискорення вільного падіння на поверхні (log g ≤ 6,5). Передбачається, що ці зорі зрештою охолонуть і стануть білими карликами. Періоди пульсацій GW Vir змінюються від 5 до 400 хвилин. Механізм збудження пульсацій довгий час залишався невідомим, проте згодом було доведено, що раніше запропонований механізм, який, здавалося б, не повинен працювати за наявності гелію, все-таки може реалізуватися.
Нові дослідження
2008 року імовірно було знайдено ще один клас вуглецевих пульсуючих карликів (DQV, Патрік Дюфор (Patrick Dufour) та Джеймс Лєберт (James Liebert).
Новий тип теж спочатку було передбачено теоретично. Як випливає з теорії, вуглецеві білі карлики мають пульсувати при температурах, за яких їхні атмосфери є частково іонізованими. Спостереження на обсерваторії МакДональда за допомогою телескопа Струве зорі SDSS J142625.71+575218.3 виявили, що вона, можливо, є таким білим карликом. Якщо це підтвердиться, вона стане першим об'єктом цього класу. Зоря розташована на 10 градусів на північний схід від Міцара, відстань до неї оцінюють у 800 світлових років. Маса цього білого карлика приблизно дорівнює масі Сонця, а діаметр менше земного. Температура на поверхні приблизно 19 800 К, його яскравість у 600 разів менша за сонячну. Пульсації, що спостерігалися, мали амплітуду 2% від середнього значення потоку та період приблизно 8 хвилин. Наразі ще достеменно не підтверджено, що механізм пульсацій саме такий, як було передбачено, можливі й інші механізми.
Джерела
- Association Française des Observateurs d'Etoiles Variables. . Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 5 лютого 2007. Процитовано 6 червня 2007.
- N.N. Samus [Moscow Inst. Astron.], O.V. Durlevich [Sternberg Astron. Inst., Moscow] GCVS Variability Types [ 22 грудня 2021 у Wayback Machine.] 12-Feb-2009 (англ.)
- Mapping the Instability Domains of GW Vir Stars in the Effective Temperature-Surface Gravity Diagram [ 27 грудня 2007 у Wayback Machine.], Quirion, P.-O., Fontaine, G., Brassard, P., Astrophysical Journal Supplement Series 171 (2007), pp. 219—248.
- Hydrogen-driving and the blue edge of compositionally stratified ZZ Ceti star models, D. E. Winget, H. M. van Horn, M. Tassoul, G. Fontaine, C. J. Hansen, and B. W. Carroll, Astrophysical Journal 252 (January 15, 1982), pp. L65—L68.
Посилання
- http://arxiv.org/pdf/0806.2573v1
- http://www.astronet.ru/db/msg/1227594 [ 16 квітня 2009 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pulsuyuchi bili karliki abo zminni tipu ZZ Kita ce pidklas bilih karlikiv yaki demonstruyut zminu yaskravosti yak pravilo neveliku 1 30 z periodami vid desyatkiv do tisyach sekund obumovlenu neradialnimi gravitacijnimi hvilyami na poverhni bilogo karlika Podilyayutsya na tri tipi ZZa abo DAV iz vodnevimi obolonkami ta spektralnim klasom DA vlasne ZZ Kita ZZb abo DBV iz geliyevimi atmosferami ta spektralnim klasom DB V777 Gerkulesa ZZo iz atmosferami de dominuyuchimi elementami ye gelij vuglec ta kisen GW Divi Yaksho buti tochnim ob yekti cogo tipu ne ye bilimi karlikami Klas inodi podilyayut na dva pidklasi DOV ta PNNV Sposterezhennya pulsuyuchih bilih karlikiv stalo potuzhnim zasobom astrosejsmologiyi dlya perevirki teoretichnih modelej bilih karlikiv vivchennya rivnyannya stanu rechovini u bilih karlikah viznachennya yihnih mas periodiv obertannya ta shvidkostej yadernih reakcij sho vidbuvayutsya v yihnih nadrah tosho Vazhlivim ye te sho astrosejsmologiya pulsuyuchih bilih karlikiv mozhe bagato rozpovisti shodo yihnoyi vnutrishnoyi budovi yak sejsmologiya shodo vnutrishnoyi budovi Zemli ZZaPershim znajdenim zminnim bilim karlikom buv HL Tau 76 u 1965 1966 Arlo Landolt Arlo U Landolt sposterigav jogo zminnist iz periodom priblizno 12 5 hvilin Na toj chas teoriya peredbachala pulsaciyi bilih karlikiv iz menshimi periodami blizko 10 sekund Prichina nevidpovidnosti polyagala v tomu sho v teoriyi rozrahovuvavsya period radialnih pulsacij a zminnist bilih karlikiv zumovlena neradialnimi pulsaciyami gravitacijnih hvil 1970 roku bulo znajdeno she odin bilij karlik iz takim tipom zminnosti Ross 548 1972 roku vin otrimav nazvu ZZ Kita za yakoyu narazi poznachayut ves klas cih ob yektiv Yak z yasuvalosya za dopomogoyu spektralnih sposterezhen zori tipu ZZa mayut vodnevi atmosferi Yihni periodi lezhat u mezhah vid 30 sekund do 25 hvilin ci zori perebuvayut u vuzkomu diapazoni efektivnih temperatur mizh 11 100 ta 12 500 K Vimiryuvannya shvidkosti zmin periodiv pulsacij iz chasom u zir klasu ZZa ye pryamimi vimirami chasu oholodzhennya vodnevogo bilogo karlika sho v svoyu chergu daye nezalezhnu ocinku viku galaktichnogo disku ZZb1982 roku rozrahunki Vinzheta D E Winget ta jogo koleg doveli sho geliyevi bili karliki DB iz poverhnevimi temperaturami priblizno 19 000 K takozh mayut demonstruvati pulsaciyi Todi Vinzhet pochav poshuk takih zir i znajshov sho GD 358 buv zminnim bilim karlikom jogo znajdeno v oglyadi 1958 1970 rokiv observatoriyi Lovela dlya poshuku zir iz velikim vlasnim ruhom u pivnichnij pivkuli Hocha cej ob yekt ne mav velikogo vlasnogo ruhu vin privernuv uvagu tipovimi dlya bilogo karlika kolorami Cikavo zaznachiti sho ce buv pershij klas zminnih zir spochatku peredbachenij a potim vidkritij 1985 roku zorya otrimala poznachennya V777 Gerkulesa Ci zori mayut efektivnu temperaturu blizko 25 000 K ZZoTretim bulo vidkrito klas pulsuyuchih bilih karlikiv sho otrimav nazvu GW Divi Jogo inodi podilyayut na dva pidklasi DOV ta PNNV Prototipom klasu ye zorya PG 1159 035 Cya zorya do rechi ye prototipom j inshogo vlasnogo klasu zir tipu PG 1159 1979 roku bulo vidkrito yiyi zminnist a 1985 yij bulo nadano nazvu GW Divi yakoyu teper poznachayut takozh cilij klas ob yektiv Ci zori ne ye bilimi karlikami u strogomu rozuminni voni zajmayut promizhne polozhennya mizh asimptotichnim vidgaluzhennyam chervonih gigantiv ta vlasne bilimi karlikami na diagrami Gercshprunga Rassela tomu yih inodi nazivayut pered bilimi karlikami pidkreslyuyuchi te sho voni she ne dijshli do vidpovidnogo miscya na evolyucijnij diagrami Ce duzhe garyachi temperatura poverhni mizh 75 000 K ta 200 000 K bili karliki z atmosferami v yakih dominuyut gelij vuglec ta kisen Voni mozhut mati nizke znachennya priskorennya vilnogo padinnya na poverhni log g 6 5 Peredbachayetsya sho ci zori zreshtoyu oholonut i stanut bilimi karlikami Periodi pulsacij GW Vir zminyuyutsya vid 5 do 400 hvilin Mehanizm zbudzhennya pulsacij dovgij chas zalishavsya nevidomim prote zgodom bulo dovedeno sho ranishe zaproponovanij mehanizm yakij zdavalosya b ne povinen pracyuvati za nayavnosti geliyu vse taki mozhe realizuvatisya Novi doslidzhennya2008 roku imovirno bulo znajdeno she odin klas vuglecevih pulsuyuchih karlikiv DQV Patrik Dyufor Patrick Dufour ta Dzhejms Lyebert James Liebert Novij tip tezh spochatku bulo peredbacheno teoretichno Yak viplivaye z teoriyi vuglecevi bili karliki mayut pulsuvati pri temperaturah za yakih yihni atmosferi ye chastkovo ionizovanimi Sposterezhennya na observatoriyi MakDonalda za dopomogoyu teleskopa Struve zori SDSS J142625 71 575218 3 viyavili sho vona mozhlivo ye takim bilim karlikom Yaksho ce pidtverditsya vona stane pershim ob yektom cogo klasu Zorya roztashovana na 10 gradusiv na pivnichnij shid vid Micara vidstan do neyi ocinyuyut u 800 svitlovih rokiv Masa cogo bilogo karlika priblizno dorivnyuye masi Soncya a diametr menshe zemnogo Temperatura na poverhni priblizno 19 800 K jogo yaskravist u 600 raziv mensha za sonyachnu Pulsaciyi sho sposterigalisya mali amplitudu 2 vid serednogo znachennya potoku ta period priblizno 8 hvilin Narazi she dostemenno ne pidtverdzheno sho mehanizm pulsacij same takij yak bulo peredbacheno mozhlivi j inshi mehanizmi DzherelaAssociation Francaise des Observateurs d Etoiles Variables Centre de Donnees astronomiques de Strasbourg Arhiv originalu za 5 lyutogo 2007 Procitovano 6 chervnya 2007 N N Samus Moscow Inst Astron O V Durlevich Sternberg Astron Inst Moscow GCVS Variability Types 22 grudnya 2021 u Wayback Machine 12 Feb 2009 angl Mapping the Instability Domains of GW Vir Stars in the Effective Temperature Surface Gravity Diagram 27 grudnya 2007 u Wayback Machine Quirion P O Fontaine G Brassard P Astrophysical Journal Supplement Series 171 2007 pp 219 248 Hydrogen driving and the blue edge of compositionally stratified ZZ Ceti star models D E Winget H M van Horn M Tassoul G Fontaine C J Hansen and B W Carroll Astrophysical Journal 252 January 15 1982 pp L65 L68 Posilannyahttp arxiv org pdf 0806 2573v1 http www astronet ru db msg 1227594 16 kvitnya 2009 u Wayback Machine