Злісна проблема англ Wicked problem злісна дика брудна диявольська проблема термін що використовується для проблеми яку

Злісна проблема (англ. Wicked problem — злісна, дика, брудна, диявольська проблема) — термін, що використовується для проблеми, яку складно або неможливо вирішити внаслідок неповноти, суперечності або мінливості інформації і вхідних умов.

«Злісні» проблеми, як правило, настільки вписані в контекст, що рішення може стати джерелом ряду нових складнощів. У таких проблем не може бути єдино вірного рішення. Проблеми такого роду протиставляються «простим», вирішуваним проблемам, які зустрічаються в логіці, фізиці, математиці і інших точних науках.

Термін запропонував Хорст Ріттель (Rittel H.) — він же запропонував метод роботи з такими проблемами — IBIS — Інформаційні системи, що ґрунтуються на проблемах або проблемно-орієнтовані інформаційні системи. В протилежність злісним і диким — є

У 1970-х роках Хорст Ріттель назвав проблеми, що характеризуються невизначеністю і складністю, «злісними» проблемами. Проблеми такого типу потребують широкого обговорення, а консенсус може бути досягнуто через представлення під час дискусії альтернативних варіантів шляхів їх розв'язання та конкуруючих інтересів. Процес вироблення політики є вдалим прикладом «злісної» проблеми, що має такі типові характеристики:

його непросто визначити таким чином, щоб усі зацікавлені сторони погодилися, що саме пропонована проблема потребує розв'язання;
у ньому немає чітких правил щодо завершення, є лише часові обмеження для консультацій, що означає кінець періоду обговорення варіантів розв'язку проблеми;
немає чітко визначеного правильного чи хибного підходу, натомість — кращі чи гірші варіанти розв'язку;
важко запропонувати об'єктивне вимірювання успіху;
вироблення політики є ітеративним процесом;
треба відшукати варіанти розв'язку та/або альтернативи політики;
незважаючи на те, що альтернативи політики можуть бути подібними, кожна з них є унікальною;
для визначення проблеми як питання для обговорення необхідний певний рівень деталізації;
завжди є значний моральний і політичний тиск стосовно можливої невдачі.

Характерні ознаки злісних проблем

Ви не можете зрозуміти проблему, поки не запропонуєте рішення.: Кожне рішення, яке пропонується, розкриває нові аспекти проблеми. Нові аспекти вимагають подальшого коригування потенційних рішень. У вас немає чіткого визначення — «Що є проблемою». Проблема погано структурована і містить набір взаємозв'язаних проблем і обмежень, що розширюється. Як писав Ріттель — не можна зрозуміти проблему поза контекстом, в якому вона існує; не можна вести осмислений пошук інформації, не уявляючи собі концепції вирішення проблеми, не можна спочатку зрозуміти проблему, а вже потім її вирішити. Визначення того, в чому полягає проблема, залежатиме від того, кого ви запитуватимете. У різних зацікавлених сторін є свої уявлення про проблему і способи її рішення.
У злісній проблемі немає правил, за якими можна судити, що проблема вирішена.: Оскільки немає чіткого визначення проблеми, то немає і чіткого визначення рішення. Процес вирішення проблеми завершується тільки коли вичерпався один з ресурсів — час, гроші або енергія, яку ви витрачаєте на вирішення цієї проблеми, а зовсім не тоді, коли отримано найкраще рішення. Ви зупиняєтеся тоді, коли рішення є не найкращим, а хоча б задовільним.
Рішення злісної проблеми не можна оцінити як правильні чи неправильні.: Рішення може бути просто «краще», «гірше», «досить добре», або «не досить добре». В процесі вирішення злісної проблеми визначення якості рішення не є об'єктивним і не може бути виведене з математичних формул. Рішення брудних проблем оцінюються в соціальному контексті, коли в результатах оцінки зацікавлені групи людей з різними цілями і цінностями.
Кожна злісна проблема є новою і унікальною.: Оскільки злісна проблема пов'язана з великим числом чинників і умов, вбудованими в соціальний контекст, то немає однакових проблем і рішень, які могли б використовуватися в схожих ситуаціях. Проблеми побудови метро в різних містах можуть виглядати як подібні, але характер розселення жителів, звички громадян в різних географічних областях, розташування центру міста тощо відмінності можуть переважувати цю подібність. З часом можна придбати мудрість і досвід розгляду злісних проблем, але по відношенню до конкретної злісної проблеми людина завжди залишається новачком. Не можна сказати, що таку проблему ми вже вирішували.
Кожна спроба рішення є втручанням в проблему.: Не можна побудувати автостраду, тільки для того, щоб подивитися, як вона працює. Не можна нічого дізнатися про проблему, не спробувавши рішення, але всяке рішення вже міняє ситуацію і породжує нові злісні проблеми.
У злісних проблем немає заданих рішень.: Для таких проблем може не бути рішень взагалі. Або може бути безліч можливих рішень, які розроблені і безліч рішень, про які ніхто ніколи навіть не думав. Це питання творчої розробки рішень, а також оцінки та відбору найбільш вдалих рішень.

Метафори проблем-хмар

Англійський письменник і радник Тоні Блера, ^[en] в роботі Remixing Cities: Strategy for the City 2.0 використовує метафору проблеми-годинника і проблеми-хмари.

Проблема-годинник — чітка і зрозуміла.: Зламався годинник, треба полагодити — знайти місце поломки і усунути несправність.
Проблема-хмара — залежить від безлічі людей.: Така проблема не піддається точній діагностиці і її рішення залежить від безлічі учасників. Міські проблеми, проблеми здорового способу життя, соціальні та політичні проблеми — усе це приклади злісних або хмарних проблем. Що потрібно зробити, щоб жителі відчували себе в безпеці? Як зробити так, щоб підлітки хотіли вчитися? Як знизити викиди вуглекислого газу в місті? — Все це хмарні проблеми.

Способи вирішення проблем-хмар

Хмарні, злісні проблеми не можуть бути вирішені на основі традиційного підходу. Основною причиною цього є те, що не існує чіткого визначення хмарної проблеми. У статті, опублікованій в 2000 році, Робертс виділяє наступні стратегії, що допомагають впоратися зі злісними проблемами:

Авторитарні: Відповідальність за вирішення проблеми зосереджується в руках кількох чоловік. Скорочення числа зацікавлених сторін зменшує складність проблеми. Недоліком є те, що залучені у вирішенні проблеми експерти можуть не володіти баченням усіх перспектив, необхідних для вирішення проблеми.
Конкурентні: Порівнюються протилежні точки зору і йде змагання сторін, що пропонують різні рішення. Перевагою такого підходу є те, що пропонуються і порівнюються різні рішення. Серед цих рішень можуть бути відібрані кращі. Недоліком є формування конфронтаційного середовища, в якому не відбувається обмін знаннями.
Спільні: Залучення усіх зацікавлених сторін до спільної діяльності з пошуку кращих рішень. Учасники не просто висловлюють свої думки, але і активно беруть участь у процесі формування загального рішення. Недоліком такого підходу є те, що досягнення спільного розуміння і вирішення злісної проблеми — це трудомісткий процес. Для підтримки цього процесу можуть бути використані спеціально розроблені інформаційні технології. Прикладом такої технології може служити проблемно-орієнтована інформаційна система.

Див. також

Багатокритеріальна оптимізація

Примітки

Йован Курбалій. «Керування Інтернетом», 2010
Roberts, N.C. «Wicked Problems and Network Approaches to Resolution.,» The International Public Management Review., Vol. 1, 1 (2000).

Література

Buchanan R. Wicked Problems in Design Thinking. // Design Issues. 1992. № 8. С. 5-21.
Brown V.A. Leonardo's Vision: A Guide to Collective Thinking and Action. Sense Publishers, 2007. 238 с.
Brown V.A., Harris J.A., Russell J.Y. Tackling wicked problems through the transdisciplinary imagination. , 2010. 333 с.
Conklin E.J. Dialogue mapping: building shared understanding of wicked problems. Wiley, 2006. 242 с.
DeGrace P., Stahl L.H. Wicked problems, righteous solutions: a catalogue of modern software engineering paradigms. Yourdon Press, 1990. 278 с.
Rittel H.W.J., Webber M.M. Dilemmas in a general theory of planning. Institute of Urban & Regional Development, University of California, 1972. 64 с.
Weber E.P., Khademian A.M. Wicked Problems, Knowledge Challenges, and Collaborative Capacity Builders in Network Settings. // Public Administration Review. 2008. № 68. С. 334—349.

[1] Йован Курбалій. «Керування Інтернетом», 2010

[2] Roberts, N.C. «Wicked Problems and Network Approaches to Resolution.,» The International Public Management Review., Vol. 1, 1 (2000).