Зерванізм

Зурванізм — ймовірно філософська течія в середовищі зороастрійских священнослужителів за часів Сасанідів, якими здійснюється спроба трактування . Відрізнялося від основного зороастрійского напрямку — маздеїзму — шануванням єдиного верховного божества Зурвана, уособлення нескінченного простору і часу, який породив братів-близнюків Ахура Мазду і Ангра-Майнью. За словами Мірчі Еліаде, міф про Зерван дійшов до нас в переказі двох вірменських (Егіше Вардапет і Езнік Кохбаци) і двох сирійських (Теодор бар Конан і Йоханнан бар Пенкає) авторів. Таким чином, на даний момент невідомо ніяких аутентичних «зурваністських» текстів.

Зурван — істота, яка бореться з нечистою силою.

Релігія

Зурванізм — зникле в наші дні древній напрямок зороастризму, прихильники якого вірили в божество Зурвана як початкового бога-творця. Зурваном були народжені рівні, але протилежні за характером близнюки Ахура Мазда і Ангра-Майнью. Зурванізм також відомий як "Зурванітський зороастризм", і може бути протиставлений маздеізму, яка вціліла формі зороастризму, в якому Ахура Мазда вже виступає не тільки Творцем добра, але також сприймається як початок Ангра Майнью.

У зурванізмі, Зурван сприймався як бог нескінченного часу і простору і був «ака» ("один", "поодинці"). Зурван зображувався як трансцендентний і нейтральний бог, неупереджений, для якого не було жодної різниці між добром і злом. Назва "Зурван" походить від перського «zruvan», що означає «час».

Зурванізм був офіційною релігією під час правління Сасанідів (226-651 н.е.), але вже в 10 столітті припинив свій розвиток. Хоча зурванізм епохи Сасанідів сформувався, звичайно, під впливом еллінської філософії, відносини між ним і грецьким божеством часу (Хронос) остаточно не встановлені.

Зурванізм був монотеїстичною релігією. Авестійське слово «zruvan» етимологічно пов'язане з пізнесанскрітським (післяведічеським) словом «Сарва», що означає "все, вся", і яке несе аналогічний семантичний сенс, що означає моністичні якості. Ранні свідоцтва про культ Зурван знаходиться в історії богослов'я, приписується Евдему Родоському (бл. 370-300 до н.е.). Евдем описує секту персів, яка розглядає простір і час, як початкового "батька", і його дітей-суперників — "світло" і "пітьму".

Після падіння імперії Сасанідів в 7-му столітті, зороастризм був поступово витіснений ісламом. Він ще продовжував існувати до 10 століття. Сходознавець Артур Крістенсен припустив, що відмова від зурванізма в пост-завойовницьку епоху був відповіддю і реакцією на нову владу ісламського монотеїзму, яка провела навмисну ​​реформу зороастризму, спрямовану на створення єдиної сильної державної релігії. Вважають також, що зурванізм був занадто суворою релігією, приписи якої мало хто міг терпіти.

Джерела

• . relig.info (рос.). 13 серпня 2015. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017.