Зелізна Дарія Іванівна нар 7 грудня 1955 року Львів українська театральна актриса Народна артистка України 2010 Зелізна

Зелізна Дарія Іванівна (нар. 7 грудня 1955 року, Львів) — українська театральна актриса. Народна артистка України (2010).

Зелізна Дарія Іванівна

Інші імена	Дарія Зелізна
Народилася	7 грудня 1955(1955-12-07) (68 років) Львів
Громадянство	Україна
Діяльність	актриса, драматург
Чоловік	Ігор Зелізний
Діти	донька Христина Зелізна

Нагороди та премії

Життєпис

Дарія народилася у Львові в родині Івана та Софії Кошель. Дитячі роки провела на околиці Львова, куди перебралася їхня родина. Успішне навчання у школі супроводжувала участю в мистецьких студіях, зокрема, захоплювалася театром. Тому коли при львівській драмі, Сергій Данченко відкрив студію, Дарія була в числі перших їх відвідувачів-учениць.

В 1976 році закінчила театральну студію при Львівському Національному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької (викладач Сергій Володимирович Данченко). Окрім того її викладачами були: народний артист СРСР Василь Сергійович Яременко, народна артистка України Любов Яківна Каганова (курс сценічної мови).

1985 році — закінчила факультет журналістики та редакторства в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова.

З 1976 працює в Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької (Львів). Актриса трагедій, пориву, рідкісної драматичної глибини, якій, водночас, притаманний певний ґротеск, комедійність та ліричність.

В 2018 році була нагороджена Орден княгині Ольги, 3-го ступеня.

Ролі

«Не зрадь себе» Л. Сєргєєв – Марина;
«Украдене щастя» І. Франко – сусідка;
«Ніч на полонині» О. Олесь – Мавка;
«Суд пам’яті» М. Петренко – Магда;
«Мої надії» М. Шатров – Інна;
«Човен хитається» Я.Галан – молода дівчина;
«Комуніст» Є. Габрилович – жінка;
«Іменем землі і сонця» І. Друце – Агафія;
«Санітарний день» О. Коломієць – Зіна;
«Марія Заньковецька» І. Рябокляч – Барська;
«Житейське море» І. Карпенко – Маруся;
«По щучому велінню» М. Кропивницький – Королиха, Королівна;
«Суєта» І. Карпенко – Наташа;
«Хета Ніскавуорі» Х. Вуолійокі – Нікелля;
«Регіон» М. Зарудний – Варя;
«Лісова пісня» Леся Українка – Доля;
«Котигорошко» М. Кропивницький – Калина;
«Кришталевий черевичок» Т. Габбе – Жавотта;
«Срібна павутина» О. Коломієць – сердешна
«Вода з отчої криниці» В. Фальварочний – Меценатка;
«Чари правдивої пісні» Б. Стельмах – Брехня;
«Правда» М. Погодін – Наташа;
«Звичайне чудо» Є.Шварц – Господиня;
«Убий Лева» О. Коломієць – Надійка;
«Отелло» В. Шекспір – Емілія;
«Сьомий подвиг Геракла» М. Рощин – Антігона;
«Ой не ходи, Грицю» М. Старицький – Маруся;
«Данило Галицький» В. Босович – Ярина;
«Звичайна горошина» В. Данилевич, О. Косинський – Королева Ізабелла;
«Безталанна» І. Карпенко – Варка;
«Так переможемо» М. Шатров – Гляссер;
«Гайдамаки» Т. Шевченко – Оксана, Дума поета;
«Коза Дереза» М. Лисенко – Лисичка;
«Маруся Чурай» Л. Костенко – Маруся;
«Ой, радуйся земле» вертеп – Рахіль;
«Згадайте, братія моя» Т. Шевченко – душа, відьма;
«Народний Малахій» М. Куліш – Надія;
«Павло Полуботок» К. Буревій – Гонзеровська;
«Мотря» Б. Лепкий – Марія Федорівна;
«Не вбивай» Б. Лепкий – Марія Федорівна;
«Батурин» Б. Лепкий – Марія Федорівна;
«Макбет» В. Шекспір – Леді Макбет;
«Василь Свистун» В. Герасимчук – Русалка;
«Гедда Габлер» Г. Ібсен – Теа;
«Рисове зерно» А. Ніколаса – Діома;
«Ісус, син Бога живого» В. Босович – Єлизавета;
«Сейлемські відьми» А. Міллер – Елізабет;
«Кохання січового стрільця» Я.Барнич – Ірма;
«Медея» Ж. Ануй – Медея;
«Я камінь з божої пращі»О.Ольжич – Муза;
«На межі» Леся Українка – Йоганна (жінка Хусова);
«Дім божевільних» Е. Скарпетта – Амалія;
«Гамлет» В. Шекспір – Гертруда;
«Моральність пані Дульської» Г. Запольська – Квартирантка;
«У неділю рано зілля копала…» О.Кобилянська – Мавра;
«Талан» М. Старицький – Манько;
«Ханума» А. Цагарелі – Кабато;
«Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницький – Наталя Семенівна;
«Картка любові» Роман Горак – Ольга Озаркевич;
«Вісім люблячих жінок» Р. Тома – Огюстина;
«Жіночі ігри» Родіон Феденьов – Луїза (Тереза);
«Державна зрада» Рей Лапіка – Доля;
«Любий друг» Гі де Мопассан – Вірджинія;
«Дама з камеліями» А.Дюма-син – Прюданс;
«Криза» О. Огородник – Надя;
«Сільва» І.Кальман – Юліана;
«Полліанна» Е. Портер – Місіс Сноу;
«Невольник» Т. Г. Шевченко – Перша мати;
«Останній гречкосій» О. Огородник – Оксана;
«Різдвяна ніч»М.Старицький – Ткачиха, сусідка Солохи; Жінки;
«Жіночий дім» Зоф’я Налковська – Целіна Белська;
«Поцілунок самотності» Роман Горак – виконавці;
«Марія Заньковецька»І.Рябокляч – Марія Василівна;
«За двома зайцями»М.Старицький – Явдокія Пилипівна, його жінка;
«Перед заходом сонця» Г.Гауптманн – Анна Петерс;
«CLUB самотніх сердець»А.Менчелл – Доріс;
«Концерт оркестру театру» – Солісти;
«Каліка з Інішмаану»М.Макдонах – Мамуля;
«Без інтиму»Ф.Буляков – Явдоха;
«Полісянка»О.Огородник – селянка;
«Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці….» М.Старицький – Вустя Шурай;

Примітки

Указ Президента України № 53/2010 від 20 січня 2010 року «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
Навчалася у 87-й середній школі. Відвідувала гуртки лялькового театру і німецької мови, хор, плавання, гімнастику, брала участь в олімпіадах з історії, української мови. Всюди встигала, всім цікавилася
Заньківчанська акторська школа. Студія Сергія Данченка (1974–1978)^{[недоступне посилання]}

Посилання

Зелізна-Кошель Дарія Іванівна, Енциклопедія сучасної України [ 7 березня 2021 у Wayback Machine.]
Зелізна Дарія Іванівна [ 27 березня 2020 у Wayback Machine.];
Зелізна Дарія [ 18 грудня 2019 у Wayback Machine.];
Сирник, випечений мамою... Дарія Зелізна, народна артистка України [ 27 березня 2020 у Wayback Machine.]:

Порошенко нагородив орденами та присвоїв звання п'ятьом діячкам зі Львівщини [ 27 березня 2020 у Wayback Machine.]

[1] Указ Президента України № 53/2010 від 20 січня 2010 року «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»

[2] Навчалася у 87-й середній школі. Відвідувала гуртки лялькового театру і німецької мови, хор, плавання, гімнастику, брала участь в олімпіадах з історії, української мови. Всюди встигала, всім цікавилася

[3] Заньківчанська акторська школа. Студія Сергія Данченка (1974–1978)^{[недоступне посилання]}