Засядько Олександр Федорович

Олекса́ндр Фе́дорович Зася́дько (25 серпня (7 вересня) 1910, Горлівка — 5 вересня 1963(1963-09-05), Москва) — радянський державний діяч. Герой Соціалістичної Праці (26.04.1957). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 4—6-го скликань. Депутат Верховної Ради РРФСР 5-го скликання. Член ЦК КП(б)У в 1940—1949 роках. Член ЦК КПРС у 1952—1956 і в 1961—1963 роках.

Засядько Олександр Федорович
Засядько Олександр Федорович
3-й Міністр вугільної промисловості УРСР
8 серпня 1956 — 1957
Попередник	Кузьмич Антон Савич
Наступник	Худосовцев Микола Михайлович
Народився	25 серпня (7 вересня) 1910 Горлівка
Помер	5 вересня 1963(1963-09-05) (53 роки) Москва, СРСР
Похований	Новодівичий цвинтар
Відомий як	державний діяч, політик
Країна	СРСР
Alma mater	ДВНЗ ДонНТУ
Політична партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Засядько.

Біографія

Народився 25 серпня (7 вересня) 1910(19100907) року в родині шахтаря в селищі Горлівка, тепер місто Горлівка, Донецька область, Україна. З 1924 року — учень слюсаря, слюсар паровозоремонтних майстерень Ізюмського вагоно-паровозобудівного заводу.

З 1925 по 1927 рік навчався в Ізюмській індустріальній школі на Харківщині.

У 1927—1928 роках — слюсар на будівництві коксового заводу, слюсар шахти № 8 в місті Горлівці. У 1928—1929 роках — пропагандист районного комітету ЛКСМУ в місті Горлівці. У 1929—1930 роках — слюсар-монтер шахти імені ОДПУ комбінату «Ростоввугілля» в місті Новошахтинську.

У 1930—1935 роках — студент Донецького гірничого (індустріального) інституту.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1935—1939 роках — головний механік, помічник головного інженера, головний інженер, завідувач шахти № 10-біс тресту «Сніжнеантрацит» Сніжнянського району Донбасу.

У 1939 році — заступник начальника Головного управління вугільної промисловості Донбасу і Кавказу Народного комісаріату паливної промисловості СРСР. З жовтня 1939 року — начальник Головного управління сланцевої промисловості («Головсланцю») Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР.

У 1939—1941 роках — начальник комбінату «Сталінвугілля» Сталінської області.

У 1941—1942 роках — начальник комбінату «Молотоввугілля» Молотовської (Пермської) області РРФСР.

У 1942—1943 роках — начальник комбінату «Тулавугілля» Тульської області РРФСР.

З 25 квітня 1943 року — заступник народного комісара вугільної промисловості СРСР. У 1943 році — заступник начальника Головвугілля Донбасу Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР.

У вересні 1943—1945 роках — начальник комбінату «Сталінвугілля» Сталінської області.

У 1945—1946 роках — начальник Головвугілля Донбасу Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР.

У 1946—1947 роках — заступник народного комісара (міністра) будівництва паливних підприємств СРСР.

З 17 січня 1947 по 28 грудня 1948 року — міністр вугільної промисловості західних районів СРСР.

28 грудня 1948 — 2 березня 1955 року — міністр вугільної промисловості СРСР.

З березня 1955 року — заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

У 1955—1956 роках — начальник комбінату «Челябінськвугілля» Челябінської області РРФСР.

8 серпня 1956 — травень 1957 року — міністр вугільної промисловості Української РСР.

24 травня 1957 — січень 1958 року — начальник відділу вугільної, торф'яної, сланцевої промисловості Держплану СРСР — міністр СРСР. У січні — 31 березня 1958 року — заступник голови Держплану СРСР — міністр СРСР.

31 березня 1958 — 9 листопада 1962 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР. Одночасно, 22 квітня 1960 — 9 листопада 1962 року — голова Державної науково-економічної ради Ради Міністрів СРСР.

9 листопада 1962 року за станом здоров'я вийшов на пенсію. Похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди та вшанування

• Герой Соціалістичної Праці (26.04.1957)
• п'ять орденів Леніна (17.02.1939, 20.10.1943, 1.01.1948, 26.04.1957, 6.09.1960)
• орден Трудового Червоного Прапора (29.08.1953)
• медаль «За трудову доблесть» (4.09.1948)
• медалі

Ім'я Олександра Засядька носить одна з шахт, а також проспект у Донецьку.

25 листопада 2022 року в смт Красне вулицю Засядька було перейменовано на вулицю Василя Кука.

Див. також

• Шахта імені О. Ф. Засядька

Джерела

• Єфіменко Г. Г. Засядько Олександр Федорович [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 286. — .
• Крижна Ж. П., Петровська А. А. Засядько Олександр Федорович [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .

Посилання

• Засядько Олександр Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• Колишньому міністру вугільної промисловості О. Ф. ЗАСЯДЬКУ 6 вересня виповнилося б 100 років — сайт Шахти імені засядька^{[недоступне посилання з липня 2019]}