Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . (жовтень 2020) |
Замо́жне — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Населення 247 осіб.
село Заможне | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район | Житомирський район |
Громада | Березівська громада |
Код КАТОТТГ | UA18040030100069450 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | XIX ст. |
Населення | 247 |
Площа | 1,976 км² |
Густота населення | 175,61 осіб/км² |
Поштовий індекс | 12424 |
Телефонний код | +380 412 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°15′30″ пн. ш. 28°17′01″ сх. д. / 50.25833° пн. ш. 28.28361° сх. д.Координати: 50°15′30″ пн. ш. 28°17′01″ сх. д. / 50.25833° пн. ш. 28.28361° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 236 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | вул. Л. Українки, 1, с. Заможне, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12467 |
Карта | |
Заможне | |
Заможне | |
Мапа | |
Історія
Село Заможне розташоване між Вовчим болотом (зараз урочище) та витоком р. Саниця (зараз лише рівчак), правим допливом р. Бобрівка, на відстані близько 30 км від міста Житомира. Сучасного територіального вигляду воно набуло у 1967 р. після створення на базі сіл Буда (колишня Шиєцька Буда) та Заможного (колишня Корчівка) колгоспу «ім. ХХІІІ партз'їзду».
У VI ст. нашої ери в лісах поблизу берегів річок Бобрівки та Шийки, лівих приток р. Тетерева, оселилися давні слов'яни з племінного союзу дулібів, носії корчацької культури (VI—VII ст.). В кінці ХІХ — на початку XX ст. селяни Шиєцької Буди при роботі на полях знаходили уламки кераміки та кремнієвих знарядь. У 1921 р. поблизу села, відомим археологом та краєзнавцем Сергієм Гамченком, були відкриті та досліджені могильники, залишені представниками даних племен,. В цих могильниках було здійснено погребіння за обрядом трупоспалення. В них були знайдені урни з перепаленими кістками та уламки ліпної кераміки.
За топографічними картами 1855—1877 рр. на місці сучасного с. Заможного розташовувалися д. Буда Шиєцька, німецька колонія Козина (зараз це куток с. Заможного) та д. Нетребівка (Цвєтоха). В Житомирському обласному архіві зберігається ревізька казка однодворця Карла Трохимовича Смородзького від 18 квітня 1834 р., який мав того року 56 років і мешкав в Шиєцькій Буді, то, ймовірно, це село вже існувало принаймні з кінця XVIII ст. Щодо його заснування існує переказ, що село заснували вихідці з Рудні Старошийки (зараз с.Старошийка), які на цьому місці працювали на будному промислі.
Шиєцька Буда належала до маєтку відомого польського письменника Генріха Адамовича Ржевуцького, у Нетребівці мав маєток Леонтій Акимович Пошевня та його нащадки. При Козині маєток мала Анеля Олександрівна Семашко (Пьотровська). У 1906 р. в д. Шиєцька Буда було 67 дворів та проживало 448 мешканців, у к. Козина було 12 дворів та проживало 80 мешканців, у д. Нетребівка — 5 дворів, 30 мешканців (загалом 84 двори та 558 мешканців).
З 1926 р. по 1935 р. Шиєцька Буда, Нетребівка та Козина входили до складу польського національного району ім. Мархлєвського. Село Шиєцька Буда було центром сільради яка обіймала названі поселення (293 господарства, 1299 мешканців, з яких поляків було 73,3 %). У 1928 р. в Шиєцькій Буді було створено машинне товариство. Разом з тим шиєцькобудчани чинили активний спротив радянським намірам перетворити селян на нових кріпаків. В районі села діяв збройний загін, що перешкоджав намірам «совєтів» позбавити селян землі. Проте 20 лютого 1930 р. в Шиєцькій Буді було створено колгосп «Непереможний» («Niezwalczony») головою якого було обрано Петра Булдиска, у квітні колгосп було перейменовано на «ім. Петровського» («im. Piotrowskiego»), а головою обрано Станіслава Щепанського.
Село Шиєцька Буда постраждало під час голодомору 1932—1933 рр. В березні 1933 р., лише за офіційними даними, у селі голодувало 46 дорослих і 92 дитини (разом 138 людей). Під час голодомору так звані «куркулі» закликали селян розібрати насіннєвий фонд колгоспу.
В кінці 30-х років, у ході здійснення суцільної колективізації відбулися зміни в адміністративній географії даної місцевості. На топографічних картах 1877 р. видно, що Шиєцька Буда, Козина, Нетребівка та Корчівка (на той час розташовувалася на р. Шийка, між Покостівкою та Рудньою Старошийкою) були компактним населеними пунктами. На топографічних же картах 30-х (польських) та 40-х (Вермахт, РСЧА) років XX ст. видно, що Шиєцька Буда та Корчівка були розкидані окремими дворищами по всьому межиріччю Шийки та Бобрівки. На німецькій топокарті 1943 р. (відображає стан 1937 р.) край Корчівки позначений аж під самою Шиєцькою Будою. Шиєцька ж Буда займала простір вздовж р. Бобрівки вниз за течією. Таке розселення відбулося після 1906 р. внаслідок реалізації столипінської аграрної реформи, що передбачала наділення селян землею на правах власності та утворення відрубно-хуторських селянських господарств.
В кінці ж 1930-х років відбувся зворотній процес — ліквідація окремих селянських господарств. В ході нього окремо розташовані двори були ліквідовані, а люди, що проживали «на полях», були звезені до компактних населених пунктів. Шиєцькобудчани були переселені до первинного центру села, а з Корчівкою відбулися певні зміни. Корчівців звезли з полів не до первинного місця розташування Корчівки (на р. Шийка), а до того краю, що був під Шиєцькою Будою. Таким чином Корчівка перемістилася приблизно на 5 км на північ від свого колишнього центру. З чим пов'язане таке рішення важко визначити, але певно з питанням земельного розпаювання між новоутвореними колгоспами. В такий спосіб вона опинилася на місце Козини та Нетребівки, які з 20-х років були одним населеним пунктом — с. Козино-Нетребівкою, і поглинула їх. Між іншим, ще й в 60-х роках XX ст. місцеві мешканці Корчівку називали Козиною. Колишні ж місця дворищ на полях ще й досі називаються «седниськами» з вказанням прізвищ чи імен голів родин, які там проживали (Горайове седнисько, Тофільчине тощо). Місця цих «седниськ» були видні ще в половині 1980-х років, там росли фруктові дерева, десь були копанки. Пізніше дерева були викорчувані (ці місця використовуються для випасу худоби).
З ліквідацією району ім. Мархлєвського почалося масове виселення поляків з цих територій. Подібна ситуація відбувалася і з німцями. У жовтні 1935 року із села Шиєцька Буда до Харківської області, на основі компроментуючих матеріалів НКВС, ешелоном було виселено 10 польських родин (60 осіб). Серед виселених 15 осіб чоловічої статі, 17 жіночої, 28 дітей. Натомість на місце вибулих радянською владою переселялися колгоспники-ударники з Київської і Чернігівської областей. Після укладання 29 вересня 1939 р. договору «Про дружбу і кордони між СРСР та Німеччиною» радянським німцям було дозволено виїзд до Третього рейху. Ті ж, що лишилися в СРСР, з початком німецько-радянської війни, як і в часи Першої світової війни, були виселені з прикордонних районів. Як наслідок, за переписом населення Шиєцькобудської сільської управи від 1942 р. (до складу якої входила і Корчівка), у даних населених пунктах вже не було жодного німця. До речі за цим переписом в селах не було і жодного єврея, проте серед колгоспників Шиєцької Буди в 30-х роках були особи і з єврейськими прізвищами. На разі невідомо, куди вони поділися, чи їх репресувала радянська влада ще до війни, чи вже німці. Проте, незважаючи на репресії радянської влади цілеспрямовані проти поляків, у 1942 р. і Шиєцька Буда, і Корчівка лишалися переважно польськими поселеннями (поляки складали 53,93 та 63,27 відсотка відповідно).
У 1946 р. Шиєцьку Буду було перейменовано на с. Буду. У серпні 1954 р. Будянську сільраду було ліквідовано, а Буду та Корчівку приєднано до Буківської сільради. У вересні цього ж року Корчівку було передано до Покостівської, а в 1958 р. до Високопічської сільради. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 серпня 1965 р с. Корчівку було перейменовано на с. Заможне. За рішенням виконкому Житомирської обласної ради від 29 травня 1967 р. с. Буду було передано до Високопічської сільради. Рішенням облради від 19 січня 1981 р. с. Буда (90 дворів, 218 мешканців) і с. Заможне (75 дворів, 200 мешканців) були об'єднані в одне село Заможне. З 3 березня 1987 р. за рішенням Виконавчого комітету Житомирської облради було створено Заможнянську сільраду з центром в с. Заможному, якій підпорядкували с. Покостівку. На початок 80-х років в селі діяли клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт та два магазини.
Корчівка входили до колгоспу «Зоря Полісся», центр якого розташовувався в с. Старошийка, Буда — до буківського колгоспу «Ленінський шлях». В кінці 60-х років Буда і Заможне складали окремий колгосп «ім. ХХІІІ партз'їзду», потім це була бригада Старошийського колгоспу. У 1986 р. за рішенням Житомирського райкому КПУ з двох відділків старошийського колгоспу (Заможне та Покостівка) було створено новий колгосп «ім. Корольова» з центральною садибою в с. Заможному. Першим головою колгоспу був С. І. Мельник, секретарями партійної організації — В. П. Забродський та І. І. Олійник.
Католики Шиєцької Буди, Козини та Нетребівки належали до парафії костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії с. Новий Завод, з заснуванням парафії в Покостівці (також костел Успіння Пресвятої Діви Марії) вони були включені до складу останньої. Православні Шиєцької Буди та Козини належали до парафії церкви Покрови пресвятої Богородиці с.Дениші. Даних про православних в Нетребівці не має, то певно в ній проживали лише католики. Якась частина німців з Козини була баптистами. Тому як в Шиєцькій Буді не було храму, то в даному населеному пункті немає цвинтаря, померлих родичів ховали на цвинтарі в Новому Заводі, а потім в Покостівці. Німці з Козини (чи католики, чи баптисти — невідомо) своїх померлих ховали на власному цвинтарі, що розташований на захід від неї.
Відносно с. Заможного в краєзнавчій (та й деякій іншій) літературі існує певна неточність. Тому як його старою назвою формально була Корчівка, то його ототожнюють з тією Корчівкою, яка існувала на р. Шийка і була відома з початку ХІХ ст. Але це є некоректно, бо Корчівка, яку перейменували в Заможне, була іншим селом і на іншому місці (хоча люди були й ті самі). Тож більш коректним є вважати попередником Заможного — Шиєцьку Буду, тому як остання на цьому місці існувала, щонайменше на 150 років раніше, ніж с. Корчівка. Крім того Шиєцька Буда була більш значимим поселенням, ніж Корчівка, тому як в ній було засновано двокласне училище, а в Корчівці школи не було.
Репресовані у 30-х роках
- Лук'янчук Іван Володимирович — 1913 р.н., українець, проживав в м. Миколаїв-на-Амурі, працював столяром в морпароплавстві. Заарештований 17.07.1942 Амурським ОУ НКВС. Засуджений 08.04.1942 Військовим трибуналом Миколаївського-на-Амурі морського пароплавства. Звинувачений по ст. 58-10 КК РРФСР. Постановою ВК ВР СРСР від 09.04.1942 вирок скасовано, справу припинено, з-під варти звільнений за недоведеністю обвинувачення.)
- Гановський Гвідон Іванович — 1899 р.н., поляк. Освіта н/вища, шкільний учитель. Комісією НКВС і Прокуратури СРСР 02.11.1937 р. засуджений до розстрілу. Страчений 05.01.1938 р.
Учасники бойових дій
- Борейко Леонтій Михайлович — 1903 р.н. Червоноармієць. Учасник Радянсько-фінської війни. Призваний Житомирським РВК. пропал безвісти 01.01.1940
Див. також
Література
- Военно-топографическая карта Волынской губерни 1855—1877
- Список населённых мест Волынской губерни 1906 г.
- М.Костюк Німецькі колонії на Волині (ХІХ-вочаток XX ст.)
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Житомир, 2007.
- Т.Зарецька Політика радянської влади щодо створення польських національних районів в УСРР
- Т.Зарецька Життя поляків на селі в умовах голоду та репресій
- М. Ю. Костриця, Р. Ю. Кондратюк Історико-географічний словник Житомирщини, Житомир, 2002.
- Книга памяти Хабаровского края
- О.Ляшев с. Заможне крізь призму історії // Приміське життя, липня 2013 р.
Примітки
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2019.
- Стронський Г. Злет і падіння. Польський національний район в Україні у 20-30 і роки. — Тернопіль, 1992. — 36 с.
- Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 21-22.
Джерела
- Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — .
Посилання
- Погода в селі Заможне [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti zhovten 2020 Zamo zhne selo v Ukrayini u Zhitomirskomu rajoni Zhitomirskoyi oblasti Naselennya 247 osib selo Zamozhne Krayina Ukrayina Oblast Zhitomirska oblast Rajon Zhitomirskij rajon Gromada Berezivska gromada Kod KATOTTG UA18040030100069450 Oblikova kartka kartka Osnovni dani Zasnovane XIX st Naselennya 247 Plosha 1 976 km Gustota naselennya 175 61 osib km Poshtovij indeks 12424 Telefonnij kod 380 412 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 15 30 pn sh 28 17 01 sh d 50 25833 pn sh 28 28361 sh d 50 25833 28 28361 Koordinati 50 15 30 pn sh 28 17 01 sh d 50 25833 pn sh 28 28361 sh d 50 25833 28 28361 Serednya visota nad rivnem morya 236 m Misceva vlada Adresa radi vul L Ukrayinki 1 s Zamozhne Zhitomirskij r n Zhitomirska obl 12467 Karta Zamozhne Zamozhne Mapa U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Zamozhne IstoriyaSelo Zamozhne roztashovane mizh Vovchim bolotom zaraz urochishe ta vitokom r Sanicya zaraz lishe rivchak pravim doplivom r Bobrivka na vidstani blizko 30 km vid mista Zhitomira Suchasnogo teritorialnogo viglyadu vono nabulo u 1967 r pislya stvorennya na bazi sil Buda kolishnya Shiyecka Buda ta Zamozhnogo kolishnya Korchivka kolgospu im HHIII partz yizdu U VI st nashoyi eri v lisah poblizu beregiv richok Bobrivki ta Shijki livih pritok r Tetereva oselilisya davni slov yani z pleminnogo soyuzu dulibiv nosiyi korchackoyi kulturi VI VII st V kinci HIH na pochatku XX st selyani Shiyeckoyi Budi pri roboti na polyah znahodili ulamki keramiki ta kremniyevih znaryad U 1921 r poblizu sela vidomim arheologom ta krayeznavcem Sergiyem Gamchenkom buli vidkriti ta doslidzheni mogilniki zalisheni predstavnikami danih plemen V cih mogilnikah bulo zdijsneno pogrebinnya za obryadom trupospalennya V nih buli znajdeni urni z perepalenimi kistkami ta ulamki lipnoyi keramiki Chastina voyenno topografichnoyi mapi 1855 r z vkazannyam d Budi Shiyecka ta k Kozina Za topografichnimi kartami 1855 1877 rr na misci suchasnogo s Zamozhnogo roztashovuvalisya d Buda Shiyecka nimecka koloniya Kozina zaraz ce kutok s Zamozhnogo ta d Netrebivka Cvyetoha V Zhitomirskomu oblasnomu arhivi zberigayetsya revizka kazka odnodvorcya Karla Trohimovicha Smorodzkogo vid 18 kvitnya 1834 r yakij mav togo roku 56 rokiv i meshkav v Shiyeckij Budi to jmovirno ce selo vzhe isnuvalo prinajmni z kincya XVIII st Shodo jogo zasnuvannya isnuye perekaz sho selo zasnuvali vihidci z Rudni Staroshijki zaraz s Staroshijka yaki na comu misci pracyuvali na budnomu promisli Shiyecka Buda nalezhala do mayetku vidomogo polskogo pismennika Genriha Adamovicha Rzhevuckogo u Netrebivci mav mayetok Leontij Akimovich Poshevnya ta jogo nashadki Pri Kozini mayetok mala Anelya Oleksandrivna Semashko Potrovska U 1906 r v d Shiyecka Buda bulo 67 dvoriv ta prozhivalo 448 meshkanciv u k Kozina bulo 12 dvoriv ta prozhivalo 80 meshkanciv u d Netrebivka 5 dvoriv 30 meshkanciv zagalom 84 dvori ta 558 meshkanciv Z 1926 r po 1935 r Shiyecka Buda Netrebivka ta Kozina vhodili do skladu polskogo nacionalnogo rajonu im Marhlyevskogo Selo Shiyecka Buda bulo centrom silradi yaka obijmala nazvani poselennya 293 gospodarstva 1299 meshkanciv z yakih polyakiv bulo 73 3 U 1928 r v Shiyeckij Budi bulo stvoreno mashinne tovaristvo Razom z tim shiyeckobudchani chinili aktivnij sprotiv radyanskim namiram peretvoriti selyan na novih kripakiv V rajoni sela diyav zbrojnij zagin sho pereshkodzhav namiram sovyetiv pozbaviti selyan zemli Prote 20 lyutogo 1930 r v Shiyeckij Budi bulo stvoreno kolgosp Neperemozhnij Niezwalczony golovoyu yakogo bulo obrano Petra Buldiska u kvitni kolgosp bulo perejmenovano na im Petrovskogo im Piotrowskiego a golovoyu obrano Stanislava Shepanskogo Selo Shiyecka Buda postrazhdalo pid chas golodomoru 1932 1933 rr V berezni 1933 r lishe za oficijnimi danimi u seli goloduvalo 46 doroslih i 92 ditini razom 138 lyudej Pid chas golodomoru tak zvani kurkuli zaklikali selyan rozibrati nasinnyevij fond kolgospu V kinci 30 h rokiv u hodi zdijsnennya sucilnoyi kolektivizaciyi vidbulisya zmini v administrativnij geografiyi danoyi miscevosti Na topografichnih kartah 1877 r vidno sho Shiyecka Buda Kozina Netrebivka ta Korchivka na toj chas roztashovuvalasya na r Shijka mizh Pokostivkoyu ta Rudnoyu Staroshijkoyu buli kompaktnim naselenimi punktami Na topografichnih zhe kartah 30 h polskih ta 40 h Vermaht RSChA rokiv XX st vidno sho Shiyecka Buda ta Korchivka buli rozkidani okremimi dvorishami po vsomu mezhirichchyu Shijki ta Bobrivki Na nimeckij topokarti 1943 r vidobrazhaye stan 1937 r kraj Korchivki poznachenij azh pid samoyu Shiyeckoyu Budoyu Shiyecka zh Buda zajmala prostir vzdovzh r Bobrivki vniz za techiyeyu Take rozselennya vidbulosya pislya 1906 r vnaslidok realizaciyi stolipinskoyi agrarnoyi reformi sho peredbachala nadilennya selyan zemleyu na pravah vlasnosti ta utvorennya vidrubno hutorskih selyanskih gospodarstv V kinci zh 1930 h rokiv vidbuvsya zvorotnij proces likvidaciya okremih selyanskih gospodarstv V hodi nogo okremo roztashovani dvori buli likvidovani a lyudi sho prozhivali na polyah buli zvezeni do kompaktnih naselenih punktiv Shiyeckobudchani buli pereseleni do pervinnogo centru sela a z Korchivkoyu vidbulisya pevni zmini Korchivciv zvezli z poliv ne do pervinnogo miscya roztashuvannya Korchivki na r Shijka a do togo krayu sho buv pid Shiyeckoyu Budoyu Takim chinom Korchivka peremistilasya priblizno na 5 km na pivnich vid svogo kolishnogo centru Z chim pov yazane take rishennya vazhko viznachiti ale pevno z pitannyam zemelnogo rozpayuvannya mizh novoutvorenimi kolgospami V takij sposib vona opinilasya na misce Kozini ta Netrebivki yaki z 20 h rokiv buli odnim naselenim punktom s Kozino Netrebivkoyu i poglinula yih Mizh inshim she j v 60 h rokah XX st miscevi meshkanci Korchivku nazivali Kozinoyu Kolishni zh miscya dvorish na polyah she j dosi nazivayutsya sedniskami z vkazannyam prizvish chi imen goliv rodin yaki tam prozhivali Gorajove sednisko Tofilchine tosho Miscya cih sednisk buli vidni she v polovini 1980 h rokiv tam rosli fruktovi dereva des buli kopanki Piznishe dereva buli vikorchuvani ci miscya vikoristovuyutsya dlya vipasu hudobi Z likvidaciyeyu rajonu im Marhlyevskogo pochalosya masove viselennya polyakiv z cih teritorij Podibna situaciya vidbuvalasya i z nimcyami U zhovtni 1935 roku iz sela Shiyecka Buda do Harkivskoyi oblasti na osnovi kompromentuyuchih materialiv NKVS eshelonom bulo viseleno 10 polskih rodin 60 osib Sered viselenih 15 osib cholovichoyi stati 17 zhinochoyi 28 ditej Natomist na misce vibulih radyanskoyu vladoyu pereselyalisya kolgospniki udarniki z Kiyivskoyi i Chernigivskoyi oblastej Pislya ukladannya 29 veresnya 1939 r dogovoru Pro druzhbu i kordoni mizh SRSR ta Nimechchinoyu radyanskim nimcyam bulo dozvoleno viyizd do Tretogo rejhu Ti zh sho lishilisya v SRSR z pochatkom nimecko radyanskoyi vijni yak i v chasi Pershoyi svitovoyi vijni buli viseleni z prikordonnih rajoniv Yak naslidok za perepisom naselennya Shiyeckobudskoyi silskoyi upravi vid 1942 r do skladu yakoyi vhodila i Korchivka u danih naselenih punktah vzhe ne bulo zhodnogo nimcya Do rechi za cim perepisom v selah ne bulo i zhodnogo yevreya prote sered kolgospnikiv Shiyeckoyi Budi v 30 h rokah buli osobi i z yevrejskimi prizvishami Na razi nevidomo kudi voni podilisya chi yih represuvala radyanska vlada she do vijni chi vzhe nimci Prote nezvazhayuchi na represiyi radyanskoyi vladi cilespryamovani proti polyakiv u 1942 r i Shiyecka Buda i Korchivka lishalisya perevazhno polskimi poselennyami polyaki skladali 53 93 ta 63 27 vidsotka vidpovidno U 1946 r Shiyecku Budu bulo perejmenovano na s Budu U serpni 1954 r Budyansku silradu bulo likvidovano a Budu ta Korchivku priyednano do Bukivskoyi silradi U veresni cogo zh roku Korchivku bulo peredano do Pokostivskoyi a v 1958 r do Visokopichskoyi silradi Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR vid 5 serpnya 1965 r s Korchivku bulo perejmenovano na s Zamozhne Za rishennyam vikonkomu Zhitomirskoyi oblasnoyi radi vid 29 travnya 1967 r s Budu bulo peredano do Visokopichskoyi silradi Rishennyam oblradi vid 19 sichnya 1981 r s Buda 90 dvoriv 218 meshkanciv i s Zamozhne 75 dvoriv 200 meshkanciv buli ob yednani v odne selo Zamozhne Z 3 bereznya 1987 r za rishennyam Vikonavchogo komitetu Zhitomirskoyi oblradi bulo stvoreno Zamozhnyansku silradu z centrom v s Zamozhnomu yakij pidporyadkuvali s Pokostivku Na pochatok 80 h rokiv v seli diyali klub biblioteka feldshersko akusherskij punkt ta dva magazini Korchivka vhodili do kolgospu Zorya Polissya centr yakogo roztashovuvavsya v s Staroshijka Buda do bukivskogo kolgospu Leninskij shlyah V kinci 60 h rokiv Buda i Zamozhne skladali okremij kolgosp im HHIII partz yizdu potim ce bula brigada Staroshijskogo kolgospu U 1986 r za rishennyam Zhitomirskogo rajkomu KPU z dvoh viddilkiv staroshijskogo kolgospu Zamozhne ta Pokostivka bulo stvoreno novij kolgosp im Korolova z centralnoyu sadiboyu v s Zamozhnomu Pershim golovoyu kolgospu buv S I Melnik sekretaryami partijnoyi organizaciyi V P Zabrodskij ta I I Olijnik Katoliki Shiyeckoyi Budi Kozini ta Netrebivki nalezhali do parafiyi kostelu Neporochnogo Zachattya Presvyatoyi Divi Mariyi s Novij Zavod z zasnuvannyam parafiyi v Pokostivci takozh kostel Uspinnya Presvyatoyi Divi Mariyi voni buli vklyucheni do skladu ostannoyi Pravoslavni Shiyeckoyi Budi ta Kozini nalezhali do parafiyi cerkvi Pokrovi presvyatoyi Bogorodici s Denishi Danih pro pravoslavnih v Netrebivci ne maye to pevno v nij prozhivali lishe katoliki Yakas chastina nimciv z Kozini bula baptistami Tomu yak v Shiyeckij Budi ne bulo hramu to v danomu naselenomu punkti nemaye cvintarya pomerlih rodichiv hovali na cvintari v Novomu Zavodi a potim v Pokostivci Nimci z Kozini chi katoliki chi baptisti nevidomo svoyih pomerlih hovali na vlasnomu cvintari sho roztashovanij na zahid vid neyi Vidnosno s Zamozhnogo v krayeznavchij ta j deyakij inshij literaturi isnuye pevna netochnist Tomu yak jogo staroyu nazvoyu formalno bula Korchivka to jogo ototozhnyuyut z tiyeyu Korchivkoyu yaka isnuvala na r Shijka i bula vidoma z pochatku HIH st Ale ce ye nekorektno bo Korchivka yaku perejmenuvali v Zamozhne bula inshim selom i na inshomu misci hocha lyudi buli j ti sami Tozh bilsh korektnim ye vvazhati poperednikom Zamozhnogo Shiyecku Budu tomu yak ostannya na comu misci isnuvala shonajmenshe na 150 rokiv ranishe nizh s Korchivka Krim togo Shiyecka Buda bula bilsh znachimim poselennyam nizh Korchivka tomu yak v nij bulo zasnovano dvoklasne uchilishe a v Korchivci shkoli ne bulo Represovani u 30 h rokahLuk yanchuk Ivan Volodimirovich 1913 r n ukrayinec prozhivav v m Mikolayiv na Amuri pracyuvav stolyarom v morparoplavstvi Zaareshtovanij 17 07 1942 Amurskim OU NKVS Zasudzhenij 08 04 1942 Vijskovim tribunalom Mikolayivskogo na Amuri morskogo paroplavstva Zvinuvachenij po st 58 10 KK RRFSR Postanovoyu VK VR SRSR vid 09 04 1942 virok skasovano spravu pripineno z pid varti zvilnenij za nedovedenistyu obvinuvachennya Ganovskij Gvidon Ivanovich 1899 r n polyak Osvita n visha shkilnij uchitel Komisiyeyu NKVS i Prokuraturi SRSR 02 11 1937 r zasudzhenij do rozstrilu Strachenij 05 01 1938 r Uchasniki bojovih dijBorejko Leontij Mihajlovich 1903 r n Chervonoarmiyec Uchasnik Radyansko finskoyi vijni Prizvanij Zhitomirskim RVK propal bezvisti 01 01 1940Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Zhitomirska oblast LiteraturaVoenno topograficheskaya karta Volynskoj guberni 1855 1877 Spisok naselyonnyh mest Volynskoj guberni 1906 g M Kostyuk Nimecki koloniyi na Volini HIH vochatok XX st Administrativno teritorialnij ustrij Zhitomirshini 1795 2006 Zhitomir 2007 T Zarecka Politika radyanskoyi vladi shodo stvorennya polskih nacionalnih rajoniv v USRR T Zarecka Zhittya polyakiv na seli v umovah golodu ta represij M Yu Kostricya R Yu Kondratyuk Istoriko geografichnij slovnik Zhitomirshini Zhitomir 2002 Kniga pamyati Habarovskogo kraya O Lyashev s Zamozhne kriz prizmu istoriyi Primiske zhittya lipnya 2013 r Primitki PDF Arhiv originalu PDF za 12 lipnya 2017 PDF Arhiv originalu PDF za 14 grudnya 2017 Procitovano 22 travnya 2019 Stronskij G Zlet i padinnya Polskij nacionalnij rajon v Ukrayini u 20 30 i roki Ternopil 1992 36 s Reabilitovani istoriyeyu U dvadcyati semi tomah Zhitomirska oblast U semi knigah Kniga persha 2006 s 21 22 DzherelaReabilitovani istoriyeyu U dvadcyati semi tomah Zhitomirska oblast U 7 kn Zhitomir Znannya Ukrayini 2006 T 1 724 s ISBN 966 655 220 5 PosilannyaPogoda v seli Zamozhne 19 grudnya 2011 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro Zhitomirsku oblast Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi