Замарстинівська в'язниця — колишня в'язниця у Львові в Замарстинові.
Історія
Ще з княжих часів (на думку деяких істориків — з 1180-х років) на цьому місці стояла дерев'яна вірменська церква Святого Хреста, на місці якої у 1629—1637 роках звели цілий комплекс із кам'яного храму, жіночого монастиря та цвинтаря. У 1671 році вірмено-католицький єпископ Миколай Торосович передав монастирські келії римо-католицькому ордену театинців, залишивши за вірменською громадою церкву та цвинтар. Під час облоги міста турками у 1672 році церква і монастирські приміщення згоріли. У 1738 році театинці розпочали будівництво нової колегії. У 1747 році театинці продали монастирські будівлі ордену Лазаристів, яких називали ще Місіонерами. Місіонери переобладнали монастир та добудували при ньому костел Святого Казимира, за проєктом архітектора Бернарда Меретина. У 1769 році місіонери зайняли також і церкву Святого Хреста. Останнім вірменським священиком церкви був Габріель Вартанович.
Під час секуляризаційної реформи імператора Йосифа ІІ у 1784 році ченців-місіонерів виселили, а монастир закрили. У 1824 на території облаштували шпиталь, згодом Малі касарні та гарнізонну в'язницю. Церкву Святого Хреста, яка була на подвір'ї колишнього монастиря, переобладнали на військову каплицю, а костел Святого Казимира, зведений місіонерами, перебудували на гарнізонний суд (сучасна вулиця Замарстинівська, 7). Згодом, всі споруди об'єднаються у великий комплекс, що зайняв половину кварталу між вулицями Замарстинівською, проспектом Чорновола та Під Дубом.
У 1930-х роках, в часи Польської Республіки, була створена центральна військова в'язниця для комендатур на південному сході Польщі. Після початку Другої світової війни в 1939 році та вторгнення Червоної армії до Львова, польську в'язницю перетворили на політичну в'язницю НКВС (Львівська тюрма НКВС № 2). У червні 1941 року відступаючі «енкаведисти» вбили у дворі та підвалах близько 800 ув'язнених. Нова, нацистська влада, з метою антирадянської та антисемітської агітації, відкрила в'язницю для близьких та рідних замордованих в'язнів. Вміло продумана пропаганда спровокувала хвилю єврейських погромів.
Після війни у приміщенні в'язниці знаходилося пожежне училище. Пізніше на цій території розмістили школу міліції. Тепер комплекс Малих касарень належить до правничого факультету Львівського Державного Університету Внутрішніх Справ, а у відновленому храмі Святого Хреста відбуваються екуменічні богослужіння. Перед будівлею в часи незалежності спорудили меморіальний комплекс пам'яті жертв політичних репресій, закатованих у Замарстинівській в'язниці.
Примітки
- . Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- Мельник І. В. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. — Львів: Апріорі, 2010. — 288 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — .
- . Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zamarstinivska v yaznicya kolishnya v yaznicya u Lvovi v Zamarstinovi IstoriyaShe z knyazhih chasiv na dumku deyakih istorikiv z 1180 h rokiv na comu misci stoyala derev yana virmenska cerkva Svyatogo Hresta na misci yakoyi u 1629 1637 rokah zveli cilij kompleks iz kam yanogo hramu zhinochogo monastirya ta cvintarya U 1671 roci virmeno katolickij yepiskop Mikolaj Torosovich peredav monastirski keliyi rimo katolickomu ordenu teatinciv zalishivshi za virmenskoyu gromadoyu cerkvu ta cvintar Pid chas oblogi mista turkami u 1672 roci cerkva i monastirski primishennya zgorili U 1738 roci teatinci rozpochali budivnictvo novoyi kolegiyi U 1747 roci teatinci prodali monastirski budivli ordenu Lazaristiv yakih nazivali she Misionerami Misioneri pereobladnali monastir ta dobuduvali pri nomu kostel Svyatogo Kazimira za proyektom arhitektora Bernarda Meretina U 1769 roci misioneri zajnyali takozh i cerkvu Svyatogo Hresta Ostannim virmenskim svyashenikom cerkvi buv Gabriel Vartanovich Pid chas sekulyarizacijnoyi reformi imperatora Josifa II u 1784 roci chenciv misioneriv viselili a monastir zakrili U 1824 na teritoriyi oblashtuvali shpital zgodom Mali kasarni ta garnizonnu v yaznicyu Cerkvu Svyatogo Hresta yaka bula na podvir yi kolishnogo monastirya pereobladnali na vijskovu kaplicyu a kostel Svyatogo Kazimira zvedenij misionerami perebuduvali na garnizonnij sud suchasna vulicya Zamarstinivska 7 Zgodom vsi sporudi ob yednayutsya u velikij kompleks sho zajnyav polovinu kvartalu mizh vulicyami Zamarstinivskoyu prospektom Chornovola ta Pid Dubom U 1930 h rokah v chasi Polskoyi Respubliki bula stvorena centralna vijskova v yaznicya dlya komendatur na pivdennomu shodi Polshi Pislya pochatku Drugoyi svitovoyi vijni v 1939 roci ta vtorgnennya Chervonoyi armiyi do Lvova polsku v yaznicyu peretvorili na politichnu v yaznicyu NKVS Lvivska tyurma NKVS 2 U chervni 1941 roku vidstupayuchi enkavedisti vbili u dvori ta pidvalah blizko 800 uv yaznenih Nova nacistska vlada z metoyu antiradyanskoyi ta antisemitskoyi agitaciyi vidkrila v yaznicyu dlya blizkih ta ridnih zamordovanih v yazniv Vmilo produmana propaganda sprovokuvala hvilyu yevrejskih pogromiv Pislya vijni u primishenni v yaznici znahodilosya pozhezhne uchilishe Piznishe na cij teritoriyi rozmistili shkolu miliciyi Teper kompleks Malih kasaren nalezhit do pravnichogo fakultetu Lvivskogo Derzhavnogo Universitetu Vnutrishnih Sprav a u vidnovlenomu hrami Svyatogo Hresta vidbuvayutsya ekumenichni bogosluzhinnya Pered budivleyu v chasi nezalezhnosti sporudili memorialnij kompleks pam yati zhertv politichnih represij zakatovanih u Zamarstinivskij v yaznici Primitki Arhiv originalu za 28 listopada 2020 Procitovano 20 listopada 2020 Melnik I V Dovkola Visokogo Zamku shlyahami j vulicyami Zhovkivskogo peredmistya ta pivnichnih okolic mista Lvova Lviv Apriori 2010 288 s Lvivski vulici i kam yanici ISBN 978 966 2154 32 0 Arhiv originalu za 28 listopada 2020 Procitovano 20 listopada 2020