Залютине

Залю́тине — місцевість Харкова. Розташована на захід від місцевості Холодна гора та межує на заході з Харківською окружною дорогою, на півдні — залізничною лінією Харків — Куряж та автошляхом міжнародного значення М03, на сході — Залютинським яром, на півночі — .

Залютине Харків
Загальна інформація
Район (у місті)	Холодногірський
Головні вулиці	, ,
Парки	Парк «Юність»
Транспорт
зупинки-платформи та вокзали залізниці:	Залютине

Історія

Назва Залютине згадується ще у XVII столітті, зокрема у грамоті Харківському полковнику 1688 року описаний млин на колодязі на Залютині.

У XVIII столітті існував хутір Залютин, згадуваний, зокрема, у переписі Харківського полку 1732 року. Хутір знаходився на правому березі річки Залютиної, та належав представникам роду Квіток.

Річка Залютина (також — Залютинка, струмок Залютин яр) протікала у Залютинському яру і була лівобережним притоком річки Уди.

За пізнішою версією, район отримав назву від кам'яної будівлі трактиру «Залютине», що у XIX ст. знаходився на півдорозі між Харковом та Куряжем.

«Залютин» згадується у п'єсі Григорія Квітки-Основ'яненка Сватання на Гончарівці (1835 р.).

У XIX столітті у хуторі Залютине мешкав відомий кобзар Петро Древченко.

У 1927—1930 роках була побудована залізнична станція Залютине.

У 1931 році на базі шкіряних майстерень створена целюлоїдна фабрика Республіканського тресту пластмасової та галантерейної промисловості (з 1947 року — завод «ХАРПЛАСТМАС»).

У 1930—1940-х роках на Залютинському цвинтарі було поховано репресованих священнослужителів, в тому числі — священномученика Олександра, архієпископа Харківського.

Про військові дії на території району у роки Другої світової війни згадується у книзі генерал-лейтенанта Василя Петрова «Минуле з нами», книзі Миколи Гладкова «На огненых рубежах», збірнику «В боях за Харьковщину», Володимира Мелиникова «Харьков в огне сражений», матеріалі «Третье Сражение за Харьков».

У жовтні 1947 року на базі Центральних електромеханічних майстерень управління «Военэлектромонтаж-51» було утворено Харківський завод електромонтажних виробів № 1.

У Відомостях Верховної Ради УРСР у 1947 році згадується хутір Залютин Яр, який входив до складу Харківсько-Червонобаварської виборчої округи.

У XX столітті в ході розбудови Харкова у районі Холодної гори, Залютине було включено до складу міста.

У 1978 році у Залютинському ярі було відкрито парк «Юність».

У 2003 році було освячено місце під будівництво храму Софії Премудрості Божої. У 2008 році у тимчасовій будівлі почали проводитися богослужіння. 21 серпня 2012 року храм Софії Премудрості Божої освячено.

Підприємства, установи, заклади, організації

Підприємства

• ТОВ ВК «ПОЛІМЕРТЕХГРУП» (колишній завод «ХАРПЛАСТМАС»)
• Харківський завод електромонтажних виробів № 1
• Харківський механічний завод

Наукові заклади

• Харківський НДІ судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса

Навчальні заклади

• Дошкільний навчальний заклад № 9
• Дошкільний навчальний заклад № 255 комбінованого типу
• Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 320
• Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 414
• Дошкільний навчальний заклад № 425 комбінованого типу
• Харківська гімназія № 86
• Харківська спеціалізована школа I—III ступенів № 87
• Харківський медичний коледж

Заклади культури та парки

• Центральна бібліотека імені Г. Ф. Квітки-Основ'яненка
• Парк «Юність»

Медичні заклади

• Харківська міська станція екстреної медичної допомоги, Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф № 8
• Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 2

Ветеринарні заклади

• Державна дільнична ветеринарна лікарня Холодногірського та Новобаварського районів

Заклади соціального захисту

• Харківський геріатричний пансіонат ветеранів праці

Релігійні організації

• Храм Святої Софії Премудрості Божої
• Храм на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» (при геріатричному пансіонаті ветеранів праці)

Поштові відділення

• Поштове відділення № 177
• Відділення «Нової пошти» № 48

Цвинтар

• Цвинтар № 6

Транспорт

• Трамвайний маршрут № 3
• Автобусні маршрути
• Залізнична станція Залютине.

У перспективі — побудова станції метрополітену Залютине.

Примітки

1. Полное Собрание законов Российской империи. Собрание Первое. С 1649 по 12 декабря 1825 года. Том II. С 1676 по 1688 год. 1279. 24 февраля. Грамота Харьковскому Полковнику и Воеводе Семену Дурнову об освобождении Харьковского полку Казаков от платежа оброчных денег, вследствие данной им жалованной грамоты во 177 году, Маия 5 дня. С. 906
2. . Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
3. . Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
4. Саратов І. Водоймища міста: лісові струмки // Вечір. Харків. — 1974. — 3 липня — (Природа і ми)^{[недоступне посилання]}
5. . Архів оригіналу за 10 червня 2008. Процитовано 9 лютого 2020.
6. ПРОИЗВОДСТВЕННАЯ КОМПАНИЯ «Полімертехгруп» [ 18 вересня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
7. . Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 9 лютого 2020.
8. . Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 9 лютого 2020.
9. Гладков Н. Н. На огненых рубежах. 1.1. Наступательная операция «Звезда» [ 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] Гладков Н. Н. На огненых рубежах.3.1. На ближних подступах к Харькову [ 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] Гладков Н. Н. На огненых рубежах. 3.2. На северной окраине Харькова [ 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]
10. . Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
11. . Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 9 лютого 2020.
12. Третье Сражение за Харьков [ 5 лютого 2020 у Wayback Machine.] Третье Сражение за Харьков. Начало 10 марта 1943 г. — 1 апреля 1943г. [ 18 лютого 2020 у Wayback Machine.] Третье Сражение за Харьков [ 5 лютого 2020 у Wayback Machine.]
13. . Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
14. Відомості Верховної Ради УРСР, 1947. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 18 червня 2022.
15. . Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
16. . Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 9 лютого 2020.

Посилання