Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Микола Ти́хонович Зако́рко (19 грудня 1903, станція Баглій Катеринославської губернії, тепер місто Кам'янське Дніпропетровської області — 25 квітня 1978, Москва) — радянський діяч, залізничник, генерал-директор руху 2-го рангу, Герой Соціалістичної Праці. Начальник Сталінської залізниці та Південно-Східної залізниці, почесний залізничник.
| Закорко Микола Тихонович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 19 грудня 1903 Романківська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер | 25 квітня 1978 (74 роки) Москва, СРСР |
| Поховання | Калитниківський цвинтар |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | військовослужбовець, залізничник |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Партія | КПРС |
| Нагороди | |
| |
Біографія
Народився в родині залізничника. У 1920 році почав працювати на залізничному транспорті учнем телеграфіста станції Баглій. У 1924 році перейшов в Катеринославське паровозне депо, де був помічником машиніста паровоза. У 1930 році закінчив курси чергових по станції, став працювати черговим, потім заступником начальника станції Горяїнове. У січні 1932 року став диспетчером Дніпропетровського відділення руху, був відомим новатором на транспорті: забезпечував прискорений пропуск поїздів, домагався підвищення їх дільничної швидкості в 1,5 раза. 8 грудня 1935 року «за ініціативу у справі розгортання стахановського руху серед диспетчерів-експлуатаційників залізничного транспорту» був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
У липні 1936 року став начальником станції Дніпропетровськ (Сталінської залізниці). У червні 1937 року призначений начальником Сімферопольського відділення руху, в січні 1938 року обійняв посаду заступником начальника Сталінської залізниці.
У травні 1938 року обійняв посаду начальника Сталінської залізниці. З його приходом на дорозі значно покращилася робота багатьох станційних колективів. З перших годин німецько-радянської війни колектив дороги працював в умовах ворожих бомбардувань. На початку серпня 1941 року магістраль припинила роботу у зв'язку з початком бойових дій. У цих складних умовах Закорко виконав велику роботу для забезпечення евакуації важливих оборонних заводів.
З жовтня 1941 року — уповноважений Наркомату шляхів сполучення СРСР по Сталінградської залізниці. З 3 грудня 1941 року — начальник залізниці імені Лазаря Мойсейовича Кагановича.
З серпня 1942 року — начальник залізниці імені Молотова, а 2 жовтня 1943 року був знову призначений на посаду начальника Сталінської залізниці.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1943 року за особливі заслуги в забезпеченні перевезень для фронту і видатні досягнення у відновленні залізничного транспорту в умовах воєнного часу Закорку Миколі Тихоновичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Під його керівництвом були здійснені роботи по відновленню залізничних станцій, локомотивного, вагонного, енергетичного та інших господарств, у короткі терміни були відновлені мости через Дніпро біля Дніпропетровська (довжиною 1374 метри) і Запоріжжя (довжиною 1128 метрів). Були розгорнуті роботи по збільшенню пропуску поїздів для забезпечення наступу радянських військ на Правобережній Україні.
Продовжував обіймати посаду начальника Сталінської залізниці до 1950 року. У 1950 році став заступником начальника Рязано-Уральської залізниці.
З 1953 року — начальник Південно-Східної залізниці. У 1959 році вийшов на пенсію.
Останні роки проживав у Москві, де й помер. Похований на Калитніковському цвинтарі.
Відзнаки
- Герой Соціалістичної Праці (5.11.1943)
- чотири ордена Леніна (23.11.1939, 5.11.1943, 31.07.1954, 1.08.1959)
- два ордени Трудового Червоного Прапора (8.12.1935, 23.01.1948)
- орден Суворова II ступеня (29.07.1945)
- орден Вітчизняної війни I ступеня
- орден Вітчизняної війни II ступеня (24.02.1945)
- орден Червоної Зірки (1.08.1942)
- медалі
- почесний залізничник
Посилання
- Газета «Зоря»: Человек, который ускорял поезда
- // История железных дорог.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikola Ti honovich Zako rko 19 grudnya 1903 stanciya Baglij Katerinoslavskoyi guberniyi teper misto Kam yanske Dnipropetrovskoyi oblasti 25 kvitnya 1978 Moskva radyanskij diyach zaliznichnik general direktor ruhu 2 go rangu Geroj Socialistichnoyi Praci Nachalnik Stalinskoyi zaliznici ta Pivdenno Shidnoyi zaliznici pochesnij zaliznichnik Zakorko Mikola TihonovichNarodivsya19 grudnya 1903 1903 12 19 Romankivska volost Katerinoslavskij povit Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiyaPomer25 kvitnya 1978 1978 04 25 74 roki Moskva SRSRPohovannyaKalitnikivskij cvintarKrayina SRSRDiyalnistvijskovosluzhbovec zaliznichnikUchasniknimecko radyanska vijnaPartiyaKPRSNagorodiMedal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest Pochesnij zaliznichnik Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v rodini zaliznichnika U 1920 roci pochav pracyuvati na zaliznichnomu transporti uchnem telegrafista stanciyi Baglij U 1924 roci perejshov v Katerinoslavske parovozne depo de buv pomichnikom mashinista parovoza U 1930 roci zakinchiv kursi chergovih po stanciyi stav pracyuvati chergovim potim zastupnikom nachalnika stanciyi Goryayinove U sichni 1932 roku stav dispetcherom Dnipropetrovskogo viddilennya ruhu buv vidomim novatorom na transporti zabezpechuvav priskorenij propusk poyizdiv domagavsya pidvishennya yih dilnichnoyi shvidkosti v 1 5 raza 8 grudnya 1935 roku za iniciativu u spravi rozgortannya stahanovskogo ruhu sered dispetcheriv ekspluatacijnikiv zaliznichnogo transportu buv nagorodzhenij ordenom Trudovogo Chervonogo Prapora U lipni 1936 roku stav nachalnikom stanciyi Dnipropetrovsk Stalinskoyi zaliznici U chervni 1937 roku priznachenij nachalnikom Simferopolskogo viddilennya ruhu v sichni 1938 roku obijnyav posadu zastupnikom nachalnika Stalinskoyi zaliznici U travni 1938 roku obijnyav posadu nachalnika Stalinskoyi zaliznici Z jogo prihodom na dorozi znachno pokrashilasya robota bagatoh stancijnih kolektiviv Z pershih godin nimecko radyanskoyi vijni kolektiv dorogi pracyuvav v umovah vorozhih bombarduvan Na pochatku serpnya 1941 roku magistral pripinila robotu u zv yazku z pochatkom bojovih dij U cih skladnih umovah Zakorko vikonav veliku robotu dlya zabezpechennya evakuaciyi vazhlivih oboronnih zavodiv Z zhovtnya 1941 roku upovnovazhenij Narkomatu shlyahiv spoluchennya SRSR po Stalingradskoyi zaliznici Z 3 grudnya 1941 roku nachalnik zaliznici imeni Lazarya Mojsejovicha Kaganovicha Z serpnya 1942 roku nachalnik zaliznici imeni Molotova a 2 zhovtnya 1943 roku buv znovu priznachenij na posadu nachalnika Stalinskoyi zaliznici Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 5 listopada 1943 roku za osoblivi zaslugi v zabezpechenni perevezen dlya frontu i vidatni dosyagnennya u vidnovlenni zaliznichnogo transportu v umovah voyennogo chasu Zakorku Mikoli Tihonovichu bulo prisvoyeno zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci Pid jogo kerivnictvom buli zdijsneni roboti po vidnovlennyu zaliznichnih stancij lokomotivnogo vagonnogo energetichnogo ta inshih gospodarstv u korotki termini buli vidnovleni mosti cherez Dnipro bilya Dnipropetrovska dovzhinoyu 1374 metri i Zaporizhzhya dovzhinoyu 1128 metriv Buli rozgornuti roboti po zbilshennyu propusku poyizdiv dlya zabezpechennya nastupu radyanskih vijsk na Pravoberezhnij Ukrayini Prodovzhuvav obijmati posadu nachalnika Stalinskoyi zaliznici do 1950 roku U 1950 roci stav zastupnikom nachalnika Ryazano Uralskoyi zaliznici Z 1953 roku nachalnik Pivdenno Shidnoyi zaliznici U 1959 roci vijshov na pensiyu Ostanni roki prozhivav u Moskvi de j pomer Pohovanij na Kalitnikovskomu cvintari VidznakiGeroj Socialistichnoyi Praci 5 11 1943 chotiri ordena Lenina 23 11 1939 5 11 1943 31 07 1954 1 08 1959 dva ordeni Trudovogo Chervonogo Prapora 8 12 1935 23 01 1948 orden Suvorova II stupenya 29 07 1945 orden Vitchiznyanoyi vijni I stupenya orden Vitchiznyanoyi vijni II stupenya 24 02 1945 orden Chervonoyi Zirki 1 08 1942 medali pochesnij zaliznichnikPosilannyaGazeta Zorya Chelovek kotoryj uskoryal poezda Istoriya zheleznyh dorog