Закон Про Державну народну раду Української Народної Республіки 1920

Закон «Про Державну народну раду Української Народної Республіки» 1920 — останній законотворчий акт Директорії УНР. Прийнятий Радою народних міністрів Української Народної Республіки, затверджений С.Петлюрою 12 листопада 1920. Визначав порядок скликання та повноваження Державної народної ради (ДНР) – тимчасового законодавчого органу, що мав функціонувати до скликання парламенту. Склад ДНР формувався з обраних до ДНР на річний термін представників населення, політичних, громадських, наукових, професійних і кооперативних організацій та установ. До компетенції ДНР входило вироблення законопроєктів, вирішення бюджетних питань, здійснення контролю над діяльністю уряду, розгляд і затвердження міжнародних угод. Рада народних міністрів або окремі міністри в разі висловлення їм недовіри ДНР мали йти у відставку.

3 лютого 1921 на основі положень закону про ДНР у м. Тарнув (Польща) було утворено Раду Республіки. До її складу входило 67 депутатів, які представляли українські політичні партії, профспілкові та культурно-освітні організації. Голова Ради – І.Фещенко-Чопівський. Припинила існування 5 серпня 1921.

Див. також

• Державні наради Української Народної Республіки 1919—1920

Джерела

• Гриценко А. П. Закон «Про Державну народну раду Української Народної Республіки» 1920 [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — .