Загальний шкільний страйк (1906—1907)

Загальний шкільний страйк — страйк в польськомовних провінціях Прусії в 1906—1907 роках, що сталався з причин насильницької германізації пруською владою місцевого населення. Предтечею конфлікту є вжесненский шкільний бойкот 1901—1902 років.

Початок страйку і хід подій

Коли після Великодня 1906 року в 203 народних школах провінції Познань ввели німецьку на уроці релігії, піднялася велика хвиля народного обурення. У червні пішли перші невеликі бойкоти, в яких до кінця літнього семестру брало участь 2 897 школярів провінції. Страйк стає загальним з початку зимового семестру після 16 жовтня 1906.

Спочатку урок релігії в провінції Познань проводився для 63 % польських учнів на їх рідній мові і лише для решти 37 % (88 500 школярів) на німецькій. Таким чином, тільки від них можна було очікувати готовності до страйку. Своєї найвищої точки страйк досяг 14 листопада 1906 року, коли з цих 88 500 брало участь трохи більше половини школярів і школярок: 46 886 учнів 755 школах Познані (всього в провінції було 2 624 школи, з яких 1 455 — католицькі) і 14 240 учнів 563 школах Західної Пруссії (1 862 школи, 754 католицьких). Тим не менше ці події отримали в історіографії назву «Загальний шкільний страйк» (нім. Allgemeiner Schulstreik). Він тривав до кінця літніх канікул 1907 році, тобто рівно рік.

Покарання

На спеціальній нараді уряду 10 жовтня 1906 року, ще до початку масового протесту, було вирішено не реагувати на страйк тілесними покараннями і грошовими штрафами, і був вироблений список тих заходів, до яких могли вдаватися місцеві адміністрації. В результаті школярів залишали на додаткові години в школі і в гіршому випадку на другий рік, а у випускному атестаті у тих, хто страйкував після 1 січня 1907, позначали, що цей учень брав участь у бойкоті, що означало, що його не візьмуть у вищий навчальний заклад; братів або сестер страйкувальників і страцкувальниць виключали з гімназій, що мало наслідки на все життя (таких випадків було понад 50, але частина виключених пізніше знову взяли на навчання); батькам зменшували субсидії на утримання школи, а проти тих батьків, які перебували на державній службі, застосовували заходи адміністративного впливу аж до звільнення.

У 1907 році, після довгих дискусій, місцеві адміністрації стали застосовувати грошові штрафи, причому для припинення страйку в більшості випадків достатньо було однієї загрози його накладення. До кінця квітня 1907 року такі загрози в провінції Познань у 500 випадках вплинули на те, що 1000 дітей припинили непослух. Найсуворішою мірою, застосованої місцевими інстанціями, було в двох випадках позбавлення батьків батьківських прав рішенням районного суду (9 листопада 1906) всупереч позиції опікунського суду. Але це наштовхнулося на несхвалення уряду, а Верховний суд у Берліні, який вже неодноразово зарекомендував себе як неупереджений арбітр в національному питанні, скасував це рішення 23 січня 1907. У провінції Померанія 26 листопада 1906 також стався один такий випадок, але рішення районного суду було невдовзі скасовано у вищій інстанції.

Див. також

• Германізація
• Германізація поляків в Пруссії
• Вжесьненський шкільний бойкот
• Пангерманський союз
• Остфлюхт
• Міхал Джимала
• Культуркампф
• Пангерманізм
• Германофобия
• Полонофобія

Примітки

1. Korth, стр. 131.
2. Korth, стр. 121 и 133.
3. Korth, стр. 133.
4. об общем числе школ в провинции см. Korth, стр. 31.
5. точных данных нет, и это число приблизительное: Korth, стр. 134.
6. Balzer, стр. 233 und 172—180.
7. про число школ см. Korth, стр. 133.
8. Про прохождение забастовки Balzer, стр. 233 и 172—180; Korth, стр. 116—160.
9. Korth, стр. 142, 145.
10. Korth, стр. 146—150.
11. Korth, стр. 150—152.
12. Korth, стр. 152—155; Balzer, стр. 177.