Загальна військова повинність у Російській імперії була введена в межах військової реформи російського імператора Олександра II. Її введення розроблено під керівництвом військового міністра Дмитра Мілютіна.
Поразка у Кримській війні продемонструвала слабкість Російської імперії та дала сильний поштовх для розробки і втілення низки реформ періоду 1860-х — 1870-х років, які також відомі як «Великі реформи». Зокрема в цей період було проведено військову реформу. Одним з її основних елементів було запровадження загальної військової повинності, що докорінно реформувало систему комплектування російської імперської армії. Служба у війську стала обов'язком не окремої ізольованої групи населення в рамках рекрутського набору, а всього чоловічого населення, придатного для служби в збройних силах імперії.
Причини запровадження загальної військової повинності в Російській імперії
Дослідники, які вивчають військову реформу Дмитра Мілютіна виділяють декілька основних причин запровадження загальної військової повинності:
- прагнення Дмитра Мілютіна змінити систему комплектування російської імперської армії з рекрутського набору на загальну військову повинність задля посилення армії за рахунок упровадження більш ефективних принципів комплектування, а також задля розв'язання суспільних суперечностей.
- бажання Мілютіна підвищити професіоналізм російської імперської армії, а запровадження військової повинності як основний елемент цих реформ.
- прагнення до раціоналізації праці й економії людських ресурсів, демонстрація переваг даної системи комплектування у зв'язку з перемогою Пруссії у війні з Францією в 1870 році.
- бажання керівництва Військового міністерства досягти паритету з іншими європейськими державами в чисельності військ на випадок війни і зменшити витрати на утримання армії у мирний час. Радянський дослідник Петро Зайончковський вказує на значний вплив зовнішньополітичних факторів у питанні введення військової повинності. Той факт, що пропозиція про створення відповідної комісії для розробки і впровадження принципів загальної військової повинності була оголошена Олександром ІІ вже в листопаді 1870 року, а сама комісія почала діяти з січня 1871 року, пов'язується саме з перемогою Пруссії над Францією і створенням Німецької імперії.
Підготовка Статуту про загальну військову повинність
Для розробки основних принципів нової системи комплектування російської армії була створена спеціальна комісія, яка розпочала свою роботу 5 січня 1871 року. Комісія складалася з високопосадовців Російської імперії і спеціально залучених представників різних відомств та окремих груп населення, що окремо запрошувалися для обговорення конкретних питань. Ці запрошені члени комісії мали право голосу при визначенні рішень комісії щодо тих питань, для обговорення яких їх залучили. Прикладом такого підходу є включення до складу комісії представників єврейської громади Санкт-Петербурга: доктор філософії Йосиф Зейберлінг, професор Даниїл Хвольсон і барон Горацій Гінцбург.
Результатом зусиль комісії став проект Статуту про військову повинність, який був переданий на розгляд Особливого комітету Державної ради в середині квітня 1873 року. Саме цей вищий орган влади в Російській імперії мав вирішити долю даного проекту реформи. Очолював його великий князь Костянтин Миколайович, а членами Особливого комітету були голови найважливіших департаментів і окремі члени Державної ради, зокрема, спадкоємець престолу великий князь Олександр Олександрович.
Особливий комітет обговорив проект реформи і доробив його, доповнивши своїми правками. Це обговорення викликало певні дискусії з ряду питань, зокрема щодо виконання військової повинності євреями.
Євреї та загальна військова повинність
У ході роботи над проектом статуту відбулося обговорення багатьох спірних питань, що викликали серйозні дискусії і показали наявність сильних протиріч між членами комісії. Зокрема, багато дискусій викликали два питання, які безпосередньо стосувалися служби євреїв у війську. Перше — це питання про надання євреям права добровільно вступати у військо на правах «охотників», друге стосувалося надання євреям права отримувати офіцерські чини. Ці два питання були тісно пов'язані, оскільки передбачалося, що в охотники будуть записуватися освічені молоді люди, які після проходження скороченого терміну служби ставатимуть офіцерами запасу. Незважаючи на тісний зв'язок між цими двома питаннями, комісія дійшла згоди лише щодо одного з них, і євреям було дозволено вступати на службу охотниками без особливих обмежень. За це проголосувало 30 членів комісії, а проти такого рішення було 20 голосів. Питання про надання права євреям ставати офіцерами не було чітко вирішене. Проти надання такого права проголосували 24 члени комісії разом з головою, а за його надання — 25. У такій ситуації вирішальним виявився голос голови комісії, і тому думка про недопущення євреїв до офіцерського корпусу перемогла.
Ще одним заходом, що зрівнював призовників-євреїв з іншими призовниками, було рішення про те, що вони мають служити не в окремих частинах, а разом з усіма у складі звичайних військових частин. Водночас, комісією було прийнято рішення запропонувати спеціальні заходи задля запобігання ухилення від внесення до призовних списків осіб, що досягли 21-річного віку, а також неявки на призовні комісії. По-перше, протягом перших п'яти наборів могли бути призвані не лише військовозобов'язані-євреї, що в рік набору досягли призивного віку, а й віком до 30 років включно — в тому випадку, якщо в конкретній призивній дільниці відсоток призваних євреїв не буде відповідати відсотку євреїв у складі місцевого населення. По-друге, жеребкування щодо визначення тих, хто буде призваний до війська, відбувається спільно для представників усіх конфесій, але тих, хто ухилився від жеребкування з числа євреїв, мали заміщувати євреї, з числа християн — християни, а з числа мусульман — мусульмани. Також проект статуту про військову повинність, розроблений комісією, передбачав звільнення від неї духовенства лише християнських деномінацій. Таким чином, представники духовенства інших віровчень мали проходити службу на загальних підставах.
В результаті обговорень спеціальна комісія в своєму проекті військової реформи запропонувала встановити особливі правила призову на військову службу євреїв. Ця пропозиція була піддана критиці головою Особливого комітету і частиною його членів. В результаті внесенні до проекту військової реформи пропозиції комісії щодо особливих правил несення військової повинності євреями були відкинуті.
Законодавче й відомче унормування загального військового обов'язку
З 1874 року і до Першої світової війни призов на службу військовозобов'язаних в Російській імперії відбувався відповідно до Маніфесту про запровадження загальної військової повинності від 1 січня 1874 року. Саме комплектування армії імперії відбувалося на основі Статуту про військову повинність, прийнятого того ж дня, який безпосередньо регламентував призов новобранців, періоди служби, відбір придатних до служби та інші технічні питання. Для запровадження загальної військової повинності був створений спеціальний орган — Особливий комітет у справах з військової повинності при Державній раді, за зразком аналогічного органу, що відповідав за втілення Селянської реформи. Сам статут складався з 224 основних статей, розбитих на 14 глав. Тут були інструкції на більшість можливих випадків, пов'язаних з призовом, що демонструє намагання передбачити й регламентувати усі можливі ситуації.
Про загальність військової повинності говориться у першому пункті першої глави уставу:
1. Захист Престолу і Вітчизни є священним обов’язком кожного російського підданого. Чоловіче населення, незалежно від статусу, підлягає військовій повинності». Таким чином, проголошувалася обов’язковість військової повинності для всіх підданих Російської імперії чоловічої статі всіх станів. Грошовий відкуп від повинності, який широко практикувався доти, був заборонений наступним пунктом: «Грошовий викуп від військової повинності і заміна охотником не дозволяється |
.
Ці прогресивні ідеї, задекларовані статутом, суперечили реаліям Російської імперії. Армія не потребувала такої великої кількості призовників, яку могла дати військова повинність. Військова реформа Олександра ІІ, яку втілював у життя граф Д. О. Мілютін, мала на меті створення сучасної армії, меншої за чисельністю за мирного часу і здатної розгорнутися у велику армію в разі війни. Статут писався саме для забезпечення призовниками цієї армії, тому в ньому й приділено даному питанню багато уваги. Були також передбачені відстрочки й звільнення від служби, і навіть з тих, хто не мав пільг і повинен був призиватися, не всі потрапляли до війська. Призовники обиралися жеребкуванням із загальної кількості чоловіків, які підлягали призову. Вони за жеребкуванням поповнювали постійні війська: сухопутні сили й флот. Інші, які не потрапили за жеребкуванням до постійних військ, зараховувалися до державного ополчення, яке скликалося у випадку війни й відігравало суто допоміжну роль.
Відповідно до Статуту державне ополчення було особливою частиною збройних сил Російської імперії. Воно мало скликатися лише під час війни для вирішення другорядних і допоміжних завдань та для посилення і поповнення постійних військ. Скликання ополчення мало вивільнити постійні війська для вирішення воєнних завдань, для яких підрозділи з ополченців не підходили. Після закінчення війни, або зникненні потреби в ньому, ополчення розпускалося. Принцип розподілу за жеребкуванням при наборі у військо не був чимось кардинально новим для населення Російської імперії. Ще в 1836 році глава п'ятого відділення Власної Його Імператорської Величності Канцелярії, генерал від інфантерії П. Д. Кисельов запропонував перейти на визначення рекрутів шляхом жеребкування, і така система була впроваджена хоча й значно пізніше, в 1854 році, та лише для державних селян і міщан.
Термін служби, за Статутом 1874 року становив, для піхоти і пішої артилерії шість років дійсної служби та дев'ять років у запасі. На флоті термін дійсної служби становив сім років три роки у запасі. Це стосувалося більшості призовників. Існували категорії військовозобов'язаних, які служили на дещо інших умовах, що було пов'язано з рівнем їхньої освіти та добровільним вступом на військову службу. Вище наведені терміни служби стосувалися лише мирного часу, а під час війни термін служби не регламентувався. Наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття до Статуту були внесені певні зміни, в тому числі щодо термінів дійсної служби. Останні правки були внесені у 1912 році. Зокрема, призову стали підлягати молоді чоловіки, яким виповнилося 20 років до першого січня того року, коли відбувався призов. До того призивали у віці 21 року, і ця зміна дала армії дещо більше призовників, але принципово ситуація не змінилася, оскільки призов відбувався з 1 жовтня по 1 листопада, і зрозуміло, що більшість призовників приходила на службу у віці 21 року.
Призов нижчих чинів армії і флоту на дійсну службу із запасу здійснювався на основі Височайшого указу Правлячому Сенату, для посилення сухопутних військ і флоту, в разі необхідності. Зазвичай це відбувалося при наявності загрози війни й було однією зі складових частин мобілізації. Призов із запасу міг бути загальним і «приватним» (тобто частковим). У випадку загального призову, або призову за мобілізацією всім запасним давалася одна доба на впорядкування всіх своїх справ, після чого вони мали прибути на збірні пункти, звідки їх вже направляли в їхні частини.
Таким чином, у Статуті про військову повинність спробували провести в життя ідею загальної військової повинності на основі справедливого розподілу тягот військової служби. Особливо яскраво це проявилося у наданні відстрочок і звільнень від служби за сімейними обставинами. Ці пільги поділялися статутом на три розряди. Перший розряд становили єдині сини або внуки, що були єдиними працівниками в сім'ї. Другий розряд — сини, які були працівниками в сім'ї, крім працездатного батька. До третього відносилися особи, наступні за віком по братові, який перебував за призовом на дійсній службі або помер на цій службі.
Пільги за освітою полягали в скороченні терміну дійсної служби; термін служби для тих, хто закінчив курс закладу 1 розряду (а також 6 класів гімназії) був 2 роки плюс 16 років у запасі. Для пільгового перебування повинності на правах однорічного охотника (рос. вольноопределяющегося), окрім міцності здоров'я, вимагалась заява по досягненні 17-річного віку і свідоцтво про закінчення курсу в навчальному закладі I і II розряду чи витримання особливого іспиту. Термін служби для I розряду при цьому був 1 рік і 12 років у запасі, для II розряду — 2 роки і 12 років у запасі.
Відомча система загальної військової повинності
Щодо конкретних установ, що здійснювали призови у Російській імперії, то в кожній губернії функціонувало Губернське з військової повинності присутствіє. Їхній склад у різних частинах імперії різнився, але в більшості губерній був влаштований за однією схемою. Головував в ньому губернатор, а членами були губернський предводитель дворянства, віце-губернатор, голова губернської земської управи або один із членів цієї управи, прокурор окружного суду або його заступник, за призначенням головного начальника військового округу — один генерал, штаб-офіцер або повітовий військовий начальник чи його заступник, а на час призивної кампанії — ще додатково три штаб-офіцери. У кожному повіті відповідно існувало Повітове з військової повинності присутствіє, яке формувалося за зразком губернського. Головою повітового присутствія був повітовий предводитель дворянства, членами: повітовий військовий начальник, повітовий справник, член повітової земської управи, один з жителів повіту, а на час призивної кампанії — один офіцер. У великих містах на тих самих правах, що й повітові, існували міські з військової повинності присутствія з міським головою на чолі. Повітовому присутствію підпорядковувалися призовні дільниці. Вони створювалися в залежності від розмірів і густоти населення в повіті. Тому до складу кожної дільниці входили або частина повіту, або цілий повіт. У містах, населення яких становило понад 10 тис. осіб, створювалися окремі дільниці, можливим було створення таких дільниць і в містах з населенням понад 5 тис. Таким чином, розміри призовної дільниці визначалися: для мешканців сільської місцевості й змішаної сільської та міської — у межах від 8 до 20 тис. жителів чоловічої статі, а з виключно міським населенням — від 5 до 40 тис.
Особливу роль, при здійсненні призовів, належала Міністерству внутрішніх справ. В статуті було передбачені випадки, коли Міністерство внутрішніх справ і Військове міністерство мали діяти разом, або погоджувати ті чи інші кроки для з'ясування спірних ситуацій. У складі Міністерства внутрішніх справ було створено управління в справах військової повинності, яке й займалося організацією і наглядом за призовами. Таке відмежування Військового міністерства від безпосереднього процесу призову мало негативні наслідки для єврейського населення Російської імперії. Міністерство внутрішніх справ отримало можливість окремо відслідковувати ухилення євреїв від воєнної служби і трактувати його у зручний для себе спосіб. Таку неоднозначну ситуацію з розподілом повноважень між Міністерством внутрішніх справ і Військовим міністерством можна пояснити існуванням двох концепцій єврейської емансипації. Прихильники консервативної концепції, в тому числі міністр внутрішніх справ Тимашев і шеф жандармів Шувалов, наполягали на неможливості надання євреям рівних прав у війську до того моменту, поки такі права не будуть надані їм на загальнодержавному рівні. З іншого боку, прихильники більш ліберальної концепції, серед них і Мілютін, пропонували Військовому міністерству робити більш рішучі кроки на шляху до рівноправ'я євреїв, незважаючи на становище з їх громадянськими правами в державі. Це питання розподілу повноважень між Міністерством внутрішніх справ і Військовим міністерством в епоху Великих реформ розгорталося на фоні загального протистояння прихильників і супротивників таких рішучих реформ, як запровадження загальної військової повинності.
Принцип розподілу військовозобов'язаних по військових частинах
Від етапу розробки Статуту і аж до останніх років існування Російської імперії постійно піднімалося різними силами та з різною метою, було визначення принципу комплектування окремих частин. Розглядалося два варіанти. Один полягав у приблизно пропорційному комплектуванні, а інший у територіальному принципі. Запровадження територіальної системи комплектування мало багато переваг і було продемонстроване досвідом сусідніх держав. У Російській імперії, орієнтуючись на успішний досвід Німеччини, ще в 1873 році було прийнято рішення про перехід до такої системи комплектування. Це було зроблено за результатами роботи особливої наради про організацію військ, від 8 квітня 1873 року. Але ще на етапі планування були висунуті пропозиції, яких вимагали особливості Російської імперії і, які великою мірою знівелювали переваги територіальної системи комплектування. Зрештою було запропоновано компромісний варіант. Планувалося по можливості, закріпити за кожною частиною певний район для поповнення новобранцями і мобілізаційними запасами. Це закріплення мало визначатися Головним Штабом і окремі райони не мали бути статичними чи адміністративно відокремленими. Наприклад, гвардія і гренадери мали комплектуватися з усіх районів, вибираючи потрібних людей. Але основною умовою було розподілення новобранців різних «народностей» у такому відсотковому співвідношенні, щоб воно відповідало співвідношенню населення імперії, при цьому декларувалося прагнення зберегти вигоди швидкої мобілізації. Така система проіснувала, як мінімум, до початку ХХ століття, і врешті були встановлені навіть конкретні відсоткові норми. Зокрема, при укомплектуванні частин євреями була встановлена певна норма, а саме 6 відсотків особового складу кожної частини, а на крайній випадок вона не мала перевищувати 10 відсотків.
Таким чином, рішення про впровадження територіальної системи обкладалося рядом умов і в результаті була створена зовсім інша система лише з певними елементами територіальної. За цією системою, як ми вже вище зазначали, кожна частина отримувала новобранців з певних районів, але не з одного, а цілих трьох: великоруського, малоруського та інородницького.
Однією з причин впровадження територіальної системи комплектування збройних сил було прагнення наслідувати найкращі досягнення європейських армій. Мова йде про німецьку армію, яка здобула перемоги над австрійською і у 1866-му і 1870—1871 роках (Австро-прусська і Французько-прусська війни). Саме в Німеччині у найбільшій мірі була втілена ідея територіальної системи комплектування, оскільки кожен німецький корпус мав свій округ для поповнення по мобілізації. З огляду на все це вважалося, що з технічної точки зору, або з точки зору управління мобілізацією, найкращі можливості, особливо для здійснення часткової мобілізації, дає такий спосіб дій, за якого кожен корпус, або інше з'єднання, мали б свій район укомплектування, і бажано щоб з'єднання, або частина яка поповнюється з цього району, в мирний час квартирувалися на території цього району. Саме за таких умов, у випадку часткової мобілізації одного або декількох з'єднань, нормальне життя порушується лише в деяких районах держави а не на всій території. У випадку повної мобілізації така система значно спрощує і її, оскільки укомплектування кожного з'єднання повинно відбуватися з району де воно дислокується, що пришвидшує і полегшує призов запасних, поставки від населення коней, возів і упряжі.
Переваги та недоліки нової мобілізаційної системи
Вражаючий успіх німецької системи комплектування у 1860-х і 1870-х роках сприяв тому, що вона бралася за зразок керівництвом Російської імперії в періоди військової реформи Мілютіна. Перш за все вигода вбачалася у полегшенні мобілізації армії у випадку війни і її стійкості за різних умов. Така система мала дозволити спростити мобілізаційні плани, оскільки розподіл особового складу мав відбуватися в мирний час у вигляді новобранців, а у воєнний кожна частина мала отримувати запасних, які в свій час служили у цій частині як новобранці. Територіальна система була децентралізована і потребувала мінімального втручання та підтримки з боку центральних органів, що й давало їй певну стійкість і швидкість. Помилки в центральних органах, проблеми на комунікаціях та інші можливі проблеми, завдяки децентралізації, не мали особливо впливати на швидкість її розгортання під час мобілізації. Інша перевага полягає в тому, що запасним не потрібно шукати свою частину і звикати до неї, адже вони вже служили в ній і можуть бути добре інформовані про її дислокацію та мали потрапити у знайомий колектив. Значною перевагою вважалася і можливість оперативно проводити часткові мобілізації, не порушуючи загальних планів. Тобто можна мобілізувати кожну частину окремо на її ділянці, не чіпаючи ділянки інших частин, цьому сприяло й те, що за такої системи комплектування, мобілізацією має займатися сама частина, незалежно від інших. Однак практика показала, що у цьому випадку потрібна певна обережність та чітке планування саме часткових мобілізацій для рівномірного розподілу навантаження на населення різних територій, оскільки зловживання такою можливістю призводить до погіршення якості поповнень і появи незадоволення серед населення. Наприклад, під час війни Російської імперії з Японією, мобілізація запасних з одних і тих самих повітів та ігнорування інших, створили напруження у суспільстві і погано відобразилися на армії, яка отримувала поповнення старшими запасними, що були менш придатні до ведення бойових дій ніж молодші запасні, які не так давно полишили дійсну службу. Доходило до того, що в одних повітах мобілізували сорокарічних запасних, а в інших взагалі нікого. Це звичайно стосується тієї системи, що існувала в Російській імперії на початку 20-го століття, але створювалася вона якраз після запровадження загальної військової повинності і орієнтувалася вона у даному питанні саме на територіальну систему комплектування.
Оцінки запровадження
Впровадження загальної військової повинності в Російській імперії оцінюється по-різному. Воєнні історики схильні розглядати реформи Д. О. Мілютіна загалом і Статут про загальну військову повинність зокрема, як прогресивний крок з боку Військового міністерства. Ці заходи дозволили Російській імперії відновити військову могутність після Кримської війни і реформували армію на нових принципах, зробивши її більш модерною і ефективною, що продемонструвала вже Російсько-турецька війна 1877—1878 років. З іншого боку, дослідники, які вивчають історію різних етнічних груп у Російській імперії, трактують ці реформи не так однозначно. Наприклад, вони звертають увагу на те, що євреям так і не було надано рівних прав на службі, а Статут про військову повинність, декларуючи загальність і рівність у виконанні військового обов'язку, все-таки дещо виокремлював євреїв та деякі інші групи з населення Російської імперії і таким чином відходив від задекларованих принципів.
- Бескровный Л. Г. Русская армия и флот в XIX веке: Военно-экономический потенциал России. — М., 1973. — С. 84.
- Петровский-Штерн Й. Евреи в русской армии. — М., 2003. — С.176–177.
- Свечин А. А. Эволюция военного искусства. — Ленинград, 1928. — Т. 2. — С. 338—341.
- Зайончковский П. А. Военные реформы 1860—1870 гг. в России. — М., 1952. — С. 257—258.
- Зайончковский П. А. Военные реформы 1860—1870 гг. в России. — М., 1952. — С. 259—266.
- Зайончковский П. А. Военные реформы 1860—1870 гг. в России. — М., 1952. — С. 307.
- Петровский-Штерн Й. Евреи в русской армии. — М., 2003. — С.177.
- Зайончковский П. А. Военные реформы 1860—1870 гг. в России. — М., 1952. — С. 320.
- Зайончковский П. А. Военные реформы 1860—1870 гг. в России. — М., 1952. — С. 313.
- Зайончковский П. А. Военные реформы 1860—1870 гг. в России. — М., 1952. — С. 319.
- Зайончковский П. А. Военные реформы 1860—1870 гг. в России. — М., 1952. — С. 323—324.
- Полное Собрание Законов Российской Империи (Далі — ПСЗРИ). Собр. 2-е. Том 49. Отд-е. 1-е. — С. 1.
- Зайончковский П. А. Военные реформы 1860—1870 гг. в России. — М., 1952. — С. 331.
- ПСЗРИ. Собр. 2-е. Том 49. Отд-е. 1-е. — С. 4 — 7.
- ПСЗРИ. Собр. 2-е. Том 49. Отд-е. 1-е. — С.7.
- Бескровный Л. Г. Русская армия и флот в XIX веке: Военно-экономический потенциал России. — М., 1973. — С. 75.
- ПСЗРИ. Собр. 3-е. Том 32. Отд-е. 1-е. — С. 806—807.
- ПСЗРИ. Собр. 2-е. Том 49. Отд-е. 1-е. — С. 5 — 6.
- ПСЗРИ. Собр. 2-е. Том 49. Отд-е. 1-е. — С.9 — 10.
- ПСЗРИ. Собр. 3-е. Том 32. Отд-е. 1-е. — С.813 — 814.
- ПСЗРИ. Собр. 2-е. Том 49. Отд-е. 1-е. — С. 12 — 14.
- ПСЗРИ. Собр. 2-е. Том 49. Отд-е. 1-е. — С. 12.
- Петровский-Штерн Й. Евреи в русской армии. — М., 2003. — С. 177—178.
- Зайончковский П. А. Военные реформы 1860—1870 гг. в России. — М., 1952. — С. 307—334.
- Зайончковский А. М. Подготовка России к империалистической войне. — Москва, 1926. — С.115.
- Филимонов Н. Постепенное развитие мероприятий по мобилизации русской кадровой армии в XIX столетии. — Санкт-Петербург, 1908. — С.38.
- Данилов Ю. Н. Россия в мировой войне. 1914—1915 гг. Берлин, 1924. — С.17.
- Данилов Ю. Н. Россия в мировой войне. 1914—1915 гг. Берлин, 1924. — С.14.
- Филимонов Н. Постепенное развитие мероприятий по мобилизации русской кадровой армии в XIX столетии. — Санкт-Петербург, 1908. — С.39.
- Данилов Ю. Н. Россия в мировой войне. 1914—1915 гг. Берлин, 1924. — С.36.
- Зайончковский А. М. Подготовка России к империалистической войне. — Москва, 1926. — С.113.
Джерела
- Бескровный Л. Г. Русская армия и флот в XIX веке: Военно-экономический потенциал России. — М.: Воениздат, 1973.
- Всеобщая воинская повинность в империи (1874—1883 гг.). / Сост. А. Сырнев. — СПб.: Издательство Центрального статистического комитета, 1886.
- Гессен, Ю. И. О жизни евреев в России. Записка в Государственную Думу. — СПб.: Типография товарищества «Общественная польза», 1906.
- Головин H. H. Военные усилия России в Мировой войне. — Париж: Товарищество объединённых издателей, 1939.
- Данилов Ю. Н. Россия в мировой войне. 1914—1915 гг. Берлин: Слово, 1924.
- Еврейские мудрецы. Со времен Мишны и до наших дней / Сост. Цви Вассерман. — И.: Швут Ами, 2008.
- Зайончковский А. М. Подготовка России к империалистической войне. — Москва: Воениздат, 1926.
- Зайончковский П. А. Военные реформы 1860—1870 гг. в России. — М.: Издательство Московского университета, 1952.
- Законы о евреях. Систематический обзор действующих законоположений о евреях с разъяснениями правительствующего Сената и центральных правительственных установлений: В 2 т. / Сост. Я. И. Гимпельсон, Л. М. Брамсон. — СПб.: Издание товарищества «Юриспруденция», 1914. — Т. 2.
- Западные окраины Российской империи / Под ред. А. Миллера. — М.: Новое литературное обозрение, 2006.
- История еврейского народа в России. От разделов Польши до падения Российской империи / Под ред. И. Барталя. — М.: Мосты культуры, 2004. — Т. 2.
- Керсновский А. А. История русской армии в 4 томах. — М.: Голос, 1992. — Т. 2.
- Общий свод по Империи результатов разработки, данных первой всеобщей переписи населения, произведенной 28 января 1897 г. / Сост. Н. А. Тройницкий. — СПб.: Издательство Центрального статистического комитета, 1905.
- Петровский-Штерн Й. Евреи в русской армии. — Москва: Новое литературное обозрение, 2003.
- Полное Собрание Законов Российской Империи (Далі — ПСЗРИ). 2-е изд. Т. 49. (1876). № 52982. 1 января // О введении всеобщей воинской повинности.
- ПСЗРИ. 2-е изд. Т. 49. (1876). № 52983. 1 января // О введении общей воинской повинности.
- ПСЗРИ. 3-е изд. Т. 32. (1915). № 37417. 23 июня // Об изменении Устава о воинской повинности.
- Свечин А. А. Эволюция военного искусства. — Ленинград: Госиздат, 1928. — Т. 2.
- Филимонов Н. Постепенное развитие мероприятий по мобилизации русской кадровой армии в XIX столетии. — СПб.: Военная типография, 1908.
- Янсон Ю. Э. Сравнительная статистика России и западноевропейских государств. — СПб.: Типография М. Стасюлевича, 1878. — Т.1.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zagalna vijskova povinnist u Rosijskij imperiyi bula vvedena v mezhah vijskovoyi reformi rosijskogo imperatora Oleksandra II Yiyi vvedennya rozrobleno pid kerivnictvom vijskovogo ministra Dmitra Milyutina Porazka u Krimskij vijni prodemonstruvala slabkist Rosijskoyi imperiyi ta dala silnij poshtovh dlya rozrobki i vtilennya nizki reform periodu 1860 h 1870 h rokiv yaki takozh vidomi yak Veliki reformi Zokrema v cej period bulo provedeno vijskovu reformu Odnim z yiyi osnovnih elementiv bulo zaprovadzhennya zagalnoyi vijskovoyi povinnosti sho dokorinno reformuvalo sistemu komplektuvannya rosijskoyi imperskoyi armiyi Sluzhba u vijsku stala obov yazkom ne okremoyi izolovanoyi grupi naselennya v ramkah rekrutskogo naboru a vsogo cholovichogo naselennya pridatnogo dlya sluzhbi v zbrojnih silah imperiyi Prichini zaprovadzhennya zagalnoyi vijskovoyi povinnosti v Rosijskij imperiyiDoslidniki yaki vivchayut vijskovu reformu Dmitra Milyutina vidilyayut dekilka osnovnih prichin zaprovadzhennya zagalnoyi vijskovoyi povinnosti pragnennya Dmitra Milyutina zminiti sistemu komplektuvannya rosijskoyi imperskoyi armiyi z rekrutskogo naboru na zagalnu vijskovu povinnist zadlya posilennya armiyi za rahunok uprovadzhennya bilsh efektivnih principiv komplektuvannya a takozh zadlya rozv yazannya suspilnih superechnostej bazhannya Milyutina pidvishiti profesionalizm rosijskoyi imperskoyi armiyi a zaprovadzhennya vijskovoyi povinnosti yak osnovnij element cih reform pragnennya do racionalizaciyi praci j ekonomiyi lyudskih resursiv demonstraciya perevag danoyi sistemi komplektuvannya u zv yazku z peremogoyu Prussiyi u vijni z Franciyeyu v 1870 roci bazhannya kerivnictva Vijskovogo ministerstva dosyagti paritetu z inshimi yevropejskimi derzhavami v chiselnosti vijsk na vipadok vijni i zmenshiti vitrati na utrimannya armiyi u mirnij chas Radyanskij doslidnik Petro Zajonchkovskij vkazuye na znachnij vpliv zovnishnopolitichnih faktoriv u pitanni vvedennya vijskovoyi povinnosti Toj fakt sho propoziciya pro stvorennya vidpovidnoyi komisiyi dlya rozrobki i vprovadzhennya principiv zagalnoyi vijskovoyi povinnosti bula ogoloshena Oleksandrom II vzhe v listopadi 1870 roku a sama komisiya pochala diyati z sichnya 1871 roku pov yazuyetsya same z peremogoyu Prussiyi nad Franciyeyu i stvorennyam Nimeckoyi imperiyi Pidgotovka Statutu pro zagalnu vijskovu povinnistDlya rozrobki osnovnih principiv novoyi sistemi komplektuvannya rosijskoyi armiyi bula stvorena specialna komisiya yaka rozpochala svoyu robotu 5 sichnya 1871 roku Komisiya skladalasya z visokoposadovciv Rosijskoyi imperiyi i specialno zaluchenih predstavnikiv riznih vidomstv ta okremih grup naselennya sho okremo zaproshuvalisya dlya obgovorennya konkretnih pitan Ci zaprosheni chleni komisiyi mali pravo golosu pri viznachenni rishen komisiyi shodo tih pitan dlya obgovorennya yakih yih zaluchili Prikladom takogo pidhodu ye vklyuchennya do skladu komisiyi predstavnikiv yevrejskoyi gromadi Sankt Peterburga doktor filosofiyi Josif Zejberling profesor Daniyil Hvolson i baron Goracij Gincburg Rezultatom zusil komisiyi stav proekt Statutu pro vijskovu povinnist yakij buv peredanij na rozglyad Osoblivogo komitetu Derzhavnoyi radi v seredini kvitnya 1873 roku Same cej vishij organ vladi v Rosijskij imperiyi mav virishiti dolyu danogo proektu reformi Ocholyuvav jogo velikij knyaz Kostyantin Mikolajovich a chlenami Osoblivogo komitetu buli golovi najvazhlivishih departamentiv i okremi chleni Derzhavnoyi radi zokrema spadkoyemec prestolu velikij knyaz Oleksandr Oleksandrovich Osoblivij komitet obgovoriv proekt reformi i dorobiv jogo dopovnivshi svoyimi pravkami Ce obgovorennya viklikalo pevni diskusiyi z ryadu pitan zokrema shodo vikonannya vijskovoyi povinnosti yevreyami Yevreyi ta zagalna vijskova povinnist U hodi roboti nad proektom statutu vidbulosya obgovorennya bagatoh spirnih pitan sho viklikali serjozni diskusiyi i pokazali nayavnist silnih protirich mizh chlenami komisiyi Zokrema bagato diskusij viklikali dva pitannya yaki bezposeredno stosuvalisya sluzhbi yevreyiv u vijsku Pershe ce pitannya pro nadannya yevreyam prava dobrovilno vstupati u vijsko na pravah ohotnikiv druge stosuvalosya nadannya yevreyam prava otrimuvati oficerski chini Ci dva pitannya buli tisno pov yazani oskilki peredbachalosya sho v ohotniki budut zapisuvatisya osvicheni molodi lyudi yaki pislya prohodzhennya skorochenogo terminu sluzhbi stavatimut oficerami zapasu Nezvazhayuchi na tisnij zv yazok mizh cimi dvoma pitannyami komisiya dijshla zgodi lishe shodo odnogo z nih i yevreyam bulo dozvoleno vstupati na sluzhbu ohotnikami bez osoblivih obmezhen Za ce progolosuvalo 30 chleniv komisiyi a proti takogo rishennya bulo 20 golosiv Pitannya pro nadannya prava yevreyam stavati oficerami ne bulo chitko virishene Proti nadannya takogo prava progolosuvali 24 chleni komisiyi razom z golovoyu a za jogo nadannya 25 U takij situaciyi virishalnim viyavivsya golos golovi komisiyi i tomu dumka pro nedopushennya yevreyiv do oficerskogo korpusu peremogla She odnim zahodom sho zrivnyuvav prizovnikiv yevreyiv z inshimi prizovnikami bulo rishennya pro te sho voni mayut sluzhiti ne v okremih chastinah a razom z usima u skladi zvichajnih vijskovih chastin Vodnochas komisiyeyu bulo prijnyato rishennya zaproponuvati specialni zahodi zadlya zapobigannya uhilennya vid vnesennya do prizovnih spiskiv osib sho dosyagli 21 richnogo viku a takozh neyavki na prizovni komisiyi Po pershe protyagom pershih p yati naboriv mogli buti prizvani ne lishe vijskovozobov yazani yevreyi sho v rik naboru dosyagli prizivnogo viku a j vikom do 30 rokiv vklyuchno v tomu vipadku yaksho v konkretnij prizivnij dilnici vidsotok prizvanih yevreyiv ne bude vidpovidati vidsotku yevreyiv u skladi miscevogo naselennya Po druge zherebkuvannya shodo viznachennya tih hto bude prizvanij do vijska vidbuvayetsya spilno dlya predstavnikiv usih konfesij ale tih hto uhilivsya vid zherebkuvannya z chisla yevreyiv mali zamishuvati yevreyi z chisla hristiyan hristiyani a z chisla musulman musulmani Takozh proekt statutu pro vijskovu povinnist rozroblenij komisiyeyu peredbachav zvilnennya vid neyi duhovenstva lishe hristiyanskih denominacij Takim chinom predstavniki duhovenstva inshih virovchen mali prohoditi sluzhbu na zagalnih pidstavah V rezultati obgovoren specialna komisiya v svoyemu proekti vijskovoyi reformi zaproponuvala vstanoviti osoblivi pravila prizovu na vijskovu sluzhbu yevreyiv Cya propoziciya bula piddana kritici golovoyu Osoblivogo komitetu i chastinoyu jogo chleniv V rezultati vnesenni do proektu vijskovoyi reformi propoziciyi komisiyi shodo osoblivih pravil nesennya vijskovoyi povinnosti yevreyami buli vidkinuti Zakonodavche j vidomche unormuvannya zagalnogo vijskovogo obov yazkuVityag z ustavu pro vijskovu povinnist 1884 rik zovnishnya storona svidoctva pro yavku dlya vikonannya vijskovoyi povinnosti 1884 roku Svidoctvo pro yavku dlya vikonannya vijskovoyi povinnosti 1884 rik Z 1874 roku i do Pershoyi svitovoyi vijni prizov na sluzhbu vijskovozobov yazanih v Rosijskij imperiyi vidbuvavsya vidpovidno do Manifestu pro zaprovadzhennya zagalnoyi vijskovoyi povinnosti vid 1 sichnya 1874 roku Same komplektuvannya armiyi imperiyi vidbuvalosya na osnovi Statutu pro vijskovu povinnist prijnyatogo togo zh dnya yakij bezposeredno reglamentuvav prizov novobranciv periodi sluzhbi vidbir pridatnih do sluzhbi ta inshi tehnichni pitannya Dlya zaprovadzhennya zagalnoyi vijskovoyi povinnosti buv stvorenij specialnij organ Osoblivij komitet u spravah z vijskovoyi povinnosti pri Derzhavnij radi za zrazkom analogichnogo organu sho vidpovidav za vtilennya Selyanskoyi reformi Sam statut skladavsya z 224 osnovnih statej rozbitih na 14 glav Tut buli instrukciyi na bilshist mozhlivih vipadkiv pov yazanih z prizovom sho demonstruye namagannya peredbachiti j reglamentuvati usi mozhlivi situaciyi Pro zagalnist vijskovoyi povinnosti govoritsya u pershomu punkti pershoyi glavi ustavu 1 Zahist Prestolu i Vitchizni ye svyashennim obov yazkom kozhnogo rosijskogo piddanogo Choloviche naselennya nezalezhno vid statusu pidlyagaye vijskovij povinnosti Takim chinom progoloshuvalasya obov yazkovist vijskovoyi povinnosti dlya vsih piddanih Rosijskoyi imperiyi cholovichoyi stati vsih staniv Groshovij vidkup vid povinnosti yakij shiroko praktikuvavsya doti buv zaboronenij nastupnim punktom Groshovij vikup vid vijskovoyi povinnosti i zamina ohotnikom ne dozvolyayetsya Ci progresivni ideyi zadeklarovani statutom superechili realiyam Rosijskoyi imperiyi Armiya ne potrebuvala takoyi velikoyi kilkosti prizovnikiv yaku mogla dati vijskova povinnist Vijskova reforma Oleksandra II yaku vtilyuvav u zhittya graf D O Milyutin mala na meti stvorennya suchasnoyi armiyi menshoyi za chiselnistyu za mirnogo chasu i zdatnoyi rozgornutisya u veliku armiyu v razi vijni Statut pisavsya same dlya zabezpechennya prizovnikami ciyeyi armiyi tomu v nomu j pridileno danomu pitannyu bagato uvagi Buli takozh peredbacheni vidstrochki j zvilnennya vid sluzhbi i navit z tih hto ne mav pilg i povinen buv prizivatisya ne vsi potraplyali do vijska Prizovniki obiralisya zherebkuvannyam iz zagalnoyi kilkosti cholovikiv yaki pidlyagali prizovu Voni za zherebkuvannyam popovnyuvali postijni vijska suhoputni sili j flot Inshi yaki ne potrapili za zherebkuvannyam do postijnih vijsk zarahovuvalisya do derzhavnogo opolchennya yake sklikalosya u vipadku vijni j vidigravalo suto dopomizhnu rol Vidpovidno do Statutu derzhavne opolchennya bulo osoblivoyu chastinoyu zbrojnih sil Rosijskoyi imperiyi Vono malo sklikatisya lishe pid chas vijni dlya virishennya drugoryadnih i dopomizhnih zavdan ta dlya posilennya i popovnennya postijnih vijsk Sklikannya opolchennya malo vivilniti postijni vijska dlya virishennya voyennih zavdan dlya yakih pidrozdili z opolchenciv ne pidhodili Pislya zakinchennya vijni abo zniknenni potrebi v nomu opolchennya rozpuskalosya Princip rozpodilu za zherebkuvannyam pri nabori u vijsko ne buv chimos kardinalno novim dlya naselennya Rosijskoyi imperiyi She v 1836 roci glava p yatogo viddilennya Vlasnoyi Jogo Imperatorskoyi Velichnosti Kancelyariyi general vid infanteriyi P D Kiselov zaproponuvav perejti na viznachennya rekrutiv shlyahom zherebkuvannya i taka sistema bula vprovadzhena hocha j znachno piznishe v 1854 roci ta lishe dlya derzhavnih selyan i mishan Termin sluzhbi za Statutom 1874 roku stanoviv dlya pihoti i pishoyi artileriyi shist rokiv dijsnoyi sluzhbi ta dev yat rokiv u zapasi Na floti termin dijsnoyi sluzhbi stanoviv sim rokiv tri roki u zapasi Ce stosuvalosya bilshosti prizovnikiv Isnuvali kategoriyi vijskovozobov yazanih yaki sluzhili na desho inshih umovah sho bulo pov yazano z rivnem yihnoyi osviti ta dobrovilnim vstupom na vijskovu sluzhbu Vishe navedeni termini sluzhbi stosuvalisya lishe mirnogo chasu a pid chas vijni termin sluzhbi ne reglamentuvavsya Naprikinci HIH ta na pochatku HH stolittya do Statutu buli vneseni pevni zmini v tomu chisli shodo terminiv dijsnoyi sluzhbi Ostanni pravki buli vneseni u 1912 roci Zokrema prizovu stali pidlyagati molodi choloviki yakim vipovnilosya 20 rokiv do pershogo sichnya togo roku koli vidbuvavsya prizov Do togo prizivali u vici 21 roku i cya zmina dala armiyi desho bilshe prizovnikiv ale principovo situaciya ne zminilasya oskilki prizov vidbuvavsya z 1 zhovtnya po 1 listopada i zrozumilo sho bilshist prizovnikiv prihodila na sluzhbu u vici 21 roku Prizov nizhchih chiniv armiyi i flotu na dijsnu sluzhbu iz zapasu zdijsnyuvavsya na osnovi Visochajshogo ukazu Pravlyachomu Senatu dlya posilennya suhoputnih vijsk i flotu v razi neobhidnosti Zazvichaj ce vidbuvalosya pri nayavnosti zagrozi vijni j bulo odniyeyu zi skladovih chastin mobilizaciyi Prizov iz zapasu mig buti zagalnim i privatnim tobto chastkovim U vipadku zagalnogo prizovu abo prizovu za mobilizaciyeyu vsim zapasnim davalasya odna doba na vporyadkuvannya vsih svoyih sprav pislya chogo voni mali pributi na zbirni punkti zvidki yih vzhe napravlyali v yihni chastini Takim chinom u Statuti pro vijskovu povinnist sprobuvali provesti v zhittya ideyu zagalnoyi vijskovoyi povinnosti na osnovi spravedlivogo rozpodilu tyagot vijskovoyi sluzhbi Osoblivo yaskravo ce proyavilosya u nadanni vidstrochok i zvilnen vid sluzhbi za simejnimi obstavinami Ci pilgi podilyalisya statutom na tri rozryadi Pershij rozryad stanovili yedini sini abo vnuki sho buli yedinimi pracivnikami v sim yi Drugij rozryad sini yaki buli pracivnikami v sim yi krim pracezdatnogo batka Do tretogo vidnosilisya osobi nastupni za vikom po bratovi yakij perebuvav za prizovom na dijsnij sluzhbi abo pomer na cij sluzhbi 14 i 15 storinki opolchenskogo biletu 6307 Vasilya Sergijovicha Veselogo vidmitki pri prijnyattya na vijskovij oblik v mistah Kronshtadt i Sankt Peterburg v 2 mu stani Mariupolskogo povitu stanciya Volnovaha zrazok 1901 roku Pilgi za osvitoyu polyagali v skorochenni terminu dijsnoyi sluzhbi termin sluzhbi dlya tih hto zakinchiv kurs zakladu 1 rozryadu a takozh 6 klasiv gimnaziyi buv 2 roki plyus 16 rokiv u zapasi Dlya pilgovogo perebuvannya povinnosti na pravah odnorichnogo ohotnika ros volnoopredelyayushegosya okrim micnosti zdorov ya vimagalas zayava po dosyagnenni 17 richnogo viku i svidoctvo pro zakinchennya kursu v navchalnomu zakladi I i II rozryadu chi vitrimannya osoblivogo ispitu Termin sluzhbi dlya I rozryadu pri comu buv 1 rik i 12 rokiv u zapasi dlya II rozryadu 2 roki i 12 rokiv u zapasi Vidomcha sistema zagalnoyi vijskovoyi povinnosti Shodo konkretnih ustanov sho zdijsnyuvali prizovi u Rosijskij imperiyi to v kozhnij guberniyi funkcionuvalo Gubernske z vijskovoyi povinnosti prisutstviye Yihnij sklad u riznih chastinah imperiyi riznivsya ale v bilshosti gubernij buv vlashtovanij za odniyeyu shemoyu Golovuvav v nomu gubernator a chlenami buli gubernskij predvoditel dvoryanstva vice gubernator golova gubernskoyi zemskoyi upravi abo odin iz chleniv ciyeyi upravi prokuror okruzhnogo sudu abo jogo zastupnik za priznachennyam golovnogo nachalnika vijskovogo okrugu odin general shtab oficer abo povitovij vijskovij nachalnik chi jogo zastupnik a na chas prizivnoyi kampaniyi she dodatkovo tri shtab oficeri U kozhnomu poviti vidpovidno isnuvalo Povitove z vijskovoyi povinnosti prisutstviye yake formuvalosya za zrazkom gubernskogo Golovoyu povitovogo prisutstviya buv povitovij predvoditel dvoryanstva chlenami povitovij vijskovij nachalnik povitovij spravnik chlen povitovoyi zemskoyi upravi odin z zhiteliv povitu a na chas prizivnoyi kampaniyi odin oficer U velikih mistah na tih samih pravah sho j povitovi isnuvali miski z vijskovoyi povinnosti prisutstviya z miskim golovoyu na choli Povitovomu prisutstviyu pidporyadkovuvalisya prizovni dilnici Voni stvoryuvalisya v zalezhnosti vid rozmiriv i gustoti naselennya v poviti Tomu do skladu kozhnoyi dilnici vhodili abo chastina povitu abo cilij povit U mistah naselennya yakih stanovilo ponad 10 tis osib stvoryuvalisya okremi dilnici mozhlivim bulo stvorennya takih dilnic i v mistah z naselennyam ponad 5 tis Takim chinom rozmiri prizovnoyi dilnici viznachalisya dlya meshkanciv silskoyi miscevosti j zmishanoyi silskoyi ta miskoyi u mezhah vid 8 do 20 tis zhiteliv cholovichoyi stati a z viklyuchno miskim naselennyam vid 5 do 40 tis Osoblivu rol pri zdijsnenni prizoviv nalezhala Ministerstvu vnutrishnih sprav V statuti bulo peredbacheni vipadki koli Ministerstvo vnutrishnih sprav i Vijskove ministerstvo mali diyati razom abo pogodzhuvati ti chi inshi kroki dlya z yasuvannya spirnih situacij U skladi Ministerstva vnutrishnih sprav bulo stvoreno upravlinnya v spravah vijskovoyi povinnosti yake j zajmalosya organizaciyeyu i naglyadom za prizovami Take vidmezhuvannya Vijskovogo ministerstva vid bezposerednogo procesu prizovu malo negativni naslidki dlya yevrejskogo naselennya Rosijskoyi imperiyi Ministerstvo vnutrishnih sprav otrimalo mozhlivist okremo vidslidkovuvati uhilennya yevreyiv vid voyennoyi sluzhbi i traktuvati jogo u zruchnij dlya sebe sposib Taku neodnoznachnu situaciyu z rozpodilom povnovazhen mizh Ministerstvom vnutrishnih sprav i Vijskovim ministerstvom mozhna poyasniti isnuvannyam dvoh koncepcij yevrejskoyi emansipaciyi Prihilniki konservativnoyi koncepciyi v tomu chisli ministr vnutrishnih sprav Timashev i shef zhandarmiv Shuvalov napolyagali na nemozhlivosti nadannya yevreyam rivnih prav u vijsku do togo momentu poki taki prava ne budut nadani yim na zagalnoderzhavnomu rivni Z inshogo boku prihilniki bilsh liberalnoyi koncepciyi sered nih i Milyutin proponuvali Vijskovomu ministerstvu robiti bilsh rishuchi kroki na shlyahu do rivnoprav ya yevreyiv nezvazhayuchi na stanovishe z yih gromadyanskimi pravami v derzhavi Ce pitannya rozpodilu povnovazhen mizh Ministerstvom vnutrishnih sprav i Vijskovim ministerstvom v epohu Velikih reform rozgortalosya na foni zagalnogo protistoyannya prihilnikiv i suprotivnikiv takih rishuchih reform yak zaprovadzhennya zagalnoyi vijskovoyi povinnosti Princip rozpodilu vijskovozobov yazanih po vijskovih chastinahKarta vijskovih okrugiv Rosijskoyi imperiyi 1913 Moskovskij vijskovij okrug Kiyivskij vijskovij okrug Odeskij vijskovij okrug Kazanskij vijskovij okrug Oblast vijska Donskogo Turkestanskij vijskovij okrug Vid etapu rozrobki Statutu i azh do ostannih rokiv isnuvannya Rosijskoyi imperiyi postijno pidnimalosya riznimi silami ta z riznoyu metoyu bulo viznachennya principu komplektuvannya okremih chastin Rozglyadalosya dva varianti Odin polyagav u priblizno proporcijnomu komplektuvanni a inshij u teritorialnomu principi Zaprovadzhennya teritorialnoyi sistemi komplektuvannya malo bagato perevag i bulo prodemonstrovane dosvidom susidnih derzhav U Rosijskij imperiyi oriyentuyuchis na uspishnij dosvid Nimechchini she v 1873 roci bulo prijnyato rishennya pro perehid do takoyi sistemi komplektuvannya Ce bulo zrobleno za rezultatami roboti osoblivoyi naradi pro organizaciyu vijsk vid 8 kvitnya 1873 roku Ale she na etapi planuvannya buli visunuti propoziciyi yakih vimagali osoblivosti Rosijskoyi imperiyi i yaki velikoyu miroyu znivelyuvali perevagi teritorialnoyi sistemi komplektuvannya Zreshtoyu bulo zaproponovano kompromisnij variant Planuvalosya po mozhlivosti zakripiti za kozhnoyu chastinoyu pevnij rajon dlya popovnennya novobrancyami i mobilizacijnimi zapasami Ce zakriplennya malo viznachatisya Golovnim Shtabom i okremi rajoni ne mali buti statichnimi chi administrativno vidokremlenimi Napriklad gvardiya i grenaderi mali komplektuvatisya z usih rajoniv vibirayuchi potribnih lyudej Ale osnovnoyu umovoyu bulo rozpodilennya novobranciv riznih narodnostej u takomu vidsotkovomu spivvidnoshenni shob vono vidpovidalo spivvidnoshennyu naselennya imperiyi pri comu deklaruvalosya pragnennya zberegti vigodi shvidkoyi mobilizaciyi Taka sistema proisnuvala yak minimum do pochatku HH stolittya i vreshti buli vstanovleni navit konkretni vidsotkovi normi Zokrema pri ukomplektuvanni chastin yevreyami bula vstanovlena pevna norma a same 6 vidsotkiv osobovogo skladu kozhnoyi chastini a na krajnij vipadok vona ne mala perevishuvati 10 vidsotkiv Takim chinom rishennya pro vprovadzhennya teritorialnoyi sistemi obkladalosya ryadom umov i v rezultati bula stvorena zovsim insha sistema lishe z pevnimi elementami teritorialnoyi Za ciyeyu sistemoyu yak mi vzhe vishe zaznachali kozhna chastina otrimuvala novobranciv z pevnih rajoniv ale ne z odnogo a cilih troh velikoruskogo maloruskogo ta inorodnickogo Odniyeyu z prichin vprovadzhennya teritorialnoyi sistemi komplektuvannya zbrojnih sil bulo pragnennya nasliduvati najkrashi dosyagnennya yevropejskih armij Mova jde pro nimecku armiyu yaka zdobula peremogi nad avstrijskoyu i u 1866 mu i 1870 1871 rokah Avstro prusska i Francuzko prusska vijni Same v Nimechchini u najbilshij miri bula vtilena ideya teritorialnoyi sistemi komplektuvannya oskilki kozhen nimeckij korpus mav svij okrug dlya popovnennya po mobilizaciyi Z oglyadu na vse ce vvazhalosya sho z tehnichnoyi tochki zoru abo z tochki zoru upravlinnya mobilizaciyeyu najkrashi mozhlivosti osoblivo dlya zdijsnennya chastkovoyi mobilizaciyi daye takij sposib dij za yakogo kozhen korpus abo inshe z yednannya mali b svij rajon ukomplektuvannya i bazhano shob z yednannya abo chastina yaka popovnyuyetsya z cogo rajonu v mirnij chas kvartiruvalisya na teritoriyi cogo rajonu Same za takih umov u vipadku chastkovoyi mobilizaciyi odnogo abo dekilkoh z yednan normalne zhittya porushuyetsya lishe v deyakih rajonah derzhavi a ne na vsij teritoriyi U vipadku povnoyi mobilizaciyi taka sistema znachno sproshuye i yiyi oskilki ukomplektuvannya kozhnogo z yednannya povinno vidbuvatisya z rajonu de vono dislokuyetsya sho prishvidshuye i polegshuye prizov zapasnih postavki vid naselennya konej voziv i upryazhi Perevagi ta nedoliki novoyi mobilizacijnoyi sistemi Vrazhayuchij uspih nimeckoyi sistemi komplektuvannya u 1860 h i 1870 h rokah spriyav tomu sho vona bralasya za zrazok kerivnictvom Rosijskoyi imperiyi v periodi vijskovoyi reformi Milyutina Persh za vse vigoda vbachalasya u polegshenni mobilizaciyi armiyi u vipadku vijni i yiyi stijkosti za riznih umov Taka sistema mala dozvoliti sprostiti mobilizacijni plani oskilki rozpodil osobovogo skladu mav vidbuvatisya v mirnij chas u viglyadi novobranciv a u voyennij kozhna chastina mala otrimuvati zapasnih yaki v svij chas sluzhili u cij chastini yak novobranci Teritorialna sistema bula decentralizovana i potrebuvala minimalnogo vtruchannya ta pidtrimki z boku centralnih organiv sho j davalo yij pevnu stijkist i shvidkist Pomilki v centralnih organah problemi na komunikaciyah ta inshi mozhlivi problemi zavdyaki decentralizaciyi ne mali osoblivo vplivati na shvidkist yiyi rozgortannya pid chas mobilizaciyi Insha perevaga polyagaye v tomu sho zapasnim ne potribno shukati svoyu chastinu i zvikati do neyi adzhe voni vzhe sluzhili v nij i mozhut buti dobre informovani pro yiyi dislokaciyu ta mali potrapiti u znajomij kolektiv Znachnoyu perevagoyu vvazhalasya i mozhlivist operativno provoditi chastkovi mobilizaciyi ne porushuyuchi zagalnih planiv Tobto mozhna mobilizuvati kozhnu chastinu okremo na yiyi dilyanci ne chipayuchi dilyanki inshih chastin comu spriyalo j te sho za takoyi sistemi komplektuvannya mobilizaciyeyu maye zajmatisya sama chastina nezalezhno vid inshih Odnak praktika pokazala sho u comu vipadku potribna pevna oberezhnist ta chitke planuvannya same chastkovih mobilizacij dlya rivnomirnogo rozpodilu navantazhennya na naselennya riznih teritorij oskilki zlovzhivannya takoyu mozhlivistyu prizvodit do pogirshennya yakosti popovnen i poyavi nezadovolennya sered naselennya Napriklad pid chas vijni Rosijskoyi imperiyi z Yaponiyeyu mobilizaciya zapasnih z odnih i tih samih povitiv ta ignoruvannya inshih stvorili napruzhennya u suspilstvi i pogano vidobrazilisya na armiyi yaka otrimuvala popovnennya starshimi zapasnimi sho buli mensh pridatni do vedennya bojovih dij nizh molodshi zapasni yaki ne tak davno polishili dijsnu sluzhbu Dohodilo do togo sho v odnih povitah mobilizuvali sorokarichnih zapasnih a v inshih vzagali nikogo Ce zvichajno stosuyetsya tiyeyi sistemi sho isnuvala v Rosijskij imperiyi na pochatku 20 go stolittya ale stvoryuvalasya vona yakraz pislya zaprovadzhennya zagalnoyi vijskovoyi povinnosti i oriyentuvalasya vona u danomu pitanni same na teritorialnu sistemu komplektuvannya Ocinki zaprovadzhennyaVprovadzhennya zagalnoyi vijskovoyi povinnosti v Rosijskij imperiyi ocinyuyetsya po riznomu Voyenni istoriki shilni rozglyadati reformi D O Milyutina zagalom i Statut pro zagalnu vijskovu povinnist zokrema yak progresivnij krok z boku Vijskovogo ministerstva Ci zahodi dozvolili Rosijskij imperiyi vidnoviti vijskovu mogutnist pislya Krimskoyi vijni i reformuvali armiyu na novih principah zrobivshi yiyi bilsh modernoyu i efektivnoyu sho prodemonstruvala vzhe Rosijsko turecka vijna 1877 1878 rokiv Z inshogo boku doslidniki yaki vivchayut istoriyu riznih etnichnih grup u Rosijskij imperiyi traktuyut ci reformi ne tak odnoznachno Napriklad voni zvertayut uvagu na te sho yevreyam tak i ne bulo nadano rivnih prav na sluzhbi a Statut pro vijskovu povinnist deklaruyuchi zagalnist i rivnist u vikonanni vijskovogo obov yazku vse taki desho viokremlyuvav yevreyiv ta deyaki inshi grupi z naselennya Rosijskoyi imperiyi i takim chinom vidhodiv vid zadeklarovanih principiv Beskrovnyj L G Russkaya armiya i flot v XIX veke Voenno ekonomicheskij potencial Rossii M 1973 S 84 Petrovskij Shtern J Evrei v russkoj armii M 2003 S 176 177 Svechin A A Evolyuciya voennogo iskusstva Leningrad 1928 T 2 S 338 341 Zajonchkovskij P A Voennye reformy 1860 1870 gg v Rossii M 1952 S 257 258 Zajonchkovskij P A Voennye reformy 1860 1870 gg v Rossii M 1952 S 259 266 Zajonchkovskij P A Voennye reformy 1860 1870 gg v Rossii M 1952 S 307 Petrovskij Shtern J Evrei v russkoj armii M 2003 S 177 Zajonchkovskij P A Voennye reformy 1860 1870 gg v Rossii M 1952 S 320 Zajonchkovskij P A Voennye reformy 1860 1870 gg v Rossii M 1952 S 313 Zajonchkovskij P A Voennye reformy 1860 1870 gg v Rossii M 1952 S 319 Zajonchkovskij P A Voennye reformy 1860 1870 gg v Rossii M 1952 S 323 324 Polnoe Sobranie Zakonov Rossijskoj Imperii Dali PSZRI Sobr 2 e Tom 49 Otd e 1 e S 1 Zajonchkovskij P A Voennye reformy 1860 1870 gg v Rossii M 1952 S 331 PSZRI Sobr 2 e Tom 49 Otd e 1 e S 4 7 PSZRI Sobr 2 e Tom 49 Otd e 1 e S 7 Beskrovnyj L G Russkaya armiya i flot v XIX veke Voenno ekonomicheskij potencial Rossii M 1973 S 75 PSZRI Sobr 3 e Tom 32 Otd e 1 e S 806 807 PSZRI Sobr 2 e Tom 49 Otd e 1 e S 5 6 PSZRI Sobr 2 e Tom 49 Otd e 1 e S 9 10 PSZRI Sobr 3 e Tom 32 Otd e 1 e S 813 814 PSZRI Sobr 2 e Tom 49 Otd e 1 e S 12 14 PSZRI Sobr 2 e Tom 49 Otd e 1 e S 12 Petrovskij Shtern J Evrei v russkoj armii M 2003 S 177 178 Zajonchkovskij P A Voennye reformy 1860 1870 gg v Rossii M 1952 S 307 334 Zajonchkovskij A M Podgotovka Rossii k imperialisticheskoj vojne Moskva 1926 S 115 Filimonov N Postepennoe razvitie meropriyatij po mobilizacii russkoj kadrovoj armii v XIX stoletii Sankt Peterburg 1908 S 38 Danilov Yu N Rossiya v mirovoj vojne 1914 1915 gg Berlin 1924 S 17 Danilov Yu N Rossiya v mirovoj vojne 1914 1915 gg Berlin 1924 S 14 Filimonov N Postepennoe razvitie meropriyatij po mobilizacii russkoj kadrovoj armii v XIX stoletii Sankt Peterburg 1908 S 39 Danilov Yu N Rossiya v mirovoj vojne 1914 1915 gg Berlin 1924 S 36 Zajonchkovskij A M Podgotovka Rossii k imperialisticheskoj vojne Moskva 1926 S 113 DzherelaBeskrovnyj L G Russkaya armiya i flot v XIX veke Voenno ekonomicheskij potencial Rossii M Voenizdat 1973 Vseobshaya voinskaya povinnost v imperii 1874 1883 gg Sost A Syrnev SPb Izdatelstvo Centralnogo statisticheskogo komiteta 1886 Gessen Yu I O zhizni evreev v Rossii Zapiska v Gosudarstvennuyu Dumu SPb Tipografiya tovarishestva Obshestvennaya polza 1906 Golovin H H Voennye usiliya Rossii v Mirovoj vojne Parizh Tovarishestvo obedinyonnyh izdatelej 1939 Danilov Yu N Rossiya v mirovoj vojne 1914 1915 gg Berlin Slovo 1924 Evrejskie mudrecy So vremen Mishny i do nashih dnej Sost Cvi Vasserman I Shvut Ami 2008 Zajonchkovskij A M Podgotovka Rossii k imperialisticheskoj vojne Moskva Voenizdat 1926 Zajonchkovskij P A Voennye reformy 1860 1870 gg v Rossii M Izdatelstvo Moskovskogo universiteta 1952 Zakony o evreyah Sistematicheskij obzor dejstvuyushih zakonopolozhenij o evreyah s razyasneniyami pravitelstvuyushego Senata i centralnyh pravitelstvennyh ustanovlenij V 2 t Sost Ya I Gimpelson L M Bramson SPb Izdanie tovarishestva Yurisprudenciya 1914 T 2 Zapadnye okrainy Rossijskoj imperii Pod red A Millera M Novoe literaturnoe obozrenie 2006 Istoriya evrejskogo naroda v Rossii Ot razdelov Polshi do padeniya Rossijskoj imperii Pod red I Bartalya M Mosty kultury 2004 T 2 Kersnovskij A A Istoriya russkoj armii v 4 tomah M Golos 1992 T 2 Obshij svod po Imperii rezultatov razrabotki dannyh pervoj vseobshej perepisi naseleniya proizvedennoj 28 yanvarya 1897 g Sost N A Trojnickij SPb Izdatelstvo Centralnogo statisticheskogo komiteta 1905 Petrovskij Shtern J Evrei v russkoj armii Moskva Novoe literaturnoe obozrenie 2003 Polnoe Sobranie Zakonov Rossijskoj Imperii Dali PSZRI 2 e izd T 49 1876 52982 1 yanvarya O vvedenii vseobshej voinskoj povinnosti PSZRI 2 e izd T 49 1876 52983 1 yanvarya O vvedenii obshej voinskoj povinnosti PSZRI 3 e izd T 32 1915 37417 23 iyunya Ob izmenenii Ustava o voinskoj povinnosti Svechin A A Evolyuciya voennogo iskusstva Leningrad Gosizdat 1928 T 2 Filimonov N Postepennoe razvitie meropriyatij po mobilizacii russkoj kadrovoj armii v XIX stoletii SPb Voennaya tipografiya 1908 Yanson Yu E Sravnitelnaya statistika Rossii i zapadnoevropejskih gosudarstv SPb Tipografiya M Stasyulevicha 1878 T 1