Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Завоювання пустелі (ісп. Conquista del desierto) — військова кампанія уряду Аргентини 1871–1884 років, яку очолював на основному етапі генерал Хуліо Рока, що призвела до встановлення аргентинського панування над Патагонією, населеною індіанськими племенами, з яких найбільший опір загарбникам чинили мапуче (араукани).
«Канонічної» точки зору про завершення кампанії не існує донині — у більшості джерел вказується 1884 рік (конкретніше — 18 жовтня, коли відбулась остання велика битва кампанії — на річці Чубут. Тим не менше, окремі групи індіанців чинили опір аж до 1917 року, однак цей період виділяють в окрему кампанію — [es].
Серед іноземних дослідників донині не вщухають суперечки з приводу того, чи вважати Завоювання пустелі цілеспрямованим геноцидом індіанських народів Патагонії чи ж, навпаки, приборканням не надто численних диких племен, які багаторазово нападали на мирних переселенців з північних територій Аргентини й зуміли після встановлення контролю уряду над цими територіями долучитись до світової цивілізації та культури.
Поява перших європейців у Патагонії
Першими європейцями, що вступили на Патагонський берег, були іспанські мореплавці (а у подальшому й колоністи), які прибули у ці землі на початку XVI століття. Однак реальні спроби колонізації вживались тільки відносно західного і східного узбережжя Патагонії і завершились невдало, натомість глибинна частина патагонських земель залишалась недослідженою аж до початку XIX століття, хоча окремі експедиції в пампаси упродовж XVI — початку XIX століть і проводились: так, до кінця XVIII століття кордон між «цивілізованим» і «варварським» світами проходив річкою Саладо. До того часу належить і поява аргентинських ковбоїв — гаучо, багато з яких були нащадками від змішаних шлюбів білих з індіанцями, що залишили свої племена і стали батраками на фермах білих.
Ситуація почала різко змінюватись після появи на карті світу незалежної аргентинської держави у 1816 році.
Ситуація в Патагонії у XIX столітті до Завоювання пустелі
Після здобуття незалежності від Іспанії аргентинський уряд узявся за поки не надто інтенсивну, але цілеспрямовану реалізацію політики приєднання південних територій, що залишались вільними. Ця політика була продовженням проникнення до Патагонії кінця XVIII століття, яке почалось ще за іспанської колоніальної влади. Індіанців-аборигенів зганяли з обжитих місць, а території, що здавна використовувались ними як племінні мисливські угіддя, перетворювались на пасовища для великої рогатої худоби аргентинських фермерів; тоді ж на цих землях почали з'являтись перші поселення білих людей. Індіанці відповіли на це вторгнення початком справжніх воєнних дій: вони нападали на села, убивали мирних жителів, викрадали чи просто випускали зі стаєнь коней і велику рогату худобу. Щоправда, на початку XIX століття ці дії мали характер скоріше окремих сутичок, аніж справжньої війни, бо кожне індіанське плем'я діяло без зв'язків з рештою та захищало винятково свої інтереси. Тим не менше, вже у цей час аргентинці почали будувати перші військові фортеці у Патагонії з постійними гарнізонами, щоб захищати мирне населення від набігів аборигенів. До того ж, як відомо, після здобуття незалежності Аргентина була однією з найпривабливіших країн для жителів Європи у плані еміграції, а іммігрантам були необхідні нові землі.
Усупереч поширеній думці, кампанія, яку очолював Хуан Мануель де Росас, губернатор Буенос-Айресу, була не першою, а як мінімум четвертою з відносно великих кампаній проти патагонських індіанців, організованих аргентинським урядом у першій половині XIX століття: до неї були кампанія [en] у 1820–1824 роках, а також кампанії [en] й ціла низка дрібніших військових операцій. Похід Росаса на Патагонію, що завершився, загалом, так само безславно, як і всі попередні, трохи більше відомий через те, що даний факт згадується у книзі Чарльза Дарвіна [en]».
Однак, окрім необхідності у нових територіях для розвитку тваринницького господарства і забезпечення землею іммігрантів, у аргентинського уряду була третя мета завоювання патагонських земель — занепокоєність можливістю їхнього захоплення з боку Чилі, уряд якого приступив до завоювання неосвоєних територій, розташованих на південь від його південного кордону, дещо раніше — у 1845 році чилійці заснували у Магеллановій протоці порт Пунта-Аренас, а з 1861 року їхні військові операції проти індіанців, що проживали на південних кордонах (передусім мапуче) набули більш-менш регулярного характеру. Програючи битви чилійській армії, вожді мапуче при цьому все більше поширювали свій вплив на територію «глибинної» Патагонії, де вони до того моменту складали відносну етнічну меншість, — тобто посилився процес так званої Арауканізації: доволі інтенсивного підкорення мапуче слабких в економічному та військовому сенсі кочових племен й переходу останніх на арауканську мову.
Повноцінне завоювання чилійським урядом земель, що лежать на південь від чилійського кордону, відоме під назвою [en], почалось, як вважає більшість дослідників, у 1869 році. За два роки, у 1871 році, аргентинці також почали вдаватись до більш-менш активних і, головне, регулярних дій проти військ індіанських племен. Однак спочатку військові дії все ще не мали характеру справжньої війни з боку білих. Проте у 1872 році видний арауканський вождь [en], що вже «прославився» захопленням і розграбуванням у 1859 році прибережного містечка Баїя-Бланка, на чолі справжньої армії чисельністю близько 6000 воїнів здійснив напад на кілька прикордонних аргентинських населених пунктів ([en], [en] та [en]), в результаті чого загинуло понад 300 переселенців (мирних жителів) і було викрадено мінімум 200000 голів великої рогатої худоби. У наслідку ця худоба була перегнана через гірські перевали на колонізовані чилійцями території й частково проданий, а частково виміняний на зброю. Нині існує безперечний доказ того факту, що чилійська влада знала про підготовку рейду Кальфукури, але нічого не зробили для його попередження, ймовірно, бажаючи використати послаблення аргентинського впливу у Патагонії в результаті наслідків цього нападу у своїх інтересах. Згодом армія Кальфукури була переможена аргентинськими військами на чолі з генералом [es] у [es]. Сам Кальфукура втік із рештками військ до [es] та невдовзі помер 4 червня 1873 року, з цього моменту почалось стрімке скорочення територій у Патагонії, що перебували під контролем індіанців.
Початок завоювання пустелі. Кампанія Адольфо Альсіни
Першим іменитим полководцем Патагонської війни став зовсім не Хуліо Рока, а [en], який посідав в уряді президента Ніколаса Авельянеди пост військового міністра. Саме під його керівництвом у 1875 році аргентинські війська нарешті почали бойові дії проти патагонських індіанців, що за своїми масштабами нагадували справжню війну. Втім, за твердженням Альсіни (як під час, так і після кампанії), своєю головною метою він ставив саме колонізацію Патагонії та приєднання цих територій до Аргентини (у першу чергу для розведення там великої рогатої худоби), а не фізичне знищення корінного населення.
Тактика Альсіни докорінним чином відрізнялась від тактики його попередників. По-перше він наказав вирити величезний рів завширшки у три, глибиною у два метри, а довжиною — у триста сімдесят чотири кілометри, щоб створити нарешті «заготовку» для повноцінного кордону між уже колонізованими й поки ще «вільними» землями (у подальшому цей рів було названо на честь полководця — [en] (ісп. Zanja del Alshina)). На цій лінії почали зводитись укріплені форти з порівняно великими гарнізонами, а головне — від кожного форту було прокладено телеграфні лінії до Буенос-Айреса, щоб мати миттєвий зв'язок з урядом і доповідати про напади індіанців та крадіжку ними худоби. Окрім того, рів значною мірою заважав успішному перегону худоби індіанцями на «вільні землі», і навіть якщо викрадачі знаходили спосіб успішно переправити худобу через рів, то у підсумку нерідко стикались з аргентинськими військовими патрулями. І все ж, викрадення, й подекуди успішні, тривали.
Незадовго до цього Альсіна досягнув великого, на його думку, дипломатичного успіху — йому вдалось укласти мирну угоду з касіком одного з великих племен на ім'я [es], відповідно до якої бойові дії буде припинено, а аргентинці почнуть торгувати з індіанцями, продаючи їм худобу і продовольство та дозволяючи охочим оселятись на території, вже колонізованій аргентинцями, й переходити до осілого життя. Однак за досить нетривалий проміжок часу Катріель віроломно порушив цю угоду. Він об'єднав сили свого племені з силами іншого впливового патагонського вождя — [es] — й на чолі доволі великої за чисельністю армії здійснив цілу серію нападів на прикордонні аргентинські форти й населені пункти ([en], Танділь, [en] тощо), причому ці напади були набагато кривавішими, ніж у 1872 році, й у підсумку унесли куди більше життів білих людей.
Концепція Адольфо Альсіни зазнала фіаско, хоча тут слід зазначити, що окремі касіки вже за часів Альсіни (й у подальшому за Роки) все ж укладали союзні угоди з аргентинським урядом та залишались відданими йому упродовж всієї війни.
За два роки після початку своєї кампанії Альсіна помер, і пост військового міністра Аргентини посів її майбутній президент, Хуліо Рока.
Початок широкомасштабних воєнних дій. Кампанія Хуліо Роки
Стратегія підкорення патагонських земель, сформульована Рокою, докорінно відрізнялась як від дій аргентинських полководців першої половини XIX століття, так і від стратегії його попередника Альсіни. Собі на меті Рока поставив не просто колонізацію земель, а саме фізичне винищення індіанців (або, принаймні, ліквідацію їх як військової сили).
Наприкінці 1878 року було розпочато перший широкомасштабний наступ аргентинської армії на патагонські території — його метою було проникнення у пампу на 300—600 км, щоб завоювати території упритул до річки Ріо-Негро, що у підсумку було успішно здійснено. Індіанців, що проживали на цій території, відповідно до наказу Роки слід було «знищити, підкорити чи вигнати».
На початку 1879 року аргентинські війська чисельністю понад 6000 чоловік, за підтримки численної кавалерії, озброєної закупленими у США гвинтівками «Ремінгтон», під командуванням Роки перейшли у новий наступ, за масштабами набагато більший, ніж усі попередні; на меті було поставлено захоплення території [en], і ця мета була досягнута упродовж всього двох місяців — багато в чому тому, що бойовий дух індіанської армії, яка на цей момент являла собою розрізнені загони, був сильно надламаним, внаслідок чого багато вождів здавались зі своїми арміями у полон, майже не чинили опору аргентинцям.
З іншого боку, швидкому успіху аргентинців, окрім колосальної переваги за якістю озброєння, сприяла й досить оригінальна тактика бойових дій, винайдена генералом Рока, — так зване «захоплення мацалками», тобто одночасний напад у кілька точок одночасно з кількох напрямків (армії під його командуванням наступали з провінцій Буенос-Айрес, Кордова, Мендоса і Санта-Фе). Основною метою була територія Чоеле-Чоель, однак до квітня також була захоплена територія Неукен.
В результаті важких поразок, що призвели до захоплення настільки великих територій, багато мапуче, що не бажали жити під аргентинською владою, мігрували через перевал [en] і території Курарреве й Пукон на південь нинішнього Чилі, який тоді ще залишався «вільним», де на якийсь час і оселились.
За офіційними даними (що можуть бути сильно заниженими), у період з липня 1878 до квітня 1879 року мінімум 1250 індіанців було убито аргентинськими військами та щонайменше 3000 — взято у полон.
Тим часом у басейнах згаданих вище двох річок та, принаймні, у басейні річки Колорадо аргентинці та емігранти, що прибували до країни, активно засновували нові поселення й форти; до цього ж часу належить початок колонізації валлійськими емігрантами поселень на крайньому півдні Патагонії, поблизу річки Чубут (тієї самої, поблизу якої у подальшому відбудеться остання велика битва Патагонської війни), що діяли під егідою аргентинського уряду. Ця територія у 1879 році вже фактично перебувала під контролем Аргентини, будучи ізольованою від її основної території.
Таким чином, лише за рік територія аргентинської держави суттєво збільшилась, причому територіальні придбання з економічної точки зору були найціннішими. Однак величезні (нехай і слабо населені та не надто освоєні навіть арауканами) території Півдня ще не були підконтрольними урядові.
Кульмінація Завоювання пустелі. Кампанія Конрадо Вільєгаса
Після серії перемог над індіанцями генерал Рока став національним героєм Аргентини. У жовтні 1879 року він формально залишив військову кар'єру та розпочав кар'єру політика. В ході виборів у жовтні 1880 року та подальшої революції Рока став президентом Аргентини. Одразу ж після цього йому довелось приборкувати дві повсталі проти його влади провінції країни, але до початку 1881 року політична ситуація стабілізувалась, і він зміг знову, нехай вже й як президент, а не полководець, продовжити реалізацію своєї мети повного завоювання Патагонських земель. Головнокомандувачем на патагонському фронті став полковник [en], який за наказом Роки вже на початку 1881 року почав завоювання Неукена, маючи за кінцеву мету форсування річки Лімай, що було досягнуто вже до кінця року. Тим не менше, незважаючи на велику відсталість та неорганізованість місцевих племен та меншу, у порівнянні з попередніми кампаніями, кількість мапуче у їхніх лавах, місцеві індіанці чинили аргентинським військам запеклий, хоч і безуспішний опір.
У листопаді 1882 року аргентинська армія під командуванням Вільєгаса почала новий етап кампанії — цього разу в Андах. Активні бойові дії на цій ділянці тривали до квітня 1883 року, причому сили аргентинців були куди меншими, ніж у попередніх операціях (не більше 1400 солдат і офіцерів), що не завадило їм порівняно швидко захопити нові значні території.
Заключний етап кампанії припав на листопад 1883-жовтень 1884 років. На початку 1884 року [es] із загоном з 300 воїнів капітулює перед аргентинським урядом.
Остання велика битва Завоювання пустелі відбулась 18 жовтня 1884 року поблизу річки Чубут, перемога дісталась аргентинцям. За два місяці армія з 3000 індіанців під командуванням касіків [en] та Фоєля (яким зберегли життя, а у 1886 році оселили при музеї природничих наук у Ла-Платі) здалась аргентинським військам також на території сучасної провінції Чубут. Й хоча насправді повного підкорення аргентинцями патагонських індіанців ще не сталось (окремі індіанські загони боролись проти уряду аж до початку XX століття, не кажучи вже про те, що низка територій до 1884 року не була завойована), саме ця подія і вважається більшістю істориків завершенням Завоювання пустелі.
1 січня 1885 року Патагонія отримала другого військового губернатора — ним став генерал [en]. Першим формально став генерал і письменник [es] (був призначений у 1879 році, однак реально до виконання обов'язків приступити так і не зміг).
Примітки
- Rodolfo A Raffino. El Jorge Newbery de Salliqueló. 2005. ,
Посилання
- by (ісп.)
- — Universidad del CEMA (ісп.)
- — Universidad del CEMA (ісп.)
- «Campaña del Desierto» [ 27 червня 2006 у Wayback Machine.] — Olimpiadas Nacionales de Contenidos Educativos en Internet (ісп.)
- by Juan José Cresto, Osvaldo Bayer and others — ElOrtiba.org
Література
- Hasbrouck, Alfred. The Conquest of the DesertThe Hispanic American Historical Review, Vol. 15, No. 2 (May, 1935), pp. 195-228
- Commandante Manuel Prado: La guerra al Malón 1907
- New edition: Manuel Prado: La guerra al Malón (The War against the Indians), Editorial Claridad SA, Buenos Aires
- Staff, Conquest-of-the-Desert [ 4 червня 2008 у Wayback Machine.] and effect on colonization in Patagonia [ 4 червня 2008 у Wayback Machine.] Encyclopaedia Britannica
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zavoyuvannya pusteli isp Conquista del desierto vijskova kampaniya uryadu Argentini 1871 1884 rokiv yaku ocholyuvav na osnovnomu etapi general Hulio Roka sho prizvela do vstanovlennya argentinskogo panuvannya nad Patagoniyeyu naselenoyu indianskimi plemenami z yakih najbilshij opir zagarbnikam chinili mapuche araukani Zavoyuvannya pusteli hudozhnik Huan Manuel Blanes 1889 na perednomu plani general Hulio Roka Kanonichnoyi tochki zoru pro zavershennya kampaniyi ne isnuye donini u bilshosti dzherel vkazuyetsya 1884 rik konkretnishe 18 zhovtnya koli vidbulas ostannya velika bitva kampaniyi na richci Chubut Tim ne menshe okremi grupi indianciv chinili opir azh do 1917 roku odnak cej period vidilyayut v okremu kampaniyu es Sered inozemnih doslidnikiv donini ne vshuhayut superechki z privodu togo chi vvazhati Zavoyuvannya pusteli cilespryamovanim genocidom indianskih narodiv Patagoniyi chi zh navpaki priborkannyam ne nadto chislennih dikih plemen yaki bagatorazovo napadali na mirnih pereselenciv z pivnichnih teritorij Argentini j zumili pislya vstanovlennya kontrolyu uryadu nad cimi teritoriyami doluchitis do svitovoyi civilizaciyi ta kulturi Poyava pershih yevropejciv u PatagoniyiPershimi yevropejcyami sho vstupili na Patagonskij bereg buli ispanski moreplavci a u podalshomu j kolonisti yaki pribuli u ci zemli na pochatku XVI stolittya Odnak realni sprobi kolonizaciyi vzhivalis tilki vidnosno zahidnogo i shidnogo uzberezhzhya Patagoniyi i zavershilis nevdalo natomist glibinna chastina patagonskih zemel zalishalas nedoslidzhenoyu azh do pochatku XIX stolittya hocha okremi ekspediciyi v pampasi uprodovzh XVI pochatku XIX stolit i provodilis tak do kincya XVIII stolittya kordon mizh civilizovanim i varvarskim svitami prohodiv richkoyu Salado Do togo chasu nalezhit i poyava argentinskih kovboyiv gaucho bagato z yakih buli nashadkami vid zmishanih shlyubiv bilih z indiancyami sho zalishili svoyi plemena i stali batrakami na fermah bilih Situaciya pochala rizko zminyuvatis pislya poyavi na karti svitu nezalezhnoyi argentinskoyi derzhavi u 1816 roci Situaciya v Patagoniyi u XIX stolitti do Zavoyuvannya pusteliKartina hudozhnika en sho zobrazhuye pidgotovku pihoti argentinskoyi armiyi Napad indianciv 1845 Kartina hudozhnika en Pislya zdobuttya nezalezhnosti vid Ispaniyi argentinskij uryad uzyavsya za poki ne nadto intensivnu ale cilespryamovanu realizaciyu politiki priyednannya pivdennih teritorij sho zalishalis vilnimi Cya politika bula prodovzhennyam proniknennya do Patagoniyi kincya XVIII stolittya yake pochalos she za ispanskoyi kolonialnoyi vladi Indianciv aborigeniv zganyali z obzhitih misc a teritoriyi sho zdavna vikoristovuvalis nimi yak pleminni mislivski ugiddya peretvoryuvalis na pasovisha dlya velikoyi rogatoyi hudobi argentinskih fermeriv todi zh na cih zemlyah pochali z yavlyatis pershi poselennya bilih lyudej Indianci vidpovili na ce vtorgnennya pochatkom spravzhnih voyennih dij voni napadali na sela ubivali mirnih zhiteliv vikradali chi prosto vipuskali zi stayen konej i veliku rogatu hudobu Shopravda na pochatku XIX stolittya ci diyi mali harakter skorishe okremih sutichok anizh spravzhnoyi vijni bo kozhne indianske plem ya diyalo bez zv yazkiv z reshtoyu ta zahishalo vinyatkovo svoyi interesi Tim ne menshe vzhe u cej chas argentinci pochali buduvati pershi vijskovi forteci u Patagoniyi z postijnimi garnizonami shob zahishati mirne naselennya vid nabigiv aborigeniv Do togo zh yak vidomo pislya zdobuttya nezalezhnosti Argentina bula odniyeyu z najprivablivishih krayin dlya zhiteliv Yevropi u plani emigraciyi a immigrantam buli neobhidni novi zemli Usuperech poshirenij dumci kampaniya yaku ocholyuvav Huan Manuel de Rosas gubernator Buenos Ajresu bula ne pershoyu a yak minimum chetvertoyu z vidnosno velikih kampanij proti patagonskih indianciv organizovanih argentinskim uryadom u pershij polovini XIX stolittya do neyi buli kampaniya en u 1820 1824 rokah a takozh kampaniyi en j cila nizka dribnishih vijskovih operacij Pohid Rosasa na Patagoniyu sho zavershivsya zagalom tak samo bezslavno yak i vsi poperedni trohi bilshe vidomij cherez te sho danij fakt zgaduyetsya u knizi Charlza Darvina en Odnak okrim neobhidnosti u novih teritoriyah dlya rozvitku tvarinnickogo gospodarstva i zabezpechennya zemleyu immigrantiv u argentinskogo uryadu bula tretya meta zavoyuvannya patagonskih zemel zanepokoyenist mozhlivistyu yihnogo zahoplennya z boku Chili uryad yakogo pristupiv do zavoyuvannya neosvoyenih teritorij roztashovanih na pivden vid jogo pivdennogo kordonu desho ranishe u 1845 roci chilijci zasnuvali u Magellanovij protoci port Punta Arenas a z 1861 roku yihni vijskovi operaciyi proti indianciv sho prozhivali na pivdennih kordonah peredusim mapuche nabuli bilsh mensh regulyarnogo harakteru Prograyuchi bitvi chilijskij armiyi vozhdi mapuche pri comu vse bilshe poshiryuvali svij vpliv na teritoriyu glibinnoyi Patagoniyi de voni do togo momentu skladali vidnosnu etnichnu menshist tobto posilivsya proces tak zvanoyi Araukanizaciyi dovoli intensivnogo pidkorennya mapuche slabkih v ekonomichnomu ta vijskovomu sensi kochovih plemen j perehodu ostannih na araukansku movu Povnocinne zavoyuvannya chilijskim uryadom zemel sho lezhat na pivden vid chilijskogo kordonu vidome pid nazvoyu en pochalos yak vvazhaye bilshist doslidnikiv u 1869 roci Za dva roki u 1871 roci argentinci takozh pochali vdavatis do bilsh mensh aktivnih i golovne regulyarnih dij proti vijsk indianskih plemen Odnak spochatku vijskovi diyi vse she ne mali harakteru spravzhnoyi vijni z boku bilih Prote u 1872 roci vidnij araukanskij vozhd en sho vzhe proslavivsya zahoplennyam i rozgrabuvannyam u 1859 roci priberezhnogo mistechka Bayiya Blanka na choli spravzhnoyi armiyi chiselnistyu blizko 6000 voyiniv zdijsniv napad na kilka prikordonnih argentinskih naselenih punktiv en en ta en v rezultati chogo zaginulo ponad 300 pereselenciv mirnih zhiteliv i bulo vikradeno minimum 200000 goliv velikoyi rogatoyi hudobi U naslidku cya hudoba bula peregnana cherez girski perevali na kolonizovani chilijcyami teritoriyi j chastkovo prodanij a chastkovo viminyanij na zbroyu Nini isnuye bezperechnij dokaz togo faktu sho chilijska vlada znala pro pidgotovku rejdu Kalfukuri ale nichogo ne zrobili dlya jogo poperedzhennya jmovirno bazhayuchi vikoristati poslablennya argentinskogo vplivu u Patagoniyi v rezultati naslidkiv cogo napadu u svoyih interesah Zgodom armiya Kalfukuri bula peremozhena argentinskimi vijskami na choli z generalom es u es Sam Kalfukura vtik iz reshtkami vijsk do es ta nevdovzi pomer 4 chervnya 1873 roku z cogo momentu pochalos strimke skorochennya teritorij u Patagoniyi sho perebuvali pid kontrolem indianciv Pochatok zavoyuvannya pusteli Kampaniya Adolfo AlsiniKarta sho pokazuye prosuvannya argentinskogo kordonu na pivdni Patagoniyi do zvedennya en Pershim imenitim polkovodcem Patagonskoyi vijni stav zovsim ne Hulio Roka a en yakij posidav v uryadi prezidenta Nikolasa Avelyanedi post vijskovogo ministra Same pid jogo kerivnictvom u 1875 roci argentinski vijska nareshti pochali bojovi diyi proti patagonskih indianciv sho za svoyimi masshtabami nagaduvali spravzhnyu vijnu Vtim za tverdzhennyam Alsini yak pid chas tak i pislya kampaniyi svoyeyu golovnoyu metoyu vin staviv same kolonizaciyu Patagoniyi ta priyednannya cih teritorij do Argentini u pershu chergu dlya rozvedennya tam velikoyi rogatoyi hudobi a ne fizichne znishennya korinnogo naselennya Taktika Alsini dokorinnim chinom vidriznyalas vid taktiki jogo poperednikiv Po pershe vin nakazav viriti velicheznij riv zavshirshki u tri glibinoyu u dva metri a dovzhinoyu u trista simdesyat chotiri kilometri shob stvoriti nareshti zagotovku dlya povnocinnogo kordonu mizh uzhe kolonizovanimi j poki she vilnimi zemlyami u podalshomu cej riv bulo nazvano na chest polkovodcya en isp Zanja del Alshina Na cij liniyi pochali zvoditis ukripleni forti z porivnyano velikimi garnizonami a golovne vid kozhnogo fortu bulo prokladeno telegrafni liniyi do Buenos Ajresa shob mati mittyevij zv yazok z uryadom i dopovidati pro napadi indianciv ta kradizhku nimi hudobi Okrim togo riv znachnoyu miroyu zavazhav uspishnomu peregonu hudobi indiancyami na vilni zemli i navit yaksho vikradachi znahodili sposib uspishno perepraviti hudobu cherez riv to u pidsumku neridko stikalis z argentinskimi vijskovimi patrulyami I vse zh vikradennya j podekudi uspishni trivali Nezadovgo do cogo Alsina dosyagnuv velikogo na jogo dumku diplomatichnogo uspihu jomu vdalos uklasti mirnu ugodu z kasikom odnogo z velikih plemen na im ya es vidpovidno do yakoyi bojovi diyi bude pripineno a argentinci pochnut torguvati z indiancyami prodayuchi yim hudobu i prodovolstvo ta dozvolyayuchi ohochim oselyatis na teritoriyi vzhe kolonizovanij argentincyami j perehoditi do osilogo zhittya Odnak za dosit netrivalij promizhok chasu Katriel virolomno porushiv cyu ugodu Vin ob yednav sili svogo plemeni z silami inshogo vplivovogo patagonskogo vozhdya es j na choli dovoli velikoyi za chiselnistyu armiyi zdijsniv cilu seriyu napadiv na prikordonni argentinski forti j naseleni punkti en Tandil en tosho prichomu ci napadi buli nabagato krivavishimi nizh u 1872 roci j u pidsumku unesli kudi bilshe zhittiv bilih lyudej Koncepciya Adolfo Alsini zaznala fiasko hocha tut slid zaznachiti sho okremi kasiki vzhe za chasiv Alsini j u podalshomu za Roki vse zh ukladali soyuzni ugodi z argentinskim uryadom ta zalishalis viddanimi jomu uprodovzh vsiyeyi vijni Za dva roki pislya pochatku svoyeyi kampaniyi Alsina pomer i post vijskovogo ministra Argentini posiv yiyi majbutnij prezident Hulio Roka Pochatok shirokomasshtabnih voyennih dij Kampaniya Hulio RokiTeritorialne zrostannya argentinskoyi derzhavi pid chas aktivnoyi fazi Zavoyuvannya pusteli 1876 1881 Foto es Armiya Argentini na richci Rio Negro 1879 rik Strategiya pidkorennya patagonskih zemel sformulovana Rokoyu dokorinno vidriznyalas yak vid dij argentinskih polkovodciv pershoyi polovini XIX stolittya tak i vid strategiyi jogo poperednika Alsini Sobi na meti Roka postaviv ne prosto kolonizaciyu zemel a same fizichne vinishennya indianciv abo prinajmni likvidaciyu yih yak vijskovoyi sili Naprikinci 1878 roku bulo rozpochato pershij shirokomasshtabnij nastup argentinskoyi armiyi na patagonski teritoriyi jogo metoyu bulo proniknennya u pampu na 300 600 km shob zavoyuvati teritoriyi upritul do richki Rio Negro sho u pidsumku bulo uspishno zdijsneno Indianciv sho prozhivali na cij teritoriyi vidpovidno do nakazu Roki slid bulo znishiti pidkoriti chi vignati Na pochatku 1879 roku argentinski vijska chiselnistyu ponad 6000 cholovik za pidtrimki chislennoyi kavaleriyi ozbroyenoyi zakuplenimi u SShA gvintivkami Remington pid komanduvannyam Roki perejshli u novij nastup za masshtabami nabagato bilshij nizh usi poperedni na meti bulo postavleno zahoplennya teritoriyi en i cya meta bula dosyagnuta uprodovzh vsogo dvoh misyaciv bagato v chomu tomu sho bojovij duh indianskoyi armiyi yaka na cej moment yavlyala soboyu rozrizneni zagoni buv silno nadlamanim vnaslidok chogo bagato vozhdiv zdavalis zi svoyimi armiyami u polon majzhe ne chinili oporu argentincyam Z inshogo boku shvidkomu uspihu argentinciv okrim kolosalnoyi perevagi za yakistyu ozbroyennya spriyala j dosit originalna taktika bojovih dij vinajdena generalom Roka tak zvane zahoplennya macalkami tobto odnochasnij napad u kilka tochok odnochasno z kilkoh napryamkiv armiyi pid jogo komanduvannyam nastupali z provincij Buenos Ajres Kordova Mendosa i Santa Fe Osnovnoyu metoyu bula teritoriya Choele Choel odnak do kvitnya takozh bula zahoplena teritoriya Neuken V rezultati vazhkih porazok sho prizveli do zahoplennya nastilki velikih teritorij bagato mapuche sho ne bazhali zhiti pid argentinskoyu vladoyu migruvali cherez pereval en i teritoriyi Kurarreve j Pukon na pivden ninishnogo Chili yakij todi she zalishavsya vilnim de na yakijs chas i oselilis Za oficijnimi danimi sho mozhut buti silno zanizhenimi u period z lipnya 1878 do kvitnya 1879 roku minimum 1250 indianciv bulo ubito argentinskimi vijskami ta shonajmenshe 3000 vzyato u polon Tim chasom u basejnah zgadanih vishe dvoh richok ta prinajmni u basejni richki Kolorado argentinci ta emigranti sho pribuvali do krayini aktivno zasnovuvali novi poselennya j forti do cogo zh chasu nalezhit pochatok kolonizaciyi vallijskimi emigrantami poselen na krajnomu pivdni Patagoniyi poblizu richki Chubut tiyeyi samoyi poblizu yakoyi u podalshomu vidbudetsya ostannya velika bitva Patagonskoyi vijni sho diyali pid egidoyu argentinskogo uryadu Cya teritoriya u 1879 roci vzhe faktichno perebuvala pid kontrolem Argentini buduchi izolovanoyu vid yiyi osnovnoyi teritoriyi Takim chinom lishe za rik teritoriya argentinskoyi derzhavi suttyevo zbilshilas prichomu teritorialni pridbannya z ekonomichnoyi tochki zoru buli najcinnishimi Odnak velichezni nehaj i slabo naseleni ta ne nadto osvoyeni navit araukanami teritoriyi Pivdnya she ne buli pidkontrolnimi uryadovi Kulminaciya Zavoyuvannya pusteli Kampaniya Konrado VilyegasaPislya seriyi peremog nad indiancyami general Roka stav nacionalnim geroyem Argentini U zhovtni 1879 roku vin formalno zalishiv vijskovu kar yeru ta rozpochav kar yeru politika V hodi viboriv u zhovtni 1880 roku ta podalshoyi revolyuciyi Roka stav prezidentom Argentini Odrazu zh pislya cogo jomu dovelos priborkuvati dvi povstali proti jogo vladi provinciyi krayini ale do pochatku 1881 roku politichna situaciya stabilizuvalas i vin zmig znovu nehaj vzhe j yak prezident a ne polkovodec prodovzhiti realizaciyu svoyeyi meti povnogo zavoyuvannya Patagonskih zemel Golovnokomanduvachem na patagonskomu fronti stav polkovnik en yakij za nakazom Roki vzhe na pochatku 1881 roku pochav zavoyuvannya Neukena mayuchi za kincevu metu forsuvannya richki Limaj sho bulo dosyagnuto vzhe do kincya roku Tim ne menshe nezvazhayuchi na veliku vidstalist ta neorganizovanist miscevih plemen ta menshu u porivnyanni z poperednimi kampaniyami kilkist mapuche u yihnih lavah miscevi indianci chinili argentinskim vijskam zapeklij hoch i bezuspishnij opir U listopadi 1882 roku argentinska armiya pid komanduvannyam Vilyegasa pochala novij etap kampaniyi cogo razu v Andah Aktivni bojovi diyi na cij dilyanci trivali do kvitnya 1883 roku prichomu sili argentinciv buli kudi menshimi nizh u poperednih operaciyah ne bilshe 1400 soldat i oficeriv sho ne zavadilo yim porivnyano shvidko zahopiti novi znachni teritoriyi Zaklyuchnij etap kampaniyi pripav na listopad 1883 zhovten 1884 rokiv Na pochatku 1884 roku es iz zagonom z 300 voyiniv kapitulyuye pered argentinskim uryadom Ostannya velika bitva Zavoyuvannya pusteli vidbulas 18 zhovtnya 1884 roku poblizu richki Chubut peremoga distalas argentincyam Za dva misyaci armiya z 3000 indianciv pid komanduvannyam kasikiv en ta Foyelya yakim zberegli zhittya a u 1886 roci oselili pri muzeyi prirodnichih nauk u La Plati zdalas argentinskim vijskam takozh na teritoriyi suchasnoyi provinciyi Chubut J hocha naspravdi povnogo pidkorennya argentincyami patagonskih indianciv she ne stalos okremi indianski zagoni borolis proti uryadu azh do pochatku XX stolittya ne kazhuchi vzhe pro te sho nizka teritorij do 1884 roku ne bula zavojovana same cya podiya i vvazhayetsya bilshistyu istorikiv zavershennyam Zavoyuvannya pusteli 1 sichnya 1885 roku Patagoniya otrimala drugogo vijskovogo gubernatora nim stav general en Pershim formalno stav general i pismennik es buv priznachenij u 1879 roci odnak realno do vikonannya obov yazkiv pristupiti tak i ne zmig PrimitkiRodolfo A Raffino El Jorge Newbery de Salliquelo 2005 ISBN 9789870212362 ISBN 987 02 1236 0Posilannyaby isp Universidad del CEMA isp Universidad del CEMA isp Campana del Desierto 27 chervnya 2006 u Wayback Machine Olimpiadas Nacionales de Contenidos Educativos en Internet isp by Juan Jose Cresto Osvaldo Bayer and others ElOrtiba orgLiteraturaHasbrouck Alfred The Conquest of the DesertThe Hispanic American Historical Review Vol 15 No 2 May 1935 pp 195 228 Commandante Manuel Prado La guerra al Malon 1907 New edition Manuel Prado La guerra al Malon The War against the Indians Editorial Claridad SA Buenos Aires ISBN 978 950 620 206 4 Staff Conquest of the Desert 4 chervnya 2008 u Wayback Machine and effect on colonization in Patagonia 4 chervnya 2008 u Wayback Machine Encyclopaedia Britannica