Заброди (Ковельський район)

Забро́ди (Забріддя, пол. Zabrodzy) — село в Україні, центр Забродівської сільської громади Ковельського району Волинської області, розташоване на правому березі однієї із приток Прип'яті — річки Вижівки. Населення становить 853 осіб.

село Заброди
Герб Забродів Прапор Забродів
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Ковельський район
Громада	Забродівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA07060170010066015
Облікова картка	Заброди
Основні дані
Засноване	1600
Населення	853
Площа	2,157 км²
Густота населення	395,4 осіб/км²
Поштовий індекс	44160
Телефонний код	+380 3366
Географічні дані
Географічні координати	^H G O
Середня висота над рівнем моря	154 м
Відстань до обласного центру	129 км
Відстань до районного центру	7,6 км
Місцева влада
Адреса ради	вул. Лесі Українки, 2, с. Заброди, Ковельський р-н, Волинська обл., 44160
Карта
Заброди
Заброди
Мапа
Заброди у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Заброди.

Етимологія

Щодо походження назви села існують різні точки зору. Відомий вчений-ойконіміст В. Шульгач тлумачив її як похідну від антропоніма (власної назви людини) Заброда з присвійним суфіксом -ин (в документації 1565 р. Zabrodzyn). За іншою точкою зору, заснування і назва села Заброди пов'язані з ратнівськими поселенцями, які отримували за бродами земельні наділи від своїх правителів. Вони і назвали місцевість «за бродом», а згодом — Забріддя, Заброди. У роботі «Волинь в описі міст, містечок і селищ в церковно-історичному, географічному, етнографічному, археологічному і інших відношеннях» дослідник історії Волині М. Теодорович зазначав, що спочатку село Заброди називалося Костине — від імені першого поселенця Костянтина, який мав титул королівського «панцирного бояра». Панцирні бояри — групи феодально залежних людей, які несли військову службу у Великому князівстві Литовському і жили у великокняжих володіннях. Проте назва Костине не прижилася.

Перша писемна згадка про село Заброди міститься у люстрації Ратенського староства 1565 р. У документі вказано, що Костянові люди, так названі від землі, яка при селі Забродин (Zabrodzyn), платять в рік чиншу три золотих і грошей шість. Ці ж люди платять і за великодні яйця шість грошей. У селі є службове дворище, з якого не дають ніякого чиншу, тільки конем служать, коли скажуть, або йдуть на «оступ» (osłup), також коли скажуть, тобто беруть участь у загінному полюванні.

Історія

Заселення території поблизу села Заброди розпочалося ще в епоху мезоліту. Пізніше археологи фіксують тут сліди поселення тшинецько-комарівської культури, пам'ятки ХІ−ХІІІ ст.

Перша церква у селі Заброди була збудована в 1600 р. Проіснувавши 50 років, вона згоріла, а на її місці за кошти прихожан і ратенського воєводи Сосновського в 1650 р. побудували новий храм. Проте у 1669 р. знову відбулася величезна пожежа, яка знищила майже все село і відновлену церкву. Після пожежі храм відбудували, в 1809 р. розширили, а у 1839 р. поставили на кам'яний фундамент. У 1873 р. була збудована нова дзвіниця. Наприкінці ХІХ ст. до парафії у селі Заброди належало 242 двори (1876 парафіян). Церковний причт складався із священика, псаломщика та проскурниці. Із 1873 р. функціонувало народне міністерське училище.

Під час франко-російської війни 1812 р. неподалік від Забродів спостерігалося активне переміщення військових формувань. 9 липня 1812 р. поблизу села по дорозі із Ратного на Брест проходив корпус російських військ князя А. Щербатова. Після відступу росіян з-під Городечни 7 серпня 1812 р. до Ратного прибув князь В. Вяземський із Ризьким, Куринським, Вітебським та Козловським полками, який у своїх записках згадував, що «по сю сторону Ратны сделано укрепление». Це повідомлення підтверджує стратегічну важливість Ратного та наближених до нього сіл (зокрема і Заброд) для оборонних дій російської армії.

Інформацію про Заброди на початку ХХ ст. містить «Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии», яка вийшла друком у 1914 році під редакцією К. В. Переверзєва. У джерелі вказано, що село розташоване при річці Прип'ять, у болотистій місцевості. Сільський храм св. Іоанна Богослова маломісткий і бідно прикрашений. Причтові приміщення, що знаходилися неподалік від церкви, побудовані за державний кошт у 1904 р. Церковна земля — 53 десятини 384 кв. сажні (1 кв. сажень = 4,55224 м2) знаходилася від дому священика на відстані від 1 до 4 верств. Тієї землі, що перебувала в обробітку — 29 десятин 384 кв. сажні, сіножатної — 16 десятин 144 кв. сажні, решта була присадибною та необроблюваною. Із Заброд до найближчої залізничної станції у Заболотті було 33 версти, а до медичного пункту та поштової станції, що перебували у Ратному, відстань нараховувала 8 верств.

До 9 жовтня 2016 року — адміністративний центр Забродівської сільської ради Ратнівського району Волинської області.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 893 особи, з яких 434 чоловіки та 459 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 850 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,53 %
російська	0,47 %

Примітки

1. . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
2. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
3. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
4. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

• Забро́ди // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.600

Посилання

• Погода в селі Заброди [ 20 липня 2020 у Wayback Machine.]