Забайкальські хвойні ліси екорегіон розміром 1000 км Х 1000 км гірської південної тайги що тягнеться на схід і південь в

Забайкальські хвойні ліси — екорегіон, розміром 1000 км Х 1000 км гірської південної тайги, що тягнеться на схід і південь від берегів озера Байкал у і включає частину північної Монголії. Історично ця територія називалася «Даурія», або «Забайкалля». Регіон входить до Палеарктики і є головним чином є тайгою з субарктичним, вологим кліматом. Має площу 200,465 км².

**Забайкальські хвойні ліси**
Бурятія
Екозона	Палеарктика
Біом	Тайга
Типи клімату	Субарктичний з сухою зимою (Koppen Dwc)
Площа, км²	200465
Країни	Росія, Монголія
Екорегіон позначено фіолетовим

Розташування та опис

Екорегіон розташований на Яблоневому хребті, висоти якого досягають 1600 м, і прямує у напрямку SW — NE, паралельно берегу озера Байкал. Західний край області — східний берег Байкалу та Баргузинський хребет. Місто Чита знаходиться на північному сході від регіону, а місто Улан-Батор, Монголія, знаходиться поза межами південної частини регіону. З півдня обмежено горами Хентей, на сході — , на півночі — сточищем Вітіму.

Клімат

Клімат екорегіону — субарктичний з сухою зимою (Dwc). Цей клімат характеризується довгою, дуже холодною зимою і прохолодним літом, з невеликими опадами взимку. Влітку Азійський антициклон приносить гаряче повітря з пустель Китаю та Монголії, підвищуючи температуру в Забайкаллі. На північ від Забайкалля клімат більш вологий континентальний з прохолоднішим літом. На південь від Забайкалля, в Монголії, клімат холодний семіаридний (Koppen BSk), з меншою кількістю опадів, ніж у Забайкаллі. Опади в Забайкаллі коливаються від 400—500 мм/рік у високогір'ях до 200 мм/рік у низовинах та південніших районах.

Флора

Забайкальські хвойні ліси обмежені лінією 1400 метрів над рівнем моря. Характерними деревами західних схилів Яблоновського хребта є , Pinus sibirica. На східних схилах модрина змішується з сосною шотландською (Pinus sylvestris). Дерева драпіровані мохом та лишайниками.

Флора Забайкалля має висотне районування. На найнижчих рівнях у річкових долинах і низовинах (0-600 метрів) переважають степи з видами: Stipa capillata, , . Вище (600—1100 метрів) переважає лісостеп, а від 1100—1800 метрів — ліси, де панівними є види Larix gemilii та Pinus sylvestris. Вище 1800 метрів розташовується лісотундра де панівними видами є Pinus pumila, та . На відміну від Саян та Алтаю на заході, клімат Забайкалля надто екстремальний для утворення та підтримки альпійських луків, біом переходить відразу з лісу у високогірну тундру.

Заповідники

Росія
Монголія
- ^[en]
- Онон-Балж

Примітки

. Global Species. Myers Enterprises II. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 17 квітня 2016.
. Wild World Ecoregion Profile. National Geographic / Internet Archive Wayback. Архів оригіналу за 8 березня 2010. Процитовано 17 квітня 2016. {{}}: Недійсний |deadurl=unfit ()
Olson, David M; Dinerstein, Eric (Spring 2002). The Global 200: Priority Ecoregions for Global Conservation. Annals of the Missouri Botanical Garden. 89 (2): 199—224. doi:10.2307/3298564. JSTOR 3298564.
. Amur Information Center. Amur Information Center. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 17 квітня 2016.
. Russian Nature. Rusnature. Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 17 квітня 2016.

Посилання

Мапа регіону «Забайкальські хвойні ліси». GlobalSpecies.org [ 28 січня 2016 у Wayback Machine.]

[globalspecies1-1] . Global Species. Myers Enterprises II. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 17 квітня 2016.

[natgeo1-2] . Wild World Ecoregion Profile. National Geographic / Internet Archive Wayback. Архів оригіналу за 8 березня 2010. Процитовано 17 квітня 2016. {{}}: Недійсний |deadurl=unfit ()

[global200-3] Olson, David M; Dinerstein, Eric (Spring 2002). The Global 200: Priority Ecoregions for Global Conservation. Annals of the Missouri Botanical Garden. 89 (2): 199—224. doi:10.2307/3298564. JSTOR 3298564.

[amurinfo1-4] . Amur Information Center. Amur Information Center. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 17 квітня 2016.

[rusnature-mountains-5] . Russian Nature. Rusnature. Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 17 квітня 2016.