Жуань кит 阮 піньїнь ruǎn традиційний китайський струнний щипковий музичний інструмент що використовується в оркестрах на

Жуань (кит. 阮, піньїнь: ruǎn) — традиційний китайський струнний щипковий музичний інструмент, що використовується в оркестрах народної музики і китайського театру; походить від піпи.

Жуань

Класифікація	струнний музичний інструмент
Подібні інструменти	піпа, юецинь,
Жуань у Вікісховищі

Опис

Корпус жуаня має круглу форму, передня і задня стінки опуклі. До довгого грифа кріпляться чотири кілочки, на шийці і верхньої частини деки розміщується 24 хроматичних лади. Раніше струни виготовлялися з шовку, у XX столітті почали ставити сталеві струни.

Сучасний жуань буває трьох розмірів: великий дажуань (кит. 大阮大阮), середній чжунжуань (кит. 中阮中阮) і маленький сяожуань (кит. 小阮小阮). На практиці частіше використовуються більший і середній. Різновидом жуаня є юецинь.

Під час гри жуань тримається вертикально на лівому стегні, струнами вперед; струни щипають нігтями або медіатором з панцира черепахи.

Розміри

Зображення жуаня. Манускрипт династії Цінь

За розміром звуку жуань поділяється на 5 видів:

сопрано: гаоцзиньжуань (кит. 高音阮, високий жуань; налаштування: G3-D4-G4-D5)
альт: сяожуань (кит. 小阮, малий жуань; налаштування: D3-A3-D4-A4)
тенор: чжонжуань (кит. 中阮, середній жуань; налаштування: G2-D3-G3-D4)
бас: дажуань (кит. 大阮, великий жуань, налаштування: D2-A2-D3-A3)
: діцзиньжуань (кит. 低音阮, низький жуань; налаштування: G1-D2-G2-D3)

Історія

Піпу з круглим резонаторним ящиком, 4 струнами і 12 ладами, яка з'явилася за часи династії Хань, пізніше почали називати піпою династії Хань (або піпою династії Цинь). Завдяки тому, що на ній чудово грав знаменитий музикант , один із Семи мудреців бамбукового гаю, цю піпу стали також називати на його честь жуань або жуаньсянь (кит. 阮咸阮咸).

Найдавніше зображення гри на піпі з обрисами, що відповідають сучасному жуаню, було знайдено на невеликому керамічному посуді, що датується 260 роком.

Круглі лютні В'єтнаму і Камбоджі походять від жуаня.

Примітки

. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 6 серпня 2017.
Tsun-Yuen Lui. Pipa. Grove Music Online. Процитовано 6 серпня 2017.
. Китайский информационный Интернет-центр. 23 листопада 2006. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 серпня 2017.
Li Xiaoxiang. Origins of Chinese Music. — Asiapac Books Pte Ltd, 2013. — P. 86—87. — .
Marvelene C. Moore, Philip Ewell. Kaleidoscope of Cultures: A Celebration of Multicultural Research and Practice. — R&L Education, 2009. — P. 67. — .
. Китайский информационный Интернет-центр. 5 липня 2017. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 6 серпня 2017.
Randy Raine-Reusch. [1] — Mel Bay Publications, 2010. — P. 25. — . з джерела 12 червня 2018

Це незавершена стаття про КНР.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про музичні інструменти.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[britannica-1] . Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 6 серпня 2017.

[GMO-2] Tsun-Yuen Lui. Pipa. Grove Music Online. Процитовано 6 серпня 2017.

[russian.china.org.cn-3] . Китайский информационный Интернет-центр. 23 листопада 2006. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 серпня 2017.

[4] Li Xiaoxiang. Origins of Chinese Music. — Asiapac Books Pte Ltd, 2013. — P. 86—87. — .

[5] Marvelene C. Moore, Philip Ewell. Kaleidoscope of Cultures: A Celebration of Multicultural Research and Practice. — R&L Education, 2009. — P. 67. — .

[6] . Китайский информационный Интернет-центр. 5 липня 2017. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 6 серпня 2017.

[Raine-Reusch-7] Randy Raine-Reusch. [1] — Mel Bay Publications, 2010. — P. 25. — . з джерела 12 червня 2018