Жорж-Луї Леклерк де Бюффон (фр. Georges-Louis Leclerc de Buffon), також просто Бюффон, нар. 7 вересня 1707, Монбар, Бургундія — пом. 16 квітня 1788, Париж) — французький натураліст, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач XVIII століття . Основна праця Бюффона — «Природнича історія» в 36 томах. Висловив ідею про єдність рослинного і тваринного світу. Автор так званої задачі Бюффона. Член Паризької академії наук.
Жорж-Луї Леклерк де Бюффон | |
---|---|
фр. Georges-Louis Leclerc de Buffon | |
Жорж-Луї Леклерк де Бюффон | |
Народився | 7 вересня 1707 Монбар |
Помер | 16 квітня 1788 (80 років) Париж |
Місце проживання | Франція |
Країна | Франція |
Національність | Франція |
Діяльність | ботанік, вулканолог, орнітолог, фізик, математик, перекладач, біолог, зоолог, філософ, ентомолог, астроном, рисувальник, письменник, натураліст |
Alma mater | Університет Анже d d |
Галузь | природнича історія, біологія, геологія, математика, красне письменство (стилістика) |
Посада | d[1] і d |
Вчене звання | член Паризької академії наук |
Членство | Французька академія (16 квітня 1788)[1] Лондонське королівське товариство Французька академія наук Американська академія мистецтв і наук d Російська академія наук Прусська академія наук d[2] |
У шлюбі з | d |
Нагороди | Член Американської академії мистецтв і наук[d] (1782) |
Автограф | |
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Жорж-Луї Леклерк де Бюффон у Вікісховищі |
Біографія
Бюффон народився 7 вересня 1707 року в бургундському містечку Монбар як старший син Бенжамена-Франсуа Леклерка, що був головою Соляної палати (фр. président du grenier à sel) в Монбарі. Мати Бюффона — Анн-Крістін Марлен — була освіченою жінкою й походила з дуже заможної родини. Зразу після народження сина вона одержала великий спадок. У 1714 році помер її дядько, Жорж Луї Блазон, який був збирачем податків для герцога Савойського. Після смерті вдови Блазон мати Бюффона одержала ще один великий спадок. Тож у 1718 році її чоловік вклав гроші, придбавши неподалік від Монбара садибу Бюффон. Невдовзі він також купив посаду парламентського радника в Діжоні, куди родина й переїхала.
1723 року молодий Бюффон вступив до єзуїтського коледжу Діжона (Collège des Godrans), й, підкорившись волі батька, до 1726 року студіював право. З 1728 року Бюффон поступив до університету Анже, де вивчав математику, медицину і ботаніку. Та через дуель, обставини якої залишаються нез'ясованими, змушений був того ж таки року втекти з Анже. Бюффон повернувся до Діжона, де заприятелював з юним англійським герцогом Кінгстоном.
У листопаді 1730 року Бюффон з молодим герцогом Кінгстоном вирушив у освітню подорож Францією й Італією. Також побував у Англії, де займався студіями математики, фізики і ботаніки та переклав «Метод флюксій» (Method of Fluxions) Ньютона і «Статику рослин» Галя. З 1732 року Бюффон живе в Парижі, де займається наукою, переважно фізикою і математикою. Саме в цей період він розробляє серед іншого так звану задачу Бюффона. Бюффонові наукові переклади і декілька самостійних статей математичного змісту уможливили 1733 року призначення його членом Академії наук. У 1739 році він був призначений інтендантом Королівського ботанічного саду в Парижі, відтоді його діяльність була присвячена переважно природничим наукам. Згодом Бюффон одержав від короля графський титул. У 1753 році Бюффон став членом Французької академії. У своїй вступній промові «Про стиль» (Discours sur le style) Бюффон розвинув власну теорію стилю. Знаменитим став афоризм Бюффона з цієї промови: «Le style est l'homme même» (Стиль — це сама людина). Промова Бюффона досі вважається найкращою за всю історію Академії, вона витримала близько 60 видань.
Бюффон помер у Парижі 16 квітня 1788 року, після того як Людовик XV дарував йому графський титул, а Людовик XVI, ще за його життя, вшанував бюстом, встановленим біля входу в королівський кабінет природознавства з написом: «Majestati naturae par ingenium».
Природнича історія
Бюффон насамперед відомий як автор «Природничої історії» в 36 томах, що з'явилася між 1749 і 1789 роками. Після смерті Бюффона вийшло ще 8 томів завдяки зусиллям соратника Бюффона природознавця Бернара Жермена де Ласепеда. Видання містило цілий корпус тогочасних знань в галузі природничих наук. Увага Бюффона до внутрішньої анатомії робить його одним з передвісників порівняльної анатомії. У праці Бюффона вказується на подібність людини й мавпи, з чого виводиться можливість їхнього спільного походження. У цій праці Бюффон описав велику кількість видів тварин і висунув положення про єдність рослинного і тваринного світу.
У той час, як Карл Лінней, який народився того ж року, що й Бюфон, мав на меті створення формальної сторони науки, систематики і класифікації, — Бюффон намагався протиставити суто методичному опису природи і зовнішнього вигляду тварин їхні звичаї й спосіб життя, аби таким чином збудити інтерес освічених людей до тваринного світу.
Природнича історія мала охопити всі царства природи, проте в 36 томах йдеться лише про чотириногих і птахів, а також про мінерали. До видання увійшли також такі праці, як «Теорія Землі» та «Епохи природи», напевне, найбільш вивершений текст Бюффона.
У першій геологічнійї роботі «Теорія Землі» (1749) висунув гіпотезу утворення земної кулі як осколка, відірваного від Сонця внаслідок падіння на нього комети. Наша планета, будучи часткою Сонця, поступово остигає до самого центру. Бюффон перебільшував значення геологічної діяльності моря і недооцінював вулканічні явища й тектонічні рухи в історії Землі. Йому належить гіпотеза розвитку земної кулі та її поверхні. Частина праці Бюффона присвячена мінералогії.
Найважливішим співавтором Бюффона в розділі про четвероногих був Луї Жан-Марі Добантон, який займався анатомічними описами. Томи про птахів були написані в співавторстві з Габріелем Бексоном та Шарлем-Нікола-Сігісбером Сонніні де Манонкуром.
Бюффон надавав велику увагу ілюстраціям, які були виконані для томів про четвероногих , а для томів про птахів — . Видання має загалом більше 2000 ілюстрацій.
Природнича історія з моменту публікації мала великий успіх, майже на рівні з Енциклопедією Дідро і д'Аламбера. Два перших томи «Теорія Землі» та «Природна історія людини» за шість тижнів були тричі перевидані. Праця була перекладена англійською, згодом німецькою (1750—1754), нідерландською (1775), іспанською (1785—1791). З 1799 з'явилося багато скорочених видань, в 19 столітті особливо багато видань вийшло для дітей.
Проте були й критики цієї праці, серед яких можна назвати такі імена, як Жан д'Аламбер, Нікола де Кондорсе, , Рене-Антуан де Реомюр, Вольтер. Бюффонові закидали надто емфатичний та пишномовний стиль, який, на думку критиків не пасував до наукової праці, а особливо надмірний антропоморфізм. .
«Природнича історія» поділяється на 36 томів :
- три томи в 1749: «Про спосіб вивчення природничої історії» (De la manière d’étudier l'histoire naturelle), а також «Теорія Землі» (Théorie de la Terre), «Загальна історія тварин» (Histoire générale des animaux) та «Загальна історія людини» (Histoire naturelle de l'homme) ;
- 12 томів про чотириногих (1753–1767) ;
- 9 томів про птахів (1770–1783) ;
- 5 томів про мінерали (1783–1788), останній том містить Трактак про магніт (Traité de l'aimant), останню працю Бюффона ;
- 7 томів додатків (1774–1789), куди входять Епохи природи (Époques de la nature’) (з 1778).
Твори Бюффона часто перевидавалися, зазвичай під заголовком «Природнича історія» (фр. Histoire naturelle générale et particulière):
- Перше видання в 36 томах, Париж, 1749-89;
- Видання Ламуре і Демаре, в 40 томах, 1824-32;
- Видання Флуранса в 12 томах, Париж, 1802.
Відносини з церквою
За свої теорії про утворення Всесвіту та еволюцію Землі й еволюцію життя Бюффон ледве уник репресій з боку Католицької церкви. Бюффон вдавав, що не розуміє закидів і запевняв у своїй незламній вірі, тож врешті у квітні 1781 року Сорбонна припинила свої переслідування, задовольнившись розпливчастою обіцянкою Бюффона переглянути свої теорії. Бюффон був дуже обережним у своїх відносинах з церквою, оскільки знав, що може багато втратити, тож надавав перевагу по́ступкам, що викликало невдоволення зокрема у Вольтера, який високо цінував Бюффона, але й залишався критичним до нього.
Врешті Бюффон зберіг насторожене й недовірливе ставлення до церкви, але уникав прямих зіткнень, вважаючи, що відкрита демонстрація поглядів була б тактичною помилкою.
Значення робіт Бюффона
З наукового погляду твори Бюффона мають сьогодні радше історичне значення, водночас вони є зразком високого стилю. Не випадково його твори з'явилися друком в найпрестижнішій французькій видавничій серії Бібліотека Плеяди, в якій зазвичай публікують твори класиків літератури.
Його філософські спроби пояснення явищ природи ще за життя зазнавали гострої критики, зокрема з пера Кондільяка й Вольтера. Проте особливе поєднання науковості з поетичністю й досі приваблює читачів до Бюффонового доробку. Такими є, наприклад, написані в блискучому стилі «Теорія Землі» та «Епохи природи».
Спостереження за життям тварин рідко безпосередньо збиралися самим Бюффоном, але саме він зміг ввести ці факти в науковий обіг і поєднати в певну систему. Наукове значення мають також систематичні роботи Добантона, колеги Бюффона, який був його співавтором в " Природній історії ссавців ".
На противагу Карлу Ліннею, який захищав у своїй класифікації думку про сталість видів, Бюффон висловлював прогресивні ідеї про змінюваність видів під впливом умов середовища (клімату, харчування і т. д.).
У галузі геології Бюффон систематизував відомий у той час фактичний матеріал і розробив ряд теоретичних питань про розвиток земної кулі та її поверхні.
Важлива заслуга Бюффона полягає в тому, що він поклав кінець змішанню позитивної теології з природознавством. Завдяки працям Бюффона вільні погляди, незважаючи на сильну опозицію Галлера, Бонне та деяких німецьких вчених, пробили собі шлях по всіх напрямках, а його спостереження дали поштовх до глибших наукових досліджень.
Праці
- Природнича історія / Histoire naturelle, générale et particulière, avec la description du Cabinet du Roy, що складалася з таких частин:
- De la manière d’étudier l'histoire naturelle, suivi de la Théorie de la Terre, 1749 ;
- Histoire générale des animaux, 1749 ;
- Histoire naturelle de l'homme, 1749 ;
- Les quadrupèdes, 1753–1767 ;
- Histoire naturelle des oiseaux, 1770–1783 ;
- Histoire naturelle des minéraux, 1783–1788, contenant le Traité de l'aimant et de ses usages ;
- Les suppléments, 1774–1789, dont les Époques de la nature, à partir de 1778.
- Промова про стиль / Discours sur le style, промова, виголошена у Французькій академії 25 серпня 1753 року
- Мемуари з математики й фізики / Mémoires de mathématique et de physique, tirés des registres de l'Académie Royale des Sciences :
- De la cause de l'excentricité des couches ligneuses qu'on apperçoit quand on coupe horizontalement le Tronc d'un Arbre; de l'inégalité d’épaisseur, & du différent nombre de ces couches, tant dans le bois formé que dans l'aubier, 1737
- Des différents effets que produisent sur les Végétaux, les grandes gelées d'Hiver & les petites gelées du Printemp, 1737.
- Moyen facile d'augmenter la solidité, la force et la durée du bois, 1738
- Mémoire sur la conservation et le rétablissement des forests, 1739.
- Expériences sur la force du bois, 1740
- Expériences sur la force du bois, 1741.
- Dissertation sur les couleurs accidentelles, 1743
- Mémoire sur la culture des forests, 1745
- Réflexions sur la loi de l'attraction, 1745
- Addition au mémoire qui a pour titre: Réflexions sur la Loi de l'Attraction, 1745.
- Seconde Addition au Mémoire qui a pour titre: Réflexions sur la Loi de l'Attraction, 1745
- Invention des miroirs ardens, pour brusler à une grande distance, 1747
- Découverte de la liqueur séminale dans les femelles vivipares et du réservoir qui la contient, 1748
- Nouvelle invention de miroirs ardens, 1748.
- Переклади:
- Stephan Hales, La Statique des végétaux, 1735
- Isaac Newton, La Méthode des fluxions et des suites infinies, 1740
Бібліографія
- Телевізійний фільм
- Philippe Tourancheau, Buffon, le penseur de la nature, 2007.
- Останні видання Бюффона
- Повне зібрання творів / Œuvres complètes:
- Volume 1. Histoire naturelle, générale et particulière, avec la description du Cabinet du Roy. Tome I (1749). Texte établi, introduit et annoté par Stéphane Schmitt avec la collaboration de Cédric Crémière, Paris : Honoré Champion, 2007. 1376 p., rel. (сьогодні найґрунтовніше видання Бюфонна, в процесі видання, у 2011 році виходить 5-ий том)
- Volume 2. Histoire naturelle, générale et particulière avec la participation du Cabinet du Roy. Tome II. Texte établi, introduit et annoté par Stéphane Schmitt, avec la collaboration de Cédric Crémière, Paris: Honoré Champion, 2008.
- Volume 3. Histoire naturelle, générale et particulière, avec la description du Cabinet du Roy. Texte établi, introduit et annoté par Stéphane Schmitt avec la collaboration de Cédric Crémière. Tome III (1749), Paris: Honoré Champion, 2009. 1 vol., 776 p., relié, 14 x 22 cm.
- Œuvres préface de Michel Delon, choix des textes, introduction et notes de Stéphane Schmitt, éditions Gallimard, La Pléiade, 2007 (Видання в серії Бібліотека Плеяди, в коментарях особлива увага відводиться літературним заслугам Бюффона);
- Œuvres philosophiques texte établi et présenté par Jean Piveteau, PUF, 1954 (Коментоване видання видавництва Паризького університету);
- Histoire naturelle textes choisis et commentés par Jean Varloot, Gallimard, Folio Classiques, 1984 (скорочений варіант у кишеньковому форматі з коментарем);
- Повне зібрання творів / Œuvres complètes:
- Біографії
- Pierre Gascar, Buffon, Paris, Gallimard, 1983, 267 p. () ;
- Ouvrage collectif, Buffon : 1788—1988, introduction de Jean Dorst avec des textes de Paul-Marie Grinevald, Yves Laissus, **Bernard Rignault, Serge Benoît, et al., Imprimerie nationale, Paris, 1988 : 293 p. () ;
- Jacques Roger, Buffon: un philosophe au Jardin du Roi, Paris, Fayard, 1989, 645 p. () ;
- Yann Gaillard, Buffon, biographie imaginaire, Hermann, 1977 ;
- Yves Laissus, Buffon, la nature en majesté, Découvertes Gallimard, 2007 ;
- Des manuscrits de Buffon, avec des facsimile de Buffon et de ses collaborateurs [1] de Pierre Flourens, Georges Louis Leclerc Buffon, Garnier, 1860 ;
- Correspondance, publiée par son arrière petit-neveu Henri Nadault de Buffon, 1860 ;
- Félix Vicq d'Azyr, Nicolas de Condorcet, Georges Cuvier ont écrit son Éloge ; Flourens a donné L'Histoire de sa vie et de ses ouvrages ;
- Henri Nadault de Buffon, Buffon, sa famille et ses collaborateurs, 1863 ;
- Критична література
- Michel Foucault, Les Mots et les choses, vol. I, II, IV, Paris, Gallimard, 1966, p. 54-55.
et I, V («Classer»), p. 137–176
- Thierry Hoquet, Buffon illustré : les gravures de l'Histoire naturelle (1749—1767), Paris, Muséum national d'Histoire naturelle, 2007, 816 p. () ;
- Les Époques de la nature, introduction et commentaires de Jacques Roger, éditions du Muséum National d'Histoire Naturelle (1984).
Див. також
- 7420 Бюффон — астероїд, названий на честь вченого.
- Коефіцієнт Бюффона.
Примітки
- Académie française
- Elenco cronologico Soci Stranieri — ANSXL.
- Florian Reynaud, Les bêtes à cornes (ou l'élevage bovin) dans la littérature agronomique de 1700 à 1850, Caen, докторська дисертація з історії, 2009, annexe 2 (11. 1749) et catalogue BN-Opale Plus de la BnF
- Georges Cuvier, «BUFFON (Georges-Louis LECLERC, si connu sous le nom de comte DE)», in Biographie universelle (Louis-Gabriel Michaud) ancienne et moderne, Nouvelle édition, Tome Sixième, C. Desplaces éditeur, Paris, 1854, p.117-121.
Pierre Larousse, «BUFFON (Georges-Louis LECLERC, comte DE)», in Grand Dictionnaire Universel du XIXe Siècle, Tome Deuxième, Paris, 1867, p.1391-1392.
Pierre Larousse, «Histoire naturelle générale et particulière», in Grand Dictionnaire Universel du XIXe Siècle, Tome Neuvième, Paris, 1873, p.311. - Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .
Посилання
- www.buffon.cnrs.fr Праці Бюффона на сайті cnrs [ 19 березня 2011 у Wayback Machine.]
- «Histoire naturelle …» (1785—1791, Sanson & Compagnie) [ 1 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Коротка біографія та бібліографія на сайті Французької академії (фр.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Byuffon Zhorzh Luyi Leklerk de Byuffon fr Georges Louis Leclerc de Buffon takozh prosto Byuffon nar 7 veresnya 1707 Monbar Burgundiya pom 16 kvitnya 1788 Parizh francuzkij naturalist biolog matematik geolog pismennik i perekladach XVIII stolittya Osnovna pracya Byuffona Prirodnicha istoriya v 36 tomah Visloviv ideyu pro yednist roslinnogo i tvarinnogo svitu Avtor tak zvanoyi zadachi Byuffona Chlen Parizkoyi akademiyi nauk Zhorzh Luyi Leklerk de Byuffonfr Georges Louis Leclerc de BuffonZhorzh Luyi Leklerk de Byuffon Zhorzh Luyi Leklerk de ByuffonNarodivsya7 veresnya 1707 1707 09 07 MonbarPomer16 kvitnya 1788 1788 04 16 80 rokiv ParizhMisce prozhivannyaFranciyaKrayina FranciyaNacionalnist FranciyaDiyalnistbotanik vulkanolog ornitolog fizik matematik perekladach biolog zoolog filosof entomolog astronom risuvalnik pismennik naturalistAlma materUniversitet Anzhe d dGaluzprirodnicha istoriya biologiya geologiya matematika krasne pismenstvo stilistika Posadad 1 i dVchene zvannyachlen Parizkoyi akademiyi naukChlenstvoFrancuzka akademiya 16 kvitnya 1788 1 Londonske korolivske tovaristvo Francuzka akademiya nauk Amerikanska akademiya mistectv i nauk d Rosijska akademiya nauk Prusska akademiya nauk d 2 U shlyubi zdNagorodichlen Londonskogo korolivskogo tovaristva Chlen Amerikanskoyi akademiyi mistectv i nauk d 1782 AvtografRoboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Zhorzh Luyi Leklerk de Byuffon u VikishovishiBiografiyaByuffon narodivsya 7 veresnya 1707 roku v burgundskomu mistechku Monbar yak starshij sin Benzhamena Fransua Leklerka sho buv golovoyu Solyanoyi palati fr president du grenier a sel v Monbari Mati Byuffona Ann Kristin Marlen bula osvichenoyu zhinkoyu j pohodila z duzhe zamozhnoyi rodini Zrazu pislya narodzhennya sina vona oderzhala velikij spadok U 1714 roci pomer yiyi dyadko Zhorzh Luyi Blazon yakij buv zbirachem podatkiv dlya gercoga Savojskogo Pislya smerti vdovi Blazon mati Byuffona oderzhala she odin velikij spadok Tozh u 1718 roci yiyi cholovik vklav groshi pridbavshi nepodalik vid Monbara sadibu Byuffon Nevdovzi vin takozh kupiv posadu parlamentskogo radnika v Dizhoni kudi rodina j pereyihala 1723 roku molodij Byuffon vstupiv do yezuyitskogo koledzhu Dizhona College des Godrans j pidkorivshis voli batka do 1726 roku studiyuvav pravo Z 1728 roku Byuffon postupiv do universitetu Anzhe de vivchav matematiku medicinu i botaniku Ta cherez duel obstavini yakoyi zalishayutsya nez yasovanimi zmushenij buv togo zh taki roku vtekti z Anzhe Byuffon povernuvsya do Dizhona de zapriyatelyuvav z yunim anglijskim gercogom Kingstonom U listopadi 1730 roku Byuffon z molodim gercogom Kingstonom virushiv u osvitnyu podorozh Franciyeyu j Italiyeyu Takozh pobuvav u Angliyi de zajmavsya studiyami matematiki fiziki i botaniki ta pereklav Metod flyuksij Method of Fluxions Nyutona i Statiku roslin Galya Z 1732 roku Byuffon zhive v Parizhi de zajmayetsya naukoyu perevazhno fizikoyu i matematikoyu Same v cej period vin rozroblyaye sered inshogo tak zvanu zadachu Byuffona Byuffonovi naukovi perekladi i dekilka samostijnih statej matematichnogo zmistu umozhlivili 1733 roku priznachennya jogo chlenom Akademiyi nauk U 1739 roci vin buv priznachenij intendantom Korolivskogo botanichnogo sadu v Parizhi vidtodi jogo diyalnist bula prisvyachena perevazhno prirodnichim naukam Zgodom Byuffon oderzhav vid korolya grafskij titul U 1753 roci Byuffon stav chlenom Francuzkoyi akademiyi U svoyij vstupnij promovi Pro stil Discours sur le style Byuffon rozvinuv vlasnu teoriyu stilyu Znamenitim stav aforizm Byuffona z ciyeyi promovi Le style est l homme meme Stil ce sama lyudina Promova Byuffona dosi vvazhayetsya najkrashoyu za vsyu istoriyu Akademiyi vona vitrimala blizko 60 vidan Byuffon pomer u Parizhi 16 kvitnya 1788 roku pislya togo yak Lyudovik XV daruvav jomu grafskij titul a Lyudovik XVI she za jogo zhittya vshanuvav byustom vstanovlenim bilya vhodu v korolivskij kabinet prirodoznavstva z napisom Majestati naturae par ingenium Prirodnicha istoriyaVivcharka 1755 prizhittyeve vidannyaNosorig z nimeckogo vidannya ByuffonaNovonarodzhenij begemot z nimeckogo vidannya Byuffona Byuffon nasampered vidomij yak avtor Prirodnichoyi istoriyi v 36 tomah sho z yavilasya mizh 1749 i 1789 rokami Pislya smerti Byuffona vijshlo she 8 tomiv zavdyaki zusillyam soratnika Byuffona prirodoznavcya Bernara Zhermena de Lasepeda Vidannya mistilo cilij korpus togochasnih znan v galuzi prirodnichih nauk Uvaga Byuffona do vnutrishnoyi anatomiyi robit jogo odnim z peredvisnikiv porivnyalnoyi anatomiyi U praci Byuffona vkazuyetsya na podibnist lyudini j mavpi z chogo vivoditsya mozhlivist yihnogo spilnogo pohodzhennya U cij praci Byuffon opisav veliku kilkist vidiv tvarin i visunuv polozhennya pro yednist roslinnogo i tvarinnogo svitu U toj chas yak Karl Linnej yakij narodivsya togo zh roku sho j Byufon mav na meti stvorennya formalnoyi storoni nauki sistematiki i klasifikaciyi Byuffon namagavsya protistaviti suto metodichnomu opisu prirodi i zovnishnogo viglyadu tvarin yihni zvichayi j sposib zhittya abi takim chinom zbuditi interes osvichenih lyudej do tvarinnogo svitu Prirodnicha istoriya mala ohopiti vsi carstva prirodi prote v 36 tomah jdetsya lishe pro chotirinogih i ptahiv a takozh pro minerali Do vidannya uvijshli takozh taki praci yak Teoriya Zemli ta Epohi prirodi napevne najbilsh vivershenij tekst Byuffona U pershij geologichnijyi roboti Teoriya Zemli 1749 visunuv gipotezu utvorennya zemnoyi kuli yak oskolka vidirvanogo vid Soncya vnaslidok padinnya na nogo kometi Nasha planeta buduchi chastkoyu Soncya postupovo ostigaye do samogo centru Byuffon perebilshuvav znachennya geologichnoyi diyalnosti morya i nedoocinyuvav vulkanichni yavisha j tektonichni ruhi v istoriyi Zemli Jomu nalezhit gipoteza rozvitku zemnoyi kuli ta yiyi poverhni Chastina praci Byuffona prisvyachena mineralogiyi Najvazhlivishim spivavtorom Byuffona v rozdili pro chetveronogih buv Luyi Zhan Mari Dobanton yakij zajmavsya anatomichnimi opisami Tomi pro ptahiv buli napisani v spivavtorstvi z Gabrielem Beksonom ta Sharlem Nikola Sigisberom Sonnini de Manonkurom Byuffon nadavav veliku uvagu ilyustraciyam yaki buli vikonani dlya tomiv pro chetveronogih a dlya tomiv pro ptahiv Vidannya maye zagalom bilshe 2000 ilyustracij Prirodnicha istoriya z momentu publikaciyi mala velikij uspih majzhe na rivni z Enciklopediyeyu Didro i d Alambera Dva pershih tomi Teoriya Zemli ta Prirodna istoriya lyudini za shist tizhniv buli trichi perevidani Pracya bula perekladena anglijskoyu zgodom nimeckoyu 1750 1754 niderlandskoyu 1775 ispanskoyu 1785 1791 Z 1799 z yavilosya bagato skorochenih vidan v 19 stolitti osoblivo bagato vidan vijshlo dlya ditej Prote buli j kritiki ciyeyi praci sered yakih mozhna nazvati taki imena yak Zhan d Alamber Nikola de Kondorse Rene Antuan de Reomyur Volter Byuffonovi zakidali nadto emfatichnij ta pishnomovnij stil yakij na dumku kritikiv ne pasuvav do naukovoyi praci a osoblivo nadmirnij antropomorfizm Prirodnicha istoriya podilyayetsya na 36 tomiv tri tomi v 1749 Pro sposib vivchennya prirodnichoyi istoriyi De la maniere d etudier l histoire naturelle a takozh Teoriya Zemli Theorie de la Terre Zagalna istoriya tvarin Histoire generale des animaux ta Zagalna istoriya lyudini Histoire naturelle de l homme 12 tomiv pro chotirinogih 1753 1767 9 tomiv pro ptahiv 1770 1783 5 tomiv pro minerali 1783 1788 ostannij tom mistit Traktak pro magnit Traite de l aimant ostannyu pracyu Byuffona 7 tomiv dodatkiv 1774 1789 kudi vhodyat Epohi prirodi Epoques de la nature z 1778 Tvori Byuffona chasto perevidavalisya zazvichaj pid zagolovkom Prirodnicha istoriya fr Histoire naturelle generale et particuliere Pershe vidannya v 36 tomah Parizh 1749 89 Vidannya Lamure i Demare v 40 tomah 1824 32 Vidannya Fluransa v 12 tomah Parizh 1802 Vidnosini z cerkvoyuZa svoyi teoriyi pro utvorennya Vsesvitu ta evolyuciyu Zemli j evolyuciyu zhittya Byuffon ledve unik represij z boku Katolickoyi cerkvi Byuffon vdavav sho ne rozumiye zakidiv i zapevnyav u svoyij nezlamnij viri tozh vreshti u kvitni 1781 roku Sorbonna pripinila svoyi peresliduvannya zadovolnivshis rozplivchastoyu obicyankoyu Byuffona pereglyanuti svoyi teoriyi Byuffon buv duzhe oberezhnim u svoyih vidnosinah z cerkvoyu oskilki znav sho mozhe bagato vtratiti tozh nadavav perevagu po stupkam sho viklikalo nevdovolennya zokrema u Voltera yakij visoko cinuvav Byuffona ale j zalishavsya kritichnim do nogo Vreshti Byuffon zberig nastorozhene j nedovirlive stavlennya do cerkvi ale unikav pryamih zitknen vvazhayuchi sho vidkrita demonstraciya poglyadiv bula b taktichnoyu pomilkoyu Znachennya robit ByuffonaZ naukovogo poglyadu tvori Byuffona mayut sogodni radshe istorichne znachennya vodnochas voni ye zrazkom visokogo stilyu Ne vipadkovo jogo tvori z yavilisya drukom v najprestizhnishij francuzkij vidavnichij seriyi Biblioteka Pleyadi v yakij zazvichaj publikuyut tvori klasikiv literaturi Jogo filosofski sprobi poyasnennya yavish prirodi she za zhittya zaznavali gostroyi kritiki zokrema z pera Kondilyaka j Voltera Prote osoblive poyednannya naukovosti z poetichnistyu j dosi privablyuye chitachiv do Byuffonovogo dorobku Takimi ye napriklad napisani v bliskuchomu stili Teoriya Zemli ta Epohi prirodi Sposterezhennya za zhittyam tvarin ridko bezposeredno zbiralisya samim Byuffonom ale same vin zmig vvesti ci fakti v naukovij obig i poyednati v pevnu sistemu Naukove znachennya mayut takozh sistematichni roboti Dobantona kolegi Byuffona yakij buv jogo spivavtorom v Prirodnij istoriyi ssavciv Na protivagu Karlu Linneyu yakij zahishav u svoyij klasifikaciyi dumku pro stalist vidiv Byuffon vislovlyuvav progresivni ideyi pro zminyuvanist vidiv pid vplivom umov seredovisha klimatu harchuvannya i t d U galuzi geologiyi Byuffon sistematizuvav vidomij u toj chas faktichnij material i rozrobiv ryad teoretichnih pitan pro rozvitok zemnoyi kuli ta yiyi poverhni Vazhliva zasluga Byuffona polyagaye v tomu sho vin poklav kinec zmishannyu pozitivnoyi teologiyi z prirodoznavstvom Zavdyaki pracyam Byuffona vilni poglyadi nezvazhayuchi na silnu opoziciyu Gallera Bonne ta deyakih nimeckih vchenih probili sobi shlyah po vsih napryamkah a jogo sposterezhennya dali poshtovh do glibshih naukovih doslidzhen PraciBronzova statuya sporudzhena na chest Zhorzha Luyi Leklerka de Byuffona 1707 1788 robota Zhana Karlusa Franciya 1852 1930 1908 Sad roslin u Parizhi Prirodnicha istoriya Histoire naturelle generale et particuliere avec la description du Cabinet du Roy sho skladalasya z takih chastin De la maniere d etudier l histoire naturelle suivi de la Theorie de la Terre 1749 Histoire generale des animaux 1749 Histoire naturelle de l homme 1749 Les quadrupedes 1753 1767 Histoire naturelle des oiseaux 1770 1783 Histoire naturelle des mineraux 1783 1788 contenant le Traite de l aimant et de ses usages Les supplements 1774 1789 dont les Epoques de la nature a partir de 1778 Promova pro stil Discours sur le style promova vigoloshena u Francuzkij akademiyi 25 serpnya 1753 roku Memuari z matematiki j fiziki Memoires de mathematique et de physique tires des registres de l Academie Royale des Sciences De la cause de l excentricite des couches ligneuses qu on appercoit quand on coupe horizontalement le Tronc d un Arbre de l inegalite d epaisseur amp du different nombre de ces couches tant dans le bois forme que dans l aubier 1737 Des differents effets que produisent sur les Vegetaux les grandes gelees d Hiver amp les petites gelees du Printemp 1737 Moyen facile d augmenter la solidite la force et la duree du bois 1738 Memoire sur la conservation et le retablissement des forests 1739 Experiences sur la force du bois 1740 Experiences sur la force du bois 1741 Dissertation sur les couleurs accidentelles 1743 Memoire sur la culture des forests 1745 Reflexions sur la loi de l attraction 1745 Addition au memoire qui a pour titre Reflexions sur la Loi de l Attraction 1745 Seconde Addition au Memoire qui a pour titre Reflexions sur la Loi de l Attraction 1745 Invention des miroirs ardens pour brusler a une grande distance 1747 Decouverte de la liqueur seminale dans les femelles vivipares et du reservoir qui la contient 1748 Nouvelle invention de miroirs ardens 1748 Perekladi Stephan Hales La Statique des vegetaux 1735 Isaac Newton La Methode des fluxions et des suites infinies 1740BibliografiyaPracya Zhorzha Luyi de Byuffona Dokazi pro teoriyu Zemli Televizijnij film Philippe Tourancheau Buffon le penseur de la nature 2007 Ostanni vidannya Byuffona Povne zibrannya tvoriv Œuvres completes Volume 1 Histoire naturelle generale et particuliere avec la description du Cabinet du Roy Tome I 1749 Texte etabli introduit et annote par Stephane Schmitt avec la collaboration de Cedric Cremiere Paris Honore Champion 2007 1376 p rel ISBN 978 2 7453 1601 1 sogodni najgruntovnishe vidannya Byufonna v procesi vidannya u 2011 roci vihodit 5 ij tom Volume 2 Histoire naturelle generale et particuliere avec la participation du Cabinet du Roy Tome II Texte etabli introduit et annote par Stephane Schmitt avec la collaboration de Cedric Cremiere Paris Honore Champion 2008 ISBN 978 2 7453 1729 2 Volume 3 Histoire naturelle generale et particuliere avec la description du Cabinet du Roy Texte etabli introduit et annote par Stephane Schmitt avec la collaboration de Cedric Cremiere Tome III 1749 Paris Honore Champion 2009 1 vol 776 p relie 14 x 22 cm ISBN 978 2 7453 1730 8 Œuvres preface de Michel Delon choix des textes introduction et notes de Stephane Schmitt editions Gallimard La Pleiade 2007 Vidannya v seriyi Biblioteka Pleyadi v komentaryah osobliva uvaga vidvoditsya literaturnim zaslugam Byuffona Œuvres philosophiques texte etabli et presente par Jean Piveteau PUF 1954 Komentovane vidannya vidavnictva Parizkogo universitetu Histoire naturelle textes choisis et commentes par Jean Varloot Gallimard Folio Classiques 1984 skorochenij variant u kishenkovomu formati z komentarem Biografiyi Pierre Gascar Buffon Paris Gallimard 1983 267 p ISBN 2 07 070007 0 Ouvrage collectif Buffon 1788 1988 introduction de Jean Dorst avec des textes de Paul Marie Grinevald Yves Laissus Bernard Rignault Serge Benoit et al Imprimerie nationale Paris 1988 293 p ISBN 2 11 080933 7 Jacques Roger Buffon un philosophe au Jardin du Roi Paris Fayard 1989 645 p ISBN 2 213 02265 8 Yann Gaillard Buffon biographie imaginaire Hermann 1977 Yves Laissus Buffon la nature en majeste Decouvertes Gallimard 2007 Des manuscrits de Buffon avec des facsimile de Buffon et de ses collaborateurs 1 de Pierre Flourens Georges Louis Leclerc Buffon Garnier 1860 Correspondance publiee par son arriere petit neveu Henri Nadault de Buffon 1860 Felix Vicq d Azyr Nicolas de Condorcet Georges Cuvier ont ecrit son Eloge Flourens a donne L Histoire de sa vie et de ses ouvrages Henri Nadault de Buffon Buffon sa famille et ses collaborateurs 1863 Kritichna literatura Michel Foucault Les Mots et les choses vol I II IV Paris Gallimard 1966 p 54 55 et I V Classer p 137 176 Thierry Hoquet Buffon illustre les gravures de l Histoire naturelle 1749 1767 Paris Museum national d Histoire naturelle 2007 816 p ISBN 978 2 85653 601 8 Les Epoques de la nature introduction et commentaires de Jacques Roger editions du Museum National d Histoire Naturelle 1984 Div takozh7420 Byuffon asteroyid nazvanij na chest vchenogo Koeficiyent Byuffona PrimitkiAcademie francaise d Track Q107214508 Elenco cronologico Soci Stranieri ANSXL d Track Q3603946 Florian Reynaud Les betes a cornes ou l elevage bovin dans la litterature agronomique de 1700 a 1850 Caen doktorska disertaciya z istoriyi 2009 annexe 2 11 1749 et catalogue BN Opale Plus de la BnF Georges Cuvier BUFFON Georges Louis LECLERC si connu sous le nom de comte DE in Biographie universelle Louis Gabriel Michaud ancienne et moderne Nouvelle edition Tome Sixieme C Desplaces editeur Paris 1854 p 117 121 Pierre Larousse BUFFON Georges Louis LECLERC comte DE in Grand Dictionnaire Universel du XIXe Siecle Tome Deuxieme Paris 1867 p 1391 1392 Pierre Larousse Histoire naturelle generale et particuliere in Grand Dictionnaire Universel du XIXe Siecle Tome Neuvieme Paris 1873 p 311 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 Posilannyawww buffon cnrs fr Praci Byuffona na sajti cnrs 19 bereznya 2011 u Wayback Machine Histoire naturelle 1785 1791 Sanson amp Compagnie 1 zhovtnya 2011 u Wayback Machine Korotka biografiya ta bibliografiya na sajti Francuzkoyi akademiyi fr