Жолтовський Павло

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жолтовський.

Павло́ Микола́йович Жолто́вський (25 листопада (8 грудня) 1904(19041208), Мислятин, Заславський повіт, Волинська губернія — 30 серпня 1986, Москва) — український мистецтвознавець. Доктор мистецтвознавства (1981). Як науковець і музейний працівник зробив безцінний внесок у дослідження та збереження пам'яток сакрального мистецтва України, зокрема Волині.

Павло Жолтовський
Народився	25 листопада (8 грудня) 1904 Мислятин
Помер	30 серпня 1986(1986-08-30) (81 рік) Москва
Поховання	Личаківський цвинтар^[1]
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	мистецтвознавець
Галузь	мистецтвознавство^[2]
Відомий завдяки	мистецтвознавець, музейник
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства^[d]
Відомі учні	Зельдич Ася Давидівна і Вишняк Петро Тимофійович
Знання мов	українська^[2] і російська^[2]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився на Східній Волині в родині священика. У рідному селі закінчив трьохкласну церковнопарафіяльну школу. Продовжив навчання спочатку в гімназіях спершу Острога, а потім Ізяслава. Саме в Острозі, як згадував учений, він уперше побував у музеї, побачив пам'ятки мистецтва, і це стало справою його життя.

Трудову діяльність розпочав 1921 року як учитель у сільських школах Східної Волині. Глибоке зацікавлення історією, філософією, культурою, краєзнавством привело молодого вчителя на роботу до Житомирського краєзнавчого музею.

Широку музейну діяльність почав 1926 року в Харкові на посаді наукового співробітника художнього музею, де працював під керівництвом Степана Таранущенка. У 1926-1931 роках брав участь в експедиціях музею з виявлення та збору пам'яток історії та культури або просто пішки з фотоапаратом у руках обійшов, досліджуючи Полтавщину, Чернігівщину, Поділля, Полісся, Київщину та Слобожанщину. «Ступанієм та п'ядієм обміряв Україну», — згадував учений.

1932 — закінчив Київський художній інститут.

1926-1930 — з'явилися перші наукові публікації Жолтовського.

Активну творчу працю вченого перервав 1933 року його арешт. Він був засуджений за надуманим звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» до 3 років ув'язнення у виправно-трудових таборах і протягом 10 років за ним зберігалось обмеження щодо місця проживання.

Лише 1946 року повернувся в Україну, приїхав до Львова, де прожив решту життя — 40 років. Працював у місцевому музеї художнього промислу (пізніше — Музей етнографії і художнього промислу), Українському поліграфічному інституті імені І. Федорова, Львівському відділенні Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Рильського АН України (нині Інститут народознавства НАН України).

Помер раптово у Москві. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі, поле № 86.

Творчий доробок

Його наукові інтереси були неподільно пов'язані з музейництвом, колекційно-експедиційною роботою. За понад 60 років своєї трудової діяльності Павло Жолтовський обстежив усю Україну, побував на Кавказі, в Білорусі, Росії, зорганізував понад 200 експедицій і наукових відряджень.

Останні наукові експедиції вченого пов'язані з Волинню. У 1980—1985 роках він працював науковим консультантом експедицій Волинського краєзнавчого музею з виявлення, обліку та збору цінних історичних і мистецьких пам'яток. До музею було зібрано понад 1000 експонатів, які характеризують мистецтво України XVI—XIX століть. Таким чином, було створено збірку сакрального мистецтва (ікони, скульптура, дерев'яне різьблення, металопластика тощо) у Волинському краєзнавчому музеї.

Як науковий керівник проводив першу атрибуцію виявлених пам'яток, працював над маршрутом експедиції, допомагав у веденні документації, читав лекції, проводив бесіди з науковими співробітниками. Внаслідок багаторічного експедиційного обстеження надзвичайно потерпілого середньовічного живопису на волинській землі Жолтовський не тільки врятував багато унікальних пам'яток, а й обґрунтував гіпотезу про волинську ікону як регіонально-самобутнє явище в українському малярстві XV—XVII століть.

Був єдиним українським вченим радянських часів, який виявив відвагу, попри антисемітизм влади, писати та видавати наукові праці, присвячені єврейському церемоніальному мистецтву України. Деякі з них опубліковані, зокрема, у часописах «Декоративное искусство СССР» та книзі «Художнє лиття на Україні. XIV—XVIII ст». (Київ, 1973). Відомо, що саме завдяки його зусиллям безліч творів єврейського мистецтва були врятовані від знищення: збираючи церемоніальні прикраси стародавніх синагог на звалищах Галичини, він переховував їх у запасниках Музею етнографії та народного промислу у Львові.

Праці

• Жолтовський Павло. UMBRA VITAE. Спогади, листування, додатки / ред. тому О. О. Савчук [ 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.]; передм. М. І. Моздира ; наук. коментар В. С. Романовського ; підготовка тексту Ж. Д. Сімферовської, О. О. Савчука, В. С. Романовського ; підготовка та коментарі до листування І. Ю. Тарасенко, С. І. Білоконя ; примітки Є. О. Котляра, О. О. Савчука. — 2013. — 608 с.; 353 іл. — Серія «Слобожанський світ». Випуск 6.
• Автобіографія. Рукопис // Фонди Харківського художнього музею.
• Визвольна боротьба українського народу в пам'ятках мистецтва XVI—XVII ст., 1958.
• Історія українського мистецтва. В 6-ти томах. — К., 1967. — Т. 2.
• Історія українського мистецтва. В 6-ти томах. — К., 1970. — Т. 4. — Кн. 2.
• Когда подъезжал я к Берлину (из воспоминаний П. Н. Жолтовского) // Ант. Вип. 19-21. — К., 2007—2008. — С. 200—211 (публикация и подбор иллюстраций Н.Селивачёвой).
• Малюнки Києво-Лаврської іконописної майстерні: Альбом-каталог. — К.: Наукова думка, 1982. — 287 с.
• Монументальний живопис на Україні XVII — XVIII ст. / АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, Львів. відділення. — К.: Наук. думка, 1988. — 159 с., іл [ 2 квітня 2017 у Wayback Machine.].
• На Поліссі // Всесвіт. — К., 1929.
• Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. — К., 1969.
• П. Жолтовський про старообрядців (із спогадів) // Ант. Вип. 13-15 — К., 2005. — С. 180—183.
• Рідне село (продовження мемуарів Павла Жолтовського) // Ант. Вип. 16-18. — К., 2006. — С. 198—204 (публікація та підбір ілюстрацій Н. Селівачової).
• Спогади Павла Жолтовського (із розділу про Харків 1920-х рр.) // Ант. Вип. 10—12. — К., 2003. — С. 174—178.
• Страна над Вислой (Польша глазами Павла Жолтовского. 1958 г. Из воспоминаний) // Ант. Вип. 22-24. — К., 2010. — С. 236—243 (публикация и подбор иллюстраций Н. Селивачёвой).
• Українське декоративне мистецтво. — К., 1963. — 35 [10] с., іл. (у співавторстві з П. Н. Мусієнко).
• Український живопис XVII—XVIII ст. — К.: Наукова думка, 1978. — 327 с.
• Художнє життя на Україні XIV — XVIII ст. — К.: Наукова думка, 1973. — 132 с.
• Художнє життя на Україні в XVI — XVIII ст. — К.: Наукова думка, 1983. — 180 с.
• Художній метал. Історичний нарис. — К.: Мистецтво, 1972. — 114 с.

Примітки

1. Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 461. —
   d:Track:Q62416080d:Track:Q116966495
2. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
3. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 463. — .

Джерела та література

• Н. Г. Ковпаненко Жолтовський Павло Миколайович [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 169. — .
• В. А. Овсійчук Жолтовський Павло Миколайович [ 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — .
• П. М. Жолтовський. Бібліографічний покажчик / Уклала В. М. Яблонська. — Львів, 1984. — 26 с.
• Жолтовський Павло Миколайович // Друковані праці науково-педагогічних співробітників Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова, опубліковані в 1930—1970 рр.: біобібліогр. покажчик у 2-х чч. / уклад.: Б. В. Дурняк, О. В. Мельников, О. М. Василишин, С. Г. Янчишин, В. В. Стасенко. — Ч. 1. — Львів: Українська академія друкарства, 2009. — С. 189—190
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — . — С. 242.
• Ковальчук Є. Павло Жолтовський і експедиції Волинського краєзнавчого музею // Волинська ікона. — Луцьк, 1994. — С. 11—13.
• Сидор О. Волинське малярство та скульптура в працях П. М. Жолтовського // Волинська ікона. — Луцьк, 1994. — С. 8—11.
• Захарчук-Чугай Р. Павло Жолтовський і питання дослідження народних тканин і вишивок // Народознавчі зошити. — 1995. — № 5. — С. 270—272.
• Ковальчук Євгенія. Павло Жолтовський і експедиції Волинського краєзнавчого музею // Народознавчі зошити. — 1995. — № 5. — С. 273—274.
• Листування Павла Жолтовського / Упорядник Інна Тарасенко. — Київ, 2012. — 188 с. (Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України).
• Моздир М. Він завжди з нами (до 100-річчя від дня народження Павла Жолтовського // Мистецтвознавство ’04. — Львів, 2004. — С. 135—275.
• Овсійчук В. Павло Жолтовський як дослідник українського іконопису XVII—XVIII ст. // Народознавчі зошити. — 1995. — № 5. — С. 268—270.
• Петрякова Ф. Павло Жолтовський — історик художньої культури (світосприйняття, наукові зацікавлення, принципи) // Мистецтвознавство ’99. — Львів, 1999. — С. 201—208.
• Побожій С. «Жупани»: справа № 1029 над харківськими мистецтвознавцями // Родовід. — 1999. — № 1 (17). — С. 17-25.
• Пуцко В. Мистецтвознавча спадщина Павла Жолтовського // Ант. Вип. 13-15. — К., 2005. — С. 175—180.
• Селівачова Н. Рятівник архістратига (П. М. Жолтовський) // Науковий збірник, присвячений 900-літтю Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. — К., 2008. — С. 253—256.

Посилання

• Листування Павла Жолтовського
• Анатолій Трембіцький Наукова та громадська діяльність Павла Жолтовського [ 20 листопада 2008 у Wayback Machine.]
• Світлана Іваненко «Куточок біля науки» (харківський період наукової діяльності Павла Жолтовського)
• Зоряна Лильо-Откович Упорядкувала Спогади про Павла Жолтовського^{[недоступне посилання з квітня 2019]}