Жигулівський заповідник рос Жигулёвский им И И Спрыгина заповідник розташований на Самарській Луці у Самарській області

Жигулівський заповідник (рос. Жигулёвский им. И. И. Спрыгина) — заповідник, розташований на Самарській Луці у Самарській області, Росія, де річка Волга огинає Жигулі. Заповідник розташований у Самарської області. В 2007 році Жигулівський заповідник був доданий до складу ^[ru] разом з розташованим поруч національним парком Самарська Лука.

Жигулівський заповідник
Дата створення / заснування	1927

Категорія охоронних зон IUCN	^d
Названо на честь	Жигулі
Країна	Росія
Адміністративна одиниця	^d
У межах природно-географічного об'єкта	Самарська Лука
Площа	23 157 га
Значиме місце	Жигульовськ

Офіційний сайт
Жигулівський заповідник у Вікісховищі

Координати: 53°24′54″ пн. ш. 49°49′17″ сх. д. / 53.41500000002777426° пн. ш. 49.82138889002777660° сх. д.

Топографія

Жигулівський заповідник охоплює північ середньої частини півострова Самарська Лука. На півночі межує з Куйбишевським водосховищем річки Волги, а на заході, півдні та сході межує з національним парком «Самарська Лука». Вся місцевість — низькі гори, з невеликими ділянками низинного лісу та узбережжям на водосховищі. Гори у межах заповідника поступово збільшується від 250 м заввишки на заході до 371 м у центрі, потім зменшується до 250 м на сході. Гори порізані двома долинами: Бахиловою Поляною та яром.

Супутникова світлина Самарської Луки. Жигулівський заповідник — темно-зеленим на північно-центральній частині півострова

.

Клімат та екорегіон

Жигулі розташовані у східноєвропейському лісостеповому екорегіоні. Цей екорегіон є перехідною зоною між широколистяними лісами на півночі та степом на півдні; для нього характерна мозаїка лісів, степових і прирічкових водно-болотних угідь.

Клімат Жигулів — вологий континентальний клімат, з теплим літом (класифікація клімату Кеппена (Dfb)). Цей клімат характеризується великими коливаннями температури, як добовими, так і сезонними, з м'яким літом і холодною сніжною зимою.

Флора і фауна

Заповідник на 94 % вкритий мішаними хвойно-листяними та широколистяними лісами. Решта — луковий степ та різнотравні луки. Вапнякові та крейдяні гори підтримують займають степові соснові ліси з вкрапленнями степу, сфагнових боліт, заплавними дубовими та осокорево-ветловими лісами, заростями верб. Біорізноманіття велике і наповнене невеликою територією: хоча Жигулі займають лише 0,16 % Самарської області, воно містить понад 1000 з 1500 видів вищих рослин регіону.[2] 50 видів рослин на цьому терені є реліктами, що збереглися від попередніх геологічних віків. Серед ссавців заповідник мають великою кількість та різноманітність дрібні гризуни, таких як рижа полівка та жовтошия миша.

Примітки

(рос.). . Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 21 січня 2016.
(рос.). . Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 21 січня 2016.
(англ.). Resolve, using WWF data. Архів оригіналу за 12 квітня 2017. Процитовано 14 вересня 2019.
Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. (PDF) (англ.). Gebrüder Borntraeger 2006. Архів оригіналу (PDF) за 1 червня 2010. Процитовано 14 вересня 2019.
(англ.). World Bank. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 14 вересня 2019.

[reservesite-1] (рос.). . Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 21 січня 2016.

[zapsite-2] (рос.). . Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 21 січня 2016.

[ecomap-3] (англ.). Resolve, using WWF data. Архів оригіналу за 12 квітня 2017. Процитовано 14 вересня 2019.

[kop-4] Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. (PDF) (англ.). Gebrüder Borntraeger 2006. Архів оригіналу (PDF) за 1 червня 2010. Процитовано 14 вересня 2019.

[kop-data-5] (англ.). World Bank. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 14 вересня 2019.