Леонід Михайлович Жариков (Ілля Мелахійович; 26 липня 1911, Юзівка, Область Війська Донського, Російська імперія — 6 березня 1985, Москва, РРФСР, СРСР) — український, європейський і російський радянський письменник, відомий своїми автобіографічними повістями на тему революційного бойового червоного козацтва і партизанства, боротьби за правду, свободу і народовладдя на теренах Області Війська Донського (майбутнього Донбасу) в контексті української і російської революцій 1917—1921 років.
Жариков Леонід Михайлович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 26 липня 1911[1] Юзівка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія | |||
Помер | 6 березня 1985[1] (73 роки) Москва, СРСР | |||
Поховання | Кунцевський цвинтар | |||
Країна | Російська імперія СРСР | |||
Діяльність | письменник | |||
Мова творів | російська | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Ця стаття не містить . (листопад 2022) |
Серед близьких друзів український російськомовний поет Павло Григорович Безпощадний, якого знав з юності і деякі моменти біографії якого відобразив у своїх книгах.
Життєпис
Народився на п'ятнадцятій лінії Юзівки, де збудував землянку батько Мілахій Миколайович Жариков (?-1920) — уродженець Орловської губернії, муляр. Мати і батько хотіли назвати сина Леонідом, але за церковними книгами найближчим святим був Ілля, і священик не захотів порушувати встановлених порядків, однак все життя хлопця звали Льонею.
Першим учителем була мати, Олександра Панасівна (?-1920). Влітку 1920 роки батьки померли і до 15 років хлопець жив у Калузі, в сім'ї дядька — Петра Миколайовича Жарикова. У Калузі вступив в піонери.
Повернувся в Донбас підлітком і пішов учнем токаря на колишній Юзівський завод. Був мобілізований комсомольським осередком механічного цеху в числі кількох хлопців і дівчат для культурної роботи в селі. Для цієї роботи закінчив учительські курси в Маріуполі і з комсомольською путівкою приїхав в сільську школу хутора Весело-Іванівський.
Далі працював на заводі, навчався на робітфаку, в музично-театральному інституті в Києві. Коли в місцевому журналі було надруковано перше оповідання, отримав путівку до Літературного інституту імені Горького в Москві.
Сім'я
Батько актора Євгена Жарикова.
Примітки
- Library of Congress Authorities — Library of Congress.
Бібліографія
- Жариков Л. М. Огни Донбасса. Очерки. — М: Молодая гвардия, 1958.
Джерела
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 лютого 2016.
- . Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 6 лютого 2016.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zharikov Leonid Mihajlovich Zharikov Illya Melahijovich 26 lipnya 1911 Yuzivka Oblast Vijska Donskogo Rosijska imperiya 6 bereznya 1985 Moskva RRFSR SRSR ukrayinskij yevropejskij i rosijskij radyanskij pismennik vidomij svoyimi avtobiografichnimi povistyami na temu revolyucijnogo bojovogo chervonogo kozactva i partizanstva borotbi za pravdu svobodu i narodovladdya na terenah Oblasti Vijska Donskogo majbutnogo Donbasu v konteksti ukrayinskoyi i rosijskoyi revolyucij 1917 1921 rokiv Zharikov Leonid MihajlovichNarodivsya26 lipnya 1911 1911 07 26 1 Yuzivka Bahmutskij povit Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiyaPomer6 bereznya 1985 1985 03 06 1 73 roki Moskva SRSRPohovannyaKuncevskij cvintarKrayina Rosijska imperiya SRSRDiyalnistpismennikMova tvorivrosijskaNagorodi Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno listopad 2022 Sered blizkih druziv ukrayinskij rosijskomovnij poet Pavlo Grigorovich Bezposhadnij yakogo znav z yunosti i deyaki momenti biografiyi yakogo vidobraziv u svoyih knigah ZhittyepisNarodivsya na p yatnadcyatij liniyi Yuzivki de zbuduvav zemlyanku batko Milahij Mikolajovich Zharikov 1920 urodzhenec Orlovskoyi guberniyi mulyar Mati i batko hotili nazvati sina Leonidom ale za cerkovnimi knigami najblizhchim svyatim buv Illya i svyashenik ne zahotiv porushuvati vstanovlenih poryadkiv odnak vse zhittya hlopcya zvali Loneyu Pershim uchitelem bula mati Oleksandra Panasivna 1920 Vlitku 1920 roki batki pomerli i do 15 rokiv hlopec zhiv u Kaluzi v sim yi dyadka Petra Mikolajovicha Zharikova U Kaluzi vstupiv v pioneri Povernuvsya v Donbas pidlitkom i pishov uchnem tokarya na kolishnij Yuzivskij zavod Buv mobilizovanij komsomolskim oseredkom mehanichnogo cehu v chisli kilkoh hlopciv i divchat dlya kulturnoyi roboti v seli Dlya ciyeyi roboti zakinchiv uchitelski kursi v Mariupoli i z komsomolskoyu putivkoyu priyihav v silsku shkolu hutora Veselo Ivanivskij Dali pracyuvav na zavodi navchavsya na robitfaku v muzichno teatralnomu instituti v Kiyevi Koli v miscevomu zhurnali bulo nadrukovano pershe opovidannya otrimav putivku do Literaturnogo institutu imeni Gorkogo v Moskvi Sim yaBatko aktora Yevgena Zharikova PrimitkiLibrary of Congress Authorities Library of Congress d Track Q13219454d Track Q131454BibliografiyaZharikov L M Ogni Donbassa Ocherki M Molodaya gvardiya 1958 Dzherela Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 6 lyutogo 2016 Arhiv originalu za 11 veresnya 2016 Procitovano 6 lyutogo 2016